Та власне питання маю..бо справді можливо я не вірно розумію християнське значення слова "Засуд".
Що воно таке, і як виражається. ???
Я за когось знати не можу, трішички підмічав за собою, що вроді думаю, що ніби не засуджую і все таке, але чому є відчуття, що ніби і навпаки.
Бо антонім слова "Засуд" є який????
От і я не знаю. Але всі ми знаєм, що засуду не має бути, і думаю, до не Християн включно.(можливий засуд свого гріха, тобто жаль, і жаль за чужі гріхи. Бо границя між Законом і Милосердям Є Господь, Слово яке цьому навчає.) Про Християн, тобто братів у Ньому, то особливо.
Основною мотивацією мала би бути Любов, якщо навіть сваримо когось. Тобто Любов до того кого сварим, докоряєм, настановляєм. І це з прагненням доброго, тобто для направи людини.
Тобто знаю, але чи для мене це так???. Бо якщо то не так, то як мені проститься, якщо я не здатен комусь простити.
Чи після того як мені простили дуже багато, я трохи забувся, і на тих радостях можу все спаскудити.
Ні, всетаки я думаю, що саме Господь може зробити з нечистивця праведника, а сам праведник може дуже легко стати нечестивцем, звісно якщо забудеться від Кого отримує цей стан Праведності, і чому навчає Слово.
Якби не Його милість, то ні у кого би не було шансу торкнутися того Блаженства, який можливий у Праведності, тобто у Праведному стремлінні, в якому мусим витривати до кінця.
От акцент на "Кінець"
, тобто вище написане торкається живих людей, тобто коли душа ще в тілі
Незнаю...незнаю...чи варто мені думати за когось помершого в сенсі таких крайностей, Праведник- Нечистивець.(Святі й решта боголюбивих людей визнаних Церквою, не рахується) Для чого мені то??? Що принисе душі???
Чи не хочу я себе вивищити, чи переконатись у своїх сумнівах, що я саме на тому шляху, і звісно для цього когось понизити, засудити чиїсь гріх, який доречі не дійсний без людини, яку ми ніби і не засуджуєм.
Чи не багато я думаю про когось, розглядаючи те, що є для Господа. А це саме так, якщо я розглядаю історію з погляду гріхів, а не просто подій які мали місце.
Міг і коротше спитати. Чи стан "Засуд" має одинакові наслідки для моєї душі, якщо я перебуваю у ньому(Засуді) по відношенні до померлих і живих, одинаково.
Ну типа чи маю я сприймати то одинаково, тобто антонім того "Засуду" по відношені до живих і померлих, одинаковий????
І чи можливо розглядати засуд самого гріха, який вчинила померша людина, щоб це не торкнулось її душі??? Підозрюю що ні. Бо той гріх став частиною людини, тобто мав вплив на душу, і то в любому випадку, чи розкаялась людина, чи ні.
І головне, чи варто мені розглядати історичні події з позиції не подій, а гріхів. Це якось парадоксально для мене.
Дякую за відповіді
, бо то мене турбує.
Все не просто, хоч і не складно, бо Бог це не складність, а Простота, доречі Простота, в якій вся глибина Його незбагненності.
Чи як???
Дякую.