Re: Варфоломіївська ніч
Додано: 03 жовтня 2011, 12:39
гріх є гріхом, ніхто того не заперечує. Варфоломіївська ніч мала набагато глибшу політичну основу, йшлося про заміну королівської династії, міжусобиці французької знаті, міждержавні інтереси багатьох європейськиї країн. Велася брудна підпільна боротьба. Релігійні протистояння дали можливість одним махом вирішичи всі проблеми ціною тисяч смертей. Наведу історичні дані:
"Ніч
Вінцем примирення ворогуючих таборів мав стати шлюб сімнадцятирічного принца Генріха Бурбона (кальвініста), короля Навари з дев’ятнадцятирічною сестрою Карла ІХ Маргаритою Валуа. Попри папське несхвалення шлюб мав відбутися 18 серпня 1572 р.
Водночас планувався шлюб молодшого сина Катерини Медичі Генріха Анжуйського з англійською королевою Єлизаветою І. Цей шлюб мав сприяти залученню Англії до війни з Іспанією на боці Франції.
Лідер гугенотів, адмірал Гаспар Коліньї, який брав активну участь у всіх релігійних конфліктах в країні та мав значний авторитет серед європейських кальвіністів, зблизився Карлом IX. Король хотів за допомогою Коліньї приєднати до Франції Нідерланди. У 1571 р. Коліньї увійшов до складу королівської ради. Ставши найближчим радником Карла IX, намагався спонукати короля до війни з католицькою Іспанією, яку він вважав найпершим ворогом Франції, у союзі з протестантською Англією.
Гізи розуміли, що подібний розвиток подій позбавить їх шансів на владу у Франції. Родина Гізів, які очолювали найбільш радикальну фракцію у католицькому таборі, домагалась не допустити присутності гугенотського лідера Гаспара Коліньї при дворі. 22 серпня 1572 р., коли Коліньї пізно ввечері їхав із Лувру повз будинок, що належав Гізам, з вікна в адмірала вистрілив найманий вбивця. Втім, куля лише поранила радника короля у руку.
Катерина Медичі зі своїм сином Карлом IX всіляко намагалися вгамувати войовничий настрій своїх одновірців. До того ж країну супроводжували фінансові проблеми, які змушували підтримувати внутрішній мир і залишатися в дружніх відносинах з Коліньї. Однак Гізам 23 серпня 1572 р. вдалося переконати короля та його мати у тому, що одним ударом вони можуть покінчити з протестантизмом у Франції за одну ніч. Зручним моментом стало зібрання у Парижі для участі у весільних церемоніях всієї кальвіністської знаті країни.
На думку істориків, у переговорах Гізів із двадцятидвохрічним королем та Катериною Медичі спочатку йшлося лише про ліквідацію лідерів гугенотів, але аж ніяк не про масове вбивство протестантів. Поступаючись напору герцогів із Лотарингії, Валуа погодилися на це «невелике кровопускання». Однак Гізи, що мали за собою підтримку паризького плебсу, на практиці реалізували щось зовсім інше. Те, що невдовзі вразило увесь тогочасний світ своєю «політичною доцільністю» та розмахом...
Проте у ніч 24 серпня 1572 р. на вулицях Парижа вбивали не лише гугенотів. Сусід зводив рахунки з сусідом, чоловік з дружиною, боржник з кредитором… Кров лилася рікою. І далеко не завжди католик вбивав гугенота чи гугенот католика. Таким чином Гізи, як лідери найбільш радикальної частини католицької партії, позбавляли королівський двір маневру між двома ворогуючими таборами та виходили на перший план у політичній боротьбі за владу у Франції.
Варфоломіївська ніч назавжди позбавила короля Франції та його двір легітимності в очах його протестантських підданих. Із їх намаганнями встановити в країні релігійний мир та віротерпимість було покінчено на довгий час. Монархія змушена була стати на шлях повного викорінення протестантизму.
На цьому тлі висилка до Польщі Генріха Валуа, в якості тамтешнього короля, змова з метою заміни Карла ІХ його братом Франциском на троні Франції та наступна смерть Карла ІХ виглядають як добре продумані кроки Гізів проти дому Валуа.
Їхні плани були зірвані несподіваним поверненням Генріха до Парижу по смерті Карла. Здавалося б, Гізи запроторили його на край тогочасного цивілізованого світу...
Повернення брата тимчасово врятувало життя Франциску Алансонському. Однак це не врятувало саму династію Валуа у її смертельному двобої за трон із династією Гізів. Проте міжусобна боротьба за трон двох потужних католицьких партій насправді привела на нього гугенотів — династію Бурбонів.
Генріху ІV Бурбону довелось у черговий раз змінити віру та стати католиком, аби опанувати Париж і Францію. Але він, як і сучасні політики, завжди був готовий сказати, що «Париж коштує меси».
Коліньї, у Варфоломіївську ніч, загинув одним із перших…"
"Ніч
Вінцем примирення ворогуючих таборів мав стати шлюб сімнадцятирічного принца Генріха Бурбона (кальвініста), короля Навари з дев’ятнадцятирічною сестрою Карла ІХ Маргаритою Валуа. Попри папське несхвалення шлюб мав відбутися 18 серпня 1572 р.
Водночас планувався шлюб молодшого сина Катерини Медичі Генріха Анжуйського з англійською королевою Єлизаветою І. Цей шлюб мав сприяти залученню Англії до війни з Іспанією на боці Франції.
Лідер гугенотів, адмірал Гаспар Коліньї, який брав активну участь у всіх релігійних конфліктах в країні та мав значний авторитет серед європейських кальвіністів, зблизився Карлом IX. Король хотів за допомогою Коліньї приєднати до Франції Нідерланди. У 1571 р. Коліньї увійшов до складу королівської ради. Ставши найближчим радником Карла IX, намагався спонукати короля до війни з католицькою Іспанією, яку він вважав найпершим ворогом Франції, у союзі з протестантською Англією.
Гізи розуміли, що подібний розвиток подій позбавить їх шансів на владу у Франції. Родина Гізів, які очолювали найбільш радикальну фракцію у католицькому таборі, домагалась не допустити присутності гугенотського лідера Гаспара Коліньї при дворі. 22 серпня 1572 р., коли Коліньї пізно ввечері їхав із Лувру повз будинок, що належав Гізам, з вікна в адмірала вистрілив найманий вбивця. Втім, куля лише поранила радника короля у руку.
Катерина Медичі зі своїм сином Карлом IX всіляко намагалися вгамувати войовничий настрій своїх одновірців. До того ж країну супроводжували фінансові проблеми, які змушували підтримувати внутрішній мир і залишатися в дружніх відносинах з Коліньї. Однак Гізам 23 серпня 1572 р. вдалося переконати короля та його мати у тому, що одним ударом вони можуть покінчити з протестантизмом у Франції за одну ніч. Зручним моментом стало зібрання у Парижі для участі у весільних церемоніях всієї кальвіністської знаті країни.
На думку істориків, у переговорах Гізів із двадцятидвохрічним королем та Катериною Медичі спочатку йшлося лише про ліквідацію лідерів гугенотів, але аж ніяк не про масове вбивство протестантів. Поступаючись напору герцогів із Лотарингії, Валуа погодилися на це «невелике кровопускання». Однак Гізи, що мали за собою підтримку паризького плебсу, на практиці реалізували щось зовсім інше. Те, що невдовзі вразило увесь тогочасний світ своєю «політичною доцільністю» та розмахом...
Проте у ніч 24 серпня 1572 р. на вулицях Парижа вбивали не лише гугенотів. Сусід зводив рахунки з сусідом, чоловік з дружиною, боржник з кредитором… Кров лилася рікою. І далеко не завжди католик вбивав гугенота чи гугенот католика. Таким чином Гізи, як лідери найбільш радикальної частини католицької партії, позбавляли королівський двір маневру між двома ворогуючими таборами та виходили на перший план у політичній боротьбі за владу у Франції.
Варфоломіївська ніч назавжди позбавила короля Франції та його двір легітимності в очах його протестантських підданих. Із їх намаганнями встановити в країні релігійний мир та віротерпимість було покінчено на довгий час. Монархія змушена була стати на шлях повного викорінення протестантизму.
На цьому тлі висилка до Польщі Генріха Валуа, в якості тамтешнього короля, змова з метою заміни Карла ІХ його братом Франциском на троні Франції та наступна смерть Карла ІХ виглядають як добре продумані кроки Гізів проти дому Валуа.
Їхні плани були зірвані несподіваним поверненням Генріха до Парижу по смерті Карла. Здавалося б, Гізи запроторили його на край тогочасного цивілізованого світу...
Повернення брата тимчасово врятувало життя Франциску Алансонському. Однак це не врятувало саму династію Валуа у її смертельному двобої за трон із династією Гізів. Проте міжусобна боротьба за трон двох потужних католицьких партій насправді привела на нього гугенотів — династію Бурбонів.
Генріху ІV Бурбону довелось у черговий раз змінити віру та стати католиком, аби опанувати Париж і Францію. Але він, як і сучасні політики, завжди був готовий сказати, що «Париж коштує меси».
Коліньї, у Варфоломіївську ніч, загинув одним із перших…"