Додано: 14 листопада 2009, 19:59
Особисто в мене підозру викликають слова типу "плацента" в назві деяких косметичних препаратів.
forum.ugcc.org.ua
http://forum.ugcc.org.ua/
Yuriy Dzyoba писав:Особисто в мене підозру викликають слова типу "плацента" в назві деяких косметичних препаратів.
Мaлuй писав: ото би було файно, якби наші священики мали такий запал у проповідуванні Євангелії, який мають у захисті окультизму.
Shargo писав:Yuriy Dzyoba писав:Особисто в мене підозру викликають слова типу "плацента" в назві деяких косметичних препаратів.
ви вважаєте його нецензурним?
Особисто в мене підозру викликають слова типу "плацента" в назві деяких косметичних препаратів.
Про рослинні варіанти "плаценти" мені не відомо. Висновки робіть самі.
ola писав:Тематична стаття до мого попереднього допису:
"Вам скажут, что плацентарные средства делают из плаценты, которая остается как отход после естественной родовой деятельности. Кто как, а я не стала бы мазать лицо кремом, изготовленным из плаценты, хотя бы и полученной при обычных родах (да и другим не посоветовала бы...). Но в том-то и дело, что полученная при обычных родах плацента уже не столь богата веществами, вызывающими эффект омоложения. Самое "лучшее" сырье - плацента, полученная при так называемых искусственных родах или абортах на поздних сроках - от 20 до 22 недель беременности, как пишет в статье "Радикальное средство от морщин" журналист Борис Корнев (газета "Республика Татарстан", 14 декабря 2002 г.)" (http://www.cofe.ru/blagovest/article.as ... ticle=6397 (православний ресурс)
Здається, ви вже самі дали відповідь на ваше питання, про те, що не варто робити із плацентою
ola писав:Здається, ви вже самі дали відповідь на ваше питання, про те, що не варто робити із плацентою
Yuriy Dzyoba, тобто Вам нічого додати?
27 лютого - День пам'яті абортованих дітей
Згідно Постанов Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ від 14 вересня 2009 року, було затверджено Програму протидії абортам в Україні.
Серед заходів, передбачен6их програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам'яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку у другу суботу Великого посту. Цього року цей день припадає на 27 лютого.
З благословення Блаженнішого Любомира, Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я підготувала Звернення, яке Глава Церкви поручає душпастирям зачитати у неділю 28 лютого 2010 р. і додати під час Божественної Літургії два додаткові прошення до сугубої Єктенії.
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
Додаток:
ЗВЕРНЕННЯ
з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
У другу суботу Великого посту наша Церква через спільну молитву вшановує пам’ять абортованих дітей. Цей день має стати часом скорботи за втраченими ненародженими дітьми, а також часом прощення та примирення.
Сьогодні ми все частіше стаємо свідками, як сучасна культура, зокрема через практику аборту, перетворюється на культуру смерті. Відбувається драматична зміна світогляду людей, черствіння їхнього сумління, і це позначається на моральному стані всього суспільства та його цінностях.
Першою країною, яка в історії людства узаконила практику аборту на державному рівні, був Радянський Союз. Безбожна комуністична ідеологія, байдужа до прав і потреб людини як дитини Божої, ненависна до принципів буття, закладених у світ Богом-Творцем, ввела в людський закон фальшиве поняття – «право жінки на переривання вагітності». Далі ця практика поширилася в інші країни світу.
Дорогі у Христі! Не даваймо себе обманювати так званою «культурою», яка вживаючи терміни «аборт», «переривання вагітності», «репродуктивне здоров’я жінки», «чистка», насправді приховує правду про страшний злочин – вбивство живої, але ще ненародженої людини.
Не даваймо себе звести, коли нас заспокоюють і говорять про «зародок», «фетус», «ембріон», «плід», начебто йдеться про щось незрозуміле, а не про живу людину, земна історія якої вже почалась і закінчиться тоді, коли Бог покличе її до себе у відповідний час!
Не вірмо аргументам про «вільний вибір» і «право» жінки на вбивство, коли у цьому «праві» ніхто не бере до уваги право на життя людини, зачатої не з власної волі!
Не оправдуймося чинними державними «законами», які дозволяють «переривання вагітності», порушуючи тим самим найголовніший закон – Закон Божий. Чинні державні закони визначають, що людина стає людиною лише після народження, схиляють також і нас повірити, що до цього у лоні матері розвивається якийсь згусток крові, бездушна матерія. Не забуваймо: ніщо не може стати людиною, якщо не було нею від самого початку!
Разом з тим, мусимо признати, що навіть держава починає розуміти, що аборт – це велике лихо і тому Міністерство охорони здоров’я України проводить відповідні заходи, щоб його обмежити. Таку ініціативу треба нам підтримати.
Пам’ятаймо, що дар Божих Заповідей, який отримала людина, не є списком заборон на шкоду їй. Це справжній дороговказ до успішного і щасливого життя, за який ми повинні повсякчасно дякувати Господові. Натомість ігнорування Заповідей завжди приводить до гірких наслідків.
Нагадуємо всім, що Церква не перестає навчати: Бог забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! Перше-бо нам треба слухатися Бога, а не людини!
Коли ж позбавляють життя ненароджену дитину, то голос її крови кличе з землі до Бога про помсту (пор. Бут. 4, 10). Тому, тягар вбивства дитини неодмінно позначається на її батьках, їхньому потомстві та всіх, причетних до цього гріха. Його відбиток залишається як на фізичному, так і на психічному, емоційному, а також духовному здоров’ї.
Проте Господь сказав: «Коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю» (ІІ Хр. 7, 14). Тому у цей великопісний час просімо Господа Бога зіслати нам дар покаяння, прощення та примирення з абортованими дітьми. Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний побут біля Себе невинно убієнним ненародженим дітям.
P.S. Отцям-душпастирям. Міжєпархіальна Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я приготовила текст по-вище поданого Звернення. Хоч день пам’яті абортованих дітей припадає на другу суботу Великого посту, доручаю прочитати це Звернення та включити два прохання в сугубу єктенію у другу неділю Великого посту, 28 лютого цього року. Прохаю зробити це в неділю замість суботи, бо в той день в храмах буває більше людей.
Текст двох прохань, які треба включити в сугубу єктенію:
“Ще молимось Господи за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, неприйнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх Господи в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.”
“Господи Боже, Спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині змилосердися над слугами Твоїми – матерями та батьками, з волі яких було допущено аборт, та всіма тими, хто причетний до гріха навмисного дітовбивства. Подай їм ласку покаяння, прощення та примири їх зі Святою Твоєю Церквою.”
+ ЛЮБОМИР,
Київ, 18 лютого 2010 року Божого
http://ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews[tt_news]=2333&tx_ttnews[backPid]=2&cHash=c130dd37c9
Второе заблуждение — что большинство из нас, собственно, все обычные, нормальные, порядочные люди от этого греха свободны (мається на увазі вбивство - Andrivovk). Здесь, однако, достаточно напомнить слова Нагорной проповеди: «Всякий, гневающийся на брата своего напрасно, подлежит суду» (Мф 5,22). При таком подходе немного останется среди нас неподсудных. Но даже если спуститься с горы и посмотреть на вещи простым человеческим взором, незамутненным тем разгулом эгоизма, какой царит сегодня в мире под видом «гуманизма», то какое нам откроется чудовищное зрелище! Я имею в виду аборты, то есть убийства нерожденных детей — это гнусное преступление, несмываемое пятно на современной цивилизации, которым заражены уже почти все страны, считавшиеся когда-то христианскими, а для остального мира считающиеся христианскими и по сей день!
Аборты совершаются в мире десятками миллионов ежегодно, подумать только, десятки миллионов убийств, и в каждом из них повинен, как правило, не один человек, а множество! Не только несчастная мать-убийца, но и, чаще всего, ее муж или «партнер», ее близкие, нередко — родители, ближайшие подруги, наконец, врачи и весь персонал так называемых «медицинских» учреждений, где совершаются эти убийства! А еще — законодатели, сделавшие эту позорную процедуру убийства легальной и доступной!
На каждый трупик убитого ребенка — пять-шесть убийц! На пятьдесят миллионов убитых младенцев в год — триста миллионов их убийц;за десять лет — три миллиарда; за двадцать — шесть миллиардов, все население нашей планеты! И это не фигуральная цифра, к этим убийствам действительно причастны мы все, хотя бы попустительством, хотя бы равнодушием!Аборты, как и другие преступления, бывали всегда, но таких поистине «промышленных» масштабов не знала ни одна эпоха, это сугубо наша с вами «заслуга»!
Да, на доведенную до отчаяния женщину общественное мнение не подействует, а вот на законодателей оно подействует, и еще как, но вся беда в том, что в этом вопросе общество как раз на их стороне! Большинство — и при том именно в развитых, «цивилизованных» странах — уверено, что право на убийство собственного ребенка — неотъемлемое право каждой женщины.
«Нежеланный» младенец и вправду способен осложнить жизнь своей матери, но ведь и взрослые дети способны осложнить жизнь своих родителей, и еще как! — так что же, их убивать?
А посторонние разве редко осложняют нам жизнь? И что прикажете с ними делать? Ведь нелепость получается: взрослого разумного человека, который намеренно и сознательно отравляет нам существование, убивать нельзя, преступно, за это накажут, а несчастного беспомощного младенца, вся вина которого в том, что он пришел в этот мир, да не по своей воле, а по воле либо, скорее, по безволию той самой матери, которой теперь мешает, убивать можно, законно? — Нет, мир поистине обезумел, и куда там до нас Содому и Гоморре! А мы еще спрашиваем, откуда беды, наводнения, землетрясения, теракты? — Подождем, посмотрим, то ли еще будет!
И как омерзительно выглядят рассуждения ученых мужей, медиков-философов, с какого момента человека — в их устах это «человеческий зародыш», ежели по-научному, то «фетус», — следует считать уже состоявшимся полноценным человеком, которого убивать, выходит, нельзя, а до какого — не считать, и убивать которого, стало быть, можно?
Что же так скромно — шесть недель после зачатия, двенадцать, восемнадцать! Чего там? Разве младенца в первые недели после рождения можно считать уже состоявшимся человеком? — Он же только и может, что пищать, сосать, писать и какать! Подумаешь, там ручки-ножки-глазки! У двенадцатинедельного плода в утробе — самый «абортивный» возраст — тоже ведь и ручки, и ножки — все на месте! Кто видел фотографии, тот знает. А кто видел не только фотографии, тот знает еще лучше...
Так если мы человека за шесть месяцев до родов за человека не признаем, так может — и через шесть месяцев после родов рановато? А через шесть лет? Ну какой он, по сути, человек? — ни знаний, ни умений, ни ответственности!
А четырнадцати-шестнадцатилетнего, «тинэйджера» по-новомодному, его как? Ведь в этом возрасте они почти все сплошь придурки! — одни танцульки да тусовки на уме! А как раскрашены, да еще с кольцами в носу, разве это люди? Так может и этих, того, если они родителям (или кому еще) жить мешают?
И когда вообще, по сути, человеческое существо можно признать безусловно полноценным, состоявшимся человеком, имеющим право на всю полноту защиты закона? Не следует ли ввести определенный экзамен, «на статус», так сказать? Или же просто считать выдержавшими такой экзамен только тех, кто достиг определенного уровня образования, благосостояния, общественного положения?.. — У вас не возникает ощущения, что исподволь нас, собственно, к этому и ведут? Особенно если вспомнить, что
с другого края жизни наползает эвтаназия...
Страшний гріх абортів
- Геронде, якась сорокалітня пані, мати дорослих дітей, завагітніла й зараз уже на третьому місяці. її чоловік наполягає на аборті й погрожує, що інакше розлучиться з нею.
- Якщо вона зробить аборт, то розплачуватися за нього будуть інші її діти — хворобами й нещасними випадками. Сьогодні батьки вбивають своїх дітей абортами й втрачають благословення Боже. За давніх часів, якщо дитина народжувалася хворою, то її хрестили, і вона помирала, як янголятко. І не було підстав турбуватися на рахунок її загробної долі. У батьків залишалися інші — міцніші — діти, і при цьому з батьками перебувало й благословення Боже. А зараз дітей сильних батьки вбивають абортами, а дітей хворих намагаються силою втримати в цьому житті. Батьки їздять по англіях та по америках, щоб вилікувати своїх хворих дітей. У такий спосіб з покоління в покоління діти народжуються усе менш і менш здоровими. Бо якщо батькам удасться вилікувати своїх дітей і вони не помруть і одружаться, то народжені ними діти теж можуть бути хворими. Бачиш, що з усього цього виходить? А от якби батьки народжували не одного, а кількох дітей, то їм не доводилося б так убиватися, тиняючись по лікарях і закордонах, щоб продовжити життя хворої дитини. Хвора дитина йшла б до Бога. І йшла б до Нього як Ангел.
- Геронде, я десь читала, ніби щорічно у світі роблять 50 мільйонів абортів, від яких помирає 200 тисяч жінок.
- Дітей вбивають тому, що при стрімкому зростанні народонаселення, як кажуть, і живим нічого буде їсти, людям не вистачатиме необхідного. Але ж є вільними стільки ділянок, стільки лісів, а при сучасних технічних засобах їх можна швидко перетворити, приміром, в оливкові гаї, які можна роздати незаможним. І при цьому нема загрози, що вирубка лісів призведе до недостачі кисню, тому що на місці диких дерев будуть посаджені дерева культурні. В Америці спалюють пшеницю, а тут, у Греції, фрукти й інші плоди закопують у землю [щоб вони не падали в ціні]. А тим часом в Африці люди вмирають з голоду. Коли в Абіссінії була страшна посуха й люди вмирали від виснаження, я попросив знайомого судновласника, що допомагає людям у подібних випадках, звернутися, до тих, хто закопує фрукти й овочі в землю, і попросити їх безкоштовно завантажити цими фруктами корабель, щоб відвезти їх голодуючим. Але як судновласник не просив про це, йому відповідали відмовою.
Скільки ж тисяч людських зародків щодня вбивають! Аборт — це страшний гріх. Аборт — це вбивство, і не просте вбивство, а вбивство дуже тяжке, тому що вбивають нехрещених дітей. Батьки мають зрозуміти, що життя людини починається з моменту її зачаття.
Одного разу вночі, з волі Божої, мені довелося пережити страшне видіння. Після цього я зрозумів, що таке аборти! Була ніч на вівторок Світлої Седмиці. Як завжди, я запалив дві свічки й поставив їх у дві консервні баночки. Переважно ці свічки горять і в той час, коли сплю. Я ставлю їх за тих, хто страждає душевно й тілесно — відношу до них і живих, і покійних. І ось о дванадцятій годині ночі, творячи Ісусову молитву, я побачив велике, обгороджене кам'яною огорожею поле. Поле було засіяне пшеницею, прорість ледь почала підростати. Стоячи за огорожею, я запалював свічки за покійних і ставив їх на кам'яну стіну. Ліворуч виднілася безводна, безплідна місцевість — самі скелі й кам'янисті урвища. Ця місцевість безперестанно тряслася від сильного гулу, у який зливалися тисячі несамовитих криків, що розривали серце. Навіть найчерствіша людина, почувши це, не могла б залишитися байдужою. Страждаючи від цього лементу і не розуміючи, що відбувається, я почув звернений до мене голос: "Поле, засіяне пшеницею, яка ще не почала колоситися, — це усипальниця душ померлих, які воскреснуть. У місці, яке трясеться й тремтить від несамовитих криків, перебувають душі дітей, котрі вбиті абортами". Переживши таке, я вже не міг отямитися від того великого болю, якого зазнав за душі цих дітей. І лягти відпочивати теж не міг, незважаючи на те, що дуже стомився.
- Геронде, а чи можна щось добитися, щоб відмінили закон, який легалізує аборти?
- Можна, але треба, щоб держава, Церква зарухалися — аби люди дізналися про ті страшні наслідки, що їх спричиняють аборти. Священики повинні пояснити людям, що закон про аборти суперечить заповідям Євангелія. Лікарі — зі свого боку—зобов'язані говорити про ті небезпеки, яким піддається жінка, котра робить аборт. Подивися: європейці, маючи вихованість, передали її в спадщину і своїм дітям. Ми ж, котрі мали колись страх Божий, втратили його й не залишили в спадщину майбутньому поколінню нічого. Тому зараз ми дозволяємо аборти, узаконюємо цивільний шлюб...
Якщо євангельську заповідь порушує одна людина, то відповідальність падає на неї саму. Але якщо щось, що суперечить заповідям Євангелія, стає державним законом, то гнів Божий спадає на весь народ - для того, щоб його виховати.
Помер автор «Німого крику»
Активіст рухів «за життя» і автор фільму «Німий крик» Бернард Натансон помер 21 січня у віці 84 років.
Бернерд Натансон був американським лікарем єврейського походження. У 1968 році він став співзасновником «National Abortion Rights Action League» (NARAL) – найбільшої абортивної організації у США, а згодом став її лідером. Будучи гінекологом і директором найбільшої у Нью-Йорку абортивної клініки, він був особисто відповідальний за вчинення близько 75 тисяч абортів. Однак, після винайдення у 70-х роках ультразвукових апаратів, коли він на власні очі побачив на екрані, як виглядає і як поводиться ненароджена дитина, – він радикально змінив свої погляди. В ту мить він пережив моральне потрясіння і став рішучим противником абортів.
У 1984 році Бернард Натансон зняв резонансний телерепортаж «Німий крик». У ньому задокументовано перебіг переривання вагітності та розпачливу втечу перед знаряддями вбивць, яку пробує вчинити в лоні матері абортована дитина.
У 1996 році Натансон навернувся. Він прийняв хрещення із рук кардинала О’Коннора у катедрі св. Патрика в Нью-Йорку.
«Він буде пам’ятатися як несамовитий адвокат справ ненароджених дітей, – говорить Джоан Ендрюс Белл, активістка про-лайф і хрещена матір Натансона. – Він був як святий Павло, спочатку активний переслідувач Церкви, а пізніше, коли його осяяло світло Христа, – став найбільшим Апостолом Євангелії».
Бернард Натансон був автором багатьох книжок, серед яких слід згадати «Aborting America» («Абортована Америка») та його біографію «The Hand of God» («Рука Господня»).
Він помер у віці 84 років після довгої боротьби з раком.
Если бы кто-нибудь мог услышать его! Но пленка, на которой запечатлено поведение эмбриона во время аборта, нема. Видно только, как широко, словно в предсмертном вопле, предчувствуя угрозу своей жизни, открывает рот 12-недельныЙ зародыш... Этот уникальный фильм снят в 80-х годах с помощью ультразвуковой аппаратуры американским акушером-гинекологом Бернардом Натансоном.
Он долгое время руководил клиникой абортов, сам сделал несколько тысяч этих операций. Но случилось так, что профессионал-хирург задумался над этической стороной своего дела. Его фильм стал одной из первых попыток ученых разобраться в вопросе, который одинаково касается и науки, и нравственности. Фильм страшный. Многие врачи, посмотрев его, наотрез отказались производить аборты. Пленка запечатлела, как тревожно мечется зародыш, чувствуя смертельную опасность, пытаясь как бы убежать от хирургического инструмента, как учащаются удары его сердца от 140 до 200 в минуту...
Ihorko писав:...А тепер давайте разом подумаємо як можна запобігати небажаним вагітностям.
Ihorko писав:коли справа дійшла до небажаної вагітності - хороших варіантів вже нема! Якщо жінку яка має небажану вагітність загітувати або примусити народити замість аборту - то все одно буде погано! Народиться небажана дитина, і буде як мінімум 2 нещасні людини - мати яка не готова до народження дитини, і нікому не потрібна дитина яка буде рости в нещасті.
Звернення з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
У другу суботу Великого посту наша Церква у молитві згадує дітей, які згинули через аборти. Цей день є днем скорботи за втраченими дітьми, а для тих, хто обтяжений цим гріхом – часом усвідомлення, прощення та примирення.
Від моменту зачаття нове людське життя отримує тіло і безсмертну душу. Каже Господь: «Перш ніж ти вийшов з лона, освятив Я тебе (Єр, 1,5). Тому, Церква кличе до своїх синів та дочок: нехай кожен шанує та захищає людське життя від моменту зачаття! Хай кожен своїм свідченням та твердою позицією допоможе зцілитись нашому суспільству від тяжкої духовної прокази - абортів!
Пригадуємо вам, що Бог забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! Перше-бо нам треба слухатися Бога, а не людини!
Противмося спробам приспати наше сумління, коли говорять про «зародок», «фетус», «ембріон», «плід», начебто про щось незрозуміле, а не про живу людину. Будьмо пильні і настановляймо ближніх, що «аборт» чи то «переривання вагітності» – є ніщо інше, як позбавленням життя живої, але ще ненародженої людини.
Коли невинно убивають людину, то голос її крови кличе з землі до Бога про помсту (пор. Бут. 4, 10). Тому, тягар вбивства ненародженої дитини неодмінно позначається на її батьках, їхньому потомстві та всіх, причетних до цього гріха. Проте Господь сказав: «Коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю» (ІІ Хр. 7, 14).
Тож, нехай у час Великого посту, коли Церква вшановує пам’ять абортованих дітей, кожен перепросить Господа Бога за цей важкий гріх дітовбивства, який обтяжує нашу державу. Попросімо зіслати нам дар покаяння, прощення та примирення з абортованими дітьми.
Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний упокій невинно убієнним ненародженим дітям.
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
Ласкаво просимо зачитати це Звернення у храмах протягом Великого Посту.
Також просимо додати два прохання у сугубу єктенію:
“Ще молимось Господи за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, неприйнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх Господи в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.”
“Господи Боже, Спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині змилосердися над слугами Твоїми – матерями та батьками, з волі яких було допущено аборт, та всіма тими, хто причетний до гріха навмисного дітовбивства. Подай їм ласку покаяння, прощення та примири їх зі Святою Твоєю Церквою.”
demetris писав:У мене близькі родичі мають наступну ситуацію. Жінка після тривалої підтримки і кесарівого ростину (друга дитина) завагітніла через 3 місяці... чекає третю дитину. лікарі одноголосно скеровують на аборт... мама, звісно, проти...
В такій ситуації не зарубцьований шов на матці загрожує миттєаою артеріальною кровотечею і летальним завершенням.
Порадьте щось.