Криза любові

[Tornado]

Недавно натрапив на дуже гарну статтю в газеті "Галичина" (це Івано-Франківська обласна газета). І уважно прочитавши її, погоджуюсь з автором в усьому.


Заклик до спасенної любові

Мирослав КРИК

Недавно ми відсвяткували 18-ту річницю незалежності нашої держави. На превеликий жаль, і далі чуємо з уст найвищих посадовців про різні причини, проблеми і труднощі на шляху становлення, розбудови, розвитку і піднесення нашої України. Як на мене, у нас, як і в цілому світі, найбільшою бідою є духовна криза. Власне, звідси і всі біди. Тому констатую дві основні причини всіх наших негараздів — це відсутність жертовної любові до України і до Бога. Звичайно, любов до Бога мусить бути на першому місці, бо тільки вона визначається і засвідчується істинною любов’ю до ближнього, а отже, до своєї нації, народу, держави, і за це всі будемо відповідати перед Богом.

Наша історія — це болюче й трагічне свідчення відсутності любові. Тому наголошую: тільки християнська любов може нас врятувати, збудувати і піднести. А навчитися цієї спасенної чесноти можемо тільки у Небесного Вчителя і нашого Господа ісуса Христа. Без Спасителя св. ап. Павло все земне вважав за непотріб і сміття. Тому тільки з Ним можна і земне збудувати, і небесне заслужити. Його свята наука, хресна жертва, святі Тайни, а особливо — свята Євхаристія, в якій Він повністю віддає всього Себе нам і в цьому реально в нас присутній, робить нас праведними і запевнює нам щасливе вічне життя.

Навчаючись у Небесного Вчителя любові і подивляючи в Ньому цю найбільшу Божу чесноту, св. ап. Павло написав до коринтян: «Якби я говорив мовами людськими і ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав (знав) усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить».

Велику відповідальність перед Богом за духовно-моральний стан народу в особі своїх служителів несе Церква. Тут на першому місці, звичайно, єпископи. Власне вони є духовними лідерами, поводирями і вчителями віри і моралі, добра і справедливості, чесності і порядності, тому мусять бути першими в любові. Розумію, будучи всі монашого стану, вони відмовились від багатства, розкошів, комфортів, тож хай засвідчують нам убогість, скромність, простоту і чистоту... Де є справедливість — там є любов, там будується, а де її немає — там усе руйнується і гине. Впливаючи на владу і народ, ви можете допомогти побороти всяке зло (корупцію, обкрадання держави і народу) і т. д. А, зрештою, любіться між собою.

От якби ця тема любові була першим і основним уроком для учнів шкіл і студентів, вчителів і професорів, всіх урядовців і всіх нас, українців, — переконаний, що результат для народу і держави був би найкращий.

Переглянуто 42080 раз

http://www.galychyna.if.ua/index.php?id ... &tx_ttnews[calendarYear]=2009&tx_ttnews[calendarMonth]=9&tx_ttnews[startingPoint]=15&tx_ttnews[recursion]=250&tx_ttnews[tt_news]=7856&tx_ttnews[pointer]=0&tx_ttnews[mode]=1&tx_ttnews[backPid]=24

[enginer]

Якщо не звертати уваги на деякі дрібниці - то також можна з тим погодитись.... і можу добавити від себе, що справжня ЛЮБОВ дійсно може усьому земному дати собі раду....