о.Олег писав:ще раніше, як тільки прочитав тему, згадався анекдот про повію, що жертвувала на парафію якусь-там суму грошей, а священик не наважувався брати, на що чоловік якись: "беріть, отче - це ж наші гроші!"
А якщо серйозно - Святий Христос бачить серце Марії Магдалини/кожного, я ж грішний... Не давати можливості зробити щось добре Богові/людям не варта - можливо це якось спричинить відхід від злого, але від прилюдного грішника толерую брати пожертву лише непублічну. Інакше це і згіршує людей (справляє враження толерації Церквою такого-ось гріховного стилю життя), і героїзує грішника... Якщо публічно - звертаю увагу такого жертводавця на потребу конкретної людини (слава Богу - потребуючих багато) чи благодійних організацій і прошу звернутись з допомогою туди.
З повагою, о.Олег
Дякую отче,я посміявся
.
Дуже погоджуюсь з написаним Вами.Но це не розглядаю в привязці до конкретної передачі.Бо невідомо хто підняв це на світ Божий.
А на загал,дуже влучно сказано.А головне толерантно,коли жертводавець хоче зробити собі рекламу на цьому.
Просто визначення "Пожертва" варта окремої теми,і якось не хочиться брати за основу обговорення цю передачу.
Розповім приклад: В одному монастирі є збудована капличка(на вулиці).На ній табличка,збудовано на кошти пані......,яка родом звідси,а зараз мешкає в Німетчині.
І знаєте скільки раз я чув,типа:О,хвалеться,що то за жертва.ля-ля-ля.Треба збирати скарби на небі,а не тут.На небі не буде,бо вже має нагороду тут.І якщо відверто,то сам якось так думав...
Але,але це було поки я не взнав правду.(мав можливість взнати з "першоджерела").І це послужило тому,що я ніколи вже стараюсь так не думати про когось.
Правда така:Ця пані пожертвувала суму на яку можна було побудувати 10-20 таких капличок.Просто зробила пожертву(чек),і нічого не вимагала.Священник просто поспілкувався з нею,взнав її історію(дуже цікава,мені не розповідав,але я йому вірю
).Попрощались і все.
Вже потім,коли її збудували,отець дзвонив, щоб спитати у неї дозволу,щоб прикріпити цю табличку.(чи скорше повідомити про це).І вона страшно комплексувала з цього приводу(і не даревно,бо все село їй кості перемило).Але отець знайшов необхідні слова,він вміє
,і я впевненний за чистоту його намірів.(На Славу Божу)
А як на мене,це ще більша жертва з її сторони.Бо вона ясно усвідомлювала наслідки цього,напевне тому і пручалась.
Мало того, що пожертвувала багато грошей,а ще плюс пожертвувала набагато більше,а головне таку жертву набагато ваще зробити,коли знаєш що буде засудна реакція вірних Церкві.
Доречі цю правду знає дуже мало людей.І я дуже радий що її взнав,бо мене це навчило не судити про те,в чому не маю уявлення.Ми справжніх мотивів і ситуацій знати не можем,а коли так,чи варто негативно висловлюватись з цього приводу???
Справді:"Постав устам моїм сторожу,до дверей губ моїх варту,,не дай схилитися серцю моєму до чогось злого".
Давид був не простий дядько.
.
А на загал,тема "пожертвування" дуже цікава,але без привязки до когось конкретно.А можливо і трохи лицимірно з мого боку думати про це,бо я не жертвую такі суми.
Що думаєте,отче???
Дякую....