Реальні випадки коли віра спасла людину
Додано: 30 вересня 2011, 20:05
Будь-ласка, хто що знає пишіть сюди.
forum.ugcc.org.ua
http://forum.ugcc.org.ua/
neoxgeforce писав:Будь-ласка, хто що знає пишіть сюди.
neoxgeforce писав:Не тільки про загрозу земному життю.
ХРЕСТИК СПАСІННЯ !
Мій дідо по батьківській лінії, Ковтко Микола, уроженець с. Заріччя Мостиського району, під час Першої світової війни воював на італійському фронті в Альпах. Бої були важкими і виснажливими. Найбільше втрат було не так від куль, як від каміння, яке летіло усебіч від розриву снарядів. Воно калічило й ранило людей, і ніде було заховатися від нього.Якось, захопивши плацдарм у ворога, вояки полегшено зітхнули. Нарешті можна відпочити від безперервних боїв. Полк розташувався у захоплених казармах. Після вечірньої перевірки солдати пішли спати.Навколо запанували тиша й спокій. Лише вартові несли свою службу.Дідо, після довгих безсонних ночей, міцно заснув, змовивши перед цим молитву і подякувавши Богові за здоров’я і за те, що зберіг його життя.Раптом серед ночі йому приснився сон. “Вставай чимшвидше і йди на плацдарм, там лежить хрестик, знайди його і забери, бо по ньому ходять люди й топчуть його”, – виразно промовив чийсь голос. Відкрив очі – немає нікого. Щоб це могло означати? Інколи людині так лінь своєчасно піднятися. Тільки-но дідо заплющив очі, як той самий голос пролунав знову: “Вставай, іди, не барися, бо часу мало!” Тоді його сон як вітром здуло. Він хутко піднявся і вийшов на широке подвір’я, залите місячним сяйвом. Коли трохи пройшовся по плацу, вдихнув чисте гірське повітря, сон швидко минув. Відійшовши від казарми, де спали солдати, на кілька десятків метрів, дідо глянув униз. На освітленій місячним сяйвом землі щось зблиснуло. Схилившись нижче, він побачив річ, яка виблискувала тьмяним світлом. Дідо копнув її ногою і побачив, що це – ХРЕСТИК! От диво! Дідо оглянувся. Навколо нікого не було. Тихо й спокійно. І коли він нагнувся, щоб підняти із землі той хрестик, то в цей момент, серед нічної тиші, пролунав оглушливий вибух. “Що це таке?” – майнула у нього думка. І коли оглянувся назад, то казарма, з якої тільки-но вийшов, злетіла в повітря. Загинули всі, хто там був, лише він врятувався. Міцно стиснувши срібний хрестик у руці, дідо аж тоді зрозумів, що трапилося. Після закінчення війни він повернувся додому з цим хрестиком і розповів односельцям про своє чудесне спасіння. Носив його на грудях, прив’язавши до нитки. Завжди, майже щонеділі, ходив до церкви дякувати Богові й Ангелові-хоронителеві за своє спасіння. Дідо прожив довге і щасливе життя, майже 102 роки. Помираючи, він наказав, щоб цей хрестик – хрестик-спасіння – поклали йому в труну. З цим хрестиком його й поховали.
Мар'ян Ковтко