До нас приїхав Ансельм Грюн
Додано: 23 лютого 2012, 21:02
До нас приїхав батюшка Ансельм Грюн! Його книжки роходяться мільйонними накладами, йому рукоплеще аудиторія, у нього довга біла борода (мабуть ознака дуже великої мудрості), він постійно усміхнений, до того ж він ще й психоаналітик (здається не зі школи Фрейда, а зі школи Юнга), психолог, спеціаліст з Дзену...одним словом львівська публіка від нього у захваті...Я й сам навіть читав його “кніжонки”....
Походить він із монастиря Jager's Munsterschwarzach Abbey, Вюрцбурзького діоцезу, де сформувалася “могучая кучка” спеціалістів з Дзену – Ансельма Грюна, 76-літнього Fr. Willigis Jager, (власні мена подаємо мовою оригіналу, щоб легко було шукати у Неті) він же Ko-un Roshi – його друге ім”я у Дзені та ін. Останньому бідоласі нещодавно Апостольська столиця заборонила викладати, писати і взагалі виступати від імені Церкви, його звільнено з факультету теології Св. Бонавентури в Римі. Видно його міцно “понесло”, якщо навіть у наші ліберальні часи він опинився під забороною Апостольської Столиці..... Його напарнику Грюну поталанило більше, “рука Риму” до нього ще не дібралася...
Ось що про нього пишуть його німецькі коллеги:
“Hierzulande ist es vor allem der in evangelikalen Kreisen immer populärer werdende katholische Benediktinerpater und Autor Anselm Grün, der in den Fußstapfen der liberalen Theologie wan- delt und lehrt, dass Christi stellvertretender Sühnetod am Kreuz »nicht durch die Bibel gedeckt« sei. Er schreibt: »Gott, der den Tod seines Sohnes braucht, um uns vergeben zu können, wäre ein sadistischer Gott ... Das Kreuz ist nicht die Bedingung, dass Gott uns vergibt. Vielmehr sehen wir in Jesus am Kreuz nicht nur ein menschliches Vorbild für uns, dass wir einander vergeben müs- sen, sondern auch ein Bild der vergebenden Liebe Gottes.«38
38 Anselm Grün, Erlösung – Ihre Bedeutung in unserem Leben, Kreuz Verlag, 2004, S. 65-67. Siehe auch Aufatmen, 2/2000, S. 44: »Der Kern der biblischen Botschaft ist: Gott vergibt uns die Schuld, weil er Gott ist, weil er barmherzig und gnädig ist. Und nicht, weil Jesus am Kreuz gestorben ist.« див. Книжку “ Gott zum Anfassen? Die Hütte und die »Neue Spiritualität«
автор Georg Walter.
Для тих, хто не вміє читати по-німецьки, пропонуємо українські тексти; “
“звертаємося до Вас з пропозицією, щоб книга Ансельма Ґріна “Im Haus der Liebe wohnen“ (“Жити в домі любові”) була заборонена, або хоча б, щоб Божий люд був перед нею застережений, а особливо монахи, студенти теології і священики. Книга не веде до покаяння, ані до чистої Божої любові, а навіть і не до любові ближнього, але відкриває душу нечистому духу і духу поганства.
Твори А.Ґріна є сьогодні чи не найпопулярнішою духовною літературою. Поставимо основне запитання: який дух є за автором і за його творами? Чи є він у згоді з Євангелієм і Духом, в якому написане Св. Письмо, з духом здорової традиції святих, мучеників і свідків Христових?
Чи праці А.Ґріна насправді ведуть до основного, тобто до навернення і намагання наслідувати Христа? І взагалі, чи в цих працях центром є Христос, Його слово і Його Дух?
Чи те, що він навчає, є справді у згоді з традицією святих, чи швидше це некритично відкриває на духа світу, на духа Нью Ейдж?
Чи А.Ґрін є святець, муж, закорінений у Христі, як, наприклад, св. апостол Павло? Цей великий “форматор” священиків, монахів, монахинь і Божого люду, на жаль, має іншого духа, який лише імітує справжню побожність, але не має нічого спільного зі справжнім наслідуванням і з справжньою любов’ю!
Плодом цих праць з духом Нью Ейдж є те, що монахи втрачають правдиву основу свого покликання і багато з них виступають з монастирів, а ті, які залишаються і далі живляться цією духовною отрутою, є на тому ще гірше, ніж ті, що відійшли.
Ісус сказав: “Кожне дерево пізнається по плодах” (див. Мт. 12,33). Однозначно, що плодами праць А.Ґріна не є правдивість і покаяння (пор. Мт. 3,8).
1995 року вийшла книга “Im Haus der Liebe wohnen“(“Жити в домі любові”). В ній не має чітко встановленого християнського вчення про любов, що випливає з Євангелія і з життя святих. Цитати зі Св. Письма вставлені в систему мислення іншого духа і так також інтерпретуються.
Останній розділ “Любов – це дар” автор пов’язує з книгою “Пісні пісень” і Павловим Гімном любові.
Автор навмисне не відрізняє сексуальність і її зловживання особою у грісі онанізму, чужоложства, гомосексуалізму і поганських релігійних ритуалів, поєднаних з віщуванням, магією, спіритизмом і сексуальними оргіями!
Апостол все ж ясно говорить: “Тіло не для розпусти, але для Господа... Чи не знаєте, що ваші тіла є Христовими членами?...Утікайте від розпусти” (1 Кор. 6,13-20).
В Божому слові ясно сказано про моральну чистоту, поєднану з чистим відношенням любові до Христа. Це ясне ставлення до області сексуальності повинні мати як одружені, так і неодружені християни.
У Декалозі Бог виділяє дві Заповіді щодо цієї області. Ісус до них додає: “ Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло” (Мт. 5,27-30).
Слова Господні є ясними. Образ відтинання руки і виймання ока вказує на необхідність радикальності в боротьбі з цією пожадливістю, яка для багатьох стає причиною втрати віри, а потім вічного засудження.
Всупереч цьому, А.Ґрін подає новий погляд, а точніше старий – поганський, і одягає його в християнську термінологію, що, однак, ані в найменшому не є у згоді з духом Євангелія і з духом християнської традиції.
З нового погляду А.Ґріна логічно випливає:
Раб онанізму вже не буде проти гріха воювати – адже тим він лише “розвиває дар, даний Богом”.
Чужоложник почне дивитись на чужоложство по-новому – як на розвивання цього дару.
Гомосексуаліст свій гріх буде пояснювати як форму любові.
Цей наслідок, яким є збочена зміна мислення, випливає з книги А.Ґріна!
Ще гіршим є те, що автор відкриває двері духу поганської релігійної проституції. Цей дух через книгу діє скрито, а тим самим ще підступніше.
Цитати: “При описі нареченої (в Пісні пісень) використовуються атрибути богинь
любові з Близького Сходу...”.
“Богиню любові Іштар завжди зображували посеред левів і леопардів. Ці звірі її охороняли і утруднювали доступ до неї...”
“...любов завжди є чимось божественним. Це виражається у багатьох натяках на образі богині любові.”
Ці та інші цитати подані в позитивному дусі, а цим самим відкривають духові поганської нечистоти, поєднаної з поганським релігійним культом.
Автор не забув згадати і Св.Івана від Хреста. Він зловжив висловами святого, який описує духовні досвіди. З-під пера Івана від Хреста не виходить небезпека, він сам ясно розрізняє і вже у вступі вказує на потребу здорової аскетики і чітко відрізняє чисту любов від гріха нечистоти і розпусти!
Ґрін пише: “Іван від Хреста на своєму смертному ложі не просив, щоб йому читали покаянні псалми, але Пісню пісень... Івану від Хреста не перешкоджала відкрита еротика, часто навіть сексуальні вирази цієї ліричної пісні. Його розуміння Пісні пісень було вільним від страхів і моральних обмежень. Тут не було очорнення сексуальності та еротики. Він прийняв сексуальність та еротику як те, що походить від Бога, як добрі дари, якими людина може розкошувати і, які через кохану особу вказують на любов ще глибшу – любов між Богом і людиною”. Якщо ці теорії А.Ґріна читають люди, які сьогодні є під впливом збоченої сексуальності через мас-медіа і порнографію, люди, які цілком не навернулися до Христа і в цій області є поневолені гріхом, то свій гріх та своє узалежнення вони вважатимуть правильним, опираючись на св. Івана від Хреста, і на перекручене Боже слово!
Ісусове слово є ясним: “Той мене любить, хто зберігає мої заповіді” (пор. Ів. 14,21). Вершина і здійснення усіх заповідей є в любові, а нею є “втратити свою душу задля Христа і Євангелія” (пор.Мр. 8,35). Як це маємо розуміти? На це нам дають відповідь самі апостоли, які після прийняття Святого Духа віддано свідчили про Христа, і з любові до безсмертних душ проповідували Євангеліє, навіть якщо і потрібно було заплатити за це життям. Ісус любив Отця, а любив і нас, і помер за нас на хресті. Він дав усе, що мав, щоб здобути нам вічне життя. Це є чиста любов. Він дав нам приклад: “Щоб ви любили один одного так, як я вас полюбив” (Ів.13,34).
Любов є розп’ята, але з Христом і задля Христа, а не з гріхом і задля гріха! Перша Божа заповідь каже: “Любитимеш Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю” (Мр. 12,30). “Не будеш мати інших богів” (Вих. 20,2-3). Жодної відкритості поганській духовності, поєднаній з нечистотою, окультизмом і релігійною проституцією!
На жаль, автор у своїй праці займає інший погляд – відкриває читачів на споживацького духа, духа егоїзму і нечистоти.
Праці бенедиктина А.Ґріна, так як і праці єзуїта А. де Мелло, на перший погляд, є дуже привабливими, але за ними є інший дух, не Дух Христовий.
Висновок
Пропонуємо, щоб книга Ансельма Ґріна “Im Haus der Liebe wohnen“ (“Жити в домі любові”) була заборонена, або хоча б , щоб Божий люд був перед нею застережений, а особливо монахи і священики! Книга не веде до покаяння, ані до чистої Божої любові, а навіть і не до любові ближнього, але відкриває душу нечистому духу і духу поганства.
Щасливої дороги, батюшка Грюн, до Вюрцбурзького діоцезу!
Походить він із монастиря Jager's Munsterschwarzach Abbey, Вюрцбурзького діоцезу, де сформувалася “могучая кучка” спеціалістів з Дзену – Ансельма Грюна, 76-літнього Fr. Willigis Jager, (власні мена подаємо мовою оригіналу, щоб легко було шукати у Неті) він же Ko-un Roshi – його друге ім”я у Дзені та ін. Останньому бідоласі нещодавно Апостольська столиця заборонила викладати, писати і взагалі виступати від імені Церкви, його звільнено з факультету теології Св. Бонавентури в Римі. Видно його міцно “понесло”, якщо навіть у наші ліберальні часи він опинився під забороною Апостольської Столиці..... Його напарнику Грюну поталанило більше, “рука Риму” до нього ще не дібралася...
Ось що про нього пишуть його німецькі коллеги:
“Hierzulande ist es vor allem der in evangelikalen Kreisen immer populärer werdende katholische Benediktinerpater und Autor Anselm Grün, der in den Fußstapfen der liberalen Theologie wan- delt und lehrt, dass Christi stellvertretender Sühnetod am Kreuz »nicht durch die Bibel gedeckt« sei. Er schreibt: »Gott, der den Tod seines Sohnes braucht, um uns vergeben zu können, wäre ein sadistischer Gott ... Das Kreuz ist nicht die Bedingung, dass Gott uns vergibt. Vielmehr sehen wir in Jesus am Kreuz nicht nur ein menschliches Vorbild für uns, dass wir einander vergeben müs- sen, sondern auch ein Bild der vergebenden Liebe Gottes.«38
38 Anselm Grün, Erlösung – Ihre Bedeutung in unserem Leben, Kreuz Verlag, 2004, S. 65-67. Siehe auch Aufatmen, 2/2000, S. 44: »Der Kern der biblischen Botschaft ist: Gott vergibt uns die Schuld, weil er Gott ist, weil er barmherzig und gnädig ist. Und nicht, weil Jesus am Kreuz gestorben ist.« див. Книжку “ Gott zum Anfassen? Die Hütte und die »Neue Spiritualität«
автор Georg Walter.
Для тих, хто не вміє читати по-німецьки, пропонуємо українські тексти; “
“звертаємося до Вас з пропозицією, щоб книга Ансельма Ґріна “Im Haus der Liebe wohnen“ (“Жити в домі любові”) була заборонена, або хоча б, щоб Божий люд був перед нею застережений, а особливо монахи, студенти теології і священики. Книга не веде до покаяння, ані до чистої Божої любові, а навіть і не до любові ближнього, але відкриває душу нечистому духу і духу поганства.
Твори А.Ґріна є сьогодні чи не найпопулярнішою духовною літературою. Поставимо основне запитання: який дух є за автором і за його творами? Чи є він у згоді з Євангелієм і Духом, в якому написане Св. Письмо, з духом здорової традиції святих, мучеників і свідків Христових?
Чи праці А.Ґріна насправді ведуть до основного, тобто до навернення і намагання наслідувати Христа? І взагалі, чи в цих працях центром є Христос, Його слово і Його Дух?
Чи те, що він навчає, є справді у згоді з традицією святих, чи швидше це некритично відкриває на духа світу, на духа Нью Ейдж?
Чи А.Ґрін є святець, муж, закорінений у Христі, як, наприклад, св. апостол Павло? Цей великий “форматор” священиків, монахів, монахинь і Божого люду, на жаль, має іншого духа, який лише імітує справжню побожність, але не має нічого спільного зі справжнім наслідуванням і з справжньою любов’ю!
Плодом цих праць з духом Нью Ейдж є те, що монахи втрачають правдиву основу свого покликання і багато з них виступають з монастирів, а ті, які залишаються і далі живляться цією духовною отрутою, є на тому ще гірше, ніж ті, що відійшли.
Ісус сказав: “Кожне дерево пізнається по плодах” (див. Мт. 12,33). Однозначно, що плодами праць А.Ґріна не є правдивість і покаяння (пор. Мт. 3,8).
1995 року вийшла книга “Im Haus der Liebe wohnen“(“Жити в домі любові”). В ній не має чітко встановленого християнського вчення про любов, що випливає з Євангелія і з життя святих. Цитати зі Св. Письма вставлені в систему мислення іншого духа і так також інтерпретуються.
Останній розділ “Любов – це дар” автор пов’язує з книгою “Пісні пісень” і Павловим Гімном любові.
Автор навмисне не відрізняє сексуальність і її зловживання особою у грісі онанізму, чужоложства, гомосексуалізму і поганських релігійних ритуалів, поєднаних з віщуванням, магією, спіритизмом і сексуальними оргіями!
Апостол все ж ясно говорить: “Тіло не для розпусти, але для Господа... Чи не знаєте, що ваші тіла є Христовими членами?...Утікайте від розпусти” (1 Кор. 6,13-20).
В Божому слові ясно сказано про моральну чистоту, поєднану з чистим відношенням любові до Христа. Це ясне ставлення до області сексуальності повинні мати як одружені, так і неодружені християни.
У Декалозі Бог виділяє дві Заповіді щодо цієї області. Ісус до них додає: “ Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло” (Мт. 5,27-30).
Слова Господні є ясними. Образ відтинання руки і виймання ока вказує на необхідність радикальності в боротьбі з цією пожадливістю, яка для багатьох стає причиною втрати віри, а потім вічного засудження.
Всупереч цьому, А.Ґрін подає новий погляд, а точніше старий – поганський, і одягає його в християнську термінологію, що, однак, ані в найменшому не є у згоді з духом Євангелія і з духом християнської традиції.
З нового погляду А.Ґріна логічно випливає:
Раб онанізму вже не буде проти гріха воювати – адже тим він лише “розвиває дар, даний Богом”.
Чужоложник почне дивитись на чужоложство по-новому – як на розвивання цього дару.
Гомосексуаліст свій гріх буде пояснювати як форму любові.
Цей наслідок, яким є збочена зміна мислення, випливає з книги А.Ґріна!
Ще гіршим є те, що автор відкриває двері духу поганської релігійної проституції. Цей дух через книгу діє скрито, а тим самим ще підступніше.
Цитати: “При описі нареченої (в Пісні пісень) використовуються атрибути богинь
любові з Близького Сходу...”.
“Богиню любові Іштар завжди зображували посеред левів і леопардів. Ці звірі її охороняли і утруднювали доступ до неї...”
“...любов завжди є чимось божественним. Це виражається у багатьох натяках на образі богині любові.”
Ці та інші цитати подані в позитивному дусі, а цим самим відкривають духові поганської нечистоти, поєднаної з поганським релігійним культом.
Автор не забув згадати і Св.Івана від Хреста. Він зловжив висловами святого, який описує духовні досвіди. З-під пера Івана від Хреста не виходить небезпека, він сам ясно розрізняє і вже у вступі вказує на потребу здорової аскетики і чітко відрізняє чисту любов від гріха нечистоти і розпусти!
Ґрін пише: “Іван від Хреста на своєму смертному ложі не просив, щоб йому читали покаянні псалми, але Пісню пісень... Івану від Хреста не перешкоджала відкрита еротика, часто навіть сексуальні вирази цієї ліричної пісні. Його розуміння Пісні пісень було вільним від страхів і моральних обмежень. Тут не було очорнення сексуальності та еротики. Він прийняв сексуальність та еротику як те, що походить від Бога, як добрі дари, якими людина може розкошувати і, які через кохану особу вказують на любов ще глибшу – любов між Богом і людиною”. Якщо ці теорії А.Ґріна читають люди, які сьогодні є під впливом збоченої сексуальності через мас-медіа і порнографію, люди, які цілком не навернулися до Христа і в цій області є поневолені гріхом, то свій гріх та своє узалежнення вони вважатимуть правильним, опираючись на св. Івана від Хреста, і на перекручене Боже слово!
Ісусове слово є ясним: “Той мене любить, хто зберігає мої заповіді” (пор. Ів. 14,21). Вершина і здійснення усіх заповідей є в любові, а нею є “втратити свою душу задля Христа і Євангелія” (пор.Мр. 8,35). Як це маємо розуміти? На це нам дають відповідь самі апостоли, які після прийняття Святого Духа віддано свідчили про Христа, і з любові до безсмертних душ проповідували Євангеліє, навіть якщо і потрібно було заплатити за це життям. Ісус любив Отця, а любив і нас, і помер за нас на хресті. Він дав усе, що мав, щоб здобути нам вічне життя. Це є чиста любов. Він дав нам приклад: “Щоб ви любили один одного так, як я вас полюбив” (Ів.13,34).
Любов є розп’ята, але з Христом і задля Христа, а не з гріхом і задля гріха! Перша Божа заповідь каже: “Любитимеш Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю” (Мр. 12,30). “Не будеш мати інших богів” (Вих. 20,2-3). Жодної відкритості поганській духовності, поєднаній з нечистотою, окультизмом і релігійною проституцією!
На жаль, автор у своїй праці займає інший погляд – відкриває читачів на споживацького духа, духа егоїзму і нечистоти.
Праці бенедиктина А.Ґріна, так як і праці єзуїта А. де Мелло, на перший погляд, є дуже привабливими, але за ними є інший дух, не Дух Христовий.
Висновок
Пропонуємо, щоб книга Ансельма Ґріна “Im Haus der Liebe wohnen“ (“Жити в домі любові”) була заборонена, або хоча б , щоб Божий люд був перед нею застережений, а особливо монахи і священики! Книга не веде до покаяння, ані до чистої Божої любові, а навіть і не до любові ближнього, але відкриває душу нечистому духу і духу поганства.
Щасливої дороги, батюшка Грюн, до Вюрцбурзького діоцезу!
та ж п. Петро не подає україномовний текст як переклад... 
чи?..
так, говорив дуже гарно
