Just_me писав:Цілком, цілком розумію. І усвідомлюю, що я в своїх очікуваннях скоріш за все рації не маю. Очікую, що Церква буде в нашому суспільстві плекати суспільні цінності - культури, праці, бажання всім разом рватися вперед і покоряти вершини - політичні, бізнесові, культурні і всі інші.
Тут знову постає питання, яке неодноразово звучало на форумі, а саме: Кого ви розумієте під Церквою?
Just_me писав:....бо суспільне добро стоїть вище індивідуального.
Категорично не погоджуюсь з цим твердженням. Дбання про якесь абстрактне суспільство, державу, без урахування добра кожного окремо взятого індивіда перетворюється в плекання ідеї заради ідеї, яка нікому користі не приносить. Яскравий приклад, був мій один співробітник на днях в Санкт-Петербурзі, де на екскурсії розповідали про Петра І. Так от, цей цар намагався принести Європу в Росію з технічним прогресом першої, культурою і т.д. Приніс, і в значній мірі йому вдалося насадити ці речі. На перший погляд - результат прекрасний для держави і суспільства, але є одна маленька деталь - за час цих насаджень населення Росії скоротилося на третину. А тепер питання, що доброго для цієї третини принесли європейські культура і прогрес?
Тому справжнє суспільне добро завжди йде в парі з добром конкретної особи в ньому.
Just_me писав: Хоча і розумію, що Церква дбає про душу по смерті ще за життя, а душа в кожного одна. Але яка тоді інституція візьме на себе місію, описану вище? Об"єднати у боротьбі за суспільні блага? Бо наразі я бачу (зі своєї суб"єктивної точки зору), що Церква культивує цінності "краще синиця в руках, ніж журавель в небі", люди не стимулюються до глобальних змін та звершень, бо Царства Божого і без цього можна досягнути, будучи цілком пересічним членом суспіьства, живучи на 1200 гривень зарплатні і скрушно споглядаючи віддалено збоку на те що твориться навколо. А могло б бути інакше... Не пригадую, чи розповідала тут:2005 рік, фінал Ліги Чемпіонів – Мілан-Ліверпуль. Мілан за підсумками першого тайму виграє 3:0. Все закінчено. Жодних шансів на перемогу.
"You'll Never Walk Alone" ("Ти ніколи не будеш йти один") – гімн ліверпульських вболівальників. Вони всі встали в перерві матчу, взялись за плечі і почали співати. І не сідали до завершення матчу. Співали, підтримували свою команду, гнали її вперед. В ситуації, коли шансів на перемогу, здавалося, нема.
В 2-му таймі Ліверпулю вдалось зробити неможливе – забити 3 голи, протриматись в додатковий час і виграти за підсумками післяматчевих пенальті.
Якщо Церква не буде гнати вперед, бо спастися можна і позаду, (а це - її основна мета), то іншої інституції, яка це зробить, я не бачу. Індивідуально люди нічого не зроблять, бо потрібно робити все разом, але немає тієї установи, що їх у справі боротьби за краще життя для народу і України єднає...
Прекрасний приклад ви навели. Був на подібній події на стадіоні в Львові коли збірна України грала з Австрією і за 5 хв. до кінця матчу була нічия а австрійці тиснули нас, тому ми могли взагалі програти. Але стадіон заспівав гімн. Всі - до одного встали і заспівали. Одразу ж після цього Девіч забив голи і ми виграли 2:1. Але тут знову ж таки весь стадіон - це більше ніж 30 000 окремо взятих людей, кожен з яких стояв і співав. Подали ініціативу фанати(такі ж люди, тільки більш ревні у вболіванні), і потроху підхопили всі. Бракує нам в Церкві такого фан сектора, який міг би завести всіх решту. Але цей фан-сектор повинні формувати ми все ж таки, бо як десь читав недавно в одній статті: зміни робить той, кому це найбільше потрібно, а за ним підтягуються решта. Бажаю всім нам ревності в служінні Богу, а насамперед собі-грішному, бо я великий лінивець.