ShMariam писав:Muzerati писав:Не моя. Але мені здається немає значення хто в неї попав. Мені цікава відповідь, але розумію прийдеться шукати самому.
Вона його не любить. А як йому бути - не знаю (не знаю чи зразу розпрощатися з нею чи намагатися напоумити).
Насамперед треба добре подумати, чи варто йому продовжувати стосунки як такі. Те, що дівчина змушує до сексу, на мою думку, говорить про те що, скоріше за все, вона вже свою цноту втратила, і, можливо, не з одним хлопцем в неї статеві стосунки були. А якщо так, то навіть і коли її думку вдасться змінити, то в будь якому випадку воно відіб"ється чи то на подальших стосунках як хлопця і дівчини, чи(ще гірше) в подружжі.
Чи буде вона цінувати ту цноту, яку їй той хлопець подарує в майбутньому як її чоловік(бо бачимо, що вже не шанує)? Адже для неї це лише ще один, тоді коли як для нього вона - та якій він віддав щось дуже цінне і особисте, близьке, яке дарується тому, з ким хочеш розділити життя, і нікому більше.
Чим будуть для неї статеві стосунки з ним тим даром для укріплення єдності подружжя і любові, чи просто чимось буденним, яке в порівнянні з попередніми партнерами(а порівняння нікуди не дінеться, це вже психологія), а особливо з першим(бо перший раз запам"ятовується на ціле життя на рівні підсвідомості), можливо буде гіршим ніж було до того? Тим більше у порівнянні з першим разом, бо як кажуть психологи, навіть коли той перший раз був невдалий, і ніякої приємності вона не відчувала, вона буде пам"ятати його ціле життя. З часом згадка про ту невдалість зітреться, а в пам"яті залишаться тільки позитивні спогади, в порівнянні з якими теперішні статеві стосунки будуть виглядати гіршими. (Це не я собі придумав, це вже психологи так кажуть).
І нарешті, нехай подумає яким болем те знання(що вона в нього не перша) для нього обернеться в майбутньому. Адже коли людини не любиш, то дуже легко пробачити її прогріхи. Особливо це легко на початку зустрічань. Та коли стосунки стають все ближчими, усвідомлення того, що в неї хтось був до нього, щораз більше буде нагадувати про себе і боліти буде більше. І прийняти цей факт буде дуже важко. Тому варто думати, притому багато і грунтовно, щоб в майбутньому шлюбі не мучити ні себе ні її.
Це ж саме можна застосувати у випадку: незаймана дівчина, і хлопець в якого вона не перша...
Тому втрата цноти до шлюбу не така проста річ, як хто небудь собі думає. Як говорив на реколекціях один отець, Бог дав подружжю статеві стосунки для того, щоб вони працювали на подружжя а не проти нього. І навіть якщо вже двоє незайманих людей вирішили одружитися, і думають навіщо стримуватися(адже все описане вище нас не стосується, ми обоє незаймані) то варто все таки чекати, імхо. Бо відкидання Бога(а отже і його любові) як було так і залишається. А чи може щось втриматися(тим більше розвинутися в щось вище) чисто на людських зусиллях? Чи достатньо людської любові бодай на те, щоб родичів своїх любити? Що вже говорити про те, щоб її було достатньо щоб створити одне тіло з двох зовсім різних людей.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий
І от він отримує свячення, і з цього моменту вибору Бог приймає такий стан речей. 
, таких я не знаю, щоб дозволяли, ну прям казали: Та ніц страшного... тобто навіть не чув за таких в П.Ц. І РКЦ. І УГКЦ також.
).
х - говорити треба з Єпископом