Just_me писав: Я вже доходжу (мимовільно) до висновку, що любов - це якийсь, вибачте на слові, ширпотреб
. Говорю це не зі зла, адля того, щоб продемонструвати, як це виглядає... При тому, що любов за цією теорією всюдисуща і ніколи не перестає, часто-густо доводиться чути твердження "бо це не справжня любов"... Тож так виходить, що любов одночасно і всюдисуще, та все ж елітарне явище - притаманне якісь вибраній касті осіб, які вже дійшли настільки високого рівня самовдосконалення, що можуть осягнути "справжню" любов.
Здавалося б, до чого я згадала перший і другий приклад? Не тому, що захотілося пооффтопити... А тому, що мій розум натренований шукати взаємозв"язки (професійне це в мене, науковця
). І виникло питання: Як то пояснити, що "справжня" любов (Бажання малодих бути разом, навіть усвідомлюючи всі труднощі, які вони мають перед собою) раптово може статися "несправжньою" (підсвідоме небажання чоловіка бути з жінкою внаслідок отриманої психологічної травми, не зумовлене його доброю волею)... З усього сказаного вище, впевнений висновок можна зробити лише один - про (не)любов можна судити після смерті суб"єкта, бо до того завжди є ризик, що гіпотетична любов проявиться як нелюбов і навпаки... А ми тут говоримо з вами про любов...
Це дуже чудово і приємно спостерігати ваше послідовний і уважне спочтереження цими темами, дай Бог, щоб це вам стало в пригоді
. Тільки не подумайте, що я пишу про ці всі речі, як якийсь дядько, який ніби все знає і все пройшов
.Думаєте все в мене було гладко і пухнасто?
Ми з дружиною зустрічалися довго. Я був всім ким завгодно, але ніяк не християнином, в противагу дружині.. Поняття любов тоді точно не було таким, про яке я пишу вище, точніше в більшості випадків цитую.
До цього мене привів сам Бог, і то я йшов бурянами, болотом ямами, багнюкою, майже розлученням і всім, чого нікому не бажаю. Це не значить, що дружина все терпіла, все зносила. Але був шлюб(я на нього тоді погодився тільки заради дружини, я ж її хоч по-своєму, але любив), була перша донька, і за це я б дружині поставив би памятник, ради цього, вона не зненавиділа мене, хоч якийсь час ми не жили разом, та все ж вона не переставала за мене молитися, і не переставала бажати добра, навіть, якщо ми б не були вже разом. А мене несло по-повній програмі: просто вниз
.
Тому я так акцентую на освяченні невіруючого чол. віруючою дружиною, бо сталося диво
, мені настіль остогидло грішне життя, що я сам не знаю як опинився в монастирі, покаявся-перший раз сповідався, думав, що сповідальницю рознесе від моїх гріхів
. Але Бог милостивий, я повністю перемінився, розумієте, що таке 180 градусів?
Я знайшов Бога і повірив
, я ніколи не вірив, а тут прийняв все і одразу
Жінка , коли я повернувся, мені спочатку не вірила, але я говорив на "новій мові" "
і вложив в уста мої нову пісню, пісню хвали Богові нашому"
Потім вона мені простила, хоч насправді простила давно
а потім спільні роди. І моє таке бачення любові, таке ставлення до пристрасності.... Розумієте, я через те пройшов, і довелося сумлінням розставячти на місця те, що мені заважало рухатися вперед-"
не вливають молоде вино в старі бурдюки"
Я вас розумію, що то виглядає на теорію і сухо, але ми це бачили "наживо", і Слава Богу, бо воно всетаки працює! Наш Бог все творить і оживотворяє! шкода, що ми просто люди, грішні і непостійні у вірі, але дерзаймо!, на те нам Бог і дав життя, а ми вибрали шлях пізнання....
Вибачте, якщо це довго і нудно, але хвалю вашу цілеспрямованість і уважність, це справді дар! будьте благословенні!!!
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.