о.Олег писав:якщо коротко моя думка: бо достойник, що її очолив, не захотів винищувати суперників. Надіюсь - бо віруючий чоловік зі здоровим розумінням морального добра/зла
З повагою, о.Олег
Не обов"язково винищувати суперників. Але слід провести жорстку люстрацію, всім хто причетний до злочинних дій - заборонити займати державні посади, награбоване відібрати (але для того слід, щоб у самих рильце в пушку не було, а воно не так, тому й "захлиснулася" наша революція). Система створена так, що будь-яка чесна людина, доки дійде догори, обростає сумнівними справами, то ж і радикальних заходів вживати не може, бо компромат на неї є.
Щоб прославити на державному рівні Україну, слід 5-10 років справжнього терору - позакривати усі шахти, всі підприємства, які не модернізують виробництво (доменні печі, до прикладу, які споживають в 10 раз більше енергії, ніж в Європі), дотаційні галузі, прийняти драконівські закони про корупцію, правила дорожнього руху, про освіту, медицину, підняти аграрний сектор, врегулювати роботу державних установ та органцізацій, всі кошти кинути не на пенсії, стипендії і зарплати, а у інфраструктуру, модернізацію, економічний розвиток, вести жорстку і безкомпромісну політику на міжнародній арені - одним словом у те, що в майбутньому, а не негайно, принесе значні дивіденди. Це наразі ніхто не зробить, бо буде непопулярним, зросте безробіття, люди масово вийдуть на вулиці, їм не буде за що прогодувати свої сім"ї - але ця людина стане Маргарет Тетчер для України. Потрібно самовідданого лідера, жорсткого, без сім"ї, якому нічого втрачати, орієнтованого виключно на реалізацію національних інтересів. Тільки тоді на цих пагорбах засяє якщо не благодать Божа, то приніймні порядок і добробут. Але для цього треба всім пожертвувати і чекати довго й терпеливо. А то нам потрапила м"якотіла людина, має п"ятеро дітей - куди йому займати високі посади?
А поки ми чекаємо на приреченого героя, можемо зробити щось і самі - добре виховувати дітей, надзвичайно сумлінно виконувати свої обо"язки - як роблю щось, то роблю тільки ідеально, інакше не може бути, того ж вимагати від людей, яких зустрічаємо на своєму шляху - від прибиральниці до чиновника. Повірте - майже на всіх є управа - грамотно застосовуваний закон, так мій досвід показує. Щоб коли ви приходите у кабінет чиновника, декана факультету, шкільного вчителя, лікаря, директора фірми - вони всі пам"ятали, що це вони тут для нас, а не ми для них. Поводьмося так, щоб за жодне наше слово, жест чи дію нам не було соромно - уявіть, що ви в прямому ефірі все своє життя. Почнім з елементарного - біля свого приватного будинку (і домовмося з сусідами ) викладіть плиткою тротуар, підстрижіть газон - ваша вулиця виглядатиме охайно. Якщо живемо в багатоквартирному будинку - не шкодуйте нервів - переконайте всіх зробити у під"їзді ремонт - не просто "побілку" - а так, як зробили б у себе вдома. Не стомлюйтеся вимагати від усіх служб виконання своїх обов"язків - пишіть листи, заяви, ходіть на прийоми. Будьте спокійні, але дуже вперті. Дотримуйтеся правил громадського порядку - не переходіть дорогу де завгодно, не викидайте сміття на вулиці, не ходіть по газонах. Якщо ви водій - бідьте ввічливі та уважні на дорозі, навіть якщо для цього слід буде втратити багато часу. Поширюйте такі прості правила життя серед своїх родичів, знайомих, сусідів, співробітників - це крапля в морі, але результат є. І при цьому всьому не забувайте про ввічливість - вона насправді творить дива.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.
. Ми легких шляхів не шукаємо.
Михайло Коцюбинський
Пропоную тут ділитися 
