ну..., м"яко кажучи, приклад не на місці.
Може і так, хоча, моя думка така, не факт, що якщо щось дозволені ієрархією, то ця практика набоженьства, не може взяти викривлену дорогу.
а ось про це і мова -- не варто судити весь рух за кількома випадками.
Так я і не сужу, не маю права. Диплом юриста не получив:)
Просто в мене така думка:
Глосогласія - нема питань, як по мені, коли це сприймається як момент медитації, безпосереднє вираження емоцій, внутрішній мовний потік, спеціально переривається неструктурованним говорінням.
Це підходить далеко не для всіх, звичайно крім тих, кому така форма молитовної медитації підходить більше, ніж традиційна.
Небезпечний момент, по мені, знаходиться в тому, коли така практика трактується не як зображення апостольского дару, а як БЕЗПОСЕРЕДНІЙ апостольский дар - з подальшим виводом, що всі інші християни недостойні, або не мають такого дару. А хто говорить на мовах, вибрані люди.
Тобто, якщо тут імітація, то може бути. Якщо людина говорить того, що не розуміє, то це навпаки, показує людську недовершеність. Які ж тут апостольскі дари????
Думаю заперечувати не будеш, якщо я повяжу практику глоссогласії з Павлом(апостолом), попереджує про небезпеку1Кор 14,20-28, ну і говорить про пояснення для користі всієїЦеркви, а не тільки для того хто говорить1Кор14,27-28.
Звичайно, наприклад, пояснення глоссогласії в православних - інше. Вони не будуть згідні з тим, що я написав про Павла. Хоча тут теж кавардак. Нпр пояснення до Толкової Біблії Лопухіна
В кінцевому результаті, глосогласія практикувалася і древній Церкві, хоча в середні віки була заборонена.
Ну, і потребує немалого вивчення, думаю.
Такі мої думки, власне.