Омельян писав:о.Олег писав:...2. Вічне відкинення
Як блаженство добрих ангелів триває вічно (Мт. 18,10), так і покарання злих ангелів не має кінця. Мт. 25,41: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові ...». Пор. Юд. 6: «у вічних кайданах» і Об'явл. 20,10: «і будуть вони день і ніч на вічні віки».
Вчення Орігена і багатьох його прихильників (Григорій Ніський, Дідім Олександрійський, Євагрій Понтійський) про загальне відновлення (апокатастазіс пантон, порівн. Діян. 3,21), згідно з яким прокляті ангели і нечестиві після тривалого періоду очищення будуть знову помилувані і повернуться до Бога, було відкинуто Константинопольським собором (543 р) як єретичне. D 211; пор. D 429. ...
то апокатастазис Церквою чітко засуджується як єресь?
Слава Ісусу Христу.
ну... складно із апокатастазисом, бо якоїсь чіткості вчення з такою назвою немає, а те, що засуджується Константинопольським Собором 543 і, від так, 5Вселенським (якби я не читав десь в істориків Церкви (Карташев, якщо не помиляюсь), то і не впізнав би за формулюваннями анатематизмів апокатастазису) скоріш за все - витвір імператора Юстиніана, який Папа Вігілій не підписав, а інших документів Церкви проти апокатастазису так і немає
з Католицької Енциклопедії
http://www.newadvent.org/cathen/11306b.htmWere Origen and Origenism anathematized? Many learned writers believe so; an equal number deny that they were condemned; most modern authorities are either undecided or reply with reservations. Relying on the most recent studies on the question it may be held that:
1. It is certain that the fifth general council was convoked exclusively to deal with the affair of the Three Chapters, and that neither Origen nor Origenism were the cause of it.
2. It is certain that the council opened on 5 May, 553, in spite of the protestations of Pope Vigilius, who though at Constantinople refused to attend it, and that in the eight conciliary sessions (from 5 May to 2 June), the Acts of which we possess, only the question of the Three Chapters is treated.
3. Finally it is certain that only the Acts concerning the affair of the Three Chapters were submitted to the pope for his approval, which was given on 8 December, 553, and 23 February, 554.
4. It is a fact that Popes Vigilius, Pelagius I (556-61), Pelagius II (579-90), Gregory the Great (590-604), in treating of the fifth council deal only with the Three Chapters, make no mention of Origenism, and speak as if they did not know of its condemnation.
5. It must be admitted that before the opening of the council, which had been delayed by the resistance of the pope, the bishops already assembled at Constantinople had to consider, by order of the emperor, a form of Origenism that had practically nothing in common with Origen, but which was held, we know, by one of the Origenist parties in Palestine. The arguments in corroboration of this hypothesis may be found in Dickamp (op. cit., 66-141).
6. The bishops certainly subscribed to the fifteen anathemas proposed by the emperor (ibid., 90-96); and admitted Origenist, Theodore of Scythopolis, was forced to retract (ibid., 125-129); but there is no proof that the approbation of the pope, who was at that time protesting against the convocation of the council, was asked.
7. It is easy to understand how this extra-conciliary sentence was mistaken at a later period for a decree of the actual ecumenical council
також слідує, що це, наскільки я зрозумів, політичний акт імператора Юстиніана, який ще до Собору (тобто - це не соборове рішення) уклав і просував в Церкві через єпископів ті анатематизми, а Папа Віргілій не був згідним з засудженням Орігена (що не означає, що вірував апокатастазис - мотивував тим, що Оріген вже мертвий).
Тому, відповідно, нмсд треба просто вживати свій природній розум: вірити в те, що всі можуть в кінці покаятися (ну... можливо в такому підході проблематичним буде думати про якісь зміни рішень упалих Ангелів - ми про остаточність їх рішення вже говорили вище) і Бог Простить/спасуться безперечно можна, але думати про те, що Бог Спасе незалежно від покаяння/змін означало б те, що Бог буде спасати насильно, а це проблема.
Якщо говорити особисто за мене, то в цій темі апокатастазису мені близькою є думка св.Григорія Ніського, який пояснював конечність мук пекла тим, що душі нерозкаяних грішників горять в пеклі доти, допоки не згорить і не відпаде з них увесь гріх, а так як їхні особистості надзвичайно тісно базувались на грісі, згорання зачепить так багато, що з індивідуальності людини залишиться... дуже мало
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).