romanm писав:п. Кактус, знов водичка і водичка. Щодо казусу Гонорія ви чітко викладаєте теорію противників КЦ. А я Вам змушений сказати, що Гонрій не єретик, тут питання є набагато складніше. Як би там не було, єретиком в стислому розумінні цього він не був. Противники звинувачують його в браку твердості щодо єретиків, а не в тому,що він прилучився до єретичного вчення. Тай зрештою, є умови в яих папа є непомильним, і ніхто не заперечує що в інших ситуаціях він може помилятися.
Засудження папи Гонорія і патріарха Сергія як єретиків-монотелетів VI Вселенським собором DH 550, 552:
Після того, як ми дослідили догматичні листи, котрі були написані Сергієм, колишнім патріархом цього богохранимого царського міста до Кира, колишнього єпископа Фасіди та Гонорія, колишнього папи Старого Риму, але так само й листа, котрий був відписаний тим, (а) саме Гонорієм, до цього ж Сергія, і після того, як ми прийшли до висновку, що ці суперечать („є чужими”) апостольським вченням і постановам святих соборів і всіх визнаних святих отців, ми відкидаємо ці цілком і відчуваємо до них огиду як (до) шкідливих для душі. ...
(Далі йде перелік усіх єретиків, на котрих кидається анафема: Сергія Константинопольського, Кира Александрійського, Пирра, Павла, Петра, Теодора Фаранського).
А разом із цими, так ми вирішили, повинен бути також Гонорій, колишній папа Старого Риму, викинутий із святої Церкви Божої й обкладений анафемою, бо у листі, що був складений ним до Сергія, ми знайшли, що він у всьому слідував його думці та підтверджував його безбожні вчення.
Підтвердження папою Левом ІІ рішень VI Вселенського собору, в тому числі і засудження папи Гонорія як єретика, серпень 682 р. DH 562-563:
І тому що (Константинопольський собор) найповніше провістив визначення правдивої віри (definitionem rectae fidei … plenissime praedicavit), котре також з повагою приймає (veneranter suscepit) Апостольський Престол блаженного апостола Петра, тому й Mи, і через цей Hаш сан (per Nostrum officium) поважний Апостольський Престол, одностайно та єдинодушно погоджується з цим, що було ним визначено (concorditer ac unanimiter his quae definita sunt ab ea, consentit) та підтверджує (це) авторитетом блаженного Петра (et beati Petri auctoritate confirmat)...
Рівно ж Mи анафематизуємо (anathematizamus) винахідникiв нового блуду (novi erroris inventores), а саме єпископа Теодора Фаранського, Кира Александрійського, Сергія, Пирра ... а також Гонорія, котрий не очистив цю апостольську Церкву вченням апостольського передання (qui hanc apostolicam Ecclesiam non apostolicae traditionis doctrina lustravit), а намагався, несвятою зрадою зруйнувати непорочну віру (sed profana proditione immaculatam fidem subvertere conatus est).