Повідомлення Kaktus » 19 березня 2010, 19:38
Думаю, всім, що страждають протихристиянською хворобою антисемітизму, не завадить почитати офіційне вчення Церкви про єврейський народ і його відношення до християнства. Цитую з постанови 2-го Ватиканського собору "Nostra aetate":
4. Досліджуючи таїнство Церкви, цей священний собор згадує узи, котрими народ Нового Заповіту є духовно пов’язаний з племенем Авраама.
Бо Церква Христова визнає, що згідно з таїнством спасіння Божого початки її віри й вибрання знаходяться вже в патріархів, Мойсея і пророків. Вона ісповідує, що всі вірні Христові, діти Авраамові за вірою , включаються у покликанні цього самого патріарха й таїнственно означується наперед спасіння Церкви у виході вибраного народу з землі рабства. Тому Церква не може забути, що вона через той народ, з котрим Бог із свого невимовного милосердя зволив укласти Древній Союз, прийняла одкровення Старого Заповіту і живиться коренем доброї оливи, в котру прищеплені гілки дикого оливкового дерева язичників. Адже Церква вірує, що Христос, Мир наш, через хрест примирив юдеїв і язичників і зробив обоє в Самому собі єдиним. ...
Свідком (чому є) Священне Письмо, Єрусалим не пізнав часу свого відвідання та юдеї великою частиною не прийняли Євангеліє, ба більше немало протиставилися його поширенню. Незважаючи на це, згідно з Апостолом юдеї (і) дотепер залишаються найдорожчими Богові, дари й покликання котрого є без жалю, заради отців. Разом із пророками і цим самим апостолом Церква очікує лише Богові відомого дня, котрого всі народи єдиним голосом закличуть Господа та „служитимуть Йому одним раменом” (Соф 3,9) . ...
Навіть якщо авторитети юдеїв із своїми послідовниками наполягали на смерті Христа, однак це, що було здійснене в його стражданні, не може бути зараховано ні всім без різниці юдеям, що тоді жили, ні сьогоднішнім юдеям. Якщо ж Церква і є новим народом Божим, юдеї однак нехай не представляються ні як відкинуті Богом, ні як спаплюжені, нібито це слідувало б з Святого Письма. ...
Крім цього, Церква, котра відкидає всі переслідування проти яких би то не було людей, пам’ятаючи спільний із євреями спадок, спонукана не політичними причинами, а релігійною євангельською любов’ю, оплакує ненависть, переслідування, прояви антисемітизму, якого б то не було часу і ким би то не було спрямовані проти євреїв. ...
5. Не можемо ж ми закликати Бога, Отця всіх, якщо ж ми відмовляємося поводитися по-братерськи щодо певних людей, Поведінка людини щодо Бога Отця і поведінка людини щодо людей (як) братів навіть пов’язуються, як каже Письмо: „хто не любить, не знає Бога” (1 Ів 4,8).
Отже, забирається підгрунтя для всякої теорії чи практики, котра між людиною й людиною, між народом і народом, вводить різницю відносно людської гідності й прав, які з цього видаються.
Тому Церква відкидає яку би то не було дискримінацію чи знущання над людьми з причини племені чи кольору (шкіри), стану чи релігії як вчинене ворожо духові Христовому.