Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

зрештою:

Ів 13.5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.

як Ви це переживаєте/сприймаєте/розумієте?
З повагою, о.Олег

Цей момент дуже глибокий, і в прямому сенсі, і в символічному.

Чим ближче до Пасхи тим більше Христос показує, що приходить не для того, щоб йому служили, а самому послужити. І, будучи Богом, впокоряє себе настільки, що миє ноги своїм ученикам. В дійсності, найбруднішу частину тіла(бо ж ходили в сандалях, тому і ноги весь час були в поросі.) Та для Христа порох не має значення - для нього важлива Людина! Яку він цінить настільки, що потім за неї помре, і вже тоді не водою, а власною кров"ю обмиє увесь "порох"(хоч часто там вже ціле смердюче болото, гнійні рани) душі - її гріхи, незалежно від того, скільки їх вона на собі принесла.

Символічні також і дії Петра. Він бо не розуміє ще до кінця(хоч чує це постійно від Учителя), що Христос мусить умерти, мусить обмити його, щоб і він жив з ним вічно. Петро ж бо, думає що справиться з тим "порохом" сам, і що це умивання принижує Господа, і що вартує спробувати самому. Але, не Петро його принужує, але сам Христос цього бажає, і для цього прийшов.

Так само і я, побачивши на собі цю купу болота, не хочу впустити Ісуса в свою грішність, щоб він мене обмив, бо думаю, що нема чого там Христові робити, що це для нього принизливо, тому я маю сам! Тільки ж сам я не можу! Без дозволу Ісусові обмити мене, не буду мати з ним частки, бо залишуся тим самим, з своїм болотом. То ж коли ці слова Христа чую, то кажу, Господи - мий цілого.

І тільки після цього, можу йти за Христом, і наслідувати його - служити іншим, так само як і він послужив, звіщаючи його покору через свій приклад, його любов, і милосердя аж до смерті.

Тільки, чомусь, на практиці дуже часто все ще залишаюся темним, і слова Господні для мене закриті, бо до цього звіщання через служіння справа не доходить....

,

Дуже гарно vitalko пояснив цей уривок зі Сятого Письма.

І таки Петро дійсно найглибше із присутніх зрозумів роль Ісуса Христа в спасінні людини (отому обмиванні від бруду)… Чи не так?

viter писав:Дуже гарно vitalko пояснив цей уривок зі Сятого Письма.

Знаєте, рік тому приблизно в цей самий час я був на біблійних читаннях в одному монастирі, де сестра-монахиня обмивала нам всім присутнім ноги.
Мене тоді це не дуже заторкнуло, запам"яталася тільки фраза: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»

Тепер вже розумію для чого я там був і участь у цьому брав. І розумію тепер ще одну річ: дуже важливо просто приймати всі обставини в житті, навіть тоді коли ти їх не розумієш, бо свого часу отримаєш відповідь чому ти це пережив. Як каже один отець: в Бога нема випадковостей. І що дивно, всі ми грішні якимось чином беремо участь у Христовому ділі спасіння(як і церква це в Катехизмі подає, тільки доходить воно з часом) і досить того, що самі спасаємося, то ще й тим, що розуміємо і переживаємо, можемо(і маємо) поділитися з іншими. Тому що ніщо не дається для нас самих, але через нас самих всій Церкві.

Дивні діла твої, Господи.

о.Олег писав:зрештою:

Ів 13.5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.

як Ви це переживаєте/сприймаєте/розумієте?
З повагою, о.Олег

В мене цей уривок асоціюється зі сповіддю, чи просто перепрошенням за гріхи перед Причастям.

о.Олег писав:зрештою:

Ів 13.5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.

як Ви це переживаєте/сприймаєте/розумієте?
З повагою, о.Олег

Мені чимось нагадує уривок з Послання до Римлян (12:20) "Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля." І в першому і в другому випадку добром приводиться людину до засоромлення, покаяння, задуми над своїми вчинками...

Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі. (Ів 13:10)
Духовна чистота в людині - через послух Господу Іісусу Христу і вірності Йому в служінні. На цій Вечері Господь посвячує учнів на вічне священство!
І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття.
І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої.(Вих 40:30,31)
А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.(Ів 13:14)

Мої ноги теж брудні.... Інколи може здатися, що ми чистіші від інших, але ми всі ходимо по одній землі, неможливо не забруднитися...
Часто ми не можемо обминути того болота, яке є навкруги... бруднимося... але важливо є дозволити Ісусові омити ноги...
Як бачимо, що хтось забруднився, не показуймо пальцем, не сміймося, просто візьмімо воду і рушник у руки. З любов'ю в серці...

о.Олег писав:зрештою:

«Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.

як Ви це переживаєте/сприймаєте/розумієте?З повагою, о.Олег

Коли омиваєш ноги брату, служителю Божому, переживаєш духовний мир і розуміння, що я раб Господній, який виконує Слово і приклад Учителя, і, через слідування за Ним у житті і вченні, мати частку в літургії Святому Богу в Його Царстві. Це наша вірність в малому та шлях до братолюбства, очищення від егоїзму турботою про членів церкви. Це духовне приєднання до того, що заповів Син Божий, участь в Вечері Господній. З повагою, Сергій Н.