vitalko писав:Я лише констатую - греко-католицький обряд мертвий, помер, вічна йому память!
Не помер, а навпаки повертається до своїх східних традицій. Не бачу нічого поганого в тому, що греко-католицизм поступово позбувається деяких латинських практик, вони ж бо були перейняті набагато пізніше від утвердження нашого обряду як такого, і в чистому вигляді він був значно раніше. З іншої сторони, хто ж вам, шановний, забороняє молитися вервицю, чи вправлятися в якихось інших духовних практиках перейнятих з заходу? Але в той же час, чи ви пробували попрактикуватися в певних східних практиках, побачити їхню красу?
Постає питання, для чого ціле століття греко-католиків переслідували? чому вони одразу ж не переписалися на православя, а чекали аж по ці часи? чому вони дозволяли собі бути переслідуваними, мученими? Наше минуле покоління гнило в таборах, щоби зберегти обряд, традиції, а ми, продажні шкури, плюємо на їхню кров і повертаємося до москальського болота. У переході на православний обряд я вбачаю виключно політичні мотиви, а не "повернення до якогось там хто-зна ким придуманого чистого греко-католицького обряду".
Давайте, попрактикуємося у читанні мантр, а що, також східна практика! І чому ми повинні позбуватися практик, які беруть свій початок від обявлень самого Господа і Богородиці: адорації, культ Пресвятих Сердець, практики, що зявилися після обявлень Богородиці, передані святими?
Чому ми переймаємо східні практики, створені людьми, а Божественні відкидаємо? Яка східна практика була "продиктована" Господом чи Богородицею?
Маю признатися, я страшний українофоб, не тому що я не люблю Україну - вважаю себе патріотом, а тому, що не люблю українців як націю, бо це скажу, культурно, найгірша нація в світі. Вона готова душу дяволу продати, щоби лиш бути злученою з Росією, як бачимо і в релігійній сфері. Вона завжди є підстилкою москалів, так було завжди - влада виконує вказівки москви, а тут і церковна влада чомусь шукає зближення з москалями, не з православям, а саме з москалями! Ще в минулому столітті у греко-католиків була чітка позиція не асимілюватися жодною практикою чи рисою з православним обрядом, бо вони знали, що як і в культурно-політичній площині, це загрожує втратою самобутності чи обряду чи держави.
Я практикую ісихазм, тобто молитву Ісусову, але аж ніяк не вважаю її східною практикою. Візьміть компас і перевірте. Це південна практика, бо походить від Балканів, Афонів, пустинь, а не від москалів чи китайців.
Я дотримуюся позиції, - якщо мої родичі і мій нарід покоління-два тому назад проливало кров саме за "цей" обряд, за цю традицію, значить, якщо я їм зраджу і перейду на інший обряд, я стану українцем, а цього робити я не хочу. Я стану зрадником, я потопчу їхню кров і духовно їм скажу: "ну мучились ви, ну то й що? піддобрили землю і все, зараз інші часи, нам ваших прикладів, подвигів не потрібно. Ми вертаємося до тих, хто вас знищував, переймаємо їхній обряд, а того обряду, за який ви страждали, потрібно позбуватися, бо він не правильний. "
Можливо, якби подібна ситуація була в іншій країні, можна було б погодитись. Але у нашій країні, у наших геополітичних умовах, знаючи нашу історію, не можна допускати асиміляції з москалями на всіх рівнях. І саме бажання зберегти західні практики є результатом не прийняття східних практик.