Один поважний отець сказав: Все що нас віддаляє від сповіді, то зміїних рук справа.
Мусите то розуміти, як і те, що Господь не прийшов Вас засудити, щоб Ви ходили скрючиним від своєї провини.
28. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу.(1 кор)
Ми себе випробовуваєм, для того є Заповіді і звісно нова Заповідь Любові.
І коли грішим, тобто випробувавши себе заповідями, визнаєм переступ(коли його виявляєм), то не судимо себе як суддя, чи не прощаємо себе...
А інше, ми жалуєм за той переступ, відчуваючи біль за то, ну у кого як. (як з блудним сином. Він справді і жалував і мурдував себе, і ще купу всього, але всетаки пішов і довірився Батьківському суду, навіть не підозрюючи, що він його пробачить, і у брата чуть роги не виростуть від того.)
Але суд, то Господу довіряєм. Це ми знаєм, що Він Люблячий і Всепрощаючий, але думаю не варто цим Його спокушати, цією думкою.
Нам потрібно піти і цим вже довіритись Йому. В той момент думаєм про жаль і направу, а не про відомий нам результат, цього процесу, Він точно не підкупний і Його не здурим...
32. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.
От тут і сенс, сенс у Головному, щоб прийняти Господа гідно, щоб це бло на Спасіння.
Але ми не досконалі, , і Бог це знає. Тому і дав те Таєнство Покаяння і владу Апостолам, щоб довірити суд Йому, Досконалому Судді і Люблячому, Люблячому попри все, щоб Він, саме Він, а не ми, зробив нас гідними.
Але якщо ми собі почнем думати, що ніякого того нема, і ми гідні тільки тому, що він нас любить, і он, аж розпявся, щоб то показати...
, я не знаю.
Притча про блудного сина, якби син просто прийшов собі і сказав..бать, бабло кінчилось, дай мені ще, і я собі піду, бо девкі вже зачикались, яж син тобі, чи ти вже в маразм впав і забув.
І не варто піддаватись тим думкам про свою недосконалість, щоб утриматись від Сповіді, не таке відчуття каяття на сповіді, як після гріха. ( є тема про то)
Потрібно прагнути і довіряти, от на те акцент.
Тому довіряйте суд Господу, а не собі. Від Вас потрібна жаль і бажання направитись.
І звичайно, то все для того, щоб поєднатись з Ним у тій Жертві, прийнявши Його. (доречі для змія дуууже неприємна, а навіть смиртельна процедура)
Бо нас так легко здурити тій зміюці, а вона ой як не хоче бути засудженою, а навпаки, виправданною.
Але то просто думки, підіть до священника і не повстидайтись його тим обтяжити чи забрати час.
З Богом.