Зв'язки святого рівноапостольного князя Володимира з РимомНапередодні свого офіційного хрещення Русь-Україна однаково активно контактувала як з грецьким Сходом, так і з латинським Заходом.Відгомін цих тісних контактів із зовнішнім християнським світом прочитується у відомій оповіді з "Повісті временних літ" про конкурс конфесій, що його нібито влаштував князь Володимир перед тим, як хрестити Русь-Україну.Цей уривок, уміщений під 987 роком, був явно пізнішою вставкою, а її автором міг бути тільки грек або місцевий грекофіл.Про це , насамперед, свідчить зміст, проникнутий тією атмосферою релігійної нетерпимості, зокрема до Римської Церкви, яка заполонила Візантію після церковного розколу 1054 року.Прикриваючись авторитетом самого хрестителя Руси-України, який вибрав візантійсько-слов'янський обряд, автор оповіді намагався підняти престиж Східної Церкви і довести її перевагу над Церквою Західною.Однак історичні факти та й сама подальша поведінка князя Володимира не дають жодних підстав для подібних висновків.Володимирові не потрібно було обирати візантійсько-слов'янський обряд шляхом конкурсу, бо він був уже глибоко закорінений в нашу церковну традицію, що її започаткували Кирило і Методій під час так званого Першого хрещення Руси-України.
Що стосується ставлення князя Володимира до західної церковної традиції, то про це найкраще свідчать ті активні церковні зв'язки, які князь підтримував з Римом упродовж цілого життя.І це попри те, що про якісь його контакти з Царгородом після хрещення Руси-України немає жодних звісток в історичних джерелах!
Зв'язки князя Володимира з Римським Апостольським Престолом були такими інтенсивними, що інформацію про них не змогли стерти зі сторінок літописів їх пізніші редактори-грекофіли.Простежимо їх хронологію за повідомленнями літописів та за оцінками істориків.
Так званий Никонівський літопис під 988 роком подає факт посольства з Риму до Володимира, яке принесло йому мощі святих.Це вказує на зацікавлення в Римі актом державного хрещення Руси-України.Через три роки (991р.) цей же літопис сповіщає про нове посольство з Риму до Володимира від Папи Йоана15 (985-996рр.).Літописець повідомляє про це так : "Того ж року прийшли до володимира посли з Риму, від Папи, з любов'ю і честю".У відповідь на цей візит ввічливості папських посланців Володимир одразу ж вислав до Риму своїх послів у знак поваги і вдячності.Як припускають історики, під час цього обміну посольствами, йшлося про можливість організації митрополії в Києві.Про особливо дружній характер цих київсько-римських контактів свідчать слова літописця, який наголосив, що вони відбувалися "з любов'ю і честю".
Під 994 роком літопис знову відзначив повернення нового посольства Володимира з Риму.В 1000-му році князь приймає вже представників Папи Сильвестра2 (999-1003рр.), які прибули до Києва в супроводі чеських і угорських послів.На це посольство від Папи Володимир відповів власним посольством до Риму того ж таки Ювілейного 1000-го року.
Існують ще й інші історичні факти, які підтверджують приязне ставлення Київського князя Володимира до Риму.Так, з 1007 року зберігся важливий документ - звіт німецького єпископа Бруно з Кверфурта своєму імператорові Генріху2 - про місійну діяльність серед печенігів, написаний у Києві.Згідно з ним, Бруно Кверфуртський, прибувши до Києва, проживав тут цілий місяць.Потім у супроводі самого князя Володимира поїхав до кордону з печенігами.Він добре порозумівся з печенізькою знаттю, і навіть намовив їх на перемир'я з Володимиром.Згодом Бруно повернувся до Києва, висвятив єпископа для половців, який разом із сином Володимира пішов у половецьку землю.
Приязне, ба, навіть опікунське поводження Володимира та його сім'ї з латинськими єпископами, може свідчити про одне : велику симпатію хрестителя Руси-України до людей Заходу, їх культури і релігії.Зайвий доказ цього - глибокі родинні зв'язки Київського князя з католицькими володарями Заходу, зокрема з імператором Римської імперії Оттоном2, норвезьким королем Олафом Тригвісоном, а також польським, чеським та угорським королівськими дворами.
Осмислюючи характер усіх цих історичних подій і фактів, що відбулися на осі Рим-Київ за Володимира Святославича, видатний український історик Церкви Атанасій Великий, ЧСВВ, слушно відзначив : "...Годі й думати, щоб Володимир-неофіт так щиро дружив із західним латинським світом, якщо б уважав його інаковіруючим або фальшивовіруючим.Релігія в тих часах була справою серйозною; її ще не заторкнув пізніший лібералізм чи сучасний індиферентизм.Тому треба сказати, що зв'язки Володимира з Римом і Заходом грунтувалися також на його глибокій релігійній однодумності з латинським світом..."
Джерело : І.Паславський "Папство і Україна"(журнал "Світло", листопад, 2003р.)P.S.Якби в мене була ця стаття в електронному варіанті, то я би написав більше