ShMariam писав:Якщо виявилася прихована серйозна хвороба після укладення Шлюбу, він не дійсний. Тут не має значення, любите ту людину чи н.
це жахливо
Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor
ShMariam писав:Якщо виявилася прихована серйозна хвороба після укладення Шлюбу, він не дійсний. Тут не має значення, любите ту людину чи н.
Zolotce писав:ShMariam писав:Якщо виявилася прихована серйозна хвороба після укладення Шлюбу, він не дійсний. Тут не має значення, любите ту людину чи н.
це жахливо
о.Олег писав:Але не заставляйте інших, прирівнюючи шукання Церквою правди до розлучення
З повагою, о.Олег
ShMariam писав:Zolotce писав:ShMariam писав:Якщо виявилася прихована серйозна хвороба після укладення Шлюбу, він не дійсний. Тут не має значення, любите ту людину чи н.
це жахливо
А що тут жахливого? Якщо людина затаїла - так (подібно, як і затаїла гріх на Сповіді). Сказано ж, що пізніше та дівчина вийшла заміж, але вже не затаюючи хвороби, отже наступний Шлюб дійсний і перший.
о.Олег писав:Zolotce писав:ой-йой, а де Церква була коли передшлюбні науки проводила ?1? то як то два рази шлюб дати - не зауважила кому дає ?1? а нащо ті книги в яких все записують, нащо свідоцтва ? для краси? їх ніхто не перевіряє? то як мають таких розумних адвокатів що потім доказують що шлюб не дійсний але не мають розумних наставників що можуть вияснити все ще перед тим як станеться непоправне. Та в такому випадку вважаю що той другий - то не шлюб то перелюб
....грішите, коли думаєте, що Церква дає "другий шлюб"...
З повагою, о.Олег
Олюнька писав:Думаю, що Церква на то є Церква, щоб "придумувати", має на то владу від Христа.
Тому... можемо говорити: "Я цього не розумію...", "Я цього не сприймаю...", але не сміємо в таких тонах казати: "Це не правильно, бо я думаю по-іншому..." (нмсд)
ShMariam писав:Це по-перше, Шлюб не відбувся (за визначенням Шлюбу) , отже та дівчина ще раз (перший раз) мала виходити заміж. Звісно, цей молодий міг би з нею примиритися, охолонути і накінець взяти Шлюб (не знаю всіх канонів як це робиться, але точно можна було б виправити ситуацію і без гріха жити разом). Отже, звинувачувати Церкву Ви не можете.
А по-друге, чи змогли б Ви жити з людиною, якої.... Ви не знаєте? (саме це є важливою перешкодою для укладення Шлюбу). Людиною "подвійною", з психічною хворобою (не смертельно хворобою, такі живуть довго), з урахуванням того, що діти (внуки і так далі) будуть народжуватися зі схильністю до цієї хвороби? Я не знаю, як би поступила, тому засуджувати молодого не можу.
Це теорія, а практика, повторюю, коли любите одну людину, а виявляється вона іншою, зовсім іншою особистістю, а часом з двома особистостями Повторюю:Zolotce писав:Любов довготерпить, ...
А по-друге, чи змогли б Ви жити з людиною, якої.... Ви не знаєте? (саме це є важливою перешкодою для укладення Шлюбу). Людиною "подвійною", з психічною хворобою (не смертельно хворобою, такі живуть довго), з урахуванням того, що діти (внуки і так далі) будуть народжуватися зі схильністю до цієї хвороби? Я не знаю, як би поступила, тому засуджувати молодого не можу.
Zolotce писав:Олюнька писав:Думаю, що Церква на то є Церква, щоб "придумувати", має на то владу від Христа.
Церква має владу від Христа берегти Закон Божий і його дотримуватись
viter писав:Zolotce писав:Олюнька писав:Думаю, що Церква на то є Церква, щоб "придумувати", має на то владу від Христа.
Церква має владу від Христа берегти Закон Божий і його дотримуватись
"Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі." (Мт. 18:18)
[/quote]ShMariam писав:А по-друге, чи змогли б Ви жити з людиною, якої.... Ви не знаєте? (саме це є важливою перешкодою для укладення Шлюбу). Людиною "подвійною", з психічною хворобою (не смертельно хворобою, такі живуть довго), з урахуванням того, що діти (внуки і так далі) будуть народжуватися зі схильністю до цієї хвороби? Я не знаю, як би поступила, тому засуджувати молодого не можу.
Олюнька писав: Вона та її батьки вміло приховали недугу. То чи він мусить терпіти???
ShMariam писав:І в описаному вище випадку перешкодою є не хвороба, а, по суті, обман
1625 В укладанні шлюбного союзу головну роль виконують охрещені чоловік і жінка, які є вільні для укладання шлюбу і які добровільно виражають свою згоду. «Бути вільним» означає:
– не бути змушеним;
– не мати перешкоди з боку природного чи церковного закону.
1626 Церква вважає взаємне вираження згоди між подружжям необхідним елементом, «який створює подружжя» (Кодекс канонічного права, кан. 1057, § 1). Якщо немає згоди, немає одруження.
1627 Згода полягає у «людському акті, через який подружжя взаємно віддає себе одне одному і приймає одне одного» II Ватиканський Собор, Паст, конст « Gaudium et spes », 48; канонічного права, кан. 1057 § 2): «Беру тебе за свою жінку ... Беру тебе за свого чоловіка» (Чин таїнства Подружжя ,45). Ця згода, що зв'язує подружжя між собою, знаходить своє завершення в тому, що обоє «стають одним тілом» (Буг. 2,24; Мр. 10, 8; Еф. 5,31).
1628 Згода повинна бути виявом волі кожного з тих, що беруть шлюб, вільним від примусу чи тяжкого зовнішнього страху (Кодекс канонічного права, кан. 1103.). Жодна людська влада не може замінити цієї згоди (Кодекс канонічного права, кан. 1057, § 1.). Якщо цієї свободи бракує, то одруження неправочинне.
1629 З цього приводу (чи з інших причин, які унеможливлюють і роблять недійсним шлюб (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1083-1108.)) Церква може після вивчення ситуації компетентним церковним трибуналом оголосити «недійсність одруженій», тобто те, що одруження ніколи не було. У цьому випадку ті, що брали шлюб, є вільні і можуть знову одружитися, але зобов'язані дотримуватися природних обов'язків попереднього союзу (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1071, § 1, 3.).
Zolotce писав:о.Олег писав:Але не заставляйте інших, прирівнюючи шукання Церквою правди до розлучення
З повагою, о.Олег
Я нікого не заставляю !!!!! Я ж в кожному повідомленні пишу - що це моє особисте дослідження і бачення всього!!!
Zolotce писав:Церква має владу від Христа берегти Закон Божий і його дотримуватись. А в мене складається враження що "Церква має владу від Христа, тому буде робити так як буде вважати за потрібне. І якщо в якийсь момент вирішили що треба придумати "уневажнення" значить так буде, бо Церква має владу"...
Початки душпастирства для несакраментальних пар в Бидгощі були банальними. 2002 року з візитом до парафії бл. Анджея Боболі приїхав єпископ Богдан Войтусь і попросив, щоби власне єзуїти таке душпастирство зорганізували. Настоятель Мєчислав Лусяк спешу шукав когось, хто б міг тим зайнятися, зрештою, зайнявся цим самотужки. В часі Великого посту 2002 року відбулися перші реколекції. Вони були призначені для подруж, але з запрошенням також для подруж несакраментальних, - згадує о.Лусяк.
- Йшлося про те, щоб ті несакраментальні не кремпувалися і не почувалися особливо, щоб могли зберегти анонімність. Час показав, що то було слушне рішення. Люди, котрі живуть в несакраментальних шлюбах почуваються в Церкві другосортними. Цілком безпідставно.
Вільні любити
Після великопосних реколекцій зібралася група осіб, які хотіли зустрічатися регулярно і яких пов’язувала одна проблема – несакраментальність зв’язку, котра виникає з перешкоди. Серед них були як молоді подружжя, так і ті, які мали до 40 років стажу. Буває, що приходять, коли треба охрестити народжену в новому зв’язку дитину. Проте найчастіше до душпастирства звертаються, коли їх діти повинні приступати до Першого Причастя, тоді в них прокидається голод повної участі в Таїнствах, відчуття, що втрачають щось важливе, біль, часом бунт.
- Коли мене питають, чому Церква не дозволяє їм любити одне одного, я відповідаю, що любити дозволяє, але нового зв’язку поблагословити не може, - пояснює о.Лусяк. – Якщо би Церква благословляла нові зв’язки, відмовилася б від плекання такого важливого елементу Христової науки, яким є нерозривність Шлюбу. Але не можна сказати, що Церква не дозволяє любити чи відштовхує когось.
Скандал відкинення
Життя без Таїнств – вимір людського вибору. Статус осіб, котрі живуть у несакраментальних зв’язках інший, ніж сакраментальних подруж, але це не означає, що вони заслуговують засудження чи неприйняття. За свої рішення вони вже поплатилися відсутністю Таїнств – їм не потрібно інших принижень. Часто, бачачи людей, які щойно прийняли Св. Причастя, в них на очах зявляються сльози.
- Отримую багато мейлів від людей, у яких вони мені розповідають, як середовище їх трактує. Вони не вигадують, навіщо їм вигадки? Розповідають, що приходять до церкви, до Сповіді зі свідомістю, що мають проблему, з якою не можуть дати ради – говорить о.Лусяк. Люди різні. Одні намагаються допомогти особам, котрі живуть у несакраментальних зв’язках, інші їх відкидають. Треба усвідомити гріх, одночасно з тим показуючи їм місце у Церкві, говорити про Боже Милосердя.
Не можна «несакраментальних» витісняти із Церкви, бо в церкві вони мають право шукати. Шукають акцептації, розуміння, пробачення. Адже деякі створювали нові зв’язки без наміру грішити, робили це для добра свого чи своїх дітей. Вони їх створювали, бо не радили собі у першому зв’язку, бо він виявився для них надто складним, бо мусили втікати.
Стереотипи говорять нам вкидати всі несакраментальні зв’язки до одного кошика. Легко сказати: «живуть у гріху». Звичайно буває, що хтось просто залишає родину і йде до когось молодшого чи багатшого. Але всі випадки слід розглядати індивідуально, це надто складна матерія, щоб вдаватися до спрощення. – Великим гріхом є власне таке спрощення: живеш у несакраментальному зв’язку – ти засуджений. Живеш у Подружжі – та хоч би і мордував свою дружину і її зраджував – Господь тобі вибачить – говорить о.Лусяк.
Історія перша
Людські історії предивні і значно ускладнені. Уявімо собі жінку. Дамо їй ім’я А. Її чоловік, нечуваний деспот, роками знущався з неї та дітей. Вдома, можливо, не було значного фізичного насилля, але було психологічне, економічне, атмосфера направду потворна. Кінець кінцем діти виростають, не можуть дивитися, як вона постійно плаче, почали благати маму розлучитися. Довго вона не могла цього зробити. Не мала куди йти, не мала помешкання, роки психологічного знущання над нею позбавили її відваги і самостійності, не могла прийняти жодного рішення. Нарешті зустріла чоловіка, котрий почав цікавитися її життям і тим, чому вона така сума та занедбана. Поступово вона йому відкрилася. Між ними спочатку зародилася приязнь, згодом кохання. Вона почала вчитися, що значить мати опору в чоловікові. Віджила при ньому, врешті мала із ким порозмовляти, навіть і про Бога, бо з чоловіком ніколи на такі теми поговорити не могла. Нарешті він запропонував, щоб залишила чоловіка, щоб замешкати разом. Її родина відраджувала її, переконуючи, що витривати у подружжі слід за всяку ціну. Але діти тішилися, самі вже хотіли переселитися якнайдалі від батька. Врешті прийняла рішення і випровадилася з дому. Діти прийняли її нового чоловіка як батька, а він швидко і з радістю взяв на себе цю роль, в складному періоді дорослішання став для них авторитетом та прикладом.
Чи ті люди, приходячи до Церкви, повинні від мене почути «Ви зробили зле?» - запитує отець Лусяк. – Формально зробили зле, живуть у гріху. Але якби я сказав, особливо тим дітям, що Бог цього не хотів, що вони пішли проти Волі Божої – вони зненавиділи б Бога. Бо ті діти лише зараз, після років принижень, не бояться повертатися додому, вони спокійні та щасливі. Бог цього не хотів?
Історія друга
О. Лусяк розповідає також і іншу людську історію. Жінка – дружина і мати двох малих дітей – вирішила виїхати на півроку до рідні у США. Чоловік з того не був задоволений, але не перешкоджав. Через півроку отримав звістку, що дружина не повернеться. Зайнятий підприємець залишився сам із двома дітьми. У вихованні дітей йому трохи допомагали батьки, але це ж не змінювало факту, що в дітей не було мами. Врешті-решт в його житті зявилася жінка, котра сказала «Можу стати тобі дружиною, а твоїм дітям – матір’ю». Чоловік знав і розумів, що діти будуть виховані краще, якщо з ними буде жінка – мама. Вона справляла враження дуже хорошої людини, яка звичайно могла б бездоганно справитися з новою роллю. Нарешті зважився на той зв'язок. Не для себе, не лише для себе – передусім для дітей. Із свідомістю, що якби то було лише для нього, напевне залишився б сам.
- Чи та людина мала намір грішити? - питає отець Лусяк. – Чи хотів зробити щось проти Божої Волі? Навпаки, переборював внутрішній біль, що мусить зробити щось, що незгідне з Божими законами, а є добром для його дітей… то власне драма несакраментальних подруж.
Духовне заміщення
Люди, котрі живуть в несакраментальних зв’язках, пов’язані з душпастирством, часто є людьми направду глибокої віри, мають сильний зв'язок з Ісусом. Тим самим ще більшим терпінням для них виглядає віддалення від Таїнств. Допомогти їм може те, що називають «духовним заміщенням». – Таїнства – це ласка і звичайним інструментом духовного росту – пояснює отець. – Часто лише віддалення від Таїнств приводить до свідомості, настільки цей скарб великий. Ті, котрі до того скарбу не мають доступу, повинні шукати замісних засобів. Власне для цього приходять до нас. На зустрічах адоруємо Найсвятіші Тайни, розважаємо Слово Боже. На Месі, яку для них відправляємо, замість приступати до Причастя вони підходять і отримують індивідуальне благословення Найсвятішими Тайнами. То власне важливий для них момент, момент духовного Причастя. Дякуючи йому мають допомогу в зростанні у святості, допомогу в ставанні святими людьми. Також думаю, що такі особи через душпастирство відправляють вдома спільну молитву частіше середньостатистичної католицької родини. Вони говорять, що якщо не можуть вповні брати участь у Євхаристії, то хоч так хочуть бути біля Бога.
Just_me писав:Мене особисто та стаття дуже зворушила, дала побачити інше обличчя Церкви, поселила в мені надію, що ті люди не відкинуті, що Церква про них дбає і старається принаймні їх зрозуміти. Одночасно із коментарями була б рада почути, чи комусь цікаві подібні переклади різноманітних статей із польських католицьких порталів, я б могла час від часу таке перекладати і постити у наших темах. Якщо хтось має певні побажання щодо тематики - пишіть в ПП чи в чаті, я постараюся виконувати ваші "замовлення", бо хотілося б бачити наш Форум трохи жвавішим .
Розумниця писав:А що робити, коли твій чоловік хоче розлучитися бо ВЖЕ має іншу жінку, яка вагітна? Як вірно вчинити?
Розумниця писав:А що робити, коли твій чоловік хоче розлучитися бо ВЖЕ має іншу жінку, яка вагітна? Як вірно вчинити?
Розумниця писав:А що робити, коли твій чоловік хоче розлучитися бо ВЖЕ має іншу жінку, яка вагітна? Як вірно вчинити?
romanm писав:Та ну, триматися будь-що? Навіщо?
romanm писав:Та які, отче, пропозиції. Ви правильно написали про ПП. А от пораду про "триматися будь-що" рахую дуже і дуже небезпечною і шкідливою.
1. Друга людина зробила свій вибір (інша вагітна)
Молитися? Робити вигляд, що нічого не знає? (знаю одну жінку, що саме таким способом "тримає в купі" сім'ю) По ситуації...romanm писав:Яким чином пропонується "триматися"? Тут можна стільки абсурдних теорій понапридумувати, шо огого
А якщо це чоловік, з яким є Шлюб?romanm писав:3. Не бачу необхідності придумувати гарячу воду, а плюнути на цю людину і йти собі далі, стараючись триматися вчення КЦ.
ShMariam писав:Ви впевнені, що це ознака свідомого вибору?
- хіба це сім я?Молитися? Робити вигляд, що нічого не знає? (знаю одну жінку, що саме таким способом "тримає в купі" сім'ю) По ситуації...
Ну то що? Якщо шлюб, то чоловік має право вбити жінку? В вищеописаній ситуації, жінка має право піти від такого "чоловіка", якщо вона є невинною стороною. Тай і не тільки в такій ситуації (подружня зрада). А якщо є небезпека для когось iз подружжя від чоловіка чи жінки, стосовно здоров я, моралі і т.д. ТАКОЖ має право піти від такої "половинки" геть.А якщо це чоловік, з яким є Шлюб?
Повернутись до “Запитання-відповіді”
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей