Michail писав:...
Осипов, на мою думку гарно це пояснює...
...
...Наприклад. Колись в Католицькій Церкві було таке пояснення, що святі мають більше заслуг ніж би їм потрібно було для спасіння. І тому надлишок їх заслуг іде для спасіння інших людей (кому не вистачає своїх).
Але це не має обгрунтування в Святому письмі.
...
одне і те саме - як не "гарно пояснюючий" єретик Осіпов, то протестантське "немає в Святому Письмі"... Шкода Вам це говорити, але як на катехита Католицької Церкви Ви надто мало розумієте, що те Ваше "колись" - це віра Христової Церкви, якої Ви (катехит же!!!) мали би вчити катехуменів.
Код: Виділити все
III. Заслуга
«Прославлений Ти у сонмі Святих: коли Ти увінчуєш їх заслуги, то Ти увінчуєш Свої власні дари» (Римський Мисал, Префація святих, пор. «Доктор благодаті», св. Августин, Пояснення Псалмів 102, 7.).
2006 Слово «заслуга» означає загалом винагороду, яку спільнота чи товариство винні за діяльність одного з її членів, яка визнана за добру чи шкідливу і є гідна нагороди або кари. Заслуга стосується чесноти справедливості і відповідає засаді рівності, яка нею керує.
2007 Стосовно Бога, у правовому стислому значенні слова, не існує заслуги з боку людини. Між Ним і нами невимірна нерівність, бо від Нього, нашого Творця, ми отримали все.
2008 Заслуга людини перед Богом у християнському житті йде від того, що Бог добровільно постановив залучити людину до справ Своєї благодаті. Божа ініціатива в Його батьківській дії є перша, вільне діяння людини як співдія є другим, так що заслуги за добрі вчинки повинні бути зараховані насамперед Божій благодаті, і тільки потім - вірному. Крім того, заслуга людини повертається сама до Бога, бо її добрі вчинки здійснені у Христі з натхненням і допомогою Святого Духа.
2009 Коли усиновлення через благодать робить нас учасниками Божої природи, згідно з незаслуженою справедливістю Бога воно може дати нам правдиву заслугу. Саме в цьому - право благодаті, повне право любові, яке робить нас «співспадкоємцями» Христа, гідними прийняти «обіцяну спадщину вічного життя» (Тридентський Собор: DS 1546.). Заслуги за наші добрі діла є дарами Божої доброти (Пор. Тридентський Собор: DS 1548). «Найперше дарувалася благодать; тепер віддається належне. (...) Твої заслуги є дарами Бога» (Св. Августин, Проповіді, 298, 4-5).
2010 Оскільки в порядку благодаті почин належить Богові, ніхто не може заслужити собі першої благодаті в тому, що стосується початку навернення, прощення та оправдання. Зрушені Святим Духом і любов'ю, ми згодом можемо заслужити собі самим і іншим благодаті, потрібні як для нашого освячення, для росту благодаті і любові, так і для отримання вічного життя. Також земні блага, як здоров'я, приязнь, можна заслужити згідно з Божою мудрістю. Ці благодаті і ці блага є предметом християнської молитви. Через молитву отримуємо благодать, яка необхідна для нас, щоб ми могли творити діла, гідні нагороди.
2011 Любов Христа є у нас джерелом усіх наших заслуг перед Богом. Благодать, єднаючи нас із Христом діяльною любов'ю, надає надприродну якість нашим учинкам, а отже, робить їх заслугою як перед Богом, так і перед людьми. Святі завжди ясно усвідомлювали, що їхні заслуги були чистою благодаттю.
«Після земного вигнання я сподіваюся насолоджуватися Тобою в Батьківщині, та не хочу назбирувати заслуг для доступу до неба, прагну працювати лише задля Твоєї Любові [...]. Коли настане вечір цього життя, я стану перед Тобою з порожніми руками, бо не прошу Тебе, Господи, щоб Ти рахував мої діла. Усі наші справедливості заплямовані у Твоїх очах. То ж я хочу зодягнутись у Твою власну Праведність і отримати від Твоєї Любові у вічне посідання Тебе Самого...» (Св. Тереза від Дитятка-Ісуса, Акт принесення себе в дар милосердній Любові)
IV. Християнська святість
2012 «Тим, які люблять Бога, (...) усе співпрацює для добра. Бо яких Він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив» (Рим. 8,28-30).
2013 «Усі віруючі в Христа, усякого стану і положення, покликані до повного християнського життя і до досконалості в любові». (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 40). Усі покликані до святості: «То ж будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт. 5,48).
«Вірні повинні застосовувати сили, які вони отримали за мірою Христового дару, для отримання цієї досконалості, щоб (...), сповнюючи в усьому волю Отця, усією своєю душею присвятити себе Славі Божій і служінню ближньому. Так святість Божого Народу розвивається багатими плодами, як про це яскраво засвідчує історія Церкви життям багатьох святих» (II Ватиканський Собор, Догм, коист. « Lumen gentium », 40.).
2014 Духовний розвиток спрямований на все тісніше з'єднання з Христом. Це з'єднання називається «містичним», бо бере участь у таїнстві Христа через святі таїнства - «святі містерії», а в Ньому - у таїнстві Святої Трійці. Бог закликає всіх нас до цього тісного зв'язку з Ним, навіть якщо особливі благодаті чи надзвичайні знаки цього містичного життя дані лише декому, щоб виявити дар, даний усім.
2015 Дорога вдосконалення проходить через Хрест. Нема святості без зречення і духовної боротьби (Пор. 2 Тим. 4.). Духовний поступ передбачає аскезу та умертвлення, які поступово приводять до життя в мирі і радості блаженств:
«Той, хто спинається вгору, ніколи не зупиняється; кожний початок стає новим початком, і тих початків немає кінця. Ніколи той, хто піднімається, не перестає прагнути того, що уже пізнав» (Св. Григорій Нісський, Бесіди на Пісню Пісень, 8.).
2016 Діти нашої Матері, Святої Церкви, слушно надіються па благодать витривання до кінця і нагороди Бога, їхнього Отця, за добрі діла, вчинені з Його благодаттю в єднанні з Ісусом (Пор. Тридентський Собор: DS 1576.). Дотримуючись того ж правила життя, віруючі беруть участь у «блаженній надії» тих, яких милосердя Боже збирає в «місті святому, Єрусалимі новому, що сходить із неба від Бога, приготованому, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Од. 21,2).
КОРОТКО
2017 Благодать Святого Духа дарує нам справедливість Вожу. Єднаючи нас через віру і Хрещення зі страстями і Воскресінням Христа, Дух робить нас учасниками Свого життя.
2018 Оправдання, як і навернення, має два аспекти. Під впливом благодаті людина звертається до Бога і відвертається від гріха, приймаючи таким чином прощення і праведність з висоти.
2019 Оправдання означає відпущення гріхів, освячення і внутрішнє оновлення людини.
2020 Оправдання для нас заслужив Христос Своїми страстями. Воно дається нам через Хрещення. Воно уподібнює нас до справедливості Бога, Який робить нас праведними. Воно має на меті Славу Бога і Христа і дар вічного життя. Воно є найкращим виявом Божого милосердя.
2021 Благодать є допомогою, яку Бог дає нам, щоб ми відповіли на наше покликання стати його всиновленими дітьми. Вона вводить нас у внутрішнє життя Пресвятої Трійці.
2022 Божий почин у ділі благодаті випереджує, підготовляє і збуджує вільну відповідь людини. Благодать відповідає глибоким прагненням людської свободи; вона закликає її співпрацювати з нею та вдосконалює її.
2023 Освячуюча благодать є незаслуженим даром, який Бог нам дає, даром Його життя, влитого Святим Духом у нашу оушу, щоб оздоровити її від гріха та освятити.
2024 Освячуюча благодать робить нас «милими Богові»: харизми, особливі дари Святого Духа, скеровані до освячуючої благодаті І мають на меті загальне добро Церкви. Бог діє також численними дійовими ласками, які відрізняються від постійної благодаті, що стало присутня в нас.
2025 Ми можемо мати заслугу перед Богом лише завдяки добровільному Божому Задуму залучити людину до діла Своєї благодаті. Заслуга є передусім ділом Божої благодаті, а також: співпрацею людини. Заслуга людини повертається до Бога.
2026 Через наше усиновлення благодать Святого Духа може дати нам правдиву заслугу відповідно до безкорисливої справедливості Бога. Любов є в нас головним джерелом заслуги перед Богом.
2027 Ніхто не може заслужити собі першої благодаті, що є на початку навернення. Зрушені Святим Духом, ми можемо заслужити для самих себе і для інших усі благодаті, потрібні для досягнення вічного життя, а також: необхідні земні блага.
2028 «Усі віруючі покликані до повного християнського життя і до досконалості в любові» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 40.). «У чесноті межею християнської досконалості, як ми навчилися від Апостола, ста, що немає в неї межі» (Св. Григорій Нісський, Про життя Мойсея, 1, 5.).
2029 «Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною» (Мт. 16,24).
Невже все так погано в Вашій місцевій частинці Христової Церкви, невже в тій, виучившій Вас і давшій, так розумію, посвідку
КАТЕХИТА Христової Церкви, Інституції, так зле з католицькою вірою?? Ні - не хочу, щоб Ви закривалися і боялися досліджувати/дискутувати, проте ще раз остерігаю: Осіпов не православний, а банально антикатолицький богословець - не вірте йому. Ніколи. Так - буває, що скаже правду, але людина, що його читає і вважає його компіляції "гарними" подібна на грибника, що назбирав і дуже гарних грибів, проте юшка через одного (а у випадку Осіпова Ви їх і не вгледите - безліч напівправд і відвертої брехні) мухомора всерівно вийшла отруйною.
Мова ж про "не має обгрунтування в Святому Письмі" ще і ще раз звертає увагу на Вас і як на людину, що оглядається на протистантські марновірства "тільки Письмо", рівно ж
як і на людину, яка не знає Догми про Чистилище (з якою, власне, повязана віра в "заслуги").
Сперечатися з Вами не буду - раз Вам жоден
з знайомих богословів/священиків не зміг пояснити Катехизму і вам "простіше"/"розумієте" саме "так", то мені грішному і поготів не вдасться
Однак смію якщо не Вам (якщо Вам цього не потрібно, то перепрошую, що у мому листі розмовляю ніби з Вами - до адресата мені грішному легше формулювати думку), то іншим присутнім зауважити, що в Церкві Христовій все повязане і в жодному разі "заслуги" не випадають із контексту Догми Святого Письма: "...кожен одержить свою нагороду за працею своєю" (1Кор.3.8...), "Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив" (1Тим. 4,8...). Нерозуміння "заслуги"/"поклоніння"/іншого може мати корінь у тому, що людина читає крикунів
(саме крикунів, навіть в значені "обпльовування" - критиком Осіпова і КО, протестантських аффторів в жодному разі назвати немає можливості, позаяк вони найчастіше перецитовують одне в одного байки про вчення Христової Церкви, а не саме Вчення Христової Церкви), про саму ж суть вчення знає лише приблизно. В нашому випадку, як і з проблематикою "почитання/поклоніння", зупинятись на своїх/запозичених прочитаннях того чи іншого слова/терміну не варта - варта знати, про що йдеться, власне, віруючим Христової Церкви. А йдеться, Михайле, про те, що у Вашій (перепитайтеся у гідних довіри - можете мені не довіряти на слово) частинці Христової Церкви під "заслугою" (meritum) мають (мали б - католики же!
) розуміти певне добро, роблене на славу Божу, за яке Бог може (і саме так, свідчить Церква, і Чинить) Обдарувати надприродніми ласками. Тут обовязково розуміти, що
кожне ("наше" чи Святих)
добре діло - Діло Христове, яке ми/святий сповнює/мо по Дарованій Благодаті через безконечні Заслуги Спасителя, а через те, що саме добре діло сповнюване особисто нами (Бог, нагадаю на всякий випадок, не "лялькар" - не заставляє) відповідно до нашої доброї свобідної волі, то воно (добре діло) стає і нашою заслугою - добром, за яке Бог нагороджує (катехизмову правду "Бог за добро нагороджує..." знаєте - саме про це і мова).
Заслуги ж бувають різні - за одні добрі діла Обіцяна нагорода ("...велика на Небесах" Мт 5,12) і Бог є Богом Справедливим (Винагороджує відповідно/еквівалентно), за інші добрі діла жодних нагород не Обіцяно, але Бог - Бог Милості і Щедрот (Винагороджує по Милосердію Своєму). І, якщо ми (богословськи) зрозуміємо, що кожне "наше" добре діло є Добрим Ділом Христа, що Своїми Заслугами Він Спас всіх (тобто - не лише "себе"), то зрозуміємо також і те, що кожне добре діло, в якому беруть участь/звершують христові учні, є участю у Спасенні світу. Що, вертаючись до теми про почитання Святих, Бог Ласкою Своєю і Показує нам грішним на місцях Подвизання святих праведників, могилах, через Мощі, Ікони/Хрести/Молитви перед/якими вони молилися...
Перепрошую - напевно говорю надто поспішно (біжу Сповідати, втомлений неймовірно, прошу про молитву) і якогось нюансу точно не враховую для кращого пояснення теми, але основне, що хотів донести: 1. вивчати свою віру через реляції єретичних авторів - гибле діло; 2. як в "почитанні" "Поклоняємось", так і "заслуги святих" - це "Заслуга Христа"
перепрошую - мушу бігти
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).