Христос воскрес!
Шановна п. Ірино,
на Ваше прохання я віднайшов усі Ваші запитання (а також деяких учасників формуму) відносно студитів і спробую на них відповісти у доступній і переконливій формі. Дозвольте, що запитання не буду парафразувати, але цитуватиму їх у оригінальній формі.
1)
Зараз поки лише скажу, що від багатьох людей чула чи читала на форумах, що студити у них ототожнюються з московським патріархатом (МП)...
Особисто для мене особливої різниці нема чи то МП чи то ін. "православіє"...
Як на мене, то студитів таки важко, дуже важко назвати монахами Католицької Церкви.
Дозвольте риторично запитати Вас: а про кого сьогодні не говорять? Говорять сьогодні про всіх і то різні речі. Але питання в тому, чи це відповідає дійсності. Монахи Студити є якнайбільш вірними служителями Святої Соборної, Католицької і Апостольської Церкви. Цей еклезіологічний акцент знаходимо вже на самому початку «Типікону» студійських монастирів, укладений братами Шептицькими. Проте, потрібно також підкреслити, що Митрополит Андрей і Архимандрит Климентів бачили місію студитів передовсім у царині служіння єдності Церкви. У «Типіконі» ця ідея дуже чітко виражена. Цитую: «Всю нашу працю будемо звертати на діла з’єднання з Римським Апостольським Престолом нез’єдинених Сходу. Тому метою наших братів нехай буде – всіми своїми трудами це з’єднання приготовляти та над осягненням його співпрацювати і безнастанно, а рівночасно горячо просити про це Бога в усіх молитвах, жертвах і наміреннях».
Однак, відносно Вашого припущення, що монахів студитів важко назвати монахами Католицької Церкви, то, на моє переконання, проблема є у Вашому бачення Католицької Церкви. Зрозумійте, бути більш католицьким, це зовсім не означає бути більш подібним до Отців Василіян чи до наших співбратів римо-католиків. В історії Католицької Церкви вже була така помилка, що єдиною правдивою Церквою вважалася тільки та, що притримується Римо-католицької літургічної традиції. ІІ Ватиканський Собор ще раз підтвердив Апостольську тезу, згідно якої, Католицька Церква – це не є тільки Церква Римо-католицького обряду (такого вислову вживаю тільки для зрозуміння, бо богословсько це не є правильним). Вона охоплює також Східні Католицькі Церкви. Яких є аж 21.
А тепер до того, чому люди так думають і говорять. Відповім словами о. Дмитра Блажейовського: бо не читають! Натомість радо будують свої твердження на тому, що написала газета, або сказала сусідка чи якийсь недовчений парох в церкві.
2)
Я була в Уневі і розмовляла зі студитом, про православних навіть нічого не питала, але він сам при розмові постійно вживав слово "православний" - "а православні роблять так...", "а ми те і те робимо так як православні", "свято Непорочного Зачаття Діви Марії ми називаємо так як православні - Непорочне Зачаття Святої Анни" (яка тут логіка, не знаю, але це сміхота так перекрутити назву...).
От я і суджу по його словах про саме "православіє" студитів...
Не знаю з яким студитом Ви розмовляли в Уневі і контексту розмови. Можливо Ви неправильно зрозуміли його думок, а можливо він сам до кінця не розумів, хто такий монах студит.
Відносно Непорочного Зачаття – хочу Вас заспокоїти, що для студитів, як монахів Католицької Церкви не є чужий догмат про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці. Однак, коли йде мова про його розуміння, то це гарна тема для роздумів, але на цьому форумі.
3)
Читала, як Андрей Шептицький започатковував студитське монашество на Україні, а потім опіку над ними передав Йосифу Сліпому. Цікаво було би почитати той Типікон, який склав Владика Андрей разом зі своїм братом Климентієм...
Справді Митрополит Андрей є тим, який відродив Студійське чернецтво в нашій Церкві. Обставини цього ще належить уважно дослідити. Над монаграфієї на цю тему я зараз посилено працюю. Можливо найближчим часом вийде друком одна цікава стаття.
Коли ж йде мова про передання опіки Патріархові Йосифу, то трохи спрощено звучить. Якщо бути більш точним, то це прохання висловлював не один раз не Андрей, але Климентій Шептицький. Але справді, Патріарх Йосиф був тим, який продовжив справу Митрополита відносно Студитів. Проте, хотів би Вам сказати, що немало для справи студитів за кордоном у післявоєнний період зробив Владика Іван Бучко. На цю тему я також готую зараз велику стуттю на підставі архівних документів монастиря Бенедиктинів в Шевтоні.
Відносно самого «Типікону» - будь-ласка, Ви можете звернутись до мене особисто після 20 червня до Святомихайлівського монастиря у Львові (вул. Винниченка, 22) і я його Вам з радістю подарую!
4)
Але, я знаю, що Андрей Шептицький тягнувся завжди до Апостольської Столиці. Він був справжнім Католиком.
Тут би хотіла зупинитися на одному моменті. Студити у молитві „Вірую” ніколи не моляться „і Сина” (Філіокве). Не знаю, чому і коли вони таке постановили, бо Андрей Шептицький строго засуджував тих, хто не вживав цього слова.
Відносно вірності Митрополита Андрея Апостольській Столиці і його католицької само ідентичності – цілком з Вами погоджуюсь.
Коли ж йдеть про «Філіокве», не хочу цю тему порушувати, бо вважаю це непотрібним. На цю тему написано велику кількість книг. Хто хоче її поглибити, може до них звернутися. Раджу Вам поглянути до молитовника «Прийдіте поклонімся», який затверджений (на відміну від інших брошурових видань) блаженної памяті Патріярхом Мирославом Іваном Любачівським. Так от там, слова «і Сина» взяті в лапки. А це означає, що дані слова можна і опускати. А чому, тому що багато років працювала спільна мішана богословська комісія, яка дійшла до висновку, що у патристичній добі були дві позиції відносно походження Сина. Цей документ Ви можете знайти на сайті Ватикану
www.vatican.va. Однак, щоби Вас трохи заінтригувати, раджу подивитися до Євангелії від Йоана 15, 26, де Христос говорить такі слова «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.»
5)
Дуже мені жаль, бо я справді хотіла спокійно поспілкуватися у цій темі, в мене багато питань є... за студитів мене серце особливо болить. Мені справді цікаво ХТО ТАКІ СТУДИТИ, яких так беріг Андрей Шептицький та Йосиф Сліпий.
Відсилаю Вас до книжки нашого співбрата єрм. Мануїла Пишковича «Святоуспенська Унівська Лавра» , а також п. Ігора Мицька «Святоуспенська Лавра в Уневі» (1998 р.). Багато інформації Ви можете почерпнути також із журналів «Лавра», які довший час видавалися Унівською Лаврою під редакцією єрм. Севастіяна Дмитруха.
6)
Із студитів є немало Святих монахів-провидців, зокрема Святий Отець Порфирій, про якого я не раз тут згадувала і писала....
Тут хтось правильно порадив Вам, п. Ірино, лектуру частини докторату єрм. Олександра Приліпа про о. Порфирія. Є також, надіюсь Ви з нею знайомі, книга О.Приліпа і Т.Мартинюка «Монастиря св. пророка Іллі в Дорі».
До Вашого відома: ми вже розпочали беатифікаційний процес о. Порфирія і його попередника о.Мирона Деренюка, офіційне відкриття якого незабаром. Готується також нове опрацювання їхніх біографій. Ми вже закінчили пошук відповідних матеріалів в історичних і спеціалізованих архівах. Надіюсь, біографії вийдуть цікавими і захоплюючими.
7)
Я можу дещо розповісти. Мої знайомі розповідали, які були в о.Порфирія на сповіді... То він так парямо і називав їхні всі гріхи.. так і казав, що ти в 15 років таке і таке зробила, такий гріх вчинила... та жінка вже і не пам’ятала, але потім починала пригадувати, що справді таке було в її житті.
Він велику Ласку від Бога мав. Був такий як Святий Отець Піо. Вони навіть народилися в один день - 25 травня!
Якщо Ви хочете скласти якесь свідчення про о.Порфирія, запрошую щиро писати на мою електронну адресу:
[email protected]
То де ж ті студити поділися, навіщо було тему відкривати і її кинути, щоб такий бардак тут творився... Чи ж лише є один студит о. Юстин? А всі решта де? Зокрема і на цьому форумі? Дайте нам науки, займайтеся тим душпастирством, хоч би тут, на просторах Інтернету, всі заняті, всі мають багато праці, але на Боже Слово, на Божу Правду, на Божу працю за спасіня душ час треба знайти... кожному...
Кожен з монахів студитів займається своєю справою. Не можуть ж усі весь час слідкувати за тим, що діється на форумі УГКЦ.
9) А
по темі, хотіла би запитати чому студити відправляють на старословянській мові (так як і лефебристи), адже це також суперечить ІІ ВС (так як і латинь, за словами декого...)
Відносно старослов’янської мови, то Ви, м’яко говорячи, перегнули. Старословянська мова є однією з літургійних мов нашої Церкви. Тут ні при чому ІІ Ватиканський Собор, який до речі, коли йдеться про мови, порушував проблему, яка була властива суто Римо-католицькій частині Католицької Церкви.
Студити також відправляють і по-українськи: Літургію, Акафісти і т.д. Якщо будуть відповідні переклади усіх літургійних книг, то ми перші приймемо їх. До речі, вже кілька років при видавництві Свічадо працює Літургійна група під керівництвом о. Ігумена Венедикта, яка займається питанням перекладу книг. До неї зокрема входить і п. Андрій Шкрабюк, про якого на цьому форумі під іншою темою так дуже вболівав учасник don Camilo.
10)
Батюшка, так шо на рахунок Йова??? Є нормальним "ікона" цього святого в католицькій церкві(храмі) в іконостасі???
По-перше: я не батюшка. Якщо бути коректним, то це звертання в першу чергу стосується одруженого клиру Російської Православної Церкви.
По-друге: Мені здається, що я цілком зрозуміло пояснив Вам історію того, яким чином ікона Йова Почаївського опинилася в храмі Михаїла (монахів Студитів) у Львові. Коли ж Ви хочете богословсько подискутувати, запрошую щиросердечно, але на інший, богословський форум або на шпальтах якоїсь з газет. Радо відгукнуся зустрітися особисто щоб поспілкуватись на цю тему.
а ви очікували від сектантів розуміння і щирості??? дарма...
