Мене не було кілька днів, а тут дискусія "добігла" кінця...
Чоловіки підібралися емоційні, чи що
Знайшла деякі матеріали щодо теми, може, вони комусь тут знадобляться
1) Альфред С.Кінсі у книзі "Сексуальна поведінка мужчин" (1948) вказав на те, що 4% чоловіків у США були гомомсексуалістами впродовж 3 років, 37% мали досвід гомосексуальних відносин у період між підлітковим віком і старістю. Так виникла популярна думка про те, що практично кожен десятий у світі є гомосексуалістом. Проте пізніше виникло кілька "але":
1.1993 року Видавництво Її Величності опублікувало національне дослідження з питань сексуальної поведінки і СНІДу в Великобританії, яке показало, що лише 6% опитаних мужчин мали сексуальні відносини з іншими мужчинами. 2/3 з них мали статеві стосунки з жінками також.
2. останнє дослідження сексуальної поведінки мужчин, проведене в США Інститутом Алана Гутмахера (рік не вдалося розвідати, на жаль, але можна, думаю, підшукати. То десь 90-ті роки) виявило, що лише 1% американських мужчин вважають себе абсолютними гомосексуалістами, хоча 2% сказали, що час від часу вступають в гомосексуальні відносини.
Водночас Девід Аткінсон, прихильник руху "за свободу геїв", відстоюючи "права" гомосексуалістів, у тому числі релігійні, наголошував у одному із своїх звернень: "Гомосексуалізм - це природній різновид людської сексуальності. Бути геєм так само природньо, як бути шульгою або рудим; це можна не приховувати, цьому треба радіти, така сексуальна поведінка є нормальною і її можна погодити з волею і задумом Божим".
2) Про Біблійний аспект цього питання тут уже йшла мова. Маю ще декілька посилань на Старий і Новий Завіт (до речі, люди і в давнину - маю на увазі єврейську традицію - не були дурними. Напевно, якщо юдейське передання говорить, що миттєвий гнів Божий впав на Содом і Гомору тоді, коли мужчини Содому наказали Лотові привести двох чоловіків для гомосексуального акту (пор.Бут. 19, 5), якщо такий погляд і таке ставлення було виправданим для єврейського народу, це можна вважати аргументом проти явища. Якщо не приймаєте Святе Письмо як визначальний аргумент, то подивіться на нього принаймні як на "один із"
)
- гомосексуалізм - це "гидота" (Левіт 18, 22; Левіт 20, 13 - цит. зі Святого Письма у перекладі о.Івана Хоменка)
- це "лихо", "нечесть" (Судді 19, 23)
- І Коринтян 6, 9-11 (читала про таке тлумачення, що "розгнуздані" - це "пасивні гомосексуалісти", "проститутки чоловічої статі", рос. "малакии"; "мужоложники" - "активні")
- Римлян 1, 24-27 (Апостол Павло повертається до часу створення світу і тому, якими створив нас Бог за Своїм задумом... Тут був уже цей аргумент.)
- Римлян 1, 32 (Павло засуджує поведінку тих, хто "толерує гріх гомосексуалізму")
Виглядає, врешті-решт, що Святе Письмо ніде не засуджує факт гомосексуальної спокуси. Спокуса - не гріх (пор. Євреїв 4, 15 - "[Ісус] зазнав усього, подібно як ми, крім гріха") Біблія засуджує гомосексуальні відносини (поведінку серця і тіла).
3) Гомосексуальна орієнтація - це схильність бажати сексуальної близькості з особою тієї ж статі (спокуса). Гомосексуальна поведінка - це фізична близькість або намагання задовольнити статевий потяг з особою тієї ж статі (гріх). Бажання статевої близькості для деяких осіб може бути постійним, але так може бути і у людей із гетеросексуальною орієнтацією (звідси - питання про "секс до шлюбу")... І тут приходить правда про те, що "ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас" - Рим. 8, 37 (тобто маємо силу не піддатися спокусі - "ми, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися")
4) Тут було прагнення вияснити причини гомосексуалізму. Всі причини наразі (для науки також) є лише ймовірними причинами... Зрештою, якими би не були причини (біологічними, соціальними...):
а) ми, очевидно, не маємо право засуджувати когось за схильність до гомосексуалізму (Ісус говорив про повію - "хто без гріха, нехай перший кине камінь"...)
б) навіть якби існували наукові передумови, які би виправдовували гомосексуалізм (намагаюся "перейняти" стиль robie - "якби"- як у Кіплінга "If..."
), ніхто не зможе сказати, що такою є воля Божа (тобто, що Бог цього хоче). Знаєте, я часто говорю підліткам такий аргумент про дошлюбну чистоту. Вони питають, де Ісус забороняє секс до шлюбу? А я (майже як єврей
) питаю їх: а де Він їх дозволяє, де Він каже, що хоче, щоби хтось із нас до шлюбу розпакував той подарунок, який Він приготував тільки для двох (різних статей
) і тільки у шлюбі
в) кожна конкретна людина з такою схильністю несе все-таки на собі відповідальність за те, чи розвивати її і жити з нею, чи боротися і протистояти її проявам. Ще 1955 року Британська Медична Асоціація описала 14 реальних прикладів того, що люди з гомосексуальною орієнтацією звільнилися від неї після того, як почали жити християнським життям. Ось висновок медиків: "Християнське навернення" може оволодіти гомосексуалістом сильніше, ніж його статевий потяг".
Один із моїх друзів-психологів описував мені випадок зі своєї практики (з дозволу клієнта і без його імені, навіть не знаю, чи це був хлопець чи дівчина...). Особа захотіла боротися зі своїм статевим потягом після того, як усвідомила важливість пробачення батькові. Йшлося про те, що особа була зачата через згвалтування матері батьком, і батько часто повторював особі, що він не хотів, щоби вона народилася саме тієї статі, якої ця особа була. Від рішення пробачити батькові і емоційної роботи над цим, а також Сповіді з цілого життя, для цього гомосексуаліста (-тки) почався період переоцінки всіх своїх відносин - від вектора "сексуальність - - - стосунки" до напрямку "стосунки - - - сексуальність" (у психологічній літературі описаний принцип ідентифікації особистості зі своєю сексуальністю - "я - це моя сексуальність" - притаманна гомосексуалістам).
Перепрошую за довгий "трактат"
Частину інформації я "позичила" у англіканця Нікі Гамбла (Nicky Gumbel), з його книжки "Сложные вопросы". Він має значний досвід у роботі з невіруючим при англіканській парафії Святої Трійці у Лондоні, заснував т.зв. "Альфа-курс", окремі принципи якого використовують у підставовій євангелізації католики (зокрема в Польщі - м.Торунь, відповідальною за католицькі курси "Альфа" є Станіслава Іжик), і навіть православні (парафія о.Олександра Меня в Москві).
Просто на мій погляд таке відношення за кілометр віддає фанатизмом. Особливо коли навіть близько немає спроби підійти до питання з точки зору відмінної від "Содоми та Гомори".
