о.Олег писав:все так. Просто незрозуміло, до чого тут чийсь вислів і запитання "чи дійсно так"
Цей вислів здивував і запам'ятався + відчула це все на практиці.
Модератори: Just_me, Artur, ihor
о.Олег писав:все так. Просто незрозуміло, до чого тут чийсь вислів і запитання "чи дійсно так"
ShMariam писав:о.Олег писав:все так. Просто незрозуміло, до чого тут чийсь вислів і запитання "чи дійсно так"
Цей вислів здивував і запам'ятався + відчула це все на практиці.
о.Олег писав:ShMariam писав:Тобто, якщо я дуже не хочу "перестати молитися" (більше, ніж згрішити), то й не згрішу.
Вас можна зрозуміти так, ніби Ви говорите про якийсь автоматизм молюсь-не грішу. Насправді ж при молитві виникає безліч спокус, атак злого... Хто витримає до кінця - той спасеться (с). ОООО
Ivan_Red писав:...
о. Олег Кондратюк пропонував перетворити думки про спокуси на молитву. Тобто, розказати Богові про свої переживання.
А часом, навіть коли говорить з Богом, не готова відповісти "Так, хай буде воля Твоя".Повідомлення о.Олег писав:Просто людина не завжди готова говорити з Богом - людині часто простіше виконати якийсь ритуал
ShMariam писав:Це тільки я помітила, що коли зразу піддаєшся спокусі (будь-якій), то докори сумління менші (а часом значно менші), ніж коли борешся, але потім не витримуєш і здаєшся? Чи то тільки в мене індивідуально так, щоб навіть не починала боротися?
ShMariam писав:То я правильно розумію, в такому випадку "болючість" докорів сумління не залежить від тяжкості гріха?
Чи...(я вже трохи заплуталася) якщо людина ближча до Бога (в даному випадку - молиться, бореться), то тяжкість її гріха справді більша?
о.Олег писав:ShMariam писав:То я правильно розумію, в такому випадку "болючість" докорів сумління не залежить від тяжкості гріха?
Чи...(я вже трохи заплуталася) якщо людина ближча до Бога (в даному випадку - молиться, бореться), то тяжкість її гріха справді більша?
"болючість" докорів сумління залежить не від тяжкості гріха (знаю людей, яких сумління не шкребе за чітко важкі гріхи), а від близькості людини з Богом
Wolodymyr писав:Я би тут дивився з погляду відстані. Якщо щось вас віддаляє від чогось. То коли ви в 100 метрах, то ще 10 метрів в сторону. ще щось важать. А якщо ви в парі кілометрів, то ви тих 10 метрів і не замітите.
Wolodymyr писав:А чи відстань матиме значення якщо у випадку кілометра чи 10 результат буде одинаковий - людина не з Богом?
ShMariam писав:Чи то тільки мені здається, що в нас постійно робиться наголос на тому, що гріх людини - в порушенні Заповідей, але "забувається" те, що написано "Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, - гріх тому!", і що Господь описує Страшний суд не як перевірку виконання/не виконання певних заповідей, а як занедбання добрих діл (Мт., 25). Я не кажу, що виконувати заповіді вже не треба (І Кор., 6: 9 - 10, Мт. 5, 22), але, нмд, на практиці (бо в теорії завжди все добре ) про гріх занедбання добрих діл якось мова не йде... Або дуже слабо... Розумію, що це частково тому, що людина вільна в своєму виборі, зробити те чи інше добре діло, чи бути в якійсь організації, бути волонтером, чи щось інше робити... І тим не менше.о.Олег писав:ShMariam писав:То я правильно розумію, в такому випадку "болючість" докорів сумління не залежить від тяжкості гріха?
Чи...(я вже трохи заплуталася) якщо людина ближча до Бога (в даному випадку - молиться, бореться), то тяжкість її гріха справді більша?
"болючість" докорів сумління залежить не від тяжкості гріха (знаю людей, яких сумління не шкребе за чітко важкі гріхи), а від близькості людини з Богом
Розумію, але... чи близькість людини до Бога означає також, що той самий гріх буде більшим в ближчої до Бога людини (кому багато дано - будуть багато вимагати)?
luksander писав:Якщо слідувати логіці молитовника "Прийдіте поклонімся", то питання усвідомлення гріха/грішності належить спочатку до сфери роздумів, а вже потім - почуттів.
luksander писав:Звичайно що відчуття грішності чи докорів сумління є суб’єктивними. Довіряти істинності присуду сумління можна тільки тоді, коли людина перебуває в присутності Бога. Напевно тому перед іспитом совісті і треба молитися до Святого Духа. А ще наше сумління не зможе сказати неправду на останньому суді.
luksander писав:Звичайно що відчуття грішності чи докорів сумління є суб’єктивними. Довіряти істинності присуду сумління можна тільки тоді, коли людина перебуває в присутності Бога. Напевно тому перед іспитом совісті і треба молитися до Святого Духа. А ще наше сумління не зможе сказати неправду на останньому суді.
Чим ближче людина до Бога (більше їй дано), тим краще вона бачить свої гріхи і, можливо, саме відчуття втрати своєї спільності з Богом і є отим «багато вимагатиметься» і «більше зажадають»?..
П.с. стосовно Мт.25 подумалось, що, чим брати відпустку за власний рахунок для того, щоб взяти участь у прощі, краще зароблені в той день гроші віддати потребуючим.
vitalko писав:luksander писав:Звичайно що відчуття грішності чи докорів сумління є суб’єктивними. Довіряти істинності присуду сумління можна тільки тоді, коли людина перебуває в присутності Бога. Напевно тому перед іспитом совісті і треба молитися до Святого Духа. А ще наше сумління не зможе сказати неправду на останньому суді.
Чим ближче людина до Бога (більше їй дано), тим краще вона бачить свої гріхи і, можливо, саме відчуття втрати своєї спільності з Богом і є отим «багато вимагатиметься» і «більше зажадають»?..
П.с. стосовно Мт.25 подумалось, що, чим брати відпустку за власний рахунок для того, щоб взяти участь у прощі, краще зароблені в той день гроші віддати потребуючим.
Беріть відпустку і йдіть на прощу, бо "бідних маєте з собою завжди, мене ж не завжди маєте".
ShMariam писав:Поможіть знати, де в Біблії пише, що мовчати на гріх - гріх.
ShMariam писав:Поможіть знати, де в Біблії пише, що мовчати на гріх - гріх.
andrivovk писав:ShMariam писав:Поможіть знати, де в Біблії пише, що мовчати на гріх - гріх.
Так є багато вимог каменувати за деякі гріхи (перелюб, недотримання суботи, вбивстово...).
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей