Як ставитися до сучасного псевдокатолицизму?..

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

"Християнство. Роздуми про небезпеки політеїзму".

Повідомлення servus Dei » 26 лютого 2010, 20:54

Останнiм часом все бiльше впадае в очi "християнський полiтеiзм".що маеться на увазi-культи святих,блаженних i т.п. А той же марiанiзм? Обгрунтовую позицiю:зi змiсту Бiблii та й сутi християнства знаемо,що лише Господь е святим(лiтургiчне Свят Свят Свят це пiдтверджуе),а тепер глянемо на конвеерний характер канонiзацii та беатифiкацii як в католицизмi так i в православii.часом почетання святих так культивуеться,що за ним зовсiм не залишаеться часу у нас для Господа.прикладiв тому не мало в цiлiм свiтi.отож,питання для роздумiв- хто й що стало причиною такоi полiтеiзацii i чим суттево вiдрiзняеться сучасне х-во з безмежжям святих вiд грецького чи римського полiтеiзму?

Аватар користувача
Palatinus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 01 лютого 2010, 11:53

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення Palatinus » 26 лютого 2010, 22:18

яку мету переслідує тема!?
Άγιος ο Θεός, άγιος ισχυρός, άγιος αθάνατος ελέησον ημάς

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення servus Dei » 26 лютого 2010, 22:33

почути думку форумчан та богословів,теологів,фільозофів...

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення o.Mykil » 27 лютого 2010, 04:52

Перше питання -- ви належите до традиційної Вселенської Христової Церкви чи до однієї з численних протестантських деномінацій, які зайшли у "глибокі дебрі"? Просто хочеться знати, з ким мається справу...

Звичайно, не варто християнам впадати у крайності, ставити в центр свого життя когось (щось) інше від Триєдиного Господа, але молитва до святих, цих Божих угодників, теж необхідна справжньому християнинові у духовному житті...
Це вже давно вирішено у Христовій Церкві. Нема що дуже богословствувати чи філософствувати про те, що вже давно ясно.Імхо.

Потрібні теми в контексті цієї:

1) Святые viewtopic.php?f=7&t=741

2) Як мені допоміг Святий Тадей viewtopic.php?f=18&t=1207

3) Як Вам допомогла молитва до святих viewtopic.php?f=18&t=1229



НАША НЕБЕСНА МАТИ http://www.cerkva.org.uk/index.php?content=bohorodycia

Як правильно почитати святих? http://livingrosary.ukrbb.net/viewtopic.php?f=3&t=11

Неділя Всіх Святих - Пізнай свій обряд http://www.truechristianity.info/ua/boo ... ion_21.php


П. С. Раджу модерам якось, може, об'єднати цю тему з цією чи як viewtopic.php?f=7&t=741
Востаннє редагувалось 27 лютого 2010, 07:43 користувачем o.Mykil, всього редагувалось 1 раз.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення servus Dei » 27 лютого 2010, 07:55

відповідаю, я християнин класичних деномінацій - хрещений у православії (київському чи автокефальному) або у греко-католицизмі...дізнатись важко бо ще у 86 році...перше причастя приймав у лоні УГКЦ, з останного часу почав відвідувати РКЦ в У...відчулось зацікавлення цим обрядом...знайомство з ксьондзами,монахинями,міністрантами - все сталось набагато легше..у лоні УГКЦ такої змоги не було...став міністрантом..
але мабуть ви найкраще зрозумієте мету стоврення мною теми,якщо скажу,що є студентом 5-курсником фільозофського факультету одного з Станиславівських університетів....також для сворення теми наштовхнули думки і враження від фільму AGORA.

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення o.Mykil » 27 лютого 2010, 07:59

servus Dei писав:відповідаю, я християнин класичних деномінацій -


Цікаво... Здається, є Вселенська Церква, а а також різні деномінації, релігійні групи, секти і т. д.
А фільму того не бачив... Невже знову щось масони чи хто там випустили?:))
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення servus Dei » 27 лютого 2010, 10:03

впринципі частково так,у фільмі християни зображені не іншими ніж інші секти....і при перегляді думалось мені,що не всяк той християнином є,хто ним назоветься...

щодо теми,варто глянути,що твориться в мексиці і подібних країнах,коли статуї святиї носяться вулицями,обкладаються квітами. і оті усі почетання більш схожі на культи,не маючи в собі жодного християнського підтексту.

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення samael » 27 лютого 2010, 10:14

servus Dei писав:щодо теми,варто глянути,що твориться в мексиці і подібних країнах,коли статуї святиї носяться вулицями,обкладаються квітами. і оті усі почетання більш схожі на культи,не маючи в собі жодного християнського підтексту.

Там заходять ще дальше! Чого лише вартий культ "Святої смерті"

AP080822039733.jpg
Santa Muerte
AP080822039733.jpg (41.16 Кіб) Переглянуто 11575 разів


Культ распространен и среди многих простых мексиканцев, которые зажигают вдоль дорог и близ рынков свечи в честь «Святой Смерти», прося ее помочь их близким. Амулеты с изображением Санта Муэрте продаются даже в непосредственной близости от главного богородичного святилища страны – Гвадалупской базилики в Мехико.
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення servus Dei » 27 лютого 2010, 12:50

ви вловили хід моїх думок і мою основну мету :wink: - тема створювалась з метою роздумів,щодо очищення сучасного християснства від нашарувань язичництва,культів і окультизму...

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення vitalko » 27 лютого 2010, 14:11

ви вловили хід моїх думок і мою основну мету :wink: - тема створювалась з метою роздумів,щодо очищення сучасного християснства від нашарувань язичництва,культів і окультизму...


Але святі тут ні до чого, імхо. Чи вони винні в тому, що з приходом християнства в певну країну чи етнос язичницькі вірування не були відкинуті, а влилися в нього, творячи таким чином якийсь не зовсім зрозумілий конгломерат. Те, що люди підмінили своїх божків святими не є наслідком почитання святих, а скоріше недостатнього розуміння християнства як такого, імхо.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення samael » 27 лютого 2010, 14:15

vitalko писав: Чи вони винні в тому, що з приходом християнства в певну країну чи етнос язичницькі вірування не були відкинуті, а влилися в нього, творячи таким чином якийсь не зовсім зрозумілий конгломерат. Те, що люди підмінили своїх божків святими...

Це саме можна сказати не лише про святих. Згадаймо хоча би встановлення святкування Різдва Христового...
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення servus Dei » 27 лютого 2010, 19:50

згідний з вами браття й сестри,згідний...тільки от як нам очистити християнство від недобрих "тенденцій"?
1)молитва і наша власна віра,
2)....мабуть соціальна робота в парафіях,школах...роз"яснення з боку духовенства,щодо суті справжнього християнства
...

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення о.Олег » 01 березня 2010, 09:30

servus Dei писав:....також для сворення теми наштовхнули думки і враження від фільму AGORA.

Ипатия.
Фильм «Агора» и реальная история
http://www.pravoslavie.ru/smi/1773.htm Владимир Григорян
Источник: Газета Эском – Вера // http://www.rusvera.mrezha.ru/604/5.htm

Жертва православных мракобесов?


Роль Ипатии в фильме «Агора» исполняет актриса Рейчел Вайс, даже по возрасту абсолютно не схожая с реальным прототипом
Это имя мне известно со школьной скамьи – Ипатия, языческая женщина-философ, жестоко умерщвлённая православными жителями Александрии. Навсегда врезалась в память подробность: с несчастной живьём содрали кожу устричными раковинами. Для язычников и атеистов она, наряду с Джордано Бруно, является мученицей. В гибели этих людей противники нашей веры искали оправдание сначала для своего отхода от Бога, а затем для бесчисленных злодейств.

О Джордано Бруно отдельный разговор. К подобным людям на исходе средневековья относились, как если бы они сознательно распространяли бациллы чумы. Дело здесь не только в нетерпимости. Западные христиане долгое время были убеждены: безбожника лучше обезвредить до того, как он увлечёт за собой толпу и начнётся кровавая свара. Православная Церковь противостоит врагам иначе: она не считает себя вправе убивать за ложные идеи, полагая, что бороться с ними нужно словом. Подчёркиваю – это позиция Церкви. Но православный люд не настолько совершенен, чтобы всегда ей следовать.

И было бы наивно надеяться, что противники веры не используют наши слабости, прибавляя к реальной вине христиан бессчётные вымыслы. Именно это произошло с трагической историей Ипатии. В феврале 2010 года состоится российская премьера фильма «Агора». Нам в который раз поведают об Ипатии, что «она оказалась свидетельницей уничтожения великих памятников античности – Мусейона и Библиотеки», что «в 415 году Гипатию растерзала толпа новообращённых христиан». Судя по сценарию, картина очень сентиментальна и не чужда как игре воображения (что нормально для кинематографа), так и фальсификации истории в антихристианских целях.

К сожалению, едва ли этот обман будет распознан и вызовет возмущение широкой публики. Среди внецерковной интеллигенции в России царит мнение, которое выразила участница одного из интернет-форумов: «Я согласна с тем, что христианство – это часть культуры нашей цивилизации, что оно сыграло огромную роль в ходе истории и что многие деятели Церкви внесли огромный вклад в прогресс человечества. Но, как любая организация, Христианская Церковь умела и умеет наказывать, подавлять и просто истреблять тех, кто мешает её интересам. История Ипатии – ярчайшая тому иллюстрация». Это самое мягкое из обвинений. «Заодно увидим, как христианство обрушило Европу в пучину мракобесия и темных веков», – пишет любитель кино, предвкушающий выход «Агоры» на экран.

Несколько веков богоборцы пытаются использовать имя Ипатии в своих целях. Были ли у них для этого основания? Виновна ли Церковь в гибели александрийской учёной? Говорить об этом сегодня есть необходимость уже потому, что главный обвиняемый в гибели Ипатии – это святой Кирилл Александрийский, тот самый человек, вслед за которым мы более пятнадцати веков повторяем молитву: «Богородице Дево, радуйся...».

Была ли Ипатия убита из сладострастия?

После многих веков забвения имя Ипатии первым вспомнил в начале XVIII веке некий Джон Толанд. Своим трактатом, посвящённым александрийской учёной, он хотел досадить прежде всего католикам, но, по сути, боролся с Церковью как таковой. По его мнению, духовенство Александрии во главе с Патриархом Кириллом, раздираемое гордостью и жестокостью, погубило прекрасную язычницу. И хотя английские христиане вскоре разоблачили эту клевету, миф был запущен и востребован. Так начинался век Просвещения.

Вольтер, будучи французом, внёс в эту историю нечто новое, заявив: «Прекрасных дам обнажают вовсе не для того, чтобы их убить». Согласно его мнению, коптские монахи хотели обесчестить Ипатию, но слишком увлеклись. Но вымысел тут столь очевиден, что смущает порой даже атеистов. Один из них, А. Штекли, в своей антицерковной статье написал:

«Этот образ соблазнил не одного романиста. Искушение оказалось непреодолимым: обучающая философии молодая красавица требовала в качестве обязательного противопоставления тёмных монахов, которые, убивая её, дают выход подавленному вожделению... Чего стоят подобные фантазии об убиваемой монахами мудрой девушке “с телом Афродиты”, показывает хотя бы то, что Гипатии к моменту гибели, по самым скромным подсчётам, было под пятьдесят».

Символ эллинизма



Ипатия воспринималась нашими врагами прежде всего как символ всего высокого в язычестве – эллинской культуре, якобы погубленной христианами.

В XIX веке учёной девой заинтересовались теософы, агностики и всякого рода праздная общественность. Среди западных авторов, писавших на эту тему, наиболее известен Фриц Маутнер. В романе «Ипатия» он изобразил свою героиню последовательницей императора Юлиана Отступника, восставшего против Христа. Писатель даже попытался уверить читателей, будто Юлиан присутствовал при колыбели учёной, воскликнув: «Эй, господа! Пускай же этот ребёнок никогда не носит кроткого христианского имени. Я посвящаю его первому богу на небе Зевсу Ипату, высочайшему Зевсу, и называю её Ипатией».

Свидетельств, что учёная симпатизировала императору Юлиану, нет, но сцена с её посвящением далеко не случайна в романе. Противникам Христа нужно было доказать, что язычество не умерло своей смертью, от износа, а отступило под ударами невежд. Столкновение защитницы античного мировоззрения, жизнерадостного и светлого, с надвигающимся мраком средневековья – вот чем стала для них история Ипатии. Чтобы опровергнуть это, довольно сказать, что ещё при жизни учёной девы православный император Феодосий Младший возродил Константинопольский университет. А философская школа самой Ипатии превратилась, благодаря её ученикам, в своего рода православный богословский институт.

Ипатия – колдунья?

Мифы об Ипатии, однако, существуют и среди христиан. Помню, ещё во времена моей учёбы в университете какие-то пылкие неофиты из числа студентов доказывали, будто Ипатия была исчадием ада. Основаны эти домыслы, возможно, на словах египетского епископа Иоанна Никийского, сказанных лет через двести после гибели учёной, – будто она обманула губернатора города через магию и «он перестал посещать церковь». Это отражает позицию убийц, но далеко от истины.

Ипатия не была врагом христианства, просто жила философией в ту эпоху, когда православное богословие только вставало на ноги. Нужно было время, чтобы закрепить прорыв, переплавить идеи эллинизма в учение, превзошедшее самые глубокие представления человека о Боге. И не потому вовсе, что язычники, подобные Платону, были недостаточно умны – греческая мысль достигла поразительных высот в осмыслении мироздания. Всё, чего ей не хватало, – понимания, которое так решительно и точно смог выразить старец Силуан: истина это не что, а Кто – Христос.

Это единственное, в чём можно «обвинить» Ипатию. Нужно твёрдо сказать, что убили её вовсе не за научные изыскания. Погубили действительно православные, однако это были вчерашние язычники, причём мирские, а вовсе не монахи, как уверяют нас враги Церкви. С тех пор, как христианство стало господствующей верой Римской империи, в него хлынули толпы людей далеко не евангельского духа. Среди учеников Ипатии было немало искренних христиан, таких как епископ Синезий. Но для новоявленных христиан с душой язычников она стала укором: почему не спешит креститься, идёт к Богу трудным путём, хотя делов-то?

Кто уничтожил Александрийскую библиотеку?

В СССР пропаганда обойти историю Ипатии, разумеется, не могла. Прославлять язычество было нельзя, поэтому упор был сделан на борьбу знания в её лице с невежеством христиан. Большевики упорно игнорировали мысль учёной девы: «Думать неверно лучше, чем не думать вообще». К себе они эту мысль не отнесли, увлечённые тем, чтобы использовать память об Ипатии для разжигания ненависти.

Всё тот же А. Штекли в своей обширной статье «Гипатия, дочь Теона», изданной в популярной серии «Жизнь замечательных людей», пишет о том, что христиане жгли библиотеки, кого-то всё время убивали, тащили в епископскую резиденцию чужие сокровища. Читаем: «Кто-то из монахов крикнул, что следует немедля уничтожить всю языческую нечисть – книги идолопоклонников. Толпа ринулась к библиотеке. Горстка учёных с оружием в руках защищала подступы к книгохранилищу. Тщетно Гипатия кричала и рвалась туда, где сражались и гибли друзья... Храм Сераписа был разгромлен. Myсейона больше не существовало. Александрийская библиотека была почти полностью уничтожена. Это свершилось в 391 году, на шестой год правления епископа Феофила».

Поясним, что Александрийская библиотека размещалась некогда в двух помянутых здесь местах: в храме муз, Мусейоне, и в его филиале – храме Сераписа, или, как его ещё называют, Серапеуме. Первым приписал их уничтожение Церкви английский историк Эдуард Гиббон, живший примерно в одно время с Вольтером. С тех пор этой темы не касался разве что самый ленивый из антихристиан. И хотя этот миф не выдерживает ни малейшей критики, опровергается во всевозможных энциклопедиях, он всё ещё продолжает жить. Который уже век противники Церкви вопиют: «Это бессмысленное уничтожение бесценных сокровищ человеческого разума легло грязным пятном на историю античного христианства» («Женщины-легенды». Минск, 1993. Составитель и научный редактор доктор исторических наук В. Федосик). Что было на самом деле? В 391 году действительно имела место жесточайшая стычка между православными и язычниками. Дело в том, что, по мере того как всё больше жителей Александрии принимали крещение, языческие храмы начали приходить в упадок. Один из них, посвящённый Дионису, власти решили передать Церкви. Это вызвало возмущение язычников, которые напали на христиан и тем вызывали гнев императора Феодосия, и кесарь велел Патриарху Феофилу разрушить Серапеум. Так это или нет, в любом случае остатки комплекса, найденного в XIX веке археологом Огюстом Мариетом, можно и сегодня посетить в Египте. Если ему что и повредило, то лишь время.

Нам известно, что Патриарх Феофил заступился за язычников перед императором и смог умилостивить его. При этом нет НИ ОДНОГО свидетельства, что по вине Святейшего погибла хотя бы одна книга, принадлежавшая Александрийской библиотеке. Кто же её в таком случае уничтожил? Сами же язычники! В 273 году Мусейон был разрушен, а библиотека сожжена по приказу императора Аврелиана во время подавления очередного бунта в Александрии. Филиал Мусейона – храм Сераписа – уцелел, но книги оттуда спустя какое-то время вывезли. Римский историк Марцеллин около 378 года написал о Серапеуме в прошедшем времени.

Ни библиотеки, ни научного центра там ко времени правления Патриарха Феофила не было. Мнимое уничтожение храма, якобы по камню раскатанного египетскими монахами, заключалось в том, что оттуда вынесли статуи идолов. Язычники, описавшие это происшествие с яростью и сарказмом, не стали додумывать ни про сожжение книг, ни про разрушение зданий. Если по совести, то информации у них было больше, чем у нынешних «борцов с мракобесием».

Что нам известно об Ипатии?

Известно нам об учёной деве очень немного, поразительно мало на фоне тех бесчисленных романов, статей, научных монографий, которые ей посвящены. Кое-что можно узнать из писем её ученика – православного епископа Синезия, который относился к учёной деве совершенно восторженно, называл «гениальной», «святой», «другом» и «матерью». Кстати, он был ставленником Патриарха Феофила. Прекрасно зная (по утверждению академика Лосева), что Синезий с трудом усваивает православную мысль, Святейший доверил ему высокий пост за любовь ко Христу. Это вполне передаёт атмосферу, которая царила в школе Ипатии, и отношение к ней Церкви.

Помимо философии, Ипатия преподавала математику и астрономию (её отец Теон был крупнейшим математиком своего времени), а также интересовалась механикой. Считается, что именно она изобрела ареометр – прибор для измерения плотности жидкости. Большая часть сведений об учёной принадлежит церковному историку Сократу Схоластику. Он писал:


Святой Кирилл Александрийский
«В Александрии была одна женщина, по имени Ипатия, дочь выдающегося философа Теона. Она приобрела такую учёность, что превзошла современных себе философов, была преемницей платонической школы… хотевшие изучить философию стекались к ней со всех сторон. ...За необыкновенную её скромность все уважали её и дивились ей. Против этой-то женщины вооружилась тогда зависть. Так как она очень часто беседовала с Орестом, то её обращение с ним подало повод к клевете, будто бы она не дозволяла Оресту войти в дружбу с Кириллом. Посему люди с горячими голосами под начальством некоего Петра однажды сговорились и подстерегли эту женщину. Когда она возвращалась откуда-то домой, они стащили её с носилок и привлекли к церкви, называемой Кесарион, потом, обнажив её, умертвили черепками, а тело снесли на место, называемое Кинарон, и там сожгли. Это причинило немало скорби и Кириллу, и Александрийской Церкви, ибо убийства, распри и всё тому подобное совершенно чуждо мыслящим по духу Христову. Упомянутое событие произошло в четвёртый год епископства Кирилла, в десятый консульства Гонория и шестой Феодосия, в месяце марте, во время поста» («Церковная история», кн. VII, гл. 15.).

Этот перевод, сделанный в середине девятнадцатого века в Петербургской Духовной академии, не совсем точен. В оригинале говорится, что убийство Ипатии «навлекло немало позора на Кирилла и на Александрийскую Церковь». Требуется, однако, пояснить, что Сократ Схоластик был жителем Константинополя, где александрийцев не любили, а известие о гибели Ипатии вызвало большое возмущение. Особенно разгневан был император Феодосий, но следствие, тщательно изучив все обстоятельства трагедии, так и не смогло установить, что св. Кирилл был хоть как-то к ней причастен.

По слухам и на самом деле

Спустя примерно столетие после гибели Ипатии языческий философ сириец Дамаский, пользуясь слухами и клеветами, заявил, что учёная была убита по указанию св. Кирилла. Он пересказал историю, услышанную в Александрии, что будто бы однажды Патриарх увидел множество людей и лошадей, собравшихся в одном месте. Узнав, что они толпятся возле дома Ипатии, «Кирилл... был настолько поражён от зависти, что сразу же составил заговор с целью убийства». Объясняя, почему св. Кирилл не был наказан, Дамаский передаёт сплетню, что будто бы Патриарх подкупил следователя.

Ценность этого источника близка к нулю. Дамаский не мог застать в живых ни одного из современников Ипатии и не пытался скрыть ненависти к христианству. Но, главное, даже богоборцы не могли не заметить явной надуманности обвинения. Потому, обращаясь к Дамаскию как к свидетелю обвинения, они вынуждены искать новые мотивы преступления. Один указан у Сократа Схоластика – Ипатию подозревали в том, что она настраивает светские власти против церковных. Однако историк ни в чём не винит Патриарха, скорее выражает недовольство, что св. Кирилл не смог совладать с буйной паствой.

Дело из этого было бы трудно сшить даже следователям НКВД. Поэтому антицерковная общественность почти 300 лет вынуждена искать дополнительный компромат. Одно из направлений этой деятельности мы отчасти уже разобрали. В вину Святейшему ставится то, что он был племянником Патриарха Феофила – того самого, который «спалил» Александрийскую библиотеку. Так как никаких библиотек Феофил не жёг, говорить здесь не о чем.

Изгнание иудеев из Александрии

Святого Кирилла обвиняют также в ненависти к иноверцам. В помянутом уже сборнике «Женщины-легенды», изданном в 93-м году в Белоруссии, читаем:

«Свой первый удар Кирилл решил нанести по иудеям. Для этого был использован религиозный фанатизм александрийских христиан из простонародья, ответственность за нужды которого Патриарх возлагал на богатых евреев... Кирилл позвал к себе лидеров иудейской общины и, обвинив их во всевозможных грехах, пригрозил им всяческими бедами, настойчиво склоняя к тому, чтобы они покинули город. Вероятно, угрозы не возымели действия, и поэтому Патриарх решился на гнусную провокацию. Ночью в Александрии раздались крики, будто горит главная церковь города. Многие выбежавшие на улицу христиане неожиданно подверглись нападению и были убиты. Кирилл объявил виновными в этой кровавой бойне иудеев... Возбуждённая толпа христиан под предводительством Кирилла двинулась к иудейским синагогам, громя по пути дома евреев. Синагоги были объявлены собственностью церкви, имущество евреев разграблено, а сами они изгнаны из города».

Интересно, что в аннотации к сборнику заявлено: «Авторы же этой книги – учёные-историки – опираются, как и положено учёным, только на проверенные факты».

Что в вышеприведённом отрывке соответствует фактам? Для начала скажем, что заявление, будто Патриарх был настроен против богатых иудеев, – домысел. О «еврейском погроме» в Александрии мы знаем, как и о гибели Ипатии, главным образом со слов Сократа Схоластика. Речь у него идёт о следующем.

Однажды во время чтения в театре губернаторского указа иудеи увидели школьного учителя, горячего сторонника Патриарха – Иеракса. Чем он им не угодил, неизвестно, но был обвинён в том, что «пришёл на зрелище для возбуждения смятения в народе». Губернатор Орест не стал разбираться, в чём дело, так как, по слову Сократа, хотел досадить Святейшему. Иеракс был подвергнут мучениям. Патриарх в ответ на это призвал иудейских вождей и «вероятно, грозил им, если они не перестанут возмущаться против христиан». Ни о каких настойчивых требованиях покинуть город, разумеется, не могло быть и речи, хотя бы потому, что еврейская община была огромной и пользовалась покровительством властей.

Теперь скажем о «гнусной провокации» с мнимым поджогом церкви, во время которой, согласно книге «Женщины-легенды», «многие выбежавшие на улицу христиане неожиданно подверглись нападению и были убиты»... единоверцами. То есть авторы этого труда, ничтоже сумняшеся, заявили, будто Патриарх ради возможности устроить еврейский погром предпринял массовое избиение христиан. Но даже вообразив, что св. Кирилл был ужасным человеком, не найти ответа: как можно совершить подобное злодеяние втайне, не вызвав гнева родственников погибших?

В реальности, как пишет Сократ Схоластик, иудеи, не вняв Патриарху, продолжали «придумывать козни». «Я расскажу о главнейшей, – пишет далее Сократ, – которая была причиной изгнания их из Александрии. Сговорившись, чтобы каждый носил с собой, как отличительный знак, сделанное из коры пальмового дерева кольцо, они задумали напасть ночью на христиан и в одну ночь послали некоторых людей кричать по всем концам города, будто горит церковь, соимённая Александру. Услышав это, христиане для спасения церкви сбегались со всех сторон, а иудеи тотчас нападали и умерщвляли их. Друг друга они не трогали, потому что каждый показывал другому кольцо, а встречавшихся христиан убивали».

Возмущённый Патриарх в ответ поднял народ, действительно изгнавший иудеев из города. Как видим, ни о какой провокации св. Кирилла не может быть и речи. Античный мир – это не Испания пятнадцатого века, где евреи действительно были гонимым и униженным племенем. В Римской империи они мало отличались по статусу от других народов, разве что были сплочённее, чем другие. И при случае сами могли устроить языческий или христианский погром, как это произошло во время восстания 135-го года. В Киренаике иудеи вырезали тогда 220 тысяч греков, в том числе православных. Ливия при этом обезлюдела до такой степени, что несколько лет спустя её пришлось заселять заново. На Кипре мятежники истребили 240 тысяч человек, а число жертв в Египте так и не удалось подсчитать. Среди прочего подожжена была Александрия, брошенная римскими войсками.

Из писаний епископа Синезия нам известно, что память об этом сохранялась и при св. Кирилле. Как и все горожане, Патриарх боялся новой, страшной вспышки насилия и смог её предотвратить, избежав большой крови. К гибели Ипатии эта история имеет самое непосредственное отношение. Губернатор (префект) Орест, по вине которого начались волнения, ещё больше невзлюбил Патриарха.

Мнимая дремучесть православных

Наконец, Святейшего судят за то, что он ненавидел языческую культуру. Обвинение, казалось бы, беспроигрышное. Требовать от христианина, чтобы он любил язычество, – абсурдно. Но если говорить об отношении св. Кирилла к культуре как таковой, то здесь он как раз являл пример мудрости.

О том, что св. Кирилл хорошо знал греческих языческих писателей и философов, свидетельствуют многочисленные цитаты в его трудах, в частности в трактате «О благочестивой религии христиан, против писаний безбожного Юлиана». В этом тексте он излагает свои взгляды на писания великих мыслителей прошлого, воздавая дань их прозрениям, исканию Бога. «Следует почтить словом и воспоминанием египтянина Гермеса, которого, говорят, называли Трижды Величайшим, – пишет он. – Гермес был языческим жрецом, но, несмотря на это, считался по мудрости равным Моисею. Конечно же, до Моисея ему далеко, но отчасти всё же он был подобен ему».

Это не просто слова, Патриарх был, например, восхищён мыслью Гермеса, посвящённой Господу: «Бога познать трудно, а если и возможно познать, то выразить (это знание) невозможно, ибо невозможно бестелесное обозначить телесным, невозможно совершенное понять несовершенному».

Вместо фанатика, невежественного борца со знанием мы, читая творения святого Кирилла, обнаруживаем одного из самых образованных людей своего времени. Так рассеиваются инсинуации, будто он не любил Ипатию вследствие своей дремучести.

Нападение нитрийцев

Отношения между губернатором и Патриархом накалялись непрерывно. Из книги Сократа Схоластика мы знаем, что Святейший испробовал все способы помириться: посылал к Оресту людей с предложением дружбы и, наконец, сам явился к нему: «взял и держал перед ним книгу Евангелие, думая хотя этим пристыдить его, однако и такая мера не смягчила префекта – и между ними осталась непримиримая вражда».

Это вызывало возмущение нитрийских монахов, которые, явившись в Александрию из пустыни, решили переговорить с префектом накоротке. Толку из этого не вышло, полтысячи чернецов, обступив Ореста, начали обвинять его в том, что тот язычник. Губернатор возражал, объяснив, где и кем был крещён, но ему не поверили. Один из пришедших – Аммоний – так разбушевался, что запустил в Ореста камень, ранив его. Охрана префекта будто испарилась, но со всех сторон начали сбегаться жители города. Обратив нитрийцев в бегство, они схватили Аммония, который, согласно имперским законам, был казнён.

Скорбь Патриарха была столь велика, что на этот раз он повёл себя совершенно неправильно. Преступнику воздали посмертные почести, как если бы он умер мучеником. Но так как православная община города не поддержала Святейшего, он «своим молчанием мало-помалу привёл это дело в забвение». Отношений между губернатором и Патриархом эта история, конечно, не улучшила.

Примирение

Лишь смерть Ипатии их примирила, как сообщает нам Сократ Схоластик, и это самое яркое подтверждение того, что св. Кирилл не был причастен к смерти учёной. Обвинители доходят до того, что утверждают, будто гибель Ипатии морально сломила Ореста. Это в высшей степени странная мысль, если вспомнить, что нападение 500 монахов лишь раззадорило префекта.

Не известно доподлинно, что именно возбудило злодеев – причетника Петра с последователями – броситься на Ипатию. Как писал Сократ Схоластик, «александрийская чернь, когда находит повод, устремляется к нестерпимым злодействам, ибо без крови не успокаивается от волнения».

Ипатия действительно была близка к Оресту, но нет ни одного свидетельства, чтобы она хоть как-то повредила этим Церкви. В Житии святого Кирилла мы не находим не только ни малейшей неприязни к Ипатии, а о её убийстве говорится как об ужасном злодеянии. Таково было отношение Церкви и самого Святейшего Кирилла к гибели учёной девы. Трагедия, сблизившая Патриарха с префектом, по всей видимости, открыла этим людям глаза на то, кто является их настоящим противником. Язычество, теперь уже под маской христианства, набирало в Александрии силу.

Спустя всего несколько десятилетий после гибели Ипатии Александрийская Церковь, будто Атлантида, погрузилась в небытие, ушла в ересь монофизитства. Речь идёт о заблуждении особого рода – о ложном благочестии, доведённом до своего логического предела, – о презрении всего человеческого во Христе якобы во имя божественного. Здесь преткновение и для язычников, и для иудеев, а также для мусульман, утверждающих, что Спаситель не страдал на кресте. Бог для них – это абсолют, Сила с большой буквы, в которой они черпают свою ярость и пищу для тщеславия. Именно об этом божестве Христос сказал его почитателям: «Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нём истины».

Удивительное дело – Церковь с теплотой и почтением вспоминает о мнимой язычнице Ипатии, убитой на пути ко Христу, и называет злодеями мнимых христиан, погубивших премудрую деву. Не торжество ли это правды?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Palatinus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 01 лютого 2010, 11:53

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення Palatinus » 01 березня 2010, 12:24

Не зовсім по культу, але...
"...гіппонець, на імя Флоренцій, людина благочестива і бідна, добував собі на прожиття швецьким ремеслом. Він загубив одяг, і не маючи коштів купити, зверневся до Двадцяти мучеників, память яких ми шануємо, з голосною молитвою про одяг". Далі (щоб багато не писати) Флоренцій знайшов рибу, яку продов кухару Катозу. Той в її нутрощах знайшов золотий перстень, який віддав Флоренцію з словами: "Ось як оділи тебе Двадцять мучеників!" (бл. Августин "Місто Боже" кн.22. VIII)
Тож - нехай ніхто не спокуситься. Прикладів звернення до святих в ранній цекві є досить. Святоотцівська спадщина таїть багато скарбів!
Άγιος ο Θεός, άγιος ισχυρός, άγιος αθάνατος ελέησον ημάς

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Полiтеiстичний характер сучасного християнства.роздуми.

Повідомлення о.Олег » 01 березня 2010, 13:19

Слава Ісусу Христу!
servus Dei писав: Останнiм часом все бiльше впадае в очi "християнський полiтеiзм".що маеться на увазi-культи святих,блаженних i т.п. А той же марiанiзм?

божка людина може зробити зі всього. Навіть малюючи під свої уявлення Бога :( , не лише зі святого/блаженного чи Матері Божої.
Проте Християнство (в тому числі - сучасне) не несе у собі політеїзму (багатобожжя), тобто: немає "політеістичного характеру сучасного християнства". В християнстві нічого не змінилося: Богові належить поклоніння, святому належить почитання. Якщо це зрозуміло, щоб не була названа Вами гілочка наклепом на християнство, прошу, servus Dei, або надати документи Церкви, з яких витікає "політеїзм сучасного християнства" - подискутуємо.
Покищо беру на себе сміливість змінити назву Вашої гілочки на: "Християнство. Роздуми про небезпеки політеїзму".
servus Dei писав: Обгрунтовую позицiю:зi змiсту Бiблii та й сутi християнства знаемо,що лише Господь е святим(лiтургiчне Свят Свят Свят це пiдтверджуе)

з цим ніхто і не сперечається у суті Християнства. Або - вкажіть суть Християнства, якій не відповідає почитання Святих/ікон тощо...
servus Dei писав:а тепер глянемо на конвеерний характер канонiзацii та беатифiкацii як в католицизмi так i в православii.

за Католицьку Церкву скажу, що немає "конвеєрної". Прошу надати невигадані факти того, про що пишите, інакше - це наклеп на Церкву
servus Dei писав: часом почетання святих так культивуеться,що за ним зовсiм не залишаеться часу у нас для Господа.

якщо виходити з помилкового бачення у почитанні Святих - політеїзм. Насправді ж почитаючи святих - поклоняємося Богу.
servus Dei писав: прикладiв тому не мало в цiлiм свiтi.отож,питання для роздумiв- хто й що стало причиною такоi полiтеiзацii i чим суттево вiдрiзняеться сучасне х-во з безмежжям святих вiд грецького чи римського полiтеiзму?

думаю - засновник теми мав би показати, що розуміє Християнство (в контексті почитання святих/ікон тощо), тоді - представити греків/римлян. Відповідно виявимо різницю і небезпеки, в які впадають або можуть впасти окремі християни. Для Християнства і його суті почитання святих не містить проблему політеїзму
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

servus Dei
новик
новик
Повідомлень: 10
З нами з: 26 лютого 2010, 14:33

Re: "Християнство. Роздуми про небезпеки політеїзму".

Повідомлення servus Dei » 01 березня 2010, 14:53

що ж..спробую відповісти усім хто скеровує дискусію в мій бік...
я не роблю жодного наклепу на церкву.проте саме так може усе виглядати у очах представників інших релігій і атеїстів(щодо політеїстичного характеру)..друге,зі зміною назви теми - згідний!

а третє,що б хотів додати - давайте в темі зосередимось над тим,яким чином ми можемо спричинитись до очищення християнства від нашарувань,ідолізацій, і т.д.(як уже я писав вище).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: "Християнство. Роздуми про небезпеки політеїзму".

Повідомлення о.Олег » 01 березня 2010, 16:02

servus Dei писав:що ж..спробую відповісти усім хто скеровує дискусію в мій бік...
я не роблю жодного наклепу на церкву.проте саме так може усе виглядати у очах представників інших релігій і атеїстів(щодо політеїстичного характеру)..друге,зі зміною назви теми - згідний!

а третє,що б хотів додати - давайте в темі зосередимось над тим,яким чином ми можемо спричинитись до очищення християнства від нашарувань,ідолізацій, і т.д.(як уже я писав вище).

так не має Християнство "нашарувань ідолізацій і т.д.". Християни можуть по своїй слабості щось таке мати, звідси і потреба говорити про те, як Вчить вірити Господь і Його Церква, що і очистить тих, хто захоче очиститись.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Як ставитися до сучасного псевдокатолицизму?..

Повідомлення o.Mykil » 07 липня 2010, 08:10

На жаль, появляються не раз на християнському полі різні особи, напівкатолицього (некатолицького часом) духу і ніби з католицькою вищою освітою, що вони б і св. Йосафата усунули з церковного календаря при можливості, великого католицького святого-мученика за католицьку віру, святу Унію (єдність із Римом) теж і василіян би скасували... І Папу Івана Павла II вважають недостойним для беатифікації і т. д. Навіть важко таких назвати "католиками" в автентичному значенні цього слова, тих, хто проголошує без боязні різні схизматичні ідеї, вважаючи себе при тому "богословом"!

Що скажете?..

Між іншим, яким повинен бути богослов (між науковістю та духовністю)? viewtopic.php?f=9&t=638&p=1271#p1271
Востаннє редагувалось 14 липня 2010, 22:10 користувачем o.Mykil, всього редагувалось 7 разів.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення romanm » 07 липня 2010, 10:39

Що скажете?..

Є і плюси і мінуси.
-, це, як Ви охарактеризували, вони суть ПСЕВДОкатолики, вовки в овечих шкурах.
+ накінець починається " нормальне" життя. Без романтики вихідного періоду з підпілля, сотнями і тисячями кандидатів в семінарії. Починається викристалізовуватися наша Церква і наше християнське життя. Тобто зараз набагато ситуація "страшніша" ніж відкриті гоніння. Там видно де свої а де чужі, тут , ні.

Християни сіль, чи багато її потрібно щоби їжа була як потрібно? Чи " солимо " ми? Я ні :(

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення Олюнька » 07 липня 2010, 11:20

Думаю, що термін псевдо- тут взагалі недоречний. Тобто, ми не можемо сказати що ми 100% католицького духу, а вони напівкатолицього, не маємо лінійки для вимірювання хто католицькіший. %) Отже, "вовки в овечих шкурах" - це ті, хто від початку мають лихі наміри і діють задля того, щоб нашкодити. А ті, про кого пишете, o.Mykil, зазвичай щиро люблять Бога, хоча трохи по-своєму, а такі люди з часом приходять до правдивої віри. Не нам вішати ярлики і судити хто Псевдо-, а хто ні. Навпаки, отакі розмови відштовхують багатьох від Церкви, тому прошу всіх добре думати, перш ніж писати на цю тему :Rose:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення romanm » 07 липня 2010, 11:50

Думаю, що термін псевдо- тут взагалі недоречний. Тобто, ми не можемо сказати що ми 100% католицького духу, а вони напівкатолицього, не маємо лінійки для вимірювання хто католицькіший. %)

Дозвольте не погодитися. Річ не йде про внутрішні переживання, в поередньому дописі я , напевно, трохи змішав поняття. Річ йде чітко про
св. Йосафата усунули з церковного календаря при можливості, великого католицького святого-мученика за католицьку віру, святу Унію (єдність із Римом) теж і василіян би скасували... І Папу Івана Павла II вважають недостойним для беатифікації
Що тут ще потрібно, щоби не бачити того, що псевдо, вони і є псевдо. Тоді давайте будемо вважати християнами і тих, хто в Бога вірить, а в храм не йде. Ми ж незнаємо чому так. А може ми , ходящі в церкву є набагато гірші ніж ті, що не ходять? Такими, імхо роздумами, можна оправдати кого і що хочеш. А ще, якщо добавити слова Єванглії, що проститутки далеко попереду нас в Царстві Божім, так тут взагалі, караул.

Отже, "вовки в овечих шкурах" - це ті, хто від початку мають лихі наміри і діють задля того, щоб нашкодити.
А ті, про кого пишете, o.Mykil, зазвичай щиро люблять Бога, хоча трохи по-своєму, а такі люди з часом приходять до правдивої віри. Не нам вішати ярлики і судити хто Псевдо-, а хто ні. Навпаки, отакі розмови відштовхують багатьох від Церкви, тому прошу всіх добре думати, перш ніж писати на цю тему :Rose:

Мені важко назвати "люблячими по своєму", тих же - священиків-педофілів, або
http://newsru.ru/religy/07jul2010/usa_catolic.html
(Католического священника Кевина Грея из американского штата Коннектикут обвиняют в растрате 1,3 миллиона долларов США. 64-летний пастор ушел на пенсию по состоянию здоровья в апреле 2010 года, но за те семь лет, что он возглавлял приход, священник тратил приходские деньги на свои совсем не пасторские привычки.) .

Чи ми будемо стверджувати, що вони спецом прийшли в семінарії, щоби потім стати такими як є ? Чи як назвати тих, хто називає вчення Папи, лиш теологуствуванням і більше нічим? Говорячи що ті, хто відколовся є нічим іншим як нашими братами і все рівно де ви будете спасатися, чи в РПЦ, чи в УпЦ МП, вони ж то традиції Київської.

Не говорити нічого і вести себе як дівчина чи хлопець на першій здибанці, приведе і приводить до того, що маємо тепер в Європі. До того не говорили, що Папа тепер фундує конгрегацію для ... Євангелізації Європи. Чи не " чудо " це? Зрештою, є велика тема і щодо "побожності" нашого галицького люду. Але тут тема ширша і оффтопна.

Sotnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 156
З нами з: 04 січня 2009, 02:06
Звідки: Катеринослав
Контактна інформація:

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення Sotnik » 07 липня 2010, 12:03

[quote="o.Mykil"]
... вони б і св. Йосафата усунули з церковного календаря при можливості, великого католицького святого-мученика за католицьку віру, святу Унію (єдність із Римом) теж і василіян би скасували... І Папу Івана Павла II вважають недостойним для беатифікації і т. д. ... Що скажете?..
[/quote]Погано.
А хто ці "вони", кого вони шанують і прагнуть бачити на місці св. Йосафата і інше.
"...досконало надійтеся на ту ласку, що вам приноситься об’явленням Ісуса Христа." (1 Пет 1:13)

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення o.Mykil » 07 липня 2010, 13:42

Олюнька писав:Думаю, що термін псевдо- тут взагалі недоречний.


Ну й думайте далі так, але люди пізнаються по їх плодах. Поки що це все перераховане чув мало не від одної людини, що немало пише на різні богословські тематики. Але суть не в тому. Тема не спрямована проти когось одного. Вона є загального характеру. Ще догналівці є, для прикладу, безкомпромісно проти беатифікації Івана Павла II... Швидше всього, ви не знаєте, про кого конкретно йде мова (щодо носіїв певних ідей у їх житті), тому не думайте, що хтось вже помиляється вживаючи "псевдокатолицизм". Ок? Ще всього не перелічив у замітці, що налаштоване проти Католицької Церкви. Думаємо, що пишемо. З етичних міркувань імена не подаються...
Востаннє редагувалось 15 липня 2010, 01:23 користувачем o.Mykil, всього редагувалось 1 раз.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення Олюнька » 07 липня 2010, 13:54

o.Mykil писав:
Олюнька писав:Думаю, що термін псевдо- тут взагалі недоречний.


Ну й думайте далі так, але люди пізніються по їх плодах. Поки що це все перераховане чув від одної людини, що немало пише на різні богословські тематики. Швидше всього, ви не знаєте, про кого мова, тому не думайте, що хтось вже помиляється вживаючи "псевдокатолики". Ок? Ще всього не перелічив у замітці, що налаштоване проти Католицької Церкви. Думаємо, що пишемо. З етичних міркувань імена не подаються.

Тоді логічним мало б бути питання: навіщо ця тема? Ви ж хотіли почути думку форумчан. :pardon:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

ruslan j.
гість
гість
Повідомлень: 4
З нами з: 02 липня 2010, 09:17

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення ruslan j. » 07 липня 2010, 16:44

Нещодавно я був свідком диcкусії парафіян нашої греко-католицькoї парафії в одній з країн Євросоюзу. Уявіть собі бiльшіcть з тих людей була за тe, щоб зняти розп’яття зі стін шкіл та лікарень. Ці самі люди також вважають, що Хресна Дорога та Вервиця це „не наше”, а в церкві не належить клякати та складати руки, бо це латинське. Ось такий сумний приклад псевдокатолицизму.

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення romanm » 07 липня 2010, 18:57

Нещодавно я був свідком диcкусії парафіян нашої греко-католицькoї парафії в одній з країн Євросоюзу. Уявіть собі бiльшіcть з тих людей була за тe, щоб зняти розп’яття зі стін шкіл та лікарень.

Взяти, наприклад Італію, навіть в часи правління комуністів ніхто не дозволяв собі такого. Аж ось, коли ліберали і масони відкрили границі різного роду мусульманам і педерастам. Ось тоді і пішла хвиля викидань зі шкіл розп ять, бо вони ображають почуття мусульман. Чи подання в суд, фінкою не італійкою, від імені атеїстів про заборону розп ять, завтра будуть подавати в суд на хрести на храмах і на хрестики на шиях, бо це їх ображає. Але скільки ниточці не витися, все - рівно прийде кінець. Рано чи пізно "брати мусульмини" дадуть європейцям " справжні" закони, а також можливість жінкам сидіти вдома, носити паранджу і вивчати Коран. Ну але що ж, що хотіли то і мають.

Тут проблема глибше, звідки ж то росте таке відношення до християнства. Ясно, є ворожі сили іт.д., але ієрархія, як себе веде? Тепер пізно Івасю до школи. Ми , в більшості, є відзеркаення наших пастирів, при усій до них повазі.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення vitalko » 08 липня 2010, 10:26

Взяти, наприклад Італію, навіть в часи правління комуністів ніхто не дозволяв собі такого. Аж ось, коли ліберали і масони відкрили границі різного роду мусульманам і педерастам. Ось тоді і пішла хвиля викидань зі шкіл розп ять, бо вони ображають почуття мусульман. Чи подання в суд, фінкою не італійкою, від імені атеїстів про заборону розп ять, завтра будуть подавати в суд на хрести на храмах і на хрестики на шиях, бо це їх ображає. Але скільки ниточці не витися, все - рівно прийде кінець. Рано чи пізно "брати мусульмини" дадуть європейцям " справжні" закони, а також можливість жінкам сидіти вдома, носити паранджу і вивчати Коран. Ну але що ж, що хотіли то і мають.


Ага, тільки вони поки що не думають що брати мусульмани роблять з атеїстами і педерастами. Там толерація одна - відрізана голова, чи куля в потилицю, то вже як кому пощастить.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 липня 2010, 11:58

romanm писав:...але ієрархія, як себе веде? Ми , в більшості, є відзеркаення наших пастирів, при усій до них повазі.


Та при чому тут пастирі і ієрархія. Завжди ми українці киваємо пальчиком на когось іншого (ближнього) а самі себе не бачимо, не винимо... Звичайно що так легче.
Ми відзеркалення САМИХ СЕБЕ!
Золоті слова сказав колись давніше один монах на Хресній дорозі у Крехові - один з найгидкіших гріхів українців це суцільне нарікання - на ближнього... начальство, пастирів, Президента, сусіда.....
Починати треба з себе %)
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення romanm » 08 липня 2010, 12:05

Починати треба з себе %)


"Вівці" повинні вказувати куди йти пастирям, чи навпаки? Якщо не равгується на заклики пастирів, то кого проблема? Напевно щось не так у тих, кого Бог поставив пастирями. А з таким підходом, імхо, що вони тут ні причому а всі дивимося на себе.... що ж істинно протестантський підхід.
Цим я хочу сказати, що напевно, моя приватна думка, все - таки більшу частину відповідальності за моральну ситуацію в " християнських" країнах, несе все - таки ієрархія а не прості християни. Звичайно, повторюся, сатана працює, але чи ж він раніше не працював? Працював. Чому ж тоді, в цій же Європі був великий розквіт Церкви а зараз навпаки? Тай Галичина, чи т.зв. Західна Україна де в храмах по неділях до 70%, є різниця між ті є ю ж Росією де тільки 2-3%, з т. з. моральної поведінки?

Але повторюся, тут тема ширша і не вартує її зачіпати, бо вже говорилося. Зрештою, ми тут говорили вже про ясність і чіткість проповідей наших наставників в темі "Прошу отців про пояснення"

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9705
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Як ставитися до сучасних псевдокатоликів?..

Повідомлення о.Олег » 08 липня 2010, 14:43

o.Mykil писав:
Олюнька писав:Думаю, що термін псевдо- тут взагалі недоречний.

Ну й думайте далі так, але люди пізніються по їх плодах. Поки що це все перераховане чув від одної людини, що немало пише на різні богословські тематики. Швидше всього, ви не знаєте, про кого мова, тому не думайте, що хтось вже помиляється вживаючи "псевдокатолики". Ок? Ще всього не перелічив у замітці, що налаштоване проти Католицької Церкви. Думаємо, що пишемо. З етичних міркувань імена не подаються.

мова про Кактуса? Писав у нас, продовжив на РІСУ... Думаю нік подати не неетично. Але проблема, впевнений, ширша, аніж цей один чоловік. І мова у темі, наскільки розумію, не про те, що подає Роман (тринькання грошей, педофілія тощо.., що, і не надто зрячому видно - до віри в Христа не належить), а про речі більш тонких сфер, про які, погоджуюся з Олюнькою, говорити дійсно треба з усією обережністю, намагаючися не додати ще своїх "скалок/колод" у вогнище розбрату в самій середині Христової Церкви.
Маю на увазі ("речі тонких сфер") ось що:
Ми часто, говорячи про Христову Церкву, думаємо про неї, як про певну цілість. Так, звичайно, і є, от лише в самій Церкві мають місце різні богословствування (що, відповідно, мають своїх "носіїв" - людей певних характерів, поведінки, словникового запасу, культур (зі всього людського світу!), політик тощо), що переакцентовують той чи інший (безсумнівно - важливий) Її (Церкви) ... гм... - назвемо це: "бік",- відповідно до того, на що звертають особливу увагу, що виглядає для них найактуальнішим, що болить...
А "болить" різне. Звідси і спектр богословів, які автор теми (о.Микіл; виправить, якщо я грішний помиляюся, але я саме так його розумію) напевне і має на увазі, коли пише "псевдокатолик". Але чи дійсно можна так сказати: "псевдо"? Хто б це мав визначати? Напевно таки Церква. Не в значенні тому, що я/о.Микіл/Роман/Олюнька/інші... (безсумнівно - Церква), а в значенні Христової Церкви, яка заснована Христом, очолювана Петром, має свою вертикаль відповідальних, свій Магістеріум (Учительський Уряд)... Все було б просто, якби йшлося про якусь неморальність, погані звички (як наводив Роман), але коли йдеться про такі "псевдо", маємо звернути увагу на те, що називаємо псевдокатоликами людей, які є в Католицькій Церкві і у якійсь мірі можна сказати, що беремо на себе роль "визначника" католичності ближніх, коли так говоримо; у якійсь мірі самі ділимо Церкву на "католиків" і "псевдо". Не те, що не бачу рації у таких міркуваннях, але скоріш за все, о.Микіл це глибоко переживає, а тут подав лише тезу на обговорення, тому спробую описати дійсність КЦ, як її відчуваю через призму богословів, що себе до Церкви Христової відносять. Це все (систематизація), прошу розуміти, умовно: насправді в одній людині-католику може уживатися дуже багато різного. Більше того: навіть, якщо якась людина формально належить до певної Церковної організації (монастир, спілка, певна інституція) це ще не значить, що вона повністю поділяє її ідеологічні постулати. Це все ускладнює. Але, щоб говорити предметно, спробуємо. Не творю майже нічого нового - десь побачив, "переварив" :) і запало в пам'яті отаке от розрізнення ідеологічних різностей в Христових дітях (прошу вносити Ваші корективи):


(1) Традиціоналісти (що, попри відлучення своїх провідників, визнають себе католиками; або що не поривали, або повернулись у єдність з Церквою):
(1а) "Лефевристи" (FSSPX та, напевно, сюди слід зачислити і їх свідомих прихожан. У нашому контексті напевно - ковпаківці та принаймі частина прихожан догналівців);
(1b) Праві традиционалисти (наприклад, з Інституту Доброго Пастиря; частина FSSP);
(1c) Традиціоналісти-центристи (більша частина FSSP).
(2) Консерватори:
(2а) Абсолютні магістеріалісти або сучасні ультрамонтаністи - від ultra montes, за Альпами, в Римі (хто безумовно та буквально сповідує абсолютно все, що в данний момент говорить Рим);
(2b) Відносні магістеріалісти або ліберал-консерватори (приблизно так само, як і попередні, але позволяють собі деяку критику Папи і, відповідно, Церкви).
(3) Модерністи:
(3а) Помірковані модерністи (інтелектуали, що захоплюються різними новими богословіями. Їх приблизне "кредо": "Кожна богословська теорія, якій більше десяти років - застаріла!". Зазвичай тих, хто від них ще "модерніший" або "немодерний", звинувачують в недостатній інтелектуальності);
(3b) Радикальні модерністи (ці (в своєму різноманітті) - за колегіальне управління у Церкві, за аборт, за "геів", за жіноче священство.., балансують на межі, але... всетаки якимось чином залишаються в межах Церкви).
(4) Адепти "теології визволення" (наприклад Ернесто Карденаль).
(5) "Містики" (широченний спектр, відповідно до своїх уподобань можуть мати різні ідеологічні уподобання, але вирізняються залежністю від різноманітних ще/вже не визнаних святих/з'яв, як це Меджугорі, чи то нашому контексті перенаголос Джублика, голошення "Співочого Поля", Навроцький тощо);
(6) Харизмати і неокатехуменат
щось забув, звичайно, особливо, якщо розписувати залежну від усього цього богословські думки УГКЦ, і, якщо я грішний не відійшов у своїх роздумах від теми, що її започаткував о.Микіл, спробую продовжити. Але відповідати на питання: хто з цього всього "псевдо"... :(
напевне - я, о.Олег Жаровський. Бо грішник. А про інших... Не наважуся.
Думаю, о.Микіл також не мав на меті обговорювати особи (про це і зазначив), тому спробуймо говорити про ідеї, які присутні у таких богословствуваннях і намагаймося зрозуміти, наскільки вони "псевдо", а наскільки - ні. Якщо визначником у такому процесі розпізнання буде Церква - тема має сенс.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей