romanm писав:]Тоді поясніть мені що таке "подобіє", а що таке "образ"? Філологічно, і, що більш важливо по св. Писанню. Хіба є розділення понять в Писанні і де інде?
Це одна з найпроблематичних частин Писання.
В чому існує подобіє між Богом і людиною? Відходити від фізичної і тілесної ідеї: якщо людина подібна до Бога фізично, "сповідуємо" філософію Фоєрбаха (Feuerbach) чи інших матеріялістичних філософів.
Людина подібна до Бога фізично= люди, помінялися би місцем з Богом.
Ще Ксенофан говорив: «Якби коні мали Богів, вони були б схожі на коней»,
А може і розділяти не потрібно. Я писав це, суто для того, щоб переконатись у свому розумінні п.Олександра.
Розумієте, я намагаюсь то осягнути не розділяючи на частини, типу по частинах лекше, а потім все скласти до купи. Ні, у мене не такий підхід.
Ви висловились зрозуміло, а навіть як пояснюють це Св. отці.
Тут спава у іншому. Можна розділити символічно, щоб полекшити сприйняття, а можна практично, щоб на цій підставі будувати щось інше.
Чи "подобіє" і "образ" є сталими виличинами??? Я так не думаю. Тобто я не думаю, якщо навіть вважати, що створіння було рівним творцю, (звичайно в окремих аспектах) що їх можна порівняти. Ні, у момент творення то не так. Навіть згодом, то так не стане. Бог завжди буде Богом.
Творіння не може перевершити Творця. Власне сама така думка буде абсурдна для творіння. Для чого, кожне творіння має своє призначення, і Адам мав.
Сама така думка, уподібнитись Творцю, це ніщо інакше як хитрість змія.
Власне я підозрюю, що вживане в С.П. "людина", має зовсім інше смислове навантаження і саме призначення цього виразу, ніж ми сьогодні це розумієм.
Людиною у сучасному розумінні Адам став одразу після вкушання плоду, а до того, це була зовсім інша людина.
Що ми розумієм під словом "людина"??? Це творіння, чи всетаки уподібнення Бога, бо сотворена на Його образ і скоріше не ПО подобі, а НА подобу.
Для мене слово "подоба" це не тотожність, а тільки подібність. Подібність у чому, і головне чи та подібність була одразу максимальна чи всетаки мала розвиватись?.
Тобто людина мала всетаки панувати над сотворіннями Творця, але хіба від цього людина робилась Богом Творцем( у сенсі Бог, як ми це приймаєм). Звичайно ні, ні і ні.
Бог створив людину на Свій Образ, на Божий Образ створив її. І власне думаю, що цей Образ мав завжди тримати людину в рамках Бога Творця, щоб людина мала змогу уподібнитись, а простіше навчитись, тобто подоба має життя коли бачить образ, коли Бог є нашим взірцем, Образом.
І все було би нічого, якби не та хитрість змія. Доречі:
І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!"
Я не вірю що Бог просто побоявся(ну на хлопский розум) того, і вигнав Адама з Едему. Ні..
Я вірю, що тільки таким чином можна було направити Божий задум, призначеня людини. Бог ще тоді пгрозив змію, тобто виявив те що станеться потім, щоб сталось як він захотів. В наслідок того, що людина пізнала добро і зло, вона стала не придатною для свого початкового призначення. Я думаю Бог би дав скуштувати той плід, але коли настав би відповідний час, коли людина була би готова до того. А так звалилась "скеля на кволе тіло", і спаскудило все.
Власне стало неможливим уподібнюватись Богу маючи Його Образ як взірець. Власне і тому була потреба у Його приході, щоб сповнелась та обітниця, щоб виправити те, що спаскудилось.
Постраждав Образ Божий в людині, а якщо і образ став таким, то і подоба змінилась.
Власне тому ми зараз носим Образ Ісуса Христа в серці, щоб направити те уподібнення, бо то вже було мутоване уподібнення, бо образ постраждав. Людина вже не бачила Бога, не перебувала з Ним, не навчалась у Нього, бо якщо по простому, то Він вигнав її з колиски. Це не зі злісті, а просто то вже було не можливим, те навчання у всіх умовах(в Едемі), при думці, що можна бути як Він.
Часто якось формулюють, що саме втратила людина в наслідок гріха, та Бога втратила, вона вже не могла сама навчатись свобідно бачучи Його в наслідок своєї послушності, як кажуть праведності. Не могла сама наслідувати, уподібнюватись, споглядаючи на Бога. Бо стала прийнятною думка уподібнення Йому.
Можливо(того ніхто не знає), людина би наблизилась до справді Подоби Бога, і вже її образ би хтось мав за взірець. Можливо. Але саме бажання цього це унеможливило, бо так воно є.
Якщо коротше

, то я вважаю не можливим чомусь уподібнитись якщо не бачиш взірця(образа). Тобто ці поняття є не роздільними в контексті Божих творіннь і призначення Адама.( а від так і нашого, після Його приходу і перемоги над світом, який став творити людей в сучасному розумінні) Одне без другого не можливе. Правда люди невольно вибрали тяжкий шлях, а Бог з Любові його полекшив( а навіть просто зробив можливим), бо послав Сина, який мав дві природи, Богочоловік, щоб полекшити шлях до Нього. Тобто можна сказати, що сам прийшов в тілі, щоб вказати шлях додому. Ісус Христос, був чистий як Адам до гріха, тобто правдивий чоловік, і водночас сама мета приходу свідчила про Правдивість Бога. Тому во Христі маємо одну Особу, друга Божа Особа, Син Божий. Доречі Образ Якого ми носимо в собі, якщо увірували в Нього. Він є Тим Образом якому маєм уподібнюватись.(доречі щоб прийти до Творця, а не стати творцями) І то не миттєвий процес, бо ..бо..бо..
На разі дякую.(так на всякий

, це просто думки, а не вчення УГКЦ, якими я ділюсь в наміренні вдосконалення, уподоблення тому Образу який ношу в собі, прийнявши Його як Спасителя)
...........................
Собор вірно висловився, то була непоправна шкода, яку навіть Бог не міг виправити миттєво, щоб не заподіяти смерті.Типа, раз і все, нема гріха, ніц не сталося.
Я висловився не в сенсі неспроможності Бога, а у тому, щоб вооплотився Божий Задум. Гріх вплинув на всі аспекти і частини, які в підсумку творили людину, як Його творіння. Тому і Бог застеріг, щоб того не робили, бо після того, прийдеться померти, щоб був шанс Жити.
Якщо людину в холод роздягнути, зняти того плаща, то в підсумку у неї, чи у її нащадків буде виростати волосся чи шерсть, щоб захиститись від холоду, це просто захистна реакція організму, він мутує, тобто зміниться, пристосується за для виживання. (звісно це у символічному сенсі.)
І я не розглядаю те, вдіта-роздіта як щось таке, що залишилось без змін.(доречі, це мої додумки, я не читав цю працю, але при нагоді обовязково почитаю) Якщо людину роздягнути, то вона вже не буде як одягнута і у візуальному, і у внутрішньому сенсі.(звичайно не можна це розглядати в сенсі; раз, я вдітий..потім, раз, я роздітий.І це на протязі двух хвилин)
Доречі, людина справді стала одягненна після гріхопадіння. Бог потурбувався, вдів у шкірянний одяг(тобто у тому раніше потреби не було, бо були всі умови в Едемі ). Тобто це можна символічно назвати турботою, тобто в процесі творення люцтва(Історія С.З.) Бог постійно наглядав за людиною, дивився чи не загинається, а коли так, то помагав їй. Тобто Бог всетаки не відказався від людей, не вбив Адама і не створив нового Адама. Ні, бо такого наміру не мав, мав Свою Волю, і свій план, який, дякувати Йому, нам не відомий.(бо інакше і прихід Христа був би марний)