Michail писав:
І ще, багатьом людям муляє очі, що люди не йдуть до сповіді, а йдуть до Причастя. Я тз такими веду інколи розяснювальну роботу (якщо мені про це кажуть), що людина могля до сповіді і тиждень тому прийти.... Але з іншої точки зору - є перегин палки, коли і справді йдуть до Причастя без сповіді. Священики, будь ласка, робіть з цим щось.
Варто пояснити людям, що не можна так, щоб там за когось муляло. Навіть якщо людина турбується і ця турбота є чистою у собі, то всерівно, наприклад я би був дуже обережним, щоб в такому дусі розмовляти з людиною. Те що писав, це з особистого досвіду, і ніяк не хочиться когось ставити у приклад, особливо виставляючи це в негативному руслі.
Ми мусимо розуміти, що кожному дасться по його вірі, і тут багато чого мається на увазі.( тому я ніколи не вітав одинаковість, а був радий єдності)
Розумієте, я ніяк не можу комусь радити з цього приводу, поки людина сама не спитає поради чи чогось такого. І навіть тоді я посмів би щось порадити тільки згідно Катихизма, а решта би порадив до священника.(то дууже поважна царина, і дууже інтимна, щоб так просто балакати на загал про то)
Я одного разу був присутнім при розмові, як балакали за хлопчину який ходив кожного дня до Причастя, і коли мої співрозмовники сказали, що на погибель собі їсть....
Дуууже неприємно було таке просто чути, не те що обговорювати то.
Трішки дивно коли люди(інші) приймають Таєнство(Сповідь) як якісь тягар, як обовязок, чи щось таке. ( ну то таке, тільки моє бачення)
Але навіть тоді, коли мені дивне таке ставлення, то це не значить, що я про це скажу людині. (бо не факт що то потрібно, і не факт що я правий, тобто можливо комусь відкрито більше ніж мені, або людина не має потреби, яку маю я.)
Звісно п.Михайле я за себе, Ви то інше, як Катихит. (але підозрюю, що теж, то дуже відповідальна справа, навіть у катихита)
Бувало таке, що коли не приступав до Причастя бо мав гріх, і було дуже боляче з того.
Але дивився як то робили інші, і та біль ставала меншою, бо сповнювався якоїсь радості, радості за інших і в інших. Я радів в інших людях, і бувало таке, що саме це мене спонукало до подолання цієї перешкоди.
Я розумію п.Михайле, що мав на увазі той священник, але поступав як би напевне, щоб не дозволити сумнівам взяти гору над собою, і тільки тому.(хоч повірте, це свідчить про мою слабкість.)
Тішуся за всіх хто приймає Ісуса в Євхаристії, бо не знаю ані одного, який би був гіднішим за іншого, всі ми потребуєм Його.
І можливо людина сильна у вірі приймає Його не так часто, але це ні про що мені не каже.
То справа між ним і Господом, і священник тут не просто так, у цих стосунках з Богом.
Дякую.