- Скорочення зарплати;
- Розрахунок з роботи;
- Скитання по світу – заробітчанство.
Відразу подумав, що Божа Кара, а перебуваючи на роботі у Києві почав відвідувати храми УГКЦ і був приємно здивований, навіть дещо шокований. Не думав, що в Київі - рухливому та матеріалізованому, така висока відвідуваність нашої УГКЦ. А попри те все, ще більше здивування було коли побачив, що до Святого Причастя на Літургії приступають мабудь відсотків вісімдесять із присутніх. Люди знають чому вони сюди прийшли.Вони знають,що Ісус нас любить і чекає на зустріч із нами у Пресвятій Євхаристії.
Наступного року я поїхав до Москви. По людськи кажучи – це скитання.
Підготувавшись до поїздки, я знайшов в «Інтернет ресурсах»(сторінка на офіційному сайті УГКЦ) адресу і номери телефонів священика УГКЦ, а ще більше був здивований коли побачи, що є РГКЦ, таксамо записав адресу і номери телефонів, я навіть не знав що Церква Російська Греко Катилицька взагалі існує, це було для мене відкриття. А тепер коли я ділюся своїми враженнями, інші люди також здивовані відносно існування РГКЦ.
В Москві вдалося здзвонитися саме зі священиком РГКЦ о.Андрієм Удовенком, і він запросив мене на Божественну Літургію. Мої приємні здивування продовжуються. Чисельності київської, а тим більше галицької не було, але духовно, я відчував себе, як вдома. Тим більше у них щонеділі, після Літургії, чаювання, як у справжній сім’ї, як і мало би буту на кожній парафії і у нас в Україні, а зокрема на Галичині. Опісля у них читання Святого Письма і розважання – і тут я відчув, щось рідне і близьке, тому, що у нас в спільноті РНР точно таксамо існують розважання.Це була атмосфера справжньої сім’ї.
Останніх півтора міся, за деяких обставин, я жив і працював сам і це так само було для мене Даром Божим тому, що крім читання Святого Письма та духовної літератури, була безперервна молитва, був постійний зв’язок з Богом, Богг був присутній зі мною ія був присутній у Бозі
Здається десь там далеко від дружини, далеко від сім’ї, далеко від Батьківщини людина не може бути щасливою, а це не було скитання - це був благодатний час у моєму житті.
. Мав би про це тепер шкодувати, але дякую Богу, що дав мені шанс і можливість читати Святе Письмо тепер, багато років опісля 
. Коли думаю, щоб якось покращити фін. стан сім`ї, то пїхавши на заробітки, хоча ох як не хочеться 
, єдиним джерелом існування було б Святе Письмо, Літургія- життя у Бозі.
. З того всього не маю здоровя, але маю досвд та враження, ну і трохи побачив. А що бачив наших заробітчан - то доброго враження про них мало 
Скільки проблем в сім`ях , в родинах через ті заробітки 
, хай Бог милує.... Хіба шо тішитись окремими випадками, і молитись за решту заблуканих заробітчан, за їх сім`ї та їх навкрнення....
