Носіть хрести...

[Just_me]

Створюю цю тему, виходячи з якихось своїх особистих переживань на даному етапі, але, можливо, і колись для когось вона теж буде актуальна. Говоритимемо про хрести. Ті, які Господь кожному посилає, які кожен з нас несе, хтось дякує, хтось хотів би змінити...
Немає людини без хреста, а якщо нам і здається, що є, то ми просто його не бачимо. В цьому я свято переконана. Для мене питанням є, хто і як до нього ставиться, до свого хреста. Не без зусиль, не без падінь, але, буду щира, до свого хреста я звикла Більше того, я ним тепер просто дуже задоволена. Не знаю, чи міг би Господь дати мені ще більш вдалий хрест, як той, який у мене? Не уявляю себе з іншим, бо ми вже з моїм встигли злитись воєдино І тут проблема, як я для себе все далі з"ясовую, полягає у ставленні оточуючих до мого конформістського ставлення до своїх труднощів. Дивно звучить, чи не так? Тобто я з усіх сторін чую "Ти що, ану негайно щось роби, якби так всі думали, як ти, то б вже суспільство давним-давно деградувало!" Особливо від рідних, які для мене є дороговказом. Маю таку аргументацію: навіть, якщо я щось зроблю для змін, якийсь аспект налагодиться, зате в чомусь я абсолютно точно потерплю новий крах, бо за моїм переконанням не може бути хрест в людини відсутнім. Та прогалина, яка є, мене влаштовує, для чого мені її вирівнювати, утворюючи тим самим десь іншу прогалину, можливо глибшу і ширшу? Та ще й невідому. Є така приказка: "поміняти шило на мило". Як на мене, добре відображає описаний стан речей. З іншого боку рідні люди, маючі досвід і бажаючі добра спонукають до змін. Що ото вибрати? Послух чи власний хрест?

[andrey s.]

Створюю цю тему, виходячи з якихось своїх особистих переживань на даному етапі, але, можливо, і колись для когось вона теж буде актуальна. Говоритимемо про хрести. Ті, які Господь кожному посилає, які кожен з нас несе, хтось дякує, хтось хотів би змінити... ............

Досить цікаво. Але якщо балакати на загал, то напевне слухати батьків(у тому що не дораджує до гріха) і є частиною того Хреста. А з світської точки зору, це щонайменше мудро, бо все-таки вони прожили своє життя трішки довше, і напевне можуть дивитись ширше.
Можливо хтось і вибирає собі хрести, але це трішки комічно, якщо вже аж так розібратись (суто по-Євангельски). Так, людина може собі накласти якись хрест(терпіння) сама(зазвичай гріхи і не мудрість в наслідок нехтування Закону), але в захваті від цього вона не буде, бо це не Богом дано. Бог тільки може помогти той Хрест нести, підказати що до чого і взагалі...чому. (але підозрюю ми не про це)))

Думаю важливо з"ясувати для початку, чи так легко навчитись, щоб ті ноші були легкими і ярма любими (особливо якщо ми молоді). І чи не плутаєм ми щось, коли спішимо все на хрест покладиний Богом сперти..(збагрити на Бога, хай собі мастить голову (прости Господи )

[Nazariusz]

Власне, якщо люди кажуть, що тут щось не так, то варто розібратись, чому саме вони так кажуть... Петро теж намовляв Христа полишити Його хрест:
"...А Петро узяв набік Його, Йому став перечити. А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: "Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!"" (Мр. 8:32-33)
А можливо ви самі йдете по хибному шляху. Зрозуміти Божу волю - дуже складна річ. Як на мене, то варто спочатку переконатися, яку ваш хрест має кінцеву мету. А будь-яка добра мета, звичайно, веде до Господа:) Зважити всі за і проти - і молитися про правильний вибір. Бог обов'язково відізветься. Головне слухати і чути.

[Just_me]

то варто спочатку переконатися, яку ваш хрест має кінцеву мету

Хрести переважно всі мають одну мету - не дати людині забути про Бога.

всетаки вони прожили своє життя трішки довше, і напевне можуть дивитись ширше

Власне, в цьому і проблема. Я переконана, що слово батьків святе, якщо не зробити так, як вони кажуть, на добре не виходить. Мала переконання не лише в своєму житті, але й на прикладі інших. Вийнятки бувають, це факт, але вони поодинокі.

важливо розібратись для посатку, чи так легко навчитись, щоб ті ноші були легкими і ярма любими...(особливо якщо ми молоді)

Та я для себе це вже з"ясувала: навчитись нелегко, але можливо. Ноша стає легкою, а ярмо любимим. Навіть якщо молоді

[andrey s.]

Та я для себе це вже з"ясувала: навчитись нелегко, але можливо. Ноша стає легкою, а ярмо любимим. Навіть якщо молоді

Та у тому то і справа, що поки ми молоді, ще не втомилися( є якись єнтузіазм, цікавість, надхненність, чи навіть щось іншого ряду), то і хрест не так відчувається, особливо якщо тебе хтось Любить і турбується за тебе. Іншими словами маємо помічників які помагають його двигати, чи просто нести підкидуючи і граючись Ним.(хоч насправді значення "хрест" виходить за рамки цього, іто дааалеко)
А тепер зрозумійте...якщо це читає хтось, хто має справді Хрест(світла душою, розумна і вродлива дівчинка якій 22, але ось в інвалідній калясці з дитинства, або юності), то будьте певні,,вона щиро усміхнеться і глубоко вздихне...(типа..Єххх. І те що кожен має своє, це і їжаку зрозуміло, хоч в принципі Єднаємся своїми Хрестами у Ньому, я це навів для розуміння про що я)

А тепер уявимо, що ми саміньки, один на один зі своїм хрестом, і тільки Він є Розрадником(це гарно звучить, але шлях до цього не з чирвоним килимком , а трішки камінців буде на цьому шляху, можливо і валунів)
Напевне кожні батьки розуміють, що вони не вічні...тому і журяться, розуміють, що самотність це ніяк не полекшення в несінні свого Хреста, тобто для цього даавно все передбачино і зробив це Бог.

[luksander]

Хрест не може бути даром Божим, бо потенційно ми його отримали в момент гріхопадіння першої людини (а це ж не від Бога?), і хрестом для людини він стає тільки якщо вона повірила в Бога. А це вже – дар Божий. І ось тут та точка – увірував! – коли і хвороба, і здоров’я, і радість, і печаль можуть наближати нас до Бога, - але це не тому що вони є даром, а тому що ми їх усвідомили як хрест.

Хрест ми отримали від Христа Ісуса, як засіб спасіння, а не земних митарств. Можна усе життя страждати і перебувати в пекельному полум'ї. А можна понести ярмо Його з легкістю на серці. В залежності від того, як використаємо Його Дари.

Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий! (Матвія 11:28-30)

Запитуйте, що не зрозуміли. Можете в іншій гілці, коли вважаєте, що ця не годиться.

Хрест не коректно прирівнювати до ярма, адже ярмо - Христове, і є знаряддям праці, а хрест - людини, і є знаряддям вбивства. Дякую що нагадали, бо я сам зосередився на тому, що хреста треба нести християнину, - хоча насправді християнину треба бути на ньому розіп*ятому

viewtopic.php?f=9&t=2225&p=29490&hilit=%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82+%D1%8F%D1%80%D0%BC%D0%BE#p29490
там трохи говорили - пригадав

[Talya]

Може не надто допоможу в розвитку теми, але ...
От несе людина свій хрест. але важко їй з ним впоратись. Можна просити допомоги в Бога, але не кожен вміє її прийняти і зрозуміти. І тут є велика ймовірність, що не донесе вона того хреста куди слід, а десь лишить, щоб було легше. Яка тоді користь з того хреста? лиш власний біль, який веде в розпач а не до Бога?

[Just_me]

тут є велика ймовірність, що не донесе вона того хреста куди слід, а десь лишить, щоб було легше. Яка тоді користь з того хреста? лиш власний біль, який веде в розпач а не до Бога?

Не кожен хрест можна собі по влазному бажанню залишити...

[luksander]

Створюю цю тему, виходячи з якихось своїх особистих переживань на даному етапі, але, можливо, і колись для когось вона теж буде актуальна. Говоритимемо про хрести. Ті, які Господь кожному посилає, які кожен з нас несе, хтось дякує, хтось

Ви можете дати визначення, чи пояснити, - що то є - хрест для людини (для християнина?)?, а то щоби ми не говорили кожен про своє...

[Just_me]

Я радше схильна пояснити, що є хрест для людини (не для християнина, бо люди інших вірувань теж мають хрести, називають просто їх якось інакше) з моєї точки зору. Це сукупність терпінь, неприємностей, недостач, вад, наслідки яких людина постійно відчуває. Бо немає ніколи, щоб все було гладко.
До речі, так згадалося до слова (вже побіжно згадувала про це в одній із форумних тем), що дитиною вважала, що можна прожити без неприємностей - просто треба бути добрим і "всьо буде в шоколаді" Мабуть, у людей таки є вроджене прагнення позбутися труднощів

[ShMariam]

Я радше схильна пояснити, що є хрест для людини (не для християнина, бо люди інших вірувань теж мають хрести, називають просто їх якось інакше). Це сукупність терпінь, неприємностей, недостач, вад, наслідки яких людина постійно відчуває. Бо немає ніколи, щоб все було гладко.
До речі, так згадалося до слова (вже побіжно згадувала про це в одній їз форумних тем), що дитиною вважала, що можна прожити без неприємностей - просто треба бути добрим і "всьо буде в шоколаді" Мабуть, у людей таки є тяга позбутися труднощів.

Багатьох, дуже багатьох проблем можна уникнути, роблячи все правильно. Тоді труднощів теж не уникнути, тільки, нмд, їх морально легше перенести. І ще: деякі люди здатні перебільшувати або створювати проблеми практично на рівному місці (і я в тому числі ), підсвідомо "притягують" їх, бо, мабуть, думають, що інкаше не спасуться. Нмсд, дурість і тільки.

[luksander]

Мабуть, у людей таки є вроджене прагнення позбутися труднощів

мабіть люди просто пам*ятають, як воно було/буде насправдІ, за Божим задумом

[andrey s.]

До речі, так згадалося до слова (вже побіжно згадувала про це в одній із форумних тем), що дитиною вважала, що можна прожити без неприємностей - просто треба бути добрим і "всьо буде в шоколаді" Мабуть, у людей таки є вроджене прагнення позбутися труднощів

Так, влучно підмітив п.Олександр. Тоді в дитинстві ти була просвітленна.
Це без приколів, власне Ісус про це казав, але світ робить свою "чорну справу", тому власне Він і Навчав і Навчає і буде Навчати.
Він переможець не просто так.
І зі всієї теми у мене склалось враження що Хрест це щось важке і те без чого лекше.
Та власне маємо вибір, нести Хрест Христовий зодягнувшись у Нього, вчитись у Нього, чи нести світський мінінгіт і старатись це виправдати, заспокоїти своїм свідомим вибором.(я не знаю яке тут звільнення, можливо просто я не бачу )
Я десь підслухав...

Завдання кожної людини на землі зробити добро зі зла, бо більше нізчого робити

Як на мене Ісус Добрий Вчитель , який показує як це зробити, ту стежку до Подателя Всього Доброго за суттю і визначенням.
Насправді вибираєм не ми, а нас, бо власне вибравши нас Дає нам здатність вибору.(світ це не дасть ніяк, і ми самі можемо тільки бути частиною світу, частиною, проклятого через нас, світу. Перемога у Нього і Спасіння у Нього .)
Але я не розумію, чому ми підсвідомо всі "мінінгіти свіцькі" записуєм у Хрест??
Так, якщо продовжувати в такому дусі, то можливо "реакція між світом і Божою Правдою призводить до тягарів і терпіннь", це напевне є так, якщо всетаки ми більше тяготим до світу.
Але якщо ми стремим до Нього, то Хрест це не тільки важко, а легко з приємністю.(тобто я цього прагну, так підозрюю, вірю що Він навчить, бо сам ніяк, хіба через ті "мінінгіти". Але якщо тільки так я здатен навчитись, то я дякую Йому за Науку.)
Просто ми розглядаєм всі труднощі і прикрості з точки зору навязаної світом, а Він якось воював з ним і переміг його, значить у Нього інший погляд на ці речі...
В кінці кінців не забуваймо, що ми маєм Душу, і ради неї варто у Нього вчитися.(і доречі про широкі і вузькі ворота теж не просто так Він Навчав. Якщо десь до якихось файних і широких воріт буде постелений червоний і пухнастий килимок...то варто задуматись; а хто його постилив..? )
І доречі, не потрібно вважати що я противник світу, ні.
Я про світ противний Богу балакав, а взагалі світ на загал, це чудове місце в якому Бог присутній і це Є Добре.(але навіть щоб це побачити...потрібна Благодать Божа, яка з поповненням гріха стає меншою, витрачається(від чого Господь явно не у захваті, Він просто Терпить і нас цього навчає)).
Тобто як не крути все впирається у витривання в Доброму, у самому стремлінні до Святості і призиванням Імені Господнього в поміч на цьому Шляху, який і є Хрестом.(мені дивно коли люди комплексують(бояться) з цього приводу, типа; я ніколи не буду святим і навіть про це не думаю, просто я чесний і реально дивлюсь на речі.....
Правді інша: Світ тебе просто здурив і навязав свою правду, і Бог є Реальністю без Якого ми просто сліпі і нікчемні.
А це і є той Хрест про який балакаєм.
Дякую...
Сказав як міг, пробачте що не коротко...Невмію.

[luksander]

Я радше схильна пояснити, що є хрест для людини (не для християнина, бо люди інших вірувань теж мають хрести, називають просто їх якось інакше) з моєї точки зору. Це сукупність терпінь, неприємностей, недостач, вад, наслідки яких людина постійно відчуває. Бо немає ніколи, щоб все було гладко.

А як Ваше бачення співпадає з словами:

А плід духа: любов, радість, мир, дов-готерпіння, добрість, милосердя, віра, ла-гідність, здержлевість: Закону нема на та-ких! А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ході-мо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

[luksander]

Ще одна думка, в деякій мірі пов*язана з "хрестом"...
для Ісуса хрест і розп*яття були часом віддалення від Бога Отця, для християнина все ж навпаки... адже, розпинаючись на хресті, християнин до Бога наближається...

[Мiша Л.]

Це мабудь мiй перший допис на цьому форумi, тому наперед вибачаюся за помилки, яких можу зараз допуститися, але все ж э питання. Як вiдрiзнити хрест даний людинi Богом, тобто ношу, яку людина повинна нести, вiд житейських проблем, яких людина повинна позбавлятися, в значеннi терпiти-змиритися чи все ж йти наперекiр

[о.Олег]

Це мабудь мiй перший допис на цьому форумi, тому наперед вибачаюся за помилки, яких можу зараз допуститися, але все ж э питання...

все добре пишите і дуже дякуємо за Вашу участь у роботі Форуму

...Як вiдрiзнити хрест даний людинi Богом, тобто ношу, яку людина повинна нести, вiд житейських проблем, яких людина повинна позбавлятися, в значеннi терпiти-змиритися чи все ж йти наперекiр

думаю, перед тим, як спробуємо розмірковувати над хрест/житейське... варта порозумітися в тому, який зміст вкладаєте в "терпіти-змиритися"/"наперекір"?
З повагою, о.Олег

[Just_me]

варта порозумітися в тому, який зміст вкладаєте в "терпіти-змиритися"/"наперекір"?

Думаю, Міша Л. висловить своє бачення даних понять, а я скажу, що терпіти/змиритися - це для мене прийняти існуючий стан речей і нести свій хрест із усвідомленням того, що це хрест і так має бути. Наперекір - це робити все можливе, щоб позбутися негативу в своєму житті. В якійсь мірі це для мене як боротися з вітряками. Ще не бачила людини, котра б не мала проблем - вирішить одну - за нею неодмінно інша. Чи варто?

[Андрій85]

Я вважаю, що хрест - це те, чого ти змінити не можеш. Все негативне, що можна змінити, не завдавши зла тим людям, які тебе оточують, міняти потрібно. А те, чого ти змінити не можеш, треба старатися прийняти, як хрест, без гніву, злості, прокльонів. На мою думку, якщо людина свідомо не хоче міняти якийсь негатив у своєму житті, вона може дійти до того моменту, коли почне хвалити сама себе, бачите, мовляв, яка я правильна, несу хрест. А в кінці свого життя вона може шкодувати про те, що несла цей хрест, бо перед смертю всі ми стаємо такими, якими є на справді, смерть зриває маски. Це доводить і стаття із Кредо, яка згадувалася на цьому форумі. "1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, якого очікували від мене інші." - перше, про що шкодують. Але це виключно моя суб'єктивна думка.

[andrey s.]

Це мабудь мiй перший допис на цьому форумi, тому наперед вибачаюся за помилки, яких можу зараз допуститися, але все ж э питання. Як вiдрiзнити хрест даний людинi Богом, тобто ношу, яку людина повинна нести, вiд житейських проблем, яких людина повинна позбавлятися, в значеннi терпiти-змиритися чи все ж йти наперекiр

Я не знаю яка відповідь на поставленне запитання для Вас.(і скажу що ніхто не знає). Але я маю підозри як Ви це можите для себе взнати, і автори цих слів(молитв) варті Святості(просто людині це не під силу написати, бо це ціле світоспийняття, якщо завгодно бачення Бога).
Ну так ось, я про це:

Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день.
Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу.
На всяк час дня цього в усьому настав мене і підтримай мене, Господи.
Які б я не дістав звістки, навчи мене приймати їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Свята Воля Твоя.
У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями.
У всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все Ти посилаєш.
Навчи мене просто і мудро ставитись до всіх людей, нікого не ображаючи, ані засмучуючи.
Господи, дай мені силу перенести втому і всі події цього дня.
Керуй моєю волею і навчи мене молитись, вірити, надіятись, терпіти, прощати і любити.

і от це:

Боже, дай мені душевний спокій
Прийняти те, що не можу змінити,
Відвагу змінити те, що можу,
І мудрість відрізнити одне від другого.
Жити нинішнім днем,
Радіти кожній миті,
Вважати незгоди дорогою до миру,
Приймати, як Він, цей грішний світ, яким той є,
А не яким хочу бачити його я.
Вірити, що Він виправить усе,
Якщо я скорюся Його волі -
Щоб я був досить щасливий у цьому житті
І безмежно щасливий з Ним навіки!

Амінь.

Я більш ніж впевненний що ці молитви бачили всі, тобто читали. Але якщо хто думає що прочитавши їх пару раз отримаєш якісь відповіді, то я не знаю.(хоч можливо все, справа тільки у Вірі того хто молиться). Але зараз я про інше, якщо зробити щоб ці слова проникли в глиб(вивчити на память- це добрий початок. Потім справа за дисципліною, тобто регулярністю, і звичайно терпінням). А далі........На все Воля Божа, Він все пояснить якщо це Вам потрібно.
.............
Десь так це все підозрюю в контексті заторкнутого Вами.

[boroda]

Я вважаю, що хрест - це те, чого ти змінити не можеш.

/
Це справді так,я тут хотів створити тему на зразок."Чому так тяжко на душі"чи ще якось,але попробую відписати тут.
Майже 10 років несу свій хрест,та разом зімною несуть свої хрести ті хто мене оточує,тобто рідні мої.І з кожним роком,місяцем,днем,годиною,я переконуюсь,що змінити нічого неможна.Ви спитаєте чому,та думаю ви і самі знаєте чому...
В мене повязано з нервовими розладами(колись мав невеличкий бізнес) та занадто брав все до голови,за все переживав,можливо забагато хотів...
Але суть невтому,Приблизно два роки хочу зустрітись з отцем Василем Пантилюком,та невдається.Ось і цього разу невдалось з ним зустрітись,він з Донецька,та час від часу буває у Львові.Таось на фейсбук мені прийшло таке повідомлення від Живої Вервиці

Один чоловік був прикутий до ліжка важкою болісною хворобою і постійно звертався до Бога, щоб Він припинив його страждання. І ось Господь послав Ангела, який сказав страждальцю:
- Для очищення душі від гріха тобі треба лежати в розслабленні ще два роки.
Хворий жахнувся:
- Як, ще два роки? Це занадто багато! У мене немає сил... А чи не можна замінити чимось ці два роки?
- Можна, - відповів Ангел. - Чи згоден ти замість цього пробути 3 години в пеклі?
Хворий подумав: "Всі нерозкаяні грішники будуть вічно мучитися в гієні вогненній, і зараз уже душі їх там. А тут всього 3 години..."
- Згоден! - Сказав він.
Тоді Ангел прийняв його душу на свої пречисті руки і уклав її в пекло. А, відлітаючи звідти, сказав такі слова:
- Через 3 години я повернуся до тебе.
Пекло. Панівний морок. Кругом темрява. Крики. Крики і стогони. Кожен зайнятий тільки своїм стражданням. Біси, ніби велетні з палаючими очима, літають навколо, готові знищити страждальця своїм вогненним подихом.
Жах охопив його, він став кричати - але що його крик серед цих стогонів і криків! І тут потекли вже не години, а роки, століття... Нещасний вирішив, що настала вічність, що Ангел забув про нього, і зовсім зневірився.
Так він знаходився в цих страшних муках, коли над безоднею раптом розлилося ангельське світло. З радісною посмішкою Ангел приступив до нього:
- Ну, як тобі тут?
- Не очікував я від ангельських вуст брехні, - ледь чутно відповів страждалець.
- В чому справа? - запитав Ангел.
- Ти обіцяв звільнити мене через 3 години, а пройшли, напевно, вже тисячоліття!
- Милий мій, - сказав йому Ангел, - ти був тут всього 1 годину, тобі залишилися ще дві...
Страждалець простягнув до нього руки і почав благати:
- Забери мене звідси! Я згоден страждати за свої гріхи на землі до самої смерті, а якщо треба, то й до другого пришестя Господнього, тільки щоб більше не мучитися тут! І Ангел сказав:
- Господь милосердний, і за молитвами Церкви ти звільняєшся звідси. Але ти повинен знати і не забувати, які страшні, нестерпні муки чекають всіх нерозкаяних грішників. Найслабша мука в пеклі не може зрівнятися з найсильнішим мукою на землі.


Прочитавши це,я ніби почув слова мого ангела,трохи засмутися,але потім заспокоївся.
Всьому свій день,і час.Така моя думка

[Just_me]

трохи засмутися,але потім заспокоївся

От і добре
Немає людини, котра б не терпіла. Я таких не знаю. Як би нам не хотілося зробити все, що в наших силах, щоб прожити гарно і безтурботно, в нас це з певністю не вийде. Бо так закладено природою. Часто доводиться знайомитися з людьми, вони видаються оптимістичними, радісними, успішними, але досвід завжди каже мені не спішити з висновками і потім всеодно відкривається "скелет у шафі". Мені видається, що єдино можливе - це змиритися і зжитися зі своїми проблемами, а не виконувати Сізіфову працю. Ви нічого не зміните, але як будете нарікати, то це стане лише додатковим, абсолютно непотрібним джерелом негативу у Вашому житті. Нічого ж нового під сонцем

[о.Олег]

... перед смертю всі ми стаємо такими, якими є на справді, смерть зриває маски...

торкнув один священик на своєму блозі

ЭТО АНЕКДОТ И НЕ БОЛЕЕ... но, с глубоким подтекстом... Я слышал, Папа в Ватикане очень сильно заболел, и было сообщено верным католикам, что кардинал с балкона святого Петра должен сделать особенное заявление.
Когда пришел этот день, знаменитая площадь перед балконом была полностью заполнена верующими. Старый кардинал начал свою речь, в его голосе была дрожь и тревога: «Его святейшество может быть спасено только пересадкой сердца. Я обращаюсь ко всем вам, как преданным папе католикам, которые собрались здесь в этот день, чтобы нашелся какой-нибудь доброволец». Но, многотысячная площадь молчала. Не нашлось никого. Тогда, он взял перо и продолжал: «Я брошу это перо на вас, и на кого оно упадет - этот человек избран святым Провидением, спасти жизнь святого отца, отдав из груди свое сердце».
И с этими словами он бросил перо. И в это мгновение застывшей тишины можно было услышать лишь приглушенный гул тысяч будто бы молитвенно напряженных губ. Можно было слышать, как двадцать тысяч преданных католиков дуют вовсю, чтобы отогнать это смертельно-роковое перо от себя!!!

МОРАЛЬ:Когда вопрос касается жизни и смерти, даже мы священники, философы, люди, к которым идут спрашивать совета, встречаемся с теми же трудностями, что и простецы. Мы тоже находимся за порогом Последней Тайны, и больше вероятности в том, что мы не осознали ее даже так, как простые несмысленные дикари Полинезии. Может быть из за большего страха чем у простецов, мы стали священниками. Для того чтобы стать священниками, мы почти полностью отказались от жизни. Для того, чтобы быть монахами, епископами, раввинами, имамами, махатмами, мы полностью отказались от своего бытия, и полностью приняли то, что нам навязывало общество, религия, культура, история, воспитание. Мы, духовенство полностью согласились с этим. Мы подчас перестали соглашаться с собой, со своей собственной жизненной энергией. Согласились с положением в обществе, с общепринятыми нормами поведения. И к нам идут и спрашивают смысла жизни. А мы сами то трепещем. Глубоко внутри мы сами боимся. Внутри нас, взрослых на вид людей, укрывается трепещущий, задающий вопросы подросток. У нас нет собственных смелых духовный прозрений, озарений, которые подчас генерирует более взрослая и трезвая мысль. Наши умы забиты мертвым историческим хламом, который, как тот старый чемодан без ручки - выбросить жалко и носить неудобно, невозможно. Внутри нас просыпается зрелая мысль, но в наружу мы ее не выпускаем. Держим в себе.
И тут, у большинства, начинается самое опасное... Начинается двойная, скрытая жизнь. Вот, почему духовенство - папы, патриархи, кардиналы, епископы, архимандриты, священники, живут совершенно не так, как написано в древних церковных канонах и законах. И это самое красноречивое свидетельство их неверия тому, чему они призваны учить. Более яркой иллюстрации нашего неверия, чем наша жизнь. не придумаешь!
Авва Антоний Великий, говаривал: - Ты не рассказывай, а показывай, как жить по Заповеди.
Мы, как и наши ученики, наша паства - все сидим в одной и той же лодке неразгаданного, страшного бытия, и находимся за порогом Последней Тайны... "Господи, пошли Свет Твой и Истину Твою, и та введет нас и наставит во святую гору твою!"
*
И еще, православный случай... Преданный делу епархии епископ перетрудился, перенервничал и слёг в постель. Медицинская проверка показала, что его легкие переутомлены и расслаблены. Неверующий врач, (ох уж эти неверующие доктора и где они берутся?), посоветовал ему, чтобы он устроил себе длительный отдых на курорте, немного расслабился, отдохнул, поразвлёкся. Он сказал, что для выздоровления это совершенно необходимо. Епископ начал протестовать и сказал: «Это только у вас, неверующих курорты, отдыхи, развлечения. У нас непрестанная служба, работа и работа с людьми. Я не могу оставить свою работу и служение. «Хорошо, - сказал спокойно врач, - тогда, Ваше преосвященство, пока я буду писать направление, можете сейчас сделать выбор между Швейцарией и небесами».
Епископ забегал по комнате как укушенный. Походил, походил по своей, какое то время подумал, почесал сначала лысину, затем затылок, и потом, громко крякнув сказал: «Вы безбожники и здесь выиграли и победили. Ладно! Согласен, да будет Швейцария!»

[ShMariam]

Розумію, що не про це йшлося в попередньому дописі... Багато хто думає, що бути святим-правильним означає, що людина не має права розслаблятися взагалі (не розслаблятися в грісі, а в чомусь безгрішному, хай не зовсім духовному). Як прочитала на одному форумі, що християнин в неділю не має права відпочивати в розумінні приділити час собі (напр. поїхати кудись на природу після Літургії тощо), а тільки молитися, читати побожні книжки, робити добрі справи і т. д. Бог від нас дійсно багато вимагає, тільки чи варто перебільшувати в таких і подібних речах Його вимоги, щоб потім не витримати і скинути з себе хрест, а що гірше, перелякати дітей і знайомих (незнайомих), щоб ті втікали від Церкви десятою дорогою.
P.S. Прекрасно розумію, що в нашому світі є значно більше прикладів байдужості,, літеплості, ніж хворобливого фанатизму.

[andrey s.]

Розумію, що не про це йшлося в попередньому дописі... Багато хто думає, що бути святим-правильним означає, що людина не має права розслаблятися взагалі (не розслаблятися в грісі, а в чомусь безгрішному, хай не зовсім духовному). Як прочитала на одному форумі, що християнин в неділю не має права відпочивати в розумінні приділити час собі (напр. поїхати кудись на природу після Літургії тощо), а тільки молитися, читати побожні книжки, робити добрі справи і т. д. Бог від нас дійсно багато вимагає, тільки чи варто перебільшувати в таких і подібних речах Його вимоги, щоб потім не витримати і скинути з себе хрест, а що гірше, перелякати дітей і знайомих (незнайомих), щоб ті втікали від Церкви десятою дорогою.
P.S. Прекрасно розумію, що в нашому світі є значно більше прикладів байдужості,, літеплості, ніж хворобливого фанатизму.

Маряно, я думаю не треба дивитись на себе очами інших. От і все.
В чужих думках своєї нема, губиться, і це шкідливо (при певній умові ), бо втрачається здатність думати самостійно , ми привязуєм себе до думки інших , надто стаєм залежні від цього.

[ShMariam]

А до чого тут мій допис?

Я взагалі дуже незалежна від думок людей (про себе також) і це багатьом це не подобається. Але моя думка (не лише моя) формується під впливом думок людей (вас, форумчан, в т. ч. ), які можуть бути для мене авторитетом (напр. загальновизнано побожні чи спеціалісти в певній галузі) і біда, коли вони кажуть дурниці. Напр., той допис про "правильне святкування неділі" був написаний постійним користувачем (модератором?) одного релігійного форуму, тобто дописувач мав певний авторитет.

[о.Олег]

А до чого тут мій допис?

Я взагалі дуже незалежна від думок людей (про себе також) і це багатьом це не подобається. От лише моя думка (не лише моя) формується під впливом думок людей (вас, форумчан, в т. ч. ), які можуть бути для мене авторитетом (напр. загальновизнано побожні чи спеціалісти в певній галузі) і біда, коли вони кажуть дурниці. Напр., той допис про "правильне святкування неділі" був написаний постійним користувачем (модератором?) одного релігійного форуму, тобто дописувач мав певний авторитет.

та нехай собі, Маряно. І знайде собі слухача (з наслідувачами заповіді не святкувати/не відпочивати в святковий день/день відпочинку буде... дещо важче ), проте... стараюсь довіряти спроможності людській розібратися, що від неї хоче Бог, а що собі захотів і написав (навіть найкращий, найкомпетентніший навіть в Богословії) чоловік. І... тут (у цьому конкретно, згаданому Вами випадку) я навіть дуже спокійний - людина, якщо нормальна/звичайна і працює весь тиждень з ранньогоранку до пізньої ніченьки: відпочиватиме; якщо ж ні: нехай попрацює спільно з автором ідеї (надіюсь: він чоловік не лише "слова" - ДІЛА! ) в пропонований спосіб (точно не зашкодить)
З повагою. о.Олег

[andrey s.]

А до чого тут мій допис?

Я взагалі дуже незалежна від думок людей (про себе також) і це багатьом це не подобається. От лише моя думка (не лише моя) формується під впливом думок людей (вас, форумчан, в т. ч. ), які можуть бути для мене авторитетом (напр. загальновизнано побожні чи спеціалісти в певній галузі) і біда, коли вони кажуть дурниці. Напр., той допис про "правильне святкування неділі" був написаний постійним користувачем (модератором?) одного релігійного форуму, тобто дописувач мав певний авторитет.

Я теж висловився на загал, думка така, і виникла після прочитання повідомлення яке я цитував (Вашого ). Тобто не варта сприймати в суто свою адресу..., це думка яка виникла після прочитання вашої думки, п Маріанно .

Одне не розумію..., чому для мене має бути бідою що хтось думає інакше, і в наслідок цього я записую ці думки в категорію "Дурниця ". Хіба це не дивно ?
Це думка людини, і кажу це собі насамперед .
І продовжуючи Вашу думку, можу сказати ; що більше є тих які вішають тягарі іншим (і в наслідок висловлювання, а точніше слабкості слухача..., вішають іншим ), ніж тих які знімають їх, чи полекшують, даючи право вибору, свідомості.
Тобто, мій акцент у повідомленні не на того хто говорить, а на того хто слухає.
Чому біда з тим що сказав хтось ????(Єресі чи щось таке не чіпаєм.оК ? )

[ShMariam]

Може я неправильно висловилася... Справа не в недільному відпочинку чи чомусь подібному. Добре, коли людина багато молиться, суворо постить і часто буває церкві. Зле, коли в нормальних речах бачить гріх.

[о.Олег]

Може я неправильно висловилася... Справа не в недільному відпочинку чи чомусь подібному. Добре, коли людина багато молиться, суворо постить і часто буває церкві. Зле, коли в нормальних речах бачить гріх.

так і зрозумів
З повагою, о.Олег