Слава Ісусу Христу!!! Вітаю всіх вірних з великим святом, із завершенням ювілейного року Верховних Апостолів Петра і Павла. Нехай небесні покровителі нашої церкви своїми молитвами зглянуться на наш люд і на нашу церкву.
На попередні коментарі ображатися не буду, але зазначу, що
КОВПАКІВЦІ-це негідники, які в роки ІІ світової війни ховалися в лісах і компроментували повстанський рух, катуючи мире населення. Хто мав необережність так назвати рух традиціоналістів той
НАХАБА і НЕВІГЛАС. Отець В. Ковпак, ще не заслужив , щоб його ім'ям назвали цей рух. На дописи і посилання про те, що зняття екскомуніки це не є приєднання до церкви, поясню наступне, тим хто хоче розуміти, що таке
КАНОНІЧНЕ ПРАВО...
Отже, як і кожен злочин, церковний, повинен мати повний склад (заперечення якоїсь догми, непослух, утворення в церкві паралельних структур). Зважаючи на те, що висвячуючи єпископів Монсенйор Ле Февр, не надавав їм територіальної приналежності, а лише висвячував єпископів з метою спадковості традицій, то і злочин, який їм інкримінувався не був завершеним (читайте праці спеціалістів канонічного права). На підставі цього хочу пояснити, що
СХИЗМА це тяжкий, церковний злочин,(який містить в собі всі вищезгадані елементи), який тягне за собою накладення
покарання ЕКСКОМУНІКИ (відлучення).Тобто тут потрібно розрізнити, що
СХИЗМА - злочин, а
ЕКСКОМУНІКА - покарання за нього. Зважаючи на попередні коментарі, людей, які не цікавилися поняттями канонічного права, накладене покарання було відмінене не зважаючи на вчинення тяжкого злочину. Чи можливе таке?????????? Скасування покарання свідчить про те, що злочину не було, або він не тягнув за собою такої тяжкої кари, тобто не був злочином.
На превеликий жаль церковна влада вводить вірних в оману, бо занадто великою і бурхливою була розгорнута кампанія з дескридитації руху традиціоналістів і на даний час вигідніше говорити, що традиціоналісти є ворогами УГКЦ.
УПЦ (МП) поділяє занепокоєння УГКЦ розділенням, однак не приймає «унійних» пропозиції для досягнення єдності (оновлено 18.07)
17.07.2008, [13:45] // Міжцерковні відносини //
КИЇВ — Синод Української Православної Церкви під головуванням Митрополита Київського і всієї України Володимира заслухав Звернення Глави Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира від 26 квітня 2008 року, в якому була запропонована модель об’єднання українських Церков, які є прямими чи непрямими наступницями Володимирового Хрещення, а також йшлося про подальшу співпраці між обома Церква. В УПЦ наголошують, що реалізація запропонованої УГКЦ моделі залежить від визнання «Української Помісної Церкви» іншими Церквами (Православними і Римо-Католицькою), а можливість цього в УПЦ викликає великі сумніви.
Синод УПЦ (МП) підтвердив, що розділяє занепокоєння Предстоятеля УГКЦ розділеннями, що існують в Україні між єдинокровними братами, які в минулому сповідували одну віру, але не у всьому може погодитись з баченням УГКЦ способу відновлення втраченої єдності.
«Вважаємо, що підняті у Вашому листі питання доцільно розділити на дві групи, а саме: а) питання відновлення єдності між Католицькою та Православною Церквами взагалі, та б) питання відновлення єдності між православними, православними і католиками східного обряду в Україні. З Вашого листа дійшли висновку, що Українській Православній Церкві та іншим деномінаціям, православним за своїм сповіданням, а також всьому православному і католицькому світу, пропонується модель відновлення єдності, яка по суті є класично унійною. Перш за все хотіли би наголосити, що такий підхід не відповідає загальному контексту православно-католицького діалогу, завдання якого полягає у знайденні спільного богословського розуміння догматичних розбіжностей між нашими Церквами, таких як питання про примат в Церкві, Філіокве тощо. Лише після усунення догматичних відмінностей можливе відновлення єдності між нашими Церквами», – йдеться у відповіді на Звернення Патріарха Любомира.
У документі УПЦ сказано, що «питання «унії» як способу досягнення єдності між католиками та православними розглядалось Змішаною комісією з православно-католицького діалогу у Фрайзингу (Німеччина, 1990 р.) та в Баламанді (Ліван, 1993 р.). Зокрема, в Баламандському документі, стверджують в УПЦ, говориться, що «форма "місіонерського апостольства", названа "уніатством", не може бути більше прийнятною ні як метод, ні як модель єдності, що вишукується нашими Церквами»».
В УПЦ (МП) наголошують, що ««унійні» пропозиції не лише суперечать згаданим документам, але й є застарілими, тому що були відкинуті в процесі православно-католицького діалогу.
Синод УПЦ наголошує, що УГКЦ «не має окремого Статуту і в канонічному відношенні керується Кодексом канонічного права Східних Церков, згідно з яким вона є частиною «Католицької Церкви, якою керує наслідник Петра та єпископи, що знаходяться в спілкуванні з ним», тому, за переконанням єрархії УПЦ (МП), УГКЦ не має права самостійно виступати з подібного роду пропозиціями.
«Як структурна одиниця Католицької Церкви, УГКЦ очевидно не має права вступати у будь-які канонічні чи літургійні об’єднання, котрі суперечать канонічним нормативам Католицької Церкви. Все це спонукає нас думати, що висловлені у Вашому листі ідеї позбавлені будь-якої екклезіологічної, канонічної чи літургійної підстави», – сказано у зверненні Синоду УПЦ (МП) до Синоду УГКЦ.
Українська Православна Церква схвалює ідею створення Ради Українських Церков Володимирового Хрещення і сприймає це як добрий знак, що й УГКЦ підтримує цю ініціативу. «Віримо, що такий орган може стати місцем для зустрічей та продуктивної співпраці між нашими Церквами, – сказано у зверненні єрархії УПЦ.
Разом з тим, в УПЦ наголосили, що «прямою й безпосередньою спадкоємницею Володимирового Хрещення, а також наступницею древньої Київської Митрополії є Українська Православна Церква. Що стосується УАПЦ, УПЦ КП і УГКЦ, то в УПЦ (МП) визнають їх «лише опосередковане, а не пряме відношення до Володимирового Хрещення».
Беручи до уваги стан православно-католицького діалогу, в УПЦ (МП) вважають «більш доцільним, щоб ті вірні УГКЦ, хто ототожнює себе зі східним християнством, повернулись до Православ’я, а ті, для яких є дорогим зв’язок з Римською Церквою, перейшли до неї, зберігаючи свій східний обряд».
В УПЦ (МП) запропонували об’єднати зусилля для вирішення суспільних та соціальних проблем.
http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;23426/
http://www.hram.kiev.ua/print.php?id=181
Тут я навів приклад і посилання(не всі) про так звану Баламандську угоду РКЦ і РПЦ (забийте в пшуковик і подивіться зміст)для тих хто не в курсі, двома словами( Унійна церква втратила свій об'єднавчий статус і на даний час не є актуальною, отже втратила потребу в існуванні). Тобто ми на даний час під боротьбою з латинізмами маємо руйнацію УГКЦ з середини, шляхом оправославнення обряду(оголошення патріархату - непослух Папі Римському) і намаганнями створення помісної церкви(якої). Про це відкрито, на шпальтах " Львівської газети" висловлювався колишній канцлер (голова виконавчої влади УГКЦ )О. М Димид.(про зміну назви церкви" УГКЦ стане православною") Тож шановні, куди ми йдемо, чому церковна влада замовчує питання , які цікавлять широкий загал, чому ми стали встидатися того, що ми
КАТОЛИКИ, чому церковна влада (враховуючи екуменічний діалог, відлучає від церкви ревних синів, але спілкується з жидами, мусульманами, штундами, православними, сектантами?????????????), чому?????? Чи є спасіння по за Католицькою церквою??????????
Мені можуть закинути звинувачення у непослусі, але любі брати, послух має бути розумним (коли батько каже робити зле, то чи повинен я слухатися батька?????????)
Я, є я.