Вова писав:прочанка писав: З моменту в Гетсеманському саду Ісус віддав своє Боже"я"
Не з того моменту, а з того моменту як Він тільки народився.
Фил.2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7
але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
Він був на землі і зараз є 100% Бог і 100% Людиною.
Ісус - Богочоловік, з народження прийняв людську сутність, але Боже начало не зникало в Ньому, зате в Гетсиманському саду відбулася геть інша метаморфоза. Приводжу цитати з уже згаданої раніше мною книги "Марія"
"Він звів очі до Бога Отця; Він в духу молився за сповнення пророцтва Захарії, щоб смерть сягла невинного, щоб меч Божественної Справедливості був вийнятий з піхов над Добрим Пастирем і - щоб він впав із смертоносною ярістю на Богочоловіка. У молитві Господь давав згоду на всі муки Його Страстей і смерті.
З цієї хвилі Він відрікався від усякої полегші, яку могла надати незнищима Божественна частина Його Істоти, і вступав у круг безпощадних мук, як звичайна людина.
І Бог Отець ту жертву прийняв.Зразу же морок глибокого смутку обняв Спасителя і Він звірився апостолам: "Сумна Моя душа аж до смерті." А тоді упав долілиць на землю і затужив до Предвічного Отця: "Отче, якщо можна, нехай мине ця чаша Мене." (Мат. 26, 39). Христос-Богочоловік, навіть із беззахисними тепер членами немічного людського тіла, і зараз не боявся ні смерті, ні зневаг. Причиною Його агонії-тривоги стала свідомість того, що безліч людей не спасуться і підуть на вічну загибель, бо погордують Його спасенною жертвою жахливих Страстей і смерті. Їх нещаслива доля так глибоко вразила милосердного і всевідучого Бога Сина, що великі краплі кривавого поту виступили з Його тіла і потекли аж на землю.Ця молитва в Гетсиманії не могла врятувати вже осуджених. Зате благословення були щедро помножені для тих, що не опиралися спасенню; овочі Відкуплення були більшою мірою приділені для Святих і праведних; а багато дарів і ласк, що їх відкинули осуджені, були передані спасенним. Людська воля Христа, що піддала себе Божій Волі, прийняла тоді терпіння за всіх, і кожного із людей - зокрема: і за тих, що вже йдуть до осудження, якщо вони ще захочуть прийняти потрібну їм поміч, і за тих, що мають спастися, щоб вони могли у співпраці із Божою ласкою забезпечити собі спасення. Ось такий був початок діянь по спасенню членів містичного тіла Його святої Церкви, яку встановив і очолив Христос Господь."