Гомосексуалізм

[о.Олег]

Юзеф Августин "Зцілення зраненої любови" (християнський погляд на гомосексуалізм).
6>

XVIII. СВІДЧЕННЯ
1. He хочу більше втікати від болю (200).
Я походжу з малого містечка. Зростав у багатодітній родині, нас було п 'ятеро - братів і сестер. Мій батько був дуже суворою і черствою людиною. Я не мав з ним практично жодного емоційного контакту. А він зовсім не цікавився мною. Його не хвилювало, як я вчуся, як поводжуся в школі. Всі в родині панічно боялися батька. Коли він повертався з роботи, і хтось з сестер чи братів першим помічав його наближення, негайно попереджав инших: «Тато повертається!» А як всі раділи, коли він виходив на декілька годин з дому!
Коли треба було допомогти йому у щоденних роботах по дому, ми ховалися один за одного. Ніхто не хотів працювати з ним, бо при цьому він був дуже вимогливим, попросту жорстоким. Вимагав безумовного послуху і не терпів жодного спротиву. Легко впадав у гнів, карав нас за будь-яку помилку чи недогляд. І хоча по-справжньому лаявся рідко, та однак вульгарно обзивав нас. Одного разу, коли ми працювали на ділянці і я зробив щось не так, він одразу ж якимось гострим предметом ударив мене так сильно, що на тілі в мене залишився кривавий слід. Відтоді я ще більше почав його боятися. Він регулярно відвідував церкву. Однак не нав 'язував нам надміру своєї «побожности». Жив своїм, дуже замкнутим внутрішнім світом, куди нікого не допускав.
Я не здогадувався, що за його холодним і суворим виглядом ховалося ціле море прихованих почуттів. Він дуже рідко виявляв якісь инші почуття, окрім гніву та злости. Добре пам 'ятаю ситуацію, в якій вийшли на поверхню власне «инші почуття»: це трапилось тоді, коли в автокатастрофі загинув його двоюрідний брат. Вперше і востаннє тоді довелося мені побачити, як він плаче. Я здивувався, що він це взагалі вміє.
Що ж стосується ставлення до нас, дітей, або дружини, — рідко можна було побачити його умиротвореним. Зазвичай він бував дуже жорстким, суворим і «вічно недобрим». «Розслаблявся» лише тоді, коли в гості приходив хтось із родини. Тоді й нам приділяв більше уваги, часом навіть хвалився нами. Тож: ми добре знали: коли є гості, нам ніщо не загрожує, — тому й використовували ситуацію.
Я залишив дім у 15-річному віці, оскільки ліцей, куди я вступив, був віддалений від нашого дому на кількадесят кілометрів. Відтоді мій контакт з батьком ще більше послабився. Я практично не бачив його, неохоче повертався додому під час свят і на канікули. Мені страшенно не хотілося спілкуватися з батьком. Тож я шукав можливости поїхати погостювати до когось із друзів або далеких родичів. Батько не заперечував, —мабуть, йому було байдуже, де я проводжу вільний час.
Якщо зараз я спроможний більш-менш спокійно жити, завдячую цим передусім моїй мамі. Вона була дуже теплою, делікатною, турботливою, люблячою людиною, про-Ш иноді могла бути й рішучою. Бувало, говорила про те, Що їй дуже важко з чоловіком, але в цих випадках радше ділилася своїми почуттями, аніж: налаштовувала нас негативно щодо батька. В її підході не відчувалося бажання помсти. Мабуть, вона була незвичайною жінкою. Дуже багато страждала. Батько, щоправда, давав гроші на сім 'ю, але вся турбота про щоденні справи лягала майже винятково на неї. З нашою допомогою вона одна вела усе домашнє господарство.
Наше спілкування з мамою було тепле, сердечне. Завжди можна було перед нею вилити свої жалі, порозмовляти про майбутнє, про труднощі в школі. У цих випадках вона захищала нас перед учителями, пояснюючи, що вдома в нас важка ситуація. Однак, пояснюючи, завжди залишалася об'єктивною. Була позбавлена агресивности, нав 'язливости. До усіх ставилася з належною увагою. Часом мені видавалося, що любила мене більше, ніж инших. Зараз, однак, маю враження, що це була тільки моя уява.
В дитинстві у мене були приятелі, але — мало добрих друзів. Я дуже товаришував з сусідською дівчинкою, з якою ми разом щодня ходили до школи упродовж восьми років, допомагали одне одному. Наша дружба, однак, зосереджувалася навколо навчання. У дитинстві я мав радше гарні контакти з однолітками — як у класі, так і в неформальному колі хлопчаків з подвір 'я. Пам 'ятаю одного з товаришів дитинства, з яким ми любили бавитися на сусідніх луках. Зараз, замислюючись над цим, не бачу великої різниці у моїх дитячих контактах з хлопцями і дівчатками. Здається, що однаково добре знаходив спільну мову і з тими, і з другими.
У початковій школі я почувався якимсь переляканим. Відчував страх перед будь-яким «авторитетом». Відразу після уроків повертався додому, бо боявся, що батько сваритиме мене. Боявся піти в кіно без дозволу батька. Боявся піти до школи, не вивчивши домашнього завдання-Хоча мав гарні стосунки зі шкільними товаришами, та однак жив немов «на узбіччі» класу. Сам ніколи не організовував забав і не верховодив у них.
У період дитинства я не мав якогось особливого досвіду в емоційно-сексуальній сфері. Пам 'ятаю лише розмову із своїм старшим братом, який довів мені до відома, звідки беруться діти. Розповідаючи про це, використав дуже вульгарний жаргон, якого я тоді не розумів. Застеріг мене, однак, щоб я не повторив цих слів у присутності мами. Пам 'ятаю до сьогодні, як мені тоді кортіло повторити ці слова біля мами і побачити її реакцію на них. Проте ані на мить мені не спало на думку повторити їх у присутності батька.
Сексуальні проблеми почалися в період дозрівання, коли пробудилися різні страхи і застереження. До періоду дозрівання я виявився непідготовленим. Не читав досі жодної книжки на цю тему. Ніхто не попередив мене про фізичні зміни, що мають зі мною статися. Бували хвилини, коли я був вражений від себе самого, хоча, з иншого боку, керувала мною якась велика сексуальна цікавість. Кілька разів я намагався поговорити зі священиками на сповіді про справи, пов 'язані з дозріванням, але відчував, що мене хочуть спекатися. Один з них, щоправда, пояснив мені дещо — коротко і сухо. З часом «інформація підтвердилася» у розмовах з деякими приятелями. Зараз бачу, що розмови ці були не тільки спрощені, але й вульгарні.
Найбільше страхів довелося пережити щодо мастурбації. Кожне падіння я переживав дуже важко, просто драматично. Я важко картав себе після кожного випадку. Часто ходив до сповіді, почувався принижено, соромився самого себе. І хоча я не зіткнувся у конфесіоналі із суворим трактуванням цього питання, однак священики переконували мене, що це дуже великий і важкий гріх. Під час деяких сповідей я говорив про це дуже обережно ' узагальнено. Лише у випускному класі зустрів священика, який викликав у мене довіру і дещо заспокоїв мене.
У перших класах середньої школи я однаково легко спілкувався як з хлопцями, так і з дівчатками. З двома-Щьома товаришами пов'язувала мене досить тривала приязнь. Оцінюючи зі сьогоднішньої перспективи, це були дуже погідні й безкорисливі стосунки. Поєднували нас спільні зацікавлення.
Хоча декілька дівчат з моєї школи дуже подобались мені, однак я ніколи не «закохувався по вуха». Тому, коли якась дівчина звертала на мене увагу, я почувався вирізненим. З дівчатами я був радше несміливим і пасивним. Пам'ятаю одну товаришку, з якою спілкувався більше, ніж з иншими. Вона була дуже доброзичливо до мене налаштована, і я мав враження, що якось виділяє мене.
У третьому чи четвертому класі ліцею під впливом певного, дуже виразного і яскравого гомосексуального сну, в мені зародився страх перед цим явищем. У ліцеї я мав кількох добрих приятелів, але не було з мого боку жодних свідомих сексуальних виявів. І раптово до одного з них, молодшого від мене, в мені з 'явився виразний сексуальний потяг. Відтоді я почав зі щораз більшою підозрою дивитися на свою приязнь з друзями. На жаль, не знайшлося тоді нікого, хто міг би заспокоїти мої страхи за власну «сексуальну нормальність». Сни почали повторюватися. Здавалося: що більше я їх боюся, то частіше вони приходять. Думка про мої гомосексуальні схильності щораз більше поглинала мене.
У ліцеї я закохався в одну дівчину. Але вона здавалася мені неприступною принцесою. Була занадто гарна, занадто розумна, занадто віддалена від мене. Приглядався до неї здалека. Вона дуже подобалася мені, але я так і не сказав їй цього. Відчував, що між нами існує ниточка симпатії. Вона й сама була, мабуть, надто розгублена і несмілива, щоб вийти мені назустріч. Ніколи жодним словом ми не обмовилися про наші почуття. Жалкую про це й досі. Дуже швидко знайшов її инший хлопець. Гадаю, через мої гомосексуальні страхи я втратив ту «особливу нагоду».
На певний час я замкнувся в собі. Дозволив себе поглинути спочатку навчанню, згодом — праці. Став черствою людиною. І хоча мав своїх приятелів, та однак насправді ніколи не був відкритим до них. Не усвідомлював тоді, що дедалі більше стаю схожим на свого батька, якого внутрішньо ненавидів, хоч ще й не знав цього.
Оскільки я не наважувався висловити все просто в очі, почав надсилати йому листи. Батько, очевидно, цілковито ігнорував мої епістолярні «зачіпки». Але від матері я дізнався, що сприймав мої листи дуже болісно. Коли одного разу я приїхав додому на короткий час, він сказав мені, дуже однозначно і сухо, що у зв 'язку з моєю поведінкою місця в його домі для мене немає. Просто вигнав мене з дому. Після п'ятнадцяти хвилин розмови з мамою я виїхав з дому. Довго і сильно боліло мені це. Той випадок спричинився до того, що я ще більше замкнувся в собі. Невдовзі потому батько помер. Відійшов, а я так і не примирився з ним. Після його смерти я відчув певне полегшення. З огляду на його тиранію щодо мене, це здавалося мені цілком нормальним.
Спочатку мені здавалося, що його смерть розв 'язала мою проблему. Однак я дуже помилявся. Я й надалі відчував сильний внутрішній біль. Я боявся своїх думок і гомосексуальної уяви. Не відрізняв тоді ще гомосексуальних страхів від справжньої схильности. Пробував порозмовляти з кількома людьми зі свого середовища. Був навіть У психолога, якого мені порадив один священик. Він провів зі мною певні тести, після яких сказав, що нічого особливого зі мною не діється, що я лише «сексуально переляканий». Я не розумів, що це означає. Мої гомосексуальні страхи не полишили мене, а навіть, здавалося, посилились. Доля захотіла, щоб я зустрів незвичайну людину — відомого і шанованого терапевта. Я зголосився до нього, сповнений страхів, проте вже на першій зустрічі відчув себе у нього дуже добре. Він поставився до мене по-батьківськи, сердечно, а водночас зберігав емоційну дистанцію. Я мав тоді потребу в емоційній прив 'язаності до нього. Але він не дозволив. Я систематично відвідував його упродовж року. Він запросив мене ходити ще й на групову терапію.
Спілкуючись з ним, я зрозумів, що всередині залишився малим переляканим хлопчиком, який боїться свого батька, боїться авторитету, боїться бути відкинутим, постійно доводить собі свою значущість і вагомість. Коли я зрозумів, що проблема моїх гомосексуальних страхів пов 'язана з батьком, упродовж кількох тижнів почувався, як побитий пес. На щастя, той терапевт відіслав мене до одного священика, з яким систематично співпрацював. Священик прийняв мене теж: дуже сердечно. Я зміг досхочу виговоритися перед ним. Кілька разів пройшов із ним тижневі реколекції. Перша з них була дуже болісна. Цілими годинами я блукав по малому лісочку, який оточував будинок, і поперемінно молився й проклинав свою долю, а з разом з нею — і свого батька к і ридма ридав. Рішучий перелом наступив у мене одного дня, коли я зрозумів: Бог мене любить. І хоча раніше я часто думав про це, роздумував, молився, та однак це відчуття впало на мене цілком несподівано. У той момент щось в мені перевернулося. І хоча згодом мені ще довелося пройти через боротьбу, та однак перелом наступив саме тоді.
Втім, мої гомосексуальні прагнення, уявлення, рефлекси не розтанули одразу. Занадто довго я ходив з «ярликом гомосексуаліста», якого сам собі приклеїв. Переслідували мене ще певний час гомосексуальні страхи і застереження. Однак я знав, що це — «побічний продукт» моєї невпевнености в собі, відчуття себе гіршим, страху бути відкинутим. Невдовзі після того у мене був черговий «переломний сон», в якому мені немов відкрилася «брама людського кохання». Уві сні я зустрів надзвичайно гарну дівчину — це відгукнулася в мені закоханість із часів навчання в ліцеї: начебто ми довго не можемо зустрітись, і раптом з'ясовується, що ми можемо бути разом. Огорнуло мене почуття несамовитого щастя. Це був тільки сон, але я був певний, що він мав для мене велике значення. Це був єдиний такий сон, проте він став для мене доказом того, що насправді я прагну бути з жінкою, прагну «нормальної сім’ї», прагну мати дітей. Невдовзі все так і сталося.
І хоча поверталися ще ситуації, коли я відчував себе малим, переляканим і незрілим хлопчиком, та однак вже без почуття провини за це. Гомосексуальні прагнення і відчуття віддалилися від мене, як кошмарний сон. З часом я почав дивуватися, що ця проблема так сильно хвилювала мене. З перспективи сьогодення дякую Богові за те, що не мав жодних гомосексуальних контактів. Все відбувалося лише в моїй «хворій уяві». Боюся, що якби я потрапив у середовище, сприятливе для моїх страхів, то міг би втопитися не тільки у страхах, але й у відчуттях, прагненнях і тогочасних пожаданнях. Цим свідченням я хотів би висловити вдячність, передусім моєму терапевту. Він став моїм «другим батьком». Здається, навіть не усвідомив того, наскільки допоміг мені. Я теж не сказав йому цього. Повільно і поступово примирююсь з моїм батьком. Проте, коли повертаюсь подумки у дитинство, старі рани досі даються взнаки. Та я не бажаю більше втікати від болю (Павел, 34 роки, учитель).
2. Хочу шукати допомоги
На п 'ятнадцятому році життя я довідався, що я — прийомна дитина. Своїх справжніх батьків я не знаю. Моя прийомна мати усиновила мене насправді, але прийомний батько — ні. Скільки пам'ятаю, він завжди ставився до мене холодно, байдужіє. Зовсім не цікавився мною. Мені здавалося, що я для нього — порожнє місце. Коли я бешкетував, сухо зауважував, що мати покарає мене. Ніколи не знав, в якому класі я навчаюся. Коли повертався додому п 'яний, ставав дуже агресивним, хоча й ніколи не бив мене. Зате часто бив маму. Коли я підріс, то намагався захищати її, але навіть в таких ситуаціях він ніколи не вдарив мене. Коли бував тверезий, видавався спокійним чоловіком. Мав свій власний світ, куди нікого не впускав. Якось, коли я, ще в дитинстві, потрапив до лікарні, жодного разу не відвідав мене.
Його байдужість була для мене дуже болісною. Я заздрив товаришам, які розмовляли зі своїми батьками, ходили з ними в походи, виїжджали на прогулянки або ж просто разом бавилися. З часом я звик до такого ставлення. У підлітковому віці я часто огризався до нього, але й тоді він не реагував. Лише иноді міг гримнути: «Стули писок!» Коли мені було 20 років, прийомна мати померла. Батько відразу ж втратив об'єкт своєї агресії. Якось по-п'яному згадав про мене і зробив спробу перекинути на мене свою злість. Та на його агресію я відповідав такою ж агресією. Був щодо нього не тільки негречним, а й просто брутальним. У такі моменти я немов пригадував собі всі кривди, яких досі зазнав від нього. В мені немов прокидалася якась прихована ненависть до нього. Після смерті прийомної матері батько став ще більше пиячити. Тоді ж я вирішив піти з дому.
Поруч з мамою я почував, що мене приймають і люблять. Однак, вона була особою дуже нервовою та істеричною. Оскільки не мала жодного контакту з батьком, усю свою любов переливала на мене. Часто говорила, що все, що робить, робить тільки для мене. Відколи пам'ятаю, вона завжди була надзвичайно турботлива. Закидала мене різними забавками, але водночас контролювала усі мої кроки. Коли ж була знервована, впадала у «страшний гнів». Кілька разів було так, що вдарила мене по обличчі. Але за хвилину немов поверталася до тями і шкодувала за цим. Обіймала мене тоді і говорила, що любить мене.
У ранньому дитинстві практично ізолювала мене від товаришів. Щоб вийти у двір погратися, завжди треба було мати дозвіл від неї, навіть коли мені було вже 13-14 років. Вона говорила, що старші хлопці можуть мене зіпсувати, а поза тим у мене стільки забавок і я сам можу бавитися! Я дуже любив ходити до школи, оскільки там я міг досхочу спілкуватися з однолітками. І хоча я не уникав хлопців навмисне, однак в дитинстві волів бавитися з дівчатками. Хлопці прозвали мене з цього приводу «бабський король».
У перших класах початкової школи я неодноразово був використаний сексуально своїм дядьком. Зараз оцінюю це як дуже «витончені» забави. Вони глибоко запали мені в пам 'ять. Відтоді почалися мої проблеми з мастурбацією. Згодом я почав також шукати товаришів, з якими міг би повторювати той досвід.
У період дозрівання мою увагу привертали тільки хлопці. Я боявся підійти і порозмовляти з тими, які подобалися мені. Порівняно швидко я усвідомив собі, що я — «инший» і тому мене можуть висміяти. Часто купував У кіосках геївські журнали і ховав їх у своїй кімнаті — дуже боявся, щоб хтось їх не знайшов. Вже від часу середньої школи у мене було чимало випадкових гомосексуальних контактів. Спочатку провокували мене, згодом я сам почав ініціювати такі контакти. Кілька разів я відвідав певний клуб — просто так, із цікавости. Однак, дуже боявся, що хтось мене зауважить і викриє. Такий «балаган» тривав аж до 22-го року життя.
Від певного часу на мене почав находити якийсь «потворний смуток», депресія. В такі хвилини я відчував сильну зневагу до себе. Водночас я почувався дуже нещасним. Намагався шукати когось, з ким можна було б серйозно порозмовляти. Кілька разів я пробував розмовляти з душпастирями. Відверто кажучи, ніколи не було відчуття, що вони розуміють мене. їхні поради видавалися мені дивовижно порожніми, поверховими і такими, що не відповідали ситуації. Не вказували якогось виходу з моєї ситуації і не давали мені надії. І хоча я багато разів приймав рішення почати нове життя, та, попри це, майже механічно, використовував кожну нагоду, яка траплялася. Але що частіше це траплялося, тим гірше я почувався.
Від одного священика я отримав адресу психолога. Довго відкладав зустріч, і нарешті вирішив піти до нього. На щастя, від самого початку я відчув себе в нього дуже добре. Він не засуджував мене, не намовляв до припинення контактів. Ставив короткі, але дуже влучні запитання, на які я міг довго відповідати. Після кількох зустрічей в мені зародилося прагнення «викинути» зі себе усе. Я розповів йому про це бажання, а він поставив мені знову кілька питань, за якими мені слід було підготуватися до розмови. На домовленій зустрічі я розповідав про себе майже дві години без перерви. Після першого опору швидко прийшло відчуття полегшення від того, що я викинув зі себе те, що так довго боліло мене. Короткий коментар, який я отримав після двогодинної розповіді, відвернув мене від гомосексуалізму. Я почув себе не так зіпсутим, як радше скривдженим. Немовби вийшло назовні те величезне почуття кривди, яке я завжди носив у собі. Досі я почував себе передусім «иншим», часом — навіть зіпсутим. Осуджував себе і шукав підтвердження, що инші теж: осуджують мене. Зараз я почав почуватися перш за все людиною, яку побило життя. Усвідомив глибину кривди, завданої мені моїм прийомним батьком. Відчув майже ненависть до нього. Таку саму ненависть відкрив до батьків, які «позбулися» мене, і до мого дядька. Усвідомив, що ненавидячи двох чоловіків, яких знаю, — батька і дядька, — ненавиджу самого себе. Гомосексуальні схильності стали в той момент немовби чимось менш важливим.
Припинення гомосексуальної практики — дуже важке. Однак до моєї свідомості вже починає доходити, що це необхідно для мене. Я — віруючий і хочу таким залишатися. Знаю, що не можна погодити мою схильність з релігійним досвідом. Кожна сповідь з приводу гомосексуальних актів — це тортури. Спадало на думку порвати з Церквою і піддатися цілковито своїй схильності. Однак, дуже швидко я усвідомив, що ніколи не пробачив би собі цього і вічно відчував би сум 'яття в душі. Зараз в мені живе надія на майбутнє, але водночас чимало суперечливих думок, відчуттів і прагнень. Знаю, що буду змушений шукати допомоги, що сам не дам ради. Але усе ж хочу її шукати (Аркадіуш, 24 роки, студент).
3. Не шкодую затрачених зусиль.
Ніколи раніше я не припускав, що коли-небудь писатиму про свою сексуальність. Це завжди була моя найглибша, найболісніша таємниця. Зараз, коли я вже віддалився від тих проблем, хотілося б поділитися своїми переживаннями і досвідом. Можливо, це свідчення заохотить когось до боротьби з власною гомосексуальною травмою.
Переконаний, що початок моїх сексуальних труднощів сягає самого дитинства. І хоча мої батьки дуже кохали одне одного, та однак їх любов характеризувалася певними умовностями. Мене виховували так, що я практично не мав безпосереднього контакту з дорослими людьми. Все полагоджувала за мене мама. Такий спосіб поведінки здавався їй найбільш безпечним і найкращим для мене. Це призвело до цілковитої ізоляції від світу дорослих. Через «велику повагу» до дорослих мені не дозволяли висловлювати своє ставлення до них. Я мусив приймати те, що «вони» — дорослі — завжди розумніші і мають рацію. Ще й зараз, хоча мені вже майже ЗО років, у деяких ситуаціях почуваюся малим хлопцем, який не вміє як слід розмовляти з дорослими. Поруч з ізольованістю від дорослих людей, я був певним чином ізольований також: і від своїх однолітків. Адже я мешкав на селі, де їх було небагато.
Мій батько дуже багато працював і водночас був дуже поступливим перед своєю дружиною. Однак, брав певну участь у важливих родинних рішеннях. Зі мною й моєю сестрою зустрічався лише увечері, коли повертався додому з роботи. І хоча видавався дуже доброзичливою і спокійною людиною, та однак перебував неначе десь осторонь, немов «за склом». Ніколи я не звірявся йому щодо моїх життєвих проблем, ніколи ми не розмовляли віч-на-віч. Часто звертався до нас за посередництвом матері. Не був, однак, суворою людиною. Карав нас завжди «по справедливості». Проте, відчувалося, що десь в глибині серця не акцептує мене. Переважно тільки йому не подобалися мої жарти. Мені це було дуже боляче. Завжди хотілося бути кимсь в його очах, але він не сприймав мене всерйоз, ігнорував або й навіть гордував мною.
Вперше я поговорив з ним безпосередньо і щиро лише в період мого навчання. Відвідав мене якось у гуртожитку, привіз мені харчі. Відчувалося, що потрапив у дуже незручну для нього ситуацію. Адже мусив розмовляти зі мною, своїм сином, але без посередництва «Аарона», яким була для нього дружина — моя мати. Хоча був дещо скутий, однак багато розповідав, запитував, цікавився моїм навчанням, моїм життям. Але й у цій розмові відводив очі кудись вбік, немов боявся, що я щось в них вичитаю. І хоча розмова ця була для мене великим пережиттям, та однак чимало для мене означала. Коли він поїхав, я усвідомив собі, що це була одна з найщасливіших хвилин у моєму житті. Адже це вперше я щиро розмовляв із власним татом і — як мені видалося — «добре сприймав його».
Вважаю, що в період початкової школи мав гарні відносини з однолітками. Однак я волів індивідуальні зустрічі, аніж відносини у великій групі. Досі у великій групі почуваюсь скутим або й просто паралізованим. Досі боюся «осуду дорослих».
Власні гомосексуальні схильності я зауважив у період дозрівання. На «моєму обрії» з'явився один «веселий хлопчисько», який, немов жартуючи, скеровував мою увагу на «чоловічу сексуальність». Це мене дуже сковувало, але водночас було приємно. Гадаю, саме тоді якось утверджувалися мої гомосексуальні схильності. Той хлопчисько, як мені зараз видається, лише підтвердив мої власні гомосексуальні бажання і мрії. Відтоді я почав «снувати» гомосексуальні мрії, героями яких були мої товариші. В цей час моєю найкращою приятелькою була дівчина з моєї школи. Нам дуже гарно розмовлялося. Однак щодо неї в мене не було жодних еротичних відчуттів чи сексуальних прагнень.
У період навчання один із старших товаришів «відкрив» мої схильності. Мені здавалося, що добре розуміє і приймає мене. Поволі і систематично «ламав» мій опір Щодо гомосексуальних актів. З часом я підкорився йому. Ця «дружба» тривала три роки. Весь цей час я жив у величезному емоційно-гомосексуальному захопленні. Зараз бачу, що це було якесь засліплення. Оскільки я був і залишаюсь людиною віруючою, сумління не давало мені спокою. Після кожного падіння я переживав велике почуття провини. Відчував якийсь надлом, навіть розпач. Під впливом цих почуттів я прийняв рішення змінити життя. Небагато з цього вийшло. З часом я піддавався гріхові щораз легше, а сумління озивалося щораз тихіше. Однак я ще боровся. Через певний час я був уже дуже втомлений безплідним зусиллями. Моєю помилкою було тоді те, що я намагався самотужки подолати власний гомосексуалізм.
Через деякий час я зустрів доброго сповідника, який прийняв мене дуже доброзичливо й тепло, а водночас довів проблему до моєї свідомости дуже відверто і прямо. Сповідник сказав про необхідність терапії, якщо хочу порадити собі з проблемою. І, о диво, мій приятель, якому я розповів про своє бажання порвати з гомосексуальними контактами, висловив розуміння. Погодився з моїм рішенням. Я вдячний йому за те, що пішов мені назустріч у моїх духовних змаганнях. Ми вирішили, що якщо впадемо ще раз, розстанемось назавжди. Дяка Богові, ми дотримали слова.
Після припинення гомосексуальних контактів я пережив дуже важкі, просто болісні хвилини. Це було моє «мале пекло». Почував себе дуже самотнім, розгубленим. Але власне в тому болю зародилося инше важливе для мене почуття: почуття свободи. Я відчув тоді, що хочу і можу бути «здоровим».
Упродовж майже півтора року я регулярно відвідував терапевта. Відчував, що він розуміє й акцептує мене. З певністю допоміг мені зрозуміти мою ситуацію. Я перестав панічно боятися самого слова «гомосексуаліст». Щораз більше я усвідомлював, що силу для подолання проблеми мушу шукати десь глибше. Поза тим, мій сповідник порадив мені пройти тривалі закриті реколекції. Важливим досвідом під час них було для мене відкриття Бога як люблячого Отця. Сила любови Бога, Його прощення, Його допомога — ось найважливіші плоди цього досвіду.
Минуло вже кілька років, відколи я «не практикую». І хоча даються взнаки гомосексуальні бажання і уява, та однак уже не поневолюють мене і не пробуджують в мені великого страху. Знаю, що це слід від моєї травми. Зараз почуваю себе щасливим і не шкодую затрачених зусиль, праці і жертви. Замислююсь, чи мої мрії про те, що утворити сім'ю, мають шанс на здійснення. Щораз більше відчуваю, що так. Можу уявити собі, що буду добрим і чуйним чоловіком, добрим батьком для дітей. Своїх дітей, однак, я хотів би виховувати инакше, аніж виховували мене. Передусім хотів би дати їм те, чого сам не отримав: уважну і доброзичливу присутність батька. Хотів би також вести з ними безпосередній і щирий діялог. Вірю, що так воно й буде (Себастьян, учитель).
4. Зараз виходжу з жахіття (201)
Я народився в християнській родині, де завжди панувала атмосфера досконалої любови і ніщо не віщувало жодних катаклізмів. Однак, коли мені було 9 років, батьки розлучилися, і все змінилося в моєму та їхньому житті. Мама мала якісь клопоти з алкоголем, а тато цього не бачив, або, може, не хотів бачити.
Одного разу мій старший брат залучив мене до сексуальної практики. Я відчував, що це щось погане, але що можна зробити, маючи 9 років? Ці практики повторювалися щораз частіше, аж зрештою я почав знаходити в них приємність. Минали роки. Що дорослішим я ставав, тим зрозуміліше ставало для мене, що чоловіки приваблюють мене більше, ніж жінки. Усвідомлення цього завдавало мені великих страждань і часом змушувала до героїчної боротьби. Я не міг прийняти цього. Але з ким порозмовляти? Кому звіритися? (...)
Врешті-решт я «прийняв» це фатальне призначення. Почуваючись фатально самотнім, я приєднався до групи геїв, в якій навчився, що означає «бути гомосексуалістом». (Зараз це видається мені справжнім божевіллям — усе мусило бути «гомо-»: від різника до перукаря і кравця...) Хіба це можна зрозуміти? За порадою одного «гостя» з тієї групи, певного дня я пішов вештатися по «спеціяльних» вуличках нашого міста. Власне там я зустрів хлопця, в якого «шалено» закохався. Через рік, після кількох «стрибків у гречку», він покинув мене. Я впав у цілковиту депресію. Єдина ціль мого життя, єдина моя радість відійшла від мене, забираючи зі собою те, що було найціннішим для мене: «кохання», «усвідомлення того, що тебе кохають», що для когось ти щось означаєш.
Що було далі — ти знаєш. Наркотики, нічні клуби, середовище «гомо-» тощо. Справи, події і люди оточили мене настільки щільно, що я цілком потонув у нещасті. Ця частина життя була найважчою для мене. Я зрозумів, що таке пекло, почувався безвільним, мене вистачало лише на те, щоб тонути все глибше і глибше. Я був немов у путах і хотів так жити. Усе, що раніше було в мені гарного, перетворилося на щось жахливе, на справжнісіньке збочення. Моє прагнення любови втратило форму й сенс і зводилося тільки до фізичного контакту. Навіть якщо я й надалі відчував тугу за глибоким коханням, я не міг цього виявити у середовищі, де немає жодного вибору {хіба що ти є винятковою особистістю, але це, на жаль, рідко зустрічається).
Я падав щораз глибше аж до того дня, коли випадково зайшов до якогось храму. Там, на своє велике здивування, я почув співи монахів. Я підійшов ближче і зайшов до крипти, де черниці служили вечірню. Минуло, мабуть, зо п 'ять хвилин, коли я відчув, що коліна вгинаються піді мною і торкаються підлоги. Я впав на землю, а моє серце сповнилося такою Радістю, такою Любов 'ю, яких я ніколи досі не зазнав. Зараз знаю, що в ту мить Бог подав мені знак, як сильно Він любить мене. Сльози лились мені з очей, година за годиною, і зрештою я прийняв рішення, що, крок за кроком, мушу змінити своє життя. Очевидно, потрібно було багато часу, терплячости, сильної волі, помочі «з неба» і дружньої підтримки. Саме друг порадив мені, що слід зробити.
Зараз відчуваю себе вільним від тієї облуди, від того жаху. Мене й надалі тягне до хлопців, але вже не так хворобливо, з иншої сторони, — / дівчата мені не байдужі. Мені пощастило знайти приятеля, правдивого приятеля, якого щиро люблю, а він любить мене. І навіть якби коли-небудь я відчув бажання піти з ним «далі» {зрештою, це було б неможливо, бо він є «гетеро-»), маю глибоке відчуття, що це було б найгірше з того, що я міг би вчинити. Розумієш, дружня любов — це любов цілком безкорислива, і вона здатна наповнити тебе значно більше, аніж будь-який сексуальний акт. Бо дозволяє відчути, що хтось тебе насправді любить (...) Мені знадобилося чимало часу, щоб зрозуміти це. Але зараз можу запевнити тебе, ким би ти не був, хоч, може, важко тобі буде це прийняти: гомосексуалізм не є чимось найважливішим у твоєму житті! Твій внутрішній покажчик — це зовсім не гомосексуаліст X чи лесбійка Y! НІ! Передусім ти — жінка, ти — чоловік, і Бог любить тебе (...) Якщо потребуєш допомоги, не вагайся. Існують люди, готові вислухати тебе, полюбити те, що в тобі істинне. Першим серед них є Бог. Спробуй звернутися до Нього, попрохай, щоб подав тобі знак любови, якою оточує тебе. Він не зможе залишитися байдужим перед проханнями своїх улюблених дітей. Присягаюся, Бог зможе залікувати твої рани, якщо тільки ти приймеш Його як улюбленого Отця (Луї, 23 роки).
5. Скажи, що ще не занадто пізно.
Я впав у гомосексуалізм у 17років. Зараз мені 45. Думаю, я перейшов усе, що можна перейти, живучи таким «життям». Байдуже, мешкаєш у Парижі чи в провінції, у Франції чи деинде. Якби гомосексуалізм мав у собі щось, що можна було б окреслити назвою «життя», про це давно було б відомо, передусім — самим гомосексуалістам. І не було б мови про жодну дискримінацію, ані про «гетто». Тимчасом, від стародавніх часів до сучасної каліфорнійської «модерности», гомосексуалізм не виправдав жодної з надій, пов 'язаних із ним, не виконав жодної обіцянки.
Оскільки, все ж, я віддався йому, так як инші віддаються Богові, мені видається, що маю право сказати відверто: «Це звичайна ілюзія, гра почуттів і чуттєвості, з тією лише різницею, що бере початок у найглибших глибинах нашої психіки. Якщо десь розум суперечить дійсності у найбільш непоєднаний спосіб, — то це власне і є гомосексуалізм».
Як і багато инших, я зіткнувся з гомосексуалізмом у період дозрівання, а отже, — у момент надзвичайної психічної вразливості. Треба було тоді переламати ті психічні й моральні сили, які затримали мене на порозі гетеросексуалізму, замість збуджувати в мені гомосексуальні схильності. Дорослі, які словами, літературою, що її підсунули мені, власною поведінкою і конкретними діями представили мені тоді гомосексуалізм як фатальну і невідворотну іронію долі, вчинили мені подвійну кривду. З однієї сторони, приховали переді мною справжні проблеми, які треба було розв 'язати, а з другої сторони - заштовхали моє життя в тупик, добре розуміючи всю його огидність і беззмістовність.
Не хотів би, однак, щоб описувана безвідповідальність инших людей слугувала за тло моєї історії. Покривив би душею, якби заперечив, що від початку був свідомий неприпустимого, з точки зору моралі, характеру своїх вчинків. Але й не можу заперечити, що такий критичний погляд на самого себе підлягає деформації під впливом зростаючої акцептації власного стану. Перший крок у гомосексуальні стосунки призводить до того, що моральна свідомість стає нечіткою (...) Водночас відбувається певна реорганізація психіки. Така несвідома зміна не тільки не приносить жодної внутрішньої гармонії і почуття цілісності, але й перекреслює кожну спробу повернення до гетеросексуального життя.
Попри те, що я вже давно порвав з тим минулим, все навколо, здається, прагне повернути мене до нього. Так, немовби те, що я перейшов, стало розпачливою часткою самого мене. Немовби пам 'ять про пережите — сильніша за правду сьогоднішнього дня і закриває переді мною нове, обране мною життя. Я вичерпаний, у повному значення цього слова. Вичерпаний безнадійною боротьбою з власним минулим. Що мені робити? До кого звернутися? Як відшукати хоча б крихту радости ? Чи вийду колись із цього?
Благаю, молися за мене. Молися особливим чином за тих молодих людей, яких я особисто скривдив психічно і духовно. За тих, які віддали мені серце, а я довів їх до упадку (...) Зараз плачу над кривдою, якої завдав їм. У кожного з них я хотів би попросити пробачення. Не словами, адже стільки вже було тих слів... Хочу благати їх про вибачення сльозами, яких не можу стримати. Здається мені, що лише зараз починаю любити їх. Адже тільки Бог знає, скільки любови було в наших серцях, аж поки та фальш не вбила її. В ім'я цієї любови скажи мені, що в очах Божих не є ще занадто пізно. Що надія ще не вмерла. Що ні я, ні вони, ані жоден з таких, як ми, не є приречений на розпачливе усвідомлення, що змарнували своє життя, позбавили його мети. Скажи нам, що попри те, що залишилось нам так небагато, -ми ще на щось придатні. Якщо Бог цього захоче. Якщо Він так вчинить.
Хіба ж сухе дерево не може горіти? (Ерве)

[o.Mykil]

Англіканські єпископи за вінчання гомосексуалістів http://www.credo-ua.org/2010/03/16530

Гомосексуалізм - це дійсно хвороба та розпуста, огидна найперше Всевишньому... Теж і "бавляться" в нього по дурості. Якщо є хвороба, треба в різний спосіб її лікувати. Якщо хтось вважає це "нормою" та й ще і у різний спосіб пропагує, борячись за свої "права", нехтуючи водночас всіма вказівками Христової Церкви про це, зокрема Божими зі св. Писання, ну то ви мені вибачте... Аналогічно виглядає, коли сліпий чи каліка вважають свою очевидну фізичну ваду чимось цілком "нормальним і природним"...

[о.Олег]

для тих, хто читає польською: звільняють з роботи християн, які відмовляються визнавати нормою гріх содомський. В Великобританії (стаття саме про це) звільнено сімейного терапевта, який відмовився дораджувати парі гомосексуалістів. В Польщі також вже є випадки звільнення з роботи християн за "нетолерантність"... Якщо Янукович дійсно підписав Страсбург (хтось може кинути сюди документом???), те що діється за нашими західними кордонами гряде в Україну.

W.Brytania: Obrona wiary czy dyskryminacja?
Z zagranicy; 2010-05-04; "Rzeczpospolita"

Sąd odrzucił skargę terapeuty, który został zwolniony z pracy za to, że z powodów religijnych odmówił udzielania porad parom homoseksualnym.

Sprawa sięga 2008 roku. 48-letni czarnoskóry Gary McFarlane pracował wówczas w firmie Relate w Bristolu jako konsultant: udzielał porad seksualnych parom małżeńskim. Jednak podpadł swoim szefom, gdy z powodów religijnych nie chciał się zgodzić na udzielanie takich porad gejom.

Praktykujący anglikanin, ojciec dwójki dzieci został wyrzucony z pracy. McFarlane natychmiast uznał, że to dyskryminacja na tle religijnym, i postanowił się zwrócić do sądu.

Sąd pierwszej instancji odrzucił jego skargę już w ubiegłym roku. W czwartek zrobił to kolejny sąd. - Nie żyjemy w społeczeństwie, w którym wszyscy ludzie wyznają tę samą religię - uznał sędzia.

"To słuszny wyrok. Musi być jasne, że prawa zakazujące dyskryminacji służą ochronie ludzi, a nie ich wiary" - cieszył się na łamach "Daily Mail" Terry Sanderson, szef National Secular Society, które popiera świecki model państwa.

Sprawa nabrała rozgłosu. Za McFarlane'em wstawił się były arcybiskup Canterbury lord Carey, który głośno wyraził swoje zaniepokojenie dyskryminacją chrześcijan w sądach. Wezwał też do powołania specjalnego składu sędziów, którzy byliby wyczuleni na kwestie religijne. - Ostatnie wyroki brytyjskich sądów popierane są niebezpiecznymi argumentami, które mogą nawet doprowadzić do niepokojów społecznych - twierdzi lord Carey.

Tego samego zdania jest Chrześcijańskie Centrum Prawne, które wspiera McFarlane'a. Jak przekonuje, nie jest to jedyny przypadek - w ostatnim czasie wielu chrześcijan z powodu religii zostało zwolnionych z pracy.

Głośna, również w Polsce, była historia 54-letniej pielęgniarki Shirley Chaplin, która odmówiła zdjęcia krzyżyka z szyi - z tego powodu zakazano jej pracy z pacjentami. Był też przypadek urzędniczki Lillian Ladele, która odmówiła rejestrowania związków partnerskich gejów.("Rzeczpospolita")

[o.Mykil]

Антисодомитская инициатива кардинала Любомира Гузара http://www.k-istine.ru/sodom/shame_news ... ws-346.htm

[Олюнька]

для тих, хто читає польською: звільняють з роботи християн, які відмовляються визнавати нормою гріх содомський. В Великобританії (стаття саме про це) звільнено сімейного терапевта, який відмовився дораджувати парі гомосексуалістів. В Польщі також вже є випадки звільнення з роботи християн за "нетолерантність"... Якщо Янукович дійсно підписав Страсбург (хтось може кинути сюди документом???), те що діється за нашими західними кордонами гряде в Україну.

Вже на днях показували в новинах, що вже розробляється програма "уроків толерантності" для вивчення у школах.

[o.Mykil]

У Португалії легалізували гомосексуальні зв’язки http://www.credo-ua.org/2010/05/24693

[прочанка]

Отпущен главный фигурант громкого дела о растлении детей
Главный фигурант в деле о развращении несовершеннолетних в Крыму Дмитрий Полюхович покинул СИЗО. Обвиняемому в растлении малолетних приемных детей изменена мера пресечения на подписку о невыезде. Об этом сообщил замгенпрокурора Виталий Щеткин.


"Истекло 9 месяцев пребывания Полюховича в изоляции, и, учитывая положительное поведение, следователь принял процессуальное решение отпустить его под подписку. Обвинение не снято, расследование идет своим ходом. Сколько оно продлится, неизвестно - мы еще не получили выводов по ряду экспертиз. А вот вопросы к Елене Полюхович, матери потерпевших, есть - она не допускает к детям специалистов, тем самым затягивая время", - отмечает В.Щеткин, слова которого приводит газета "Сегодня".


На вопрос, не скроется ли Д.Полюхович от следствия, нарушив подписку, В.Щеткин ответил: "Это не в его интересах. И влиять на Елену или детей, запугивать их, заставлять менять показания не станет - это уголовно наказуемо".


Напомним, скандал с растлением детей в Крыму разгорелся в октябре 2009 года. Среди причастных, кроме Д.Полюховича, назывались и некоторые нардепы-бютовцы. Уголовное дело возбудили по статье 156-2 УК (совершение развратных действий в отношении лица, не достигшего 16-летнего возраста, его отцом), ее санкция предусматривает ограничение свободы до 5 лет или лишением свободы - до 3-х. Д.Полюховича поместили в Лукьяновское СИЗО, а затем (в целях безопасности) перевели в изолятор СБУ.


Верховная Рада создала временную следственную комиссию

Що ще хотіти, якщо нашою країною керують п..., адже таке явище - непоодиноке, хоч в широких колах не афішується.

[o.Mykil]

"Святе Письмо та гомосексуалізм".

[о.Олег]

"Святе Письмо та гомосексуалізм".

не розумію. Це Ви повертаючи Прочанку до теми? Але ж і Ви подали про Португалію. І це, думаю, нормально...

[o.Mykil]

"Святе Письмо та гомосексуалізм".

не розумію. Це Ви повертаючи Прочанку до теми? Але ж і Ви подали про Португалію. І це, думаю, нормально...

Тема не про педофілію, здається. Також відповідно до правил треба подавати джерело інформації (цитат), що наводяться, тобто назву сайту і т.д.
Подав лінк про легалізацію гомосексуалізму, одностатевих шлюбів (!!) в Португалії після недавнього візиту Папи, а не про саму країну. В рамках теми.

[прочанка]

"Святе Письмо та гомосексуалізм".

не розумію. Це Ви повертаючи Прочанку до теми? Але ж і Ви подали про Португалію. І це, думаю, нормально...

Тема не про педофілію, здається. Також відповідно до правил треба подавати джерело інформації (цитат), що наводяться...

Про це гудять сьогодні всі засоби масової інформації. Прошу джерела...http://ictv.ua/ru/facts/news-podii/754858/
http://news.forenet.info/news.php?subac ... 381&ucat=1
http://www.zavtra.com.ua/news/1/179904
http://globalist.org.ua/?p=45064
http://ura-inform.com/ru/society/2010/05/19/poljukh/
http://potok.in.ua/main/13624-osnovnojj ... -sizo.html

Достатньо? Чи ще продовжити? І, вибачте, для мене такі явища як гомосексуалізм і педофіїя по своєму збоченню - одинаково неприйнятні. Може я не вловлюю ньюансів і тонкощів, то вибачайте, мабуть, прогалини в освіті

[o.Mykil]

Вважаю, що для загального добра всіх варто писати по чіткій темі замітки, якщо поважаєш себе та інших...
Про педофілію є інша тема viewtopic.php?f=3&t=1757
Не будемо тут вести мову про всі збочення на сексуальному грунті... Коли тема конкретна.

[о.Олег]

Вважаю, що для загального добра всіх варто писати по чіткій темі замітки, якщо поважаєш себе та інших...
Про педофілію є інша тема viewtopic.php?f=3&t=1757

спробуємо виправитись. Я грішний також не зауважив різниці між педо і гомо.

[o.Mykil]

спробуємо виправитись

А ви не винуваті, отче!

[о.Олег]

спробуємо виправитись

А ви не винуваті, отче!

кому, як не Вам, отче, знати, що модератор завжди винуватий

[о.Олег]

спробуємо виправитись

А ви не винуваті, отче!

кому, як не Вам, отче, знати, що модератор завжди винуватий

віршик вийшов
... і, навіть, як когось щось вкусить -
за це так само відповісти мусить
модератор

[прочанка]

а це вже явно не по темі, хоча...

[о.Олег]

:lol: а це вже явно не по темі, хоча...

бачив десь - форумна забавка: віршик. Бавимося в Балачках. Переношу це туди і поясню, як бавитись
viewtopic.php?f=8&p=21829#p21829

[andrivovk]

Хоча це протестанська книжка, але написано ніби не погано :

Протест против строгой половой морали.
Этот протест часто находит выражение в литературе гуманистического направления.Профессор Корлис Ламонт говорит по этому поводу так : "Этика гуманизма противостоит пуританской предубеждённости против удовольствия и желания, которой отмечена западная моральная традиция.Мужчины и женщины наделены сильными желаниями и потребностями эмоционального и физического характера, удовлетворение которых является важной составляющей полноценной жизни.Презрение к нормальным желаниям или их подавление может вылится в разрядку, которая может протекать тайным образом, грубо или противоестественно".
Всё это верно.Но тот, кто думает, что Создатель брака и брачных отношений против удовольствий, которые Он Сам же и создал, вероятно, не читал прекрасный библейский гимн любви - Песнь Песней.Но в силу той же самой причины Создатель выступает против всех извращений Его дара любви в браке : секса вне брака, прелюбодеяния, инцеста, половой распущености и развращения малолетних.Однако именно свободы в области этих видов сексуальной практики требуют многие гуманисты, и именно по причине запрета, налагаемого на эти практики христианской этикой, многие из них отрицают авторитет Бога в области морали.В "Гуманистическом манифесте-2" говорится : "Мы считаем, что нетерпимость, обычно проявляемая ортодоксальными религиями и пуританскими культурами, незаконно подавляет сексуальное поведение.Многие виды сексуального познания не должны считатся "злом"...Люди должны иметь возможность проявлять свои сексуальние наклонности и следовать тому стилю жизни, который им нравится".
Результатом этой сексуальной "свободы" в нашем современном мире являются миллионы распавшихся семей, дети, травмированные разводом родителей и разрушением семейного очага, неисчислимое множество абортов и, можно сказать, пандемия СПИДа.

Джерело : Д.Гудинг,Д.Леннокс. Человек и его мировозрение. Том1.

[о.Олег]

[i]Скандал в середовищі американської громадськості: Елтон Джон назвав Ісуса Христа геєм

Елтон Джон: "Всі релігії проповідували ненависть до гомосексуалістів. Я б їх заборонив. Люди стають все більш озлобленими, а релігії не учать співчуттю, а перетворюють їх на стадо овець. (...) Цінності, що сповідуються релігією, засновані на злі і ненависті, - заявляє Елтон Джон. - Я знайомий з величезною кількістю геїв, які вірні своїй релігії, хоча на мій погляд, в сьогодення від неї краще триматися подалі. Релігійні люди сповнені ненависті, в них немає ні краплі милосердя". Легенда британського поп-року також зізнався, що дуже любив ТАНАХ і "Новий Заповіт", на яких виховувався в дитинстві "як хороший християнин".
http://ling.infostream.ua/view.php?l=ru ... 3%CC%CF%D7
отаке

[vitalko]

Елтон Джон: "Всі релігії проповідували ненависть до гомосексуалістів. Я б їх заборонив. Люди стають все більш озлобленими, а релігії не учать співчуттю, а перетворюють їх на стадо овець. (...) Цінності, що сповідуються релігією, засновані на злі і ненависті, - заявляє Елтон Джон. - Я знайомий з величезною кількістю геїв, які вірні своїй релігії, хоча на мій погляд, в сьогодення від неї краще триматися подалі. Релігійні люди сповнені ненависті, в них немає ні краплі милосердя". Легенда британського поп-року також зізнався, що дуже любив ТАНАХ і "Новий Заповіт", на яких виховувався в дитинстві "як хороший християнин".
http://ling.infostream.ua/view.php?l=ru ... 3%CC%CF%D7
отаке

Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. (Мт 6.24) Що тут ще додаш?....

[о.Олег]

На догоду содомітам-гомосексуалістам закриють останнє католицьке агентство усиновлення в Англії


19:12 22.08.2010

Останнє діюче в Англії католицьке агентство з усиновлення «Catholic Care» може припинити своє існування, оскільки відмовляє в усиновленні збоченцям.


--------------------------------------------------------------------------------

Не зважаючи на те, що в березні вища судова інстанція Британії дозволила цьому агентству відмовляти гомосексуалістам і лесбійкам в усиновленні, оскільки це протирічить вченню Католицької церкви, на цьому тижні Держкомісія у справах благодійних організацій оголосила, що не може більше заохочувати практику подібних відмов.

Комісія визнала «цінну і високоякісну роботу» агентства, проте, згідно закону, що вийшов минулого року, дискримінація на грунті нетрадиційної орієнтації є, на її думку, «серйозним питанням», яке «суперечить принципами рівноправ’я».

На думку комісії, відмову содомітам в усиновленні не можна виправдати релігійними переконаннями, оскільки це «питання, що представляє суспільний інтерес».

У комісії додали, що гомосексуалісти і лесбійки цілком можуть ставати хорошими прийомними батьками, а якщо «Catholic Care» і припинить своє існування, то діти, яким би воно допомагало, будуть усиновлені через інші агентства.

«Catholic Care», яке було засноване ще в 1863 році, діє в Лідсі та інших містах країни.

Після набуття чинності в січні минулого року закону, що захищає «права гомосексуалістів», 11 інших католицьких агентств з усиновлення, що діяли в Англії і Уельсі, вже припинили своє існування, відзначає видання.

[о.Олег]

http://www.overcoming-x.ru/index.php?mo ... pageid=129
сайт присвячений терапії гомосексуальних нахилів (рос.)

[luksander]

Знайдіть відмінності
"... Учинив мастурбацію, гомосексуальні акти, мав статеві зносини поза подружжям? ..." це з молитовника "Прийдіте, поклонімся" 2-ге видання, скорочене Львів 1994
"... Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як часто? ..." молитовник християнина-початківця Київ 2010
Не повірив очам своїм

[о.Олег]

Знайдіть відмінності
"... Учинив мастурбацію, гомосексуальні акти, мав статеві зносини поза подружжям? ..." це з молитовника "Прийдіте, поклонімся" 2-ге видання, скорочене Львів 1994
"... Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як часто? ..." молитовник християнина-початківця Київ 2010
Не повірив очам своїм

а... щосаме вразило? Не зовсім розумію...

[ShMariam]

а... щосаме вразило? Не зовсім розумію...

Занадто узагальнено в другому молитовнику, і я з тим погоджуюсь. Але люди і так знають, що гомосексуальні акти - це дуже великий гріх поряд з іншими "безстидними ділами з кимось", отже на сповіді треба виділяти.

[Олюнька]

Знайдіть відмінності
"... Учинив мастурбацію, гомосексуальні акти, мав статеві зносини поза подружжям? ..." це з молитовника "Прийдіте, поклонімся" 2-ге видання, скорочене Львів 1994
"... Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як часто? ..." молитовник християнина-початківця Київ 2010
Не повірив очам своїм

теж саме з визначенням "содомський гріх". Як, до прикладу, пояснити дитині що це таке? Адже, молитовниками користуються і діти. А тут в "Прийдіте, поклонімся" стільки нових слів

[ShMariam]

теж саме з визначенням "содомський гріх". Як, до прикладу, пояснити дитині що це таке? Адже, молитовниками користуються і діти. А тут в "Прийдіте, поклонімся" стільки нових слів

Поки малі - казати "В тебе таких гріхів нема". Гірше, коли діти доростуть до певного віку і не будуть знати, як сповідатися з певних гріхів.

[Злий Іван]

теж саме з визначенням "содомський гріх". Як, до прикладу, пояснити дитині що це таке? Адже, молитовниками користуються і діти. А тут в "Прийдіте, поклонімся" стільки нових слів

Поки малі - казати "В тебе таких гріхів нема". Гірше, коли діти доростуть до певного віку і не будуть знати, як сповідатися з певних гріхів.

Ага. А тоді хай у отця-сповідника голова болить, як це їм пояснити

[о.Олег]

...Ага. А тоді хай у отця-сповідника голова болить, як це їм пояснити

не знаю... Жодного разу не стикався з проблемою, щоб не міг своїм чи чужим дітям щось пояснити. Просто говориться на різних рівнях (відповідно до передбачуваної здатності зрозуміти), без якихось фізіологічних подробиць. Приблизно: тато і мама - добре; тато і тато - гомосексуалізм.
З повагою, о.Олег