Духівник

[kamamberta]

Стою перед вибором чи потрібно мені шукати собі духівника.
Час від часу виникають всілякі запитання, на які відповідей на жаль гугл ще не має
Також різноманітні проблеми, і ситуації де я не знаю як поступати. (відповіді на кшталт "питай у Господа" не проходять ) Багато моїх друзів/односпільнотників мають духівників з якими радяться, моляться один за одного і так далі..
Просто питати в священників мені якось не зручно. Заходити в захристію і ставити питання?? Якось.. дивно чи шо
Але з іншої сторони, навіть якшо гугл буде мати відповідь (в розумінні зсилку на чиюсь думку) нема гарантії що вона не єретична, і така, яка чимось мені допоможе...
Отож пропоную поділитись, чи хтось має такий досвід, і звісно можете дати мені якусь вумну пораду
Три роки тому я вернулась до дому Отця (в розумінні навернулась, а не пережила ДБС )

[andrey s.]

Тема актуальна і для мене також.Тобто я маю людину яку можу назвати духівником,але склалось що зараз ми дуже далеко один від одного.
Ця потреба є навіть у монахів,а що казати про нас мирян.Я щиро спрдіваюсь що не у всіх є така потреба,і це нормально.
Але цей вибір має бути дуже розважливий:"Не треба поверхово і нерозважливо поручати себе тим,які вдають, що знають правду"(з Василія Вел.).
Тобто духовну пораду спитати це одне,для цього підійде священник,монах,монашка,і не тільки.Просто на розмову потрібен певний час і місце.Тобто мені не хочиться питати поради у священника коли він кудись спішить в справах(це приклад).Якщо чесно,то думаю що не любий підійде.Але за деякими духовними порадами звертаюсь і до не знайомих отців.Просто різні випадки бувають.
Але духівник для мене,це щось набагато глибше.Це отець чкий тебе знає краще ніж ти сам.І ти довіряєш його думці,і завжди береш її до уваги.
І на мою думку щоб таке сталось,потрібна Божа Ласка(це я за себе).Тішу себе думкою що я зараз в такій ситуації з волі Божої,бо так потрібно Йому,бо від Нього це.
Справа в тому що не кожин має таке покликання(Дар),бути провідником.І за звичай це має бути сильна Духом людина,яка буде духовним прикладом.
Тому я думаю що потрібен,,,але його пошук це окрема тема.
Доречі..Чув таке,що духівник і сповідник мають бути різними.Для мене таке трохи дивне,бо не розумію чому(так здогадуюсь, але всерівно не розумію).
Дякую..

п.Харизматка,не сваріться на мене , що продовжив Ваше запитання,просто для мене це також важливо.

[Злий Іван]

А що таке ДБС?

[Олюнька]

Доречі..Чув таке,що духівник і сповідник мають бути різними.

Будучи на реколекціях отців редемптористів також говорили про це питання.
Отець пояснив так, що в Римо-Католицькій Церкві є така традиція мати сповідника і духівника, а в нашій Східній Церкві люди звикло ходили за порадою до старця.
Навіть Блаженніший Сятослав казав про Блаженнішого Любомира: "Він мій старець"

[andrey s.]

Доречі..Чув таке,що духівник і сповідник мають бути різними.

Будучи на реколекціях отців редемптористів також говорили про це питання.
Отець пояснив так, що в Римо-Католицькій Церкві є така традиція мати сповідника і духівника, а в нашій Східній Церкві люди звикло ходили за порадою до старця.
Навіть Блаженніший Сятослав казав про Блаженнішого Любомира: "Він мій старець"

Дуже можливо що ми це перецняли з західного обряду.Тобто приймаєм можливість такого.Доречі у отців Василіян є така річ,тобто у них це прививається з формації.
А на далі можливо за потребою.Життя в спільноті має свої нюанси,і напевне таке правило є як полекшення для духівників так і тих хто шукає підтримки у брата.
А ходити за порадою до старця це нормально.Правда я розрізняю поняття старець і дідусь(пенсіонер).Та й поради,тобто ситуації(потреби) є різні.
Духівник для мене це не те,що я в першому сумніві бігаю за людиною щоб отримати пораду.Ні,я бачив людей які себе таким чином сильно обмежують.Тобто ми люди смертні,і треба самому якось вчитись.Хоч деколи в важкі моменти хочиться щоб хтось прийняв рішення за тебе.Таке є.Правда такі моменти проходять,як і все решта.
Того коли є така потреба,тобто ти повинен прийняти важке рішення,і якщо нема кому порадити(тобто ти не бачиш до кого звернутись за таким),потрібно зберігати спокій в думках,молитва в цьому допомагає.
Знаєте,,довірити себе Господу в цьому(та й взагальному),не є легка справа.І основною перепоною в цьому, є ми самі.Бо часто наш розум може сильно пожартувати з нами.І з цього впринципі можна взяти якісь урок,але для чого такі болючі уроки???
Я просто говорю,що коли ми молимся "Нехай буде воля Твоя",то повинні вчитись довіряти Богу.І я справді вірю,що коли Господь побаче що я "загинаюсь ",то Він пошле мені сильну людину для полекшення мого тягара.А до того,я знаю, що Він не обіцяв що буде "легко і класно",Він обіцяв,що кожна людина яка з Ним,не отримає тягара,якого не зможе нести.Просто вірю,що любий тягар може стати пушинкою,якщо мати трішички від трішички віри.
Зараз подумав...Можливо для когось духівник,це людина в якої можна запитати про якісь Християнські правди,про щось не зрозуміле в Писанні,або Катехизмі...
Тоді у мене друге бачення цього слова(духівник).На це підійдуть священники(всі),вчителі кат.,та і взагалі варіантів багато.
А на роль духовного повадиря,ой це ваще .Бо думаю що такі люди повинні бути якись час знайомі,іто добре знайомі.(як на мене )
Дякую,,,

Доречі я вчора думав-гадав що таке ДБС...Варіанти були кумедні ,а потім такі ,но після ,я перестав про це думати.

[kamamberta]

але склалось що зараз ми дуже далеко один від одного.

Ого, і що ви робите?

Але духівник для мене,це щось набагато глибше.Це отець чкий тебе знає краще ніж ти сам.І ти довіряєш його думці,і завжди береш її до уваги.

абсолютно з Вами згідна!!

Доречі..Чув таке,що духівник і сповідник мають бути різними.

Наскільки я знаю, це є рекомендація, тобто впринципі може бути одна і та ж людина. Але мені здається що отак буде карще Тобто краще сповідатись в духівника за бажанням, але коли нема бажання то просто говорити.. а зі сповідником так може не пройти
Дякую Вам за Ваш допис!!!
Доречі я давно мрію про тему де можна мирно спілкуватись, бо так історично склалось що доводиться комусь шось доказувати...
Старію мабуть)))

а в нашій Східній Церкві люди звикло ходили за порадою до старця.

о, я теж колись таку статтю читала.
Пригадую ще так здивувалась де в нас у Львові старця знайти бо там писало що ними найчастіше були пустельники...

А що таке ДБС?

"досвід близької смерті" іноді ще кажуть "досвід клінічної смерті".
Дяка всім за коменти !!!
Агов, форумчани, діліться досвідом!

[Йосип Вісаріоноаич]

Шановна Христю раджу Вам найперше знайти собі коханого чоловіка (не харизмата, бо вони є чомусь дуже емоційні, як жінки). Зможете бути для нього доброю жінкою - це вже великий духовний досвід. Кожна людина має право обирати собі духівника, а для цього потрібен звичайний житєвий досвід.
Та й кажуть, що час старців вже минув.

[kamamberta]

Шановна Христю раджу Вам найперше знайти собі коханого чоловіка (не харизмата, бо вони є чомусь дуже емоційні, як жінки). Зможете бути для нього доброю жінкою - це вже великий духовний досвід. Кожна людина має право обирати собі духівника, а для цього потрібен звичайний житєвий досвід.
Та й кажуть, що час старців вже минув.

Хай Вам щастить.

Логіка просто зашкалює
1. Знайти чоловіка. 2. Якщо чоловіка знайдено - зен ду: бути доброю жінкою. 3. иф ай ем добра жінка - зен я дістаю великий духовний досвід. 4. иф ай хев духовний досвід - можна обирати духівника.

("иф ай ем" - розуміти: якщо я є(if I am) /// "иф ай хев" - розуміти : якщо я маю (if I have) /// "зен" - тоді(then), "ду"- робити (do))
Всьо, мене тут нема -- пішла шукати коханого чоловіка
ех, пропала мирна тема....

[о.Олег]

Шановна Христю раджу Вам найперше знайти собі коханого чоловіка (не харизмата, бо вони є чомусь дуже емоційні, як жінки). Зможете бути для нього доброю жінкою - це вже великий духовний досвід. Кожна людина має право обирати собі духівника, а для цього потрібен звичайний житєвий досвід.
Та й кажуть, що час старців вже минув.

Хай Вам щастить.

Ви, нажаль, поводитеся зверхньо, робите спірні узагальнення, радите в дуже особистих речах. Вам попередження і заборона доступу на Форум терміном на 1 день
З повагою, о.Олег

[Злий Іван]

Не знаю, kamambertо, де знайти духівника.
Духівник, це ж не просто сповідник, це людина, з якою можна поділитися, довіритися, запитатися...
Може варто пошукати серед монахів?

[luksander]

Шановна Христю раджу Вам найперше знайти собі коханого чоловіка (не харизмата, бо вони є чомусь дуже емоційні, як жінки). Зможете бути для нього доброю жінкою - це вже великий духовний досвід. Кожна людина має право обирати собі духівника, а для цього потрібен звичайний житєвий досвід.
Та й кажуть, що час старців вже минув.

Хай Вам щастить.

Ви, нажаль, поводитеся зверхньо, робите спірні узагальнення, радите в дуже особистих речах. Вам попередження і заборона доступу на Форум терміном на 1 день
З повагою, о.Олег

і, власне, за що так чоловіка?
Просили порадити, поділитись досвідом – він це і зробив.
А так як він, напевно,
- знайшов і має вже дружину дуже емоційну
-незважаючи на це і завдяки своїй розваженості став їй добрим чоловіком
-отримав величезний життєвий досвід в процесі
-як результат – знайшов доброго духівника
То він і дав добру пораду. Нмд.
А зверхність… Отче, поживете трохи – самі не зрозумієте, звідки воно все береться
Та й життєвий досвід в справах дійсно треба мати, а інакше про що ж тоді радитись?

[о.Олег]

Шановна Христю раджу Вам найперше знайти собі коханого чоловіка (не харизмата, бо вони є чомусь дуже емоційні, як жінки). Зможете бути для нього доброю жінкою - це вже великий духовний досвід. Кожна людина має право обирати собі духівника, а для цього потрібен звичайний житєвий досвід.
Та й кажуть, що час старців вже минув.

Хай Вам щастить.

Ви, нажаль, поводитеся зверхньо, робите спірні узагальнення, радите в дуже особистих речах. Вам попередження і заборона доступу на Форум терміном на 1 день
З повагою, о.Олег

і, власне, за що так чоловіка?
Просили порадити, поділитись досвідом – він це і зробив.
А так як він, напевно,
- знайшов і має вже дружину дуже емоційну
-незважаючи на це і завдяки своїй розваженості став їй добрим чоловіком
-отримав величезний життєвий досвід в процесі
-як результат – знайшов доброго духівника
То він і дав добру пораду. Нмд.
А зверхність… Отче, поживете трохи – самі не зрозумієте, звідки воно все береться
Та й життєвий досвід в справах дійсно треба мати, а інакше про що ж тоді радитись?

та я грішний і точно не безпомильний, але модераторіали прошу обговорювати лише в ПП
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

але склалось що зараз ми дуже далеко один від одного.

Ого, і що ви робите?

Як це що,живу. Це був час коли я потребував цієї допомоги,і Бог послав мені таку людину.Та ця людина не є моєю власністю,і вона доречі допомагає й багатьом іншим.Спілкуємся по телефону,але це суто спілкування,а не духовні бесіди.Дзвоню дуже рідко,в основному з нагоди якогось свята.
Просто якось телефон не сприймаю як засіб для духовних розмов.(хоч це і напевне можливо,з-за умови що люди знаються в житті).
Правда така п.Христя,ця людина назавжди залишила слід в моєму серці,хочу я того чи ні.Бо в свій час я дозволив цьому статись.І мені залишається тільки дякувати Богу,що я не помилився у виборі.Бо мені навіть страшно подумати,якби я себе вручив в якісь не ті руки.А ці руки мені просто вказали на дорогу до Бога.Тобто відкрв мені очі,що я завжди був Божою дитиною,і Бог мене завжди любив,як і кожного з нас.Бо я, як і всі,Його творіння.(це окрема тема )
Того коли я не маю можливості поспілкуватись з ним,я просто думаю, що би він мені сказав.А він доречі не любив багато говорити,тільки то що потрібно.
Це я розповів за себе.Але у кожного своє життя і свої потреби.Я знаю людей які просто не мають духівника,просто не бачать в ньому потреби.І це також нормально.
Я маю знайомих дівчаток,які на цю роль прийняли монахиню.Тобто напевне їм так зручніше.І як на мене в цьому є сенс.
Звичайно сповідник і духівник різні,це рекомендація,а не правило.
Дякую...
Доречі,скажу за себе.Мені багато людей давали добрі поради.Просто я їх не приймав до уваги.Бо просто не дозволяв собі повірити просто людині.Думаю що це нормальна реакція в теперішньому світі.(де охочих радити багато).Але зараз я підмічаю що Бог часто говорить до нас через інших просто людей.
Але доручати свій провід потрібно дуже розважливо.
Просто я вважаю що любий справді духівник,бажає щоб у підопічного зникла потреба в ньому(людині),а зявилась потреба в Господі.Тобто він робить все для цього,і завжди відкритий в разі потреби підтримки.
І якщо би я помітив в свій час,що ця людина(мій духівник) почала якимось чином привязувати мене до себе(робити залежною в якись спосіб, від нього),то напевне я про це не писав-би.
А форумчани як вважають???

[Олюнька]

трохи моїх мирних думок
перше, про "старців". Неправда, що зараз їх немає. Маю особистий досвід. Зрештою, старець - це не по віку, а по духу, просто мудрий святець.
друге, де шукати. Зрозуміла на "власній шкірі", що шукати не треба більше Богові довіряти і він покаже, в які двері стукати.
третє, найважливіше. Мусимо вважати, щоб нам не зранили, інколи і священик може бути в "доброму" гуморі, тому вартує теж добре знати в кого просиш поради., в цьому згідна з andrey s.
І найголовніше, те в чому я не згідна з порадою вищезабаненої особи духівник, то не є вільні вуха, щоб виговоритися і не психолог...

Тепер, як це було. Часто сповідалася в одного старенького отця-монаха, за порадою зверталась в часі сповіді, але як часто є зі старцями, отець пішов по свою вічну нагороду... Довго не могла знайти спокою, довіритись комусь іншому... просто молилась і сповідалась в різних отців. Одного разу "нарвалася" на тАкий "комплімент", що відійшла в сльозах, було дуже боляче, але потім, коли минуло перше роздратування, я подивилася критично на ті слова і зрозуміла, що такого і потребувала в цей момент. Це було як прозріння - болюче, але потрібне. З того часу часто сповідалася в того отця і "компліментів" більше не було, були поради і настанови.
Потреби в постійному духовному проводі не відчувала, маю багато знайомих отців, з якими можна поговорити. Але якось останнім часом трохи змінилося, бачу, що потребую об'єктивної поради збоку, інколи підтримки. Все починалося від звичної, можна сказати дружньої, розмови в чаті і зовсім несподівано для себе я почала говорити про те, що мене зараз непокоїть. Отець порадив знайти духівника щоби знав про моє духовне життя, щоб міг постійно щось радити. Я далеко не шукала - домовились, що буду щотижня розказувати що і як. Відчуваю, що це потрібно, бо є така штука як звичка, навіть до найважливіших справ... воно не зле, але хочеться краще.

[andrey s.]

найважливіше. Мусимо вважати, щоб нам не зранили, інколи і священик може бути в "доброму" гуморі, тому вартує теж добре знати в кого просиш поради., в цьому згідна з andrey s.

Просто насправді справа не в священнику,а в нас.Просто дуже добре що священники є різними по характеру,манері,і т.п.Бо ми всі різні в чомусь,а так вони нас обєднують в Господі,як Його слуги.
Ми насправді вибираєм духівника,не тільки як священника,а ще плюс людину яка тебе зможе зрозуміти,і головне ти зможеш їй довірити потаємні речі.(не в сповіді)
Розкажу за себе.Мій духівник напевне підійшов-би далеко не кожному.Бо в багатьох могла-би скластися думка що він не в гуморі.Скажу більше,багато хто зміг би образитись.
Але прикол в тому,що він в житті не є таким.


Просто роль духівника далеко не кожному під силу.Тобто у кожного своє покликання,і всі духівниками бути не можуть.(в моєму розумінні цього слова )
І ще помітив,що справді не потрібно сильно на цьому акцентувати.(пошук дхівника).Все має статися само собою.(згоден з Олюнькою).Треба акцентувати на Бозі,а Він знає що і як треба.І обовязково пошле таку людину,коли буде така потреба.
А спитати в окремо взятого священника якусь пораду,це не означає зробити його своїм духівником.Такі речі погоджуються.Просто ми часто не думаєм чи людина має вільний час.Ми можем і не уявити,що людина вже має людей,яким постійно приділяє увагу.І з турботи за них,не погодиться бути духівником(на постійних засадах ),бо є смертна ,і наше бажання часто не співпадають з можливостями когось.Але це мова за духівника.Бо любий священник вважає щоб такі речі не стали перешкодою між його обовязками(сповідь,Літургія,загальні духовні поради всім,і все в цьому дусі).
Але що це я.....я не священник(забувся ).Цікаво було би, якби священники залучились до цієї теми.(наголошу що я вжив множину )
Дякую...

[Georgij]

Слава Ісусу Христу!

Дійсно деколи буває велика потреба в духівнику, і переважно буває так, що його в цей момент нема... Але якщо пильно придивитися, то ним може бути навіть через сторіччя, хтось зі Святих Отців (святоотцівської спадщини, буквально кілька слів, кілька цитат ), явже мовчу про Євангеліє, де Сам Ісус промовляє... Хоча якщо є духівник, покликаний Богом, щоб бути моїм духівником , звичайно що це додає сили до мандрівки вузькою дорогою. Навіть апостол Павло підтверджує потребу в духівнику:

15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками. (1 Кор. 4;15-16)

[andrivovk]

Часто сповідалася в одного старенького отця-монаха, за порадою зверталась в часі сповіді, але як часто є зі старцями, отець пішов по свою вічну нагороду...

Догадуюсь хто це був.Але не скажу.

[andrivovk]

Ігумен Венедикт Алексійчук: "Коли немає старців"(Теперішній єпископ-помічник Львівський)

Не важливо багато знати,важливо те, що знаєш, - виконувати

Коли немає старців, тоді нашим старцем є Господь

Не раз, і не два, мені доводилося чути від наших співбратів побажання, а то й нарікання, що не має тепер старців, духовних отців. Не має когось, кому можна було б цілковито довіритись і поручитись. Той, хто би провадив тебе вірними дорогами до Господа, через ціле життя. Допомагаючи при цьому долати всі труднощі, яких завжди є предостатньо, як також, уникати різноманітних спокус і пасток диявола.
У цій справі найперше маємо завжди пам’ятати про те, що Господь є той “що всюди єси і все наповняє”. Як також, який є Тим, що ніколи нас не залишить, “навіть коли б мати і батько залишили нас”. Бог є завжди з нами, і не маємо права ні на одну мить думати, що ми можемо колись бути залишені самі на себе. Він є Той, який знає набагато краще за нас усі наші правдиві потреби, нужди і проблеми. І Господь хоче нашого спасіння набагато більше, ніж ми самі його прагнемо. Тому і все у нашому житті укладає лише з метою нашого освячення, а остаточно – спасіння. Саме задля цього й посилає в наше життя певних людей, які мають вже досвід і можуть допомогти нам іти цією дорогою. Бо ж саме через такого старця, чи духовного отця промовляє до нас тоді Бог. Але старець це не той, який стоїть між учнем і Богом, а лише той, який стоїть збоку і вказує, якою дорогою потрібно йти до Господа.
В однаковій мірі може промовляти до нас Господь через будь-що в нашому житті. Це може бути проповідь, а може бути сповідь, книжка, а навіть якась подія. Будь-що. Знаємо, що коли була потреба, Господь промовив до пророка через ослицю. Він може скористатися будь-чим, лиш би ми були готові Його почути і прислухатися до того, що Він хоче нам сказати.
Тому, коли не маємо духовного провідника, то тоді можна сповідатись у будь-кого, кому довіряємо. Одночасно, як найдокладніше маємо дотримуватися правил монашого життя, вслухатися в євангельські слова, прислухатися до того, що промовляє нам наше сумління. Але в той же час – просити Бога, щоби послав нам того, хто би вказував дорогу до Нього. Проте, не переживаючи, а довіряючи Богу, і знаючи про те, що коли це нам дійсно є необхідно, Він нам його обов’язково дасть. Бо коли цього Господь нам не зробить, то ніхто інший нам у тому не допоможе. Тож не маємо турбуватися, що Він нам на разі його не дає. Бо тоді всю відповідальність за нас і наше життя Він бере на Себе. Тому маємо спокійно жити в Церкві і в монастирі, бо Господь має багато середників, які є для нас своєрідними “старцями і духовними отцями”.
Не раз Господь не завжди потребує того, щоби нами керувала одна людина постійно і довго. Якщо візьмемо життя святих, то побачимо, що багато “спасалися” однією зустріччю з людиною, яка сказала їм потрібне слово (“Скажи слово, Авво!”) і на цьому слові будувалося спасіння цієї людини. Або, навіть не зустрівши нікого, а тільки почувши, чи прочитавши рядок з Євангелія; і тоді це слово, чи речення, так на них впливало, що ставало основою цілого їхнього життя.
Коли придивитись до нас, то ми досить часто шукаємо поради чи вирішення якоїсь проблеми. Отримуємо таку пораду, але не рідко так є, що ми тоді так-сяк виконуємо її. Ми в черговий раз маємо якусь біду, і, знайшовши знову ж відповідь, як і що маємо робити, так-сяк знову виконуємо це. Тому для нас таких потрібні старці, звичайно, із великим досвідом і терпеливістю. Але, гадаю, напевно найперше з великою винахідливістю і второпністю, щоби щось могли постійно придумувати для нас. Усе щось нове і свіже, чого ми ще не чули і не знаємо. Річ не є в тому, щоби знову й знову щось нове дізнаватися, бо ж ніколи не здобудемо знань, які зроблять нас більше досвідченими. Потрібно головне – щоби те, що Бог нам відкрив чи дав пізнати (“слово життя”) – щоби ми тим жили.
Ще одна справа, про яку варто не забути, і про яку кажуть отці. Отож, коли ти не маєш наставника, якого тобі дав би Господь, і через якого провадив би тебе. Тоді будь у товаристві двох чи трьох однодумців, які мають таку ж як ти ціль, і з ними радься у всіх своїх нуждах і потребах. Бо ж, де двоє, чи троє зберуться в ім’я Боже, там Сам Господь перебуватиме серед них, і не дасть помилитися, а наставить їх Своїм Святим Духом.



23(10) лютого 2006 р.Б.
Св. муч. Харалампія

Можливо, хтось знайде щось повчальне для себе.

Джерело http://www.studyty.org.ua/index.php?opt ... itstart=10

[andrey s.]

Ігумен Венедикт Алексійчук: "Коли немає старців"(Теперішній єпископ-помічник Львівський)

Не важливо багато знати,важливо те, що знаєш, - виконувати

Коли немає старців, тоді нашим старцем є Господь

Не раз, і не два, мені доводилося чути від наших співбратів побажання, ........................................

23(10) лютого 2006 р.Б.
Св. муч. Харалампія

Можливо, хтось знайде щось повчальне для себе.

Джерело http://www.studyty.org.ua/index.php?opt ... itstart=10

Гарно написано

[Georgij]

Після цього можна проголосити: тему вичерпано! Владика Венедикт для мене один із найавторитетніших монахів сьогодення. Його книга "духовні настанови" дала мені відчути, що значить, коли Пастир знає своїх і дбає за своїх-бо "з волі Божої духівник усіх, " і нас в тому числі, навіть якщо ми "в світі".

[andrivovk]

Його книга "духовні настанови" дала мені відчути...

продається в "Свічаді"

[Олюнька]

Після цього можна проголосити: тему вичерпано! Владика Венедикт для мене один із найавторитетніших монахів сьогодення.

щодо владики Венедикта - цілком згідна а от чи тема вичерпана?! формат форуму передбачає найперше ділення власним досвідом.
Найбільша небезпека в читанні цієї цитати, що ми скажемо: зараз нема старців, отже я можу розслабитися, Бог мене провадить.

Від мого останнього допису, 15 квітня, маю духівника Файно... бачу, що йде мені на користь... зростаю Були часи, коли не мала змоги говорити з отцем, а була потреба... тоді дійсно Бог дивовижним чином давав мені відповіді на мої запитання: в Святому Письмі, в книжці, в почутій проповіді...
Але все ж, ми люди, такі непостійні, потребуємо проводу...

[Georgij]

Коли мого духівника перевели до іншого монастиря, ми тримали зв`язок через моб. телефон. Зрозуміло, що це не те, що наживо. Але потім сталося так, що ми не були на звязку приблизно 2 роки, це було з ініціативи мого духівника. Не можу точно виразити словами, що зі мною тоді відбувалося... Мав також і упадки, слава Богу піднімався, намагався знайти собі нового духівника, бо не знав, чи ще все вернеться. Я їздив час від часу до того монастиря, але жодної зустрічі, жодної духовної бесіди...Одного разу на свято Покрови я йшов вночі пішки до цього монастиря, а тоді випав сильний сніг, навіть дерева ламалися. Але щороку я мав таку постанову, в подяку Пресвятій Богородиці за своє навернення, частину шляху йти пішки до цього святого місця. Мій духівник бачив мене, але не підійшов, навіть якось мене уникав...Мабуть він тоді сам потребував духівника, бо всі ми люди.... Я повертався додому не розчарованний. Я собі всю дорогу думав- Може навіть то був мудрий задум залишити мене якийсь час "наодинці", щоб я не "зловживав" тим, що було раніше, а раніше треба чи не треба я зв`язувався зі своїм отцем духовним, може навіть надоїдав... Всетаки вірив, що отець за мене завжди пам`ятає, і в такий спосіб мене "провадить".
Але це без сумніву дало мені великий урок. Інакше ми б не почали знову спілкуватися, звісно якось по-новому

[християночка]

Христос Воскрес!
Скажіть будь ласка чи підтримує наша церква те, що у кожного справжнього християнина має бути свій духовний отець (духівник)?

[о.Олег]

Христос Воскрес!
Скажіть будь ласка чи підтримує наша церква те, що у кожного справжнього християнина має бути свій духовний отець (духівник)?

якщо Ви питаєте з наголосом на: "не маєш свого духовного отця - ти несправжній християнин" - в жодному разі ні. Якщо ж йдеться про корисність практикування звязку з особистим духівником (власне - корисність у процесі ставання "справжнім християнином") - безперечно так
можливо... для подальшої розмови доброю буде невеличка стаття мого семінарійного товариша http://www.laityugcc.org.ua/myrjany_chu ... lider.html

Роль духівника у житті поодиноких християн і цілих спільнот
Вибір священика, який би міг стати учителем християнського благочестя й духовним провідником для життя з Христом у лоні Церкви, — це направду складне та важливе питання для нас, християн ХХІ століття.

Сьогодні багато людей або розгублені у питаннях глибшого духовного життя з Богом, або потребують духовного керівництва, щоб продовжувати поступ у своєму духовний житті у лоні Христової Церкви. Насправді, духовного життя з Богом можна навчитися, передовсім, не з книг чи інтелектуальних вправ, але завдяки прикладу і спілкуванню із нашими духовними провідниками — священиками чи єпископами, які сумлінно сповняють покликання — провадити нас до Господа. Особливо тепер важливо мати таких провідників, коли переживаємо часи збайдужіння сучасного суспільства щодо духовних і моральних християнських орієнтирів, які століттями були фундаментом культурного і суспільного життя наших предків.

Церква Христова сповняє місію збереження, переосмислення і передачі традицій та досвіду духовного життя з Богом, а також забезпечує зв’язок між різними поколіннями Народу Божого через діяльне служіння духовенства.

Перед нашими духовними провідниками стоїть завдання — передати накопичений століттями духовний досвід християнського благочестя, виявляючи при цьому знання педагогічної справи як практично передати цей досвід. Христова Церква має багатющий досвід у цих питаннях.

У який спосіб поодинокий християнин черпає із духовної скарбниці Вселенської Церкви? Через духовний дар віри в Бога, через особисту молитву та участь у колективній літургійній молитві Церкви християнин стає причетним до багатства духовного життя з Богом у лоні Церкви. Проте навіть у процесі набуття досвіду молитовного життя (життя молитви) ми потребуємо духовних провідників, які будуть скеровувати нас на шляху поглиблення молитовного життя, та гармонійного поєднання молитовного життя із щоденним життям з його житейськими клопотами.

Духівник покликаний навчати нас молитві, чи то власним прикладом, чи порадами, чи повчаннями катехитичного змісту. Духівник не може за короткий час передати своїм підопічним свої пізнання щодо досвіду духовного життя з Богом. Саме тому на перший план виступає фактор часу, тобто передача досвіду вимагає від нас терпеливості, наполегливості, послідовності та витривалості у зусиллях поглиблювати життя з Богом. На другий план виступає фактор довіри та відкритості у стосунках із своїм духівником. Сучасна доба нав’язає навіть нам, християнам, погану тенденцію нетерплячості, бажання отримати «все і відразу», чи отримати від Бога «особливі духовні дари та переживання». Проте це зі сфери неймовірного, а не очевидного.

Чому? Бо духівник — це особа, яка постійно закликає нас до переміни свого життя, до постійного навернення до Бога, до постійної чуйності на присутність гріха у нашому житті. Проте людині властиво опиратися значним змінам у своєму житті.

Духівник не навчить багато, не прищепить духовного досвіду, якщо людина не буде готовою приймати, й з довірою виконувати дані їй поради. Між духівником і його підопічними повинна бути дієва співпраця, і спільне бачення цілей (завдань) християнського життя.

Духівник покликаний навчити своїх підопічних навикам самостійного мислення, самостійного прийняття важливих рішень у своєму духовному житті з Богом. Підопічні духівника не повинні відмовлятися від власної волі та відповідальності за власне життя. Навпаки мирянин повинен проявляти власну ініціативу та бажання поглиблювати досвід життя з Богом. Остаточний вибір завжди залишається за кожною людиною, так що духівник не може насильно накидати власне бачення конкретних рішень і вчинків. Кожному християнину доводиться провадити постійну духовну боротьбу щодо вибору між добром і злом у конкретних обставинах щоденного життя, від якої не звільняє його навіть найдосвідченіший духівник.

Духовний поступ у житті християнина можливий лише завдяки його особистим зусиллям, праці та співпраці з своїм духовним провідником.

Коли ж духівник відверто нехтує свобідну волю свого підопічного, нав’язує йому свої рішення як єдино вірні та непомильні, й робить це в авторитарний спосіб, — то це ознака псевдо-духівника. Справжній духівник не буде ламати життя іншого християнина, але лагідно допомагатиме йому співдіяти з Божою благодаттю, щоб поступово змінюватись з Божою допомогою.

Саме довіра підопічних до Бога та свого духівника робить справжні чудеса, так що Бог подає все необхідне для духовного поступу підопічного через недосвідченого духівника. Головна ціль духовного подвигу, що звершується за співпраці з духівником: освячення й спасіння безсмертної душі, єдність з Богом. Мирянин здобуває досвід духовного життя з Богом серед реалій щоденного життя: турботи про забезпечення своєї сім’ї, виховання дітей, професійної діяльності тощо. Мирянин освячує своє щоденне життя духовним подвигом святого життя.

Важливо пам’ятати, що неможливо знайти ідеального духівника, бо він також є людиною, яка зазнає на собі наслідки гріха, веде боротьбу з своїми слабостями та долає спокуси до гріха.

Який внутрішній зміст досвіду духовного життя з Богом? Це входження у духовну сферу Царства Небесного вже тут на землі в лоні Церкви. Це сопричасність до сфери, у якій діє Божа благодать, відбувається Бого-спілкування. Це також сфера людської душі, де Бог співдіє з людиною.

Людина приходить у Церкву, щоб покаятись, очистити душу від гріхів, навернутися до Бога, аби жити у духовній гармонії з Богом. І коли людина навчиться азам покаяння, переміни життя та молитві, то лише тоді християнин зможе плідно духовно співпрацювати з різними священиками, приймаючи їх як своїх духівників. Співпраця з духівником не позбавляє нас обов’язку вивчати нашу християнську спадщину та правди християнської віри (зокрема, Катихизм Католицької Церкви), бути витривалими у молитві та спілкуванні з Богом у лоні Церкви.


Підготував Ігор Леньо

[християночка]

Я прошу вибачення у форумчан, що задала це питання (уже зайве) в іншому розділі. Довго дивилась, шукала потрібну мені тему, і тільки зараз її побачила...
Мене також це питання (потреба у духівнику) турбує. Справа в тому, що я раніше не чула,щоб в нашій Цекві говорилось про "потребу у духівнику", я думала, це є тільки у православних.
На форумі я побачила, що це питання актуальне, і рада, що є небайдужі християни.

Хочу поділитись і своїм невеликим досвідом.
Я часто сповідалась у одного монаха. На сповіді ми деколи говорили про моє духовне налаштування і, зокрема, питання мого життя, як світської християнки. Але одного разу він мені сказав, що він не психолог, і залізти в душу мені не може.
Мені ставало все важче і важче, я ходила від священника до священника. Кожен підсказував щось, але можливості поговорити відвертіше не було.
Через якийсь час я наважилась піти до психолога (хоча дуже цього не хотіла).
Я дякую Богу, що мені попався гарний психолог!
Він мене при першій зустрічі запитав, чи в мене є свій духівник? І чи є в мене своя опора (вона в кожного своя).
Я, звісно, християнка і моя опора - це моя віра Богу і в Бога!
Але я Його хочу глибше пізнати. Я відчула, що топчуся на місці (у своєму пізнанні), у мене проблеми, труднощі, які можна вирішити глибшою Вірою і пізнанням Божої істини.
Недавно я натрапила в інтеренті на повчання старця Паісія Святогорця "Слова" http://www.truechristianity.info/paisiy/
Я знайшла те, що шукала!!! - Відповіді на питання, які крутились в моїй голові, і які я сформулювати не могла.
Старець часто пише про роль духівника в житті мирянина.
Я також дуже хочу знайти духівника! Чи це буде монах чи священник, думаю, значення немає, головне, щоб мені духівник допоміг духовно зростати. І тоді я зможу справитись з усіма своїми проблемами і спокусами. Звичайно, ніхто не буде за мене вирішувати моїх проблем.
І, здається, я знайшла одного священника, сповідалась у нього кілька раз, він мене своїми питання "пробудив від сну".
Тільки не знаю, як можна сказати, що хочу аби він був моїм духівником???

[Just_me]

не знаю, як можна сказати, що хочу аби він був моїм духівником?

Напевне, швидше за все, українською мовою Не беріть жарту надто близько до серця, я маю на увазі, що під час сповіді так і скажіть, як оце Ви написали. Тільки не очікуйте, що він обов"язково погодиться.

[о.Олег]

не знаю, як можна сказати, що хочу аби він був моїм духівником?

Напевне, швидше за все, українською мовою Не беріть жарту надто близько до серця, я маю на увазі, що під час сповіді так і скажіть, як оце Ви написали. Тільки не очікуйте, що він обов"язково погодиться.

або просто - духівник за замовчуванням
(духівник здогадається і без якогось офіційного запиту)