Yur писав:ShMariam писав:Чула про випадок, коли перекинулася чаша і священик злизував св. Причастя. Це найнадійніший спосіб захистити від зневаги.
Чи можемо когось до такого зобов'язувати. Й що є головнішим, те що виказане на людях, чи те котре заховане в серці.
У випадку про який розповідав, священик, що ненароком випустив чашу, не вилизував з долівки, але й зі сторони можна було відчути його пережиття. Ну що ж, сталося так сталося. Перепросити Бога за необережність й надалі бути пильним.
п.Юур,я погоджуюсь з вашою думкою,що ми не можем когось до такого зобовязувати.Того вірю, що ми всі(і п.Маряна,і я,і інші,також вищезабанений п.Вова
) балакаєм без якогось контексту,який "пахне погано
" ,просто ділимся досвідом,думками,і т.п.Шукаєм того, чого кожному зокрема бракує,і ділимся думками у відповідь.
Я знаю не мало історій,коли подібне траплялось,і чи варто мені їх розповідати.Бо кожна історія має свої обставини і якісь особливості.Але у всіх них спільне те,що на землю падав не хліб промочиний вином.І коли таке траплялось,це дуже болюче для священника,а для деяких особливо болюча історія.(чув,що коли отець не може уділяти Причастя,то це дуже болюче для нього).
І напевне,я підозрюю,якщо священник щось конкретно зробить в такому випадку,то цього буде достатньо.І той факт,що його посередництвом відбувається саме Таїнство,дає мені підстави думати, що отець вчинить вірно.Коли таке трапляється,вони беруть це на себе.(Відповідальність).Тому я не думаю про молекули і подібне(зараз),бо розумію, що коли священник з вірою піднімає частичку із землі,то там нічого вже не залишається(ми не обговорюєм якись конкретний випадок,я просто подаю своє бачення на розгляд форумчан, ділюсь тим,в що вірю,як я бачу,і не ставлю це в категорію "єдиноправильності
) .А решта(вода,спалення,і інше), це для заспокоїння,щоб на певне.(бо це на загал,а ситуації є різні)Доречі для заспокоєння себе,а головне нас.
Тобто,суть:Якщо священник освячує дари,то він здатен з вірою підняти частичку,і там нічого не залишиться.Вода,вогонь,і решта,також варіанти.Але це вирішує отець(чи хто може).Тобто мені достатньо цього(як зробить отець),як вірному.Бо у нас(вірних) обовязок запобігти зневажненню,але це коли нема поруч отця(що в принципі майже не реально).І коли навіть трапиться неймовірна ситуація,коли не буде поруч отця і буде явна небезпека зневаги,то це вже інше.
Будласка не привязуйте мою думку до якоїсь неймовірної ситуації,прошу Вас
,бо я про своє бачення на загал.
Хоч якщо чесно,то більшість таких випадків трапляється по нашій(вірних) недбалості,відношення.
От про це, варто більш детально.В цьому бачу користь.Бачив не мало парадоксів поведінки вірних.Напевне буквально прийняли,що Царство Боже здобувається силою(але про наглість там не писалось
).
Суть християнства,це єдність з Ісусом,а це включає і нашу єдність.(та нова заповідь Ісуса).
Уявіть;Тобі приносимо,за всіх і за все.Тобто єднаємся з Ісусом у приношені жертви Богу.
Мене радує,коли отці на великих прощах трохи сварять,вчать.(з любовю
).Бо ми не навчені до порядку,і ведем себе не як отара,а стадо.А наприклад я,є частиною цього,подобається мені,чи ні.
Того,хотілось би поговорити про
культуру прийняття Причастя.І з великою радістю долучусь до цього,бо 100% мені Ще вчитись і вчитись.Тобто є проблеми,нюанси..
Хто за???Дякую.
Доречі,знаю цікаву історію.Отець у якого впала частичка(баба якась штовхнула),яка майже одразу була затоптана вірними,(це на прощі,і я вірю, що вони не знали).Він так сильно цим перейнявся.(був поражений цим майже три місяця,навіть поїхав до монастиря,щоб якось отямитись.)Але коли прийшов до тями(з Божою поміччю),то тепер він "
орел",зараз,якщо хтось з вірних веде себе не так(на причасті),то він преревається і з братньою любовю навчає
,а деколи докоряє.
Наприклад я його розумію,доречі він мене навчив голову закидати назад,і зробив це на Причасті
.Я навіть вважав його занадто суворим
,поки не взнав цю історію...
