Пропоную обговорити.
Про гріхи, які майже ніколи не почуєш у проповідях священників
Прочитавши статтю в блозі о.Олега Кобеля багато розмірковував над цими мудрими словами. Тому, хотів би висловити свій погляд з іншої дзвінниці. Дуже часто доводиться чути змістовні проповіді священників і добре, що є такі отці, що провадять місійну роботу навіть в інтернеті. Проте, не завжди проповідь досягає вух та сердець вірних. Так от, власне, в церквах доводиться чути глибокі богословські розважання над багатьма теологічними поняттями, що відомі незначному відсотку присутніх, що глибше цікавились цими темами, для решти абсолютно не зрозуміло про що йдеться. А деколи в надцятеро слухаємо про загальні катехизмові правди. А буває, що ще раз переказується щойно прочитане на літургії Євангеліє.Але ми за дві тисячі років майже не змінилися.
Так само як ті хто слухав Христа "на живо" ми прагнемо конкретних відповідей на конкретні питання.
Мені ніколи не доводилося чути про те, що отці говорять про хабарництво чиновників, викладачів, міліціонерів, лікарів маючи на увазі не якихось уявних людей, а звертаючись до тих хто стоїть зараз у храмі.
Про те, що природа це є творіння Бога і недопустимим є викидати сміття в лісі чи в річку, а недопалок на тротуар.
Про те, що християнин залишається християнином навіть за кермом авто і хамство на дорозі, їзда по зустрічній, обїзд затору, паркування яке заважає пішоходам та іншим водіям - це зневага ближнього.
Ніколи не чув, щоб отці закликали в часі Великого Посту до конкретних дій: піти і перепросити сусіда з яким гніваєшся, щоб батьки перепросили дітей, що на їхню думку живуть не так, як ті собі уявляли, щоб діти перепросили батьків, бо їм здається, що ті щось їм ще винні.Не доводилось чути про те, що життєва позиція християнина мусить бути активною в суспільстві, що через участь в громадських та політичних рухах ми хоч якось можемо впливати на те що діється з нашою країною.
Не чув ніколи засудження того, як ми часто впадаємо в гординю, як менеджер вивищує себе над підлеглими, як викладач з погордою ставиться до студентів, як кожен з нас уявляє себе кращим ніж инші.
Про те, що тільки той, хто перебуває в євхаристійній єдності з Христом, може називати себе християнином.
Не чув ніколи, що Різдво чи Великдень це не культ їжі, а культ Народженого чи Воскреслого.
Про те, що серед кліру теж є багато проблем, існують випадки гомосексуалізму, розпусти, накопичення багатства, що Церква до сьогодні пожинає врожай недовчених "отців-скороспілок" з початку 90-х, що часто роль парафій зводиться до послуг ЗАГСу та похоронного бюра (з визначеними прайсами за послуги), де відсутнє активне парафіяльне життя громад.
Про те, що залежність від телевізора, компютерних ігор, соціальних мереж є новітнім поклонінням золотому теляті.
Про те, що участь в корупційних схемах "відкату" це є крадіжка з кишені кожного громадянина села, міста, держави.
Що витрачання грошей та інших засобів які нам дав Господь в "тимчасове користування" на предмети розкоші , на накопичення речей, на безглуздий "шопінг" в той час, коли в онковідділеннях помирають діти, коли стільки потребуючих, що можуть вижити завдяки дорогій операції теж є гріхом.
Дорогі наші отці, ми не хочемо від вас політкоректності та делікатності. Нам не потрібно чути солодких слів, які ми хороші, що прийшли на Службу Божу. Ми хочемо тої самої правди, яку проповідував Ісус дві тисячі років тому.