Яка Церква може об'єднати наш народ,а отже - врятувати його?

[Tornado]

За всіма соцдослідженнями найбільша довіра в народу є ще до Церкви (тобто до наших традиційних Церков: РКЦ, УГКЦ, УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). І без жодного сумніву тільки Церква (-и) мають, можуть і мусіли б зробити все, щоби об'єднати наш народ і врятувати його!!! Та, на превеликий жаль, як бачимо всі, нічого для цього не робиться, окрім поодиноких окремих заяв і виступів деяких служителів. Отже, і Церкви поділили наш народ.

Що дало б Україні надання Римом офіційного канонічного титулу Патраіарха Голові УГКЦ? Чи був би він за повноваженнями і відповідними функціями вищим і спроможним більше зробити для нашого народу як, скажімо, Патріарх Венеції? Чи міг би він об'єднати ввесь український народ, або всі інші традиційні Церкви? Із розмов з багатьма відомими істориками і боголовами, - Ватикан ніколи не надасть офіційного статусу автокефалії для УГКЦ, бо це означало би, що Католицька Церква свідомо і добровільно відпускає і відділяє від свого лона певну частину Її канонічної території, тобто - вірян. А хіба таке припустимо? Коли ще подібне було в історії цієї Церкви? Очевидно, Берестейська унія сьогодні в нашій трагічній ситуації (!) мали би мати зворотній процес. Хто це розуміє, мусить признати, що нас чекає, або єдиний і рятівний вихід - жертовного поєднання в любові наших єпископів заради спасіння народу, або ... Можливо останнім сигналом на нашу біду (яку чи всі бачать і розуміють?), є питання існування нашої мови, а значить - нас самих, як нації.

Є на світі маленька держава Грузія, народ якої за вірою - православний. І є у них один Патріарх, голос якого, без сумніву, важливіший за голос самого їхнього Президента. У них Церква і народ - єдині. На заклик Патріарха і голос Церкви (тобто Її служителів) завжди, як бачимо з їхньої історії, адекватно, відповідно і швидко реагують всі владні структури держави. Тому зламати цей народ - це зламати Церкву, а це, очевидно, неможливо. І визнає цю Церкву, гідність, достоїнство і канонічність Патріарха Святий Престол у Римі. Отже, служіння цієї Церкви є благодатним і спасенним!

Категорично: нашу націю, народ і державу може врятувати тільки Київський Патріархат!!! Потрібне тільки виконання однієї умови, як офіційно заявив про це Константинопольський Патріарх Варфоломей, - об'єднатися хоча би православним Церквам. Факт об'єднання був би відразу ж потверджений канонічним визнанням Вселенського Патріарха. І тоді ця об’єднана Церква (маю на увазі не тільки сьогоднішню УПЦ КП, а хоча б і Її, якщо могла б об'єднати навколо Себе всі інші), яка може називатися Київською Православною Церквою чи Укр. Православною Церквою чи як-будь інше, тільки би Вона була одна, як Один наш Господь. Тільки щоб Вона об'єднала наш народ: Схід і Захід, Північ і Південь в одну - найпотужнішу силу в державі, Яка безперешкодно зробила б все для порятунку України.
Оце те єдине, реальне, чого нам найбільше бракує і що без жодного сумніву може на краще змінити ситуацію в Україні!!! Це - аксіома!
Тож не говорімо про мудрі, але другорядні речі. Говорімо про найважливіше, яке необхідно вирішувати вже, не відкладаючи на завтра, на майбутнє.

[andrivovk]

За всіма соцдослідженнями найбільша довіра в народу є ще до Церкви...

Не по темі, але вискажу своє фе.Не подобається мені цей термін...не зовсім розумію, що він означає.Що таке Церква.Це ми всі.Єпископи, священики, монахи, миряни.А то виникає таке враження, що людей, яким задають це питання, це зовсім не стосується, вони ніби десь стоять в стороні.Ні.Ми всі відповідальні, а не тільки священики. "Моя хата скраю" тут не підходить.От і тепер з вище сказаного - що таке "довіра до Церкви"??? Комусь може здається, що цей термін тотожний такому "Довіра до священиків і монахів". Неправильно здається.

[andrey s.]

Тільки сьогодні знов попались на очі (Церква і Життя", мельборн, 1979) , і в котре я захоплююсь ними (навіть Ними) , це Митр. Петро Могила і Вельямин Рудський. Ну і звичайно про слугу Божого мти.Андрея в цьому сенсі не можливо не згадати ну і пат.Йосифа також) .
Статті були спрямовані в русло теми Екуменізму. Ви зрозумійте, що не просто так Папа Пій 10 надав Шептицькому особливі повноваження (іншими словами це вияв великої довіри і покладених надій), зі словами:" Уживай твоїх прав".
Маю підозри що на нас справді покладенна велика місія, і вона можливо навіть більша ніж доля Українського Патріархату, і тішить одне, що це є необхідною ступінню на цьому шляху, який поза всяких сумнівів дасться коли ця справа зможе зійти, тобто не помре в зародку тим самим вбивши останню надію для цілої України і порузумінню Сходу і Заходу, а для цього зазвичай в історії завжди присутня третя сторона, і Україна якраз підходить. Навіть бл.Папа Іван Павло !! сказав, що Україна це лабораторія Екуменізму, який сам по собі тільки в зародку, тобто нема досвіду у цьому, це як явище виникло десь менше ста років тому (ну це окрема історія, і тут також можна порозважати). Тобто справді, як хтось підмітив, !! Вселенський мав більш пасторальний підхід до суті справи. Ці всі думки дуже захоплюють, і якщо відверто, то у них майбутнє, ми приречені на цей шлях, і це Є Добре (яким він буде, то ......вже інше).
Повинні бути велетні які чи навколо яких, чи через яких Бог буде діяти помагаючи нам слабким і таким що здебільша у відчаї. Я дуаю це всі розуміють, тому я не дуже кваплюсь цією метою, типа патріархат перш за все, щоб гарно звучало....ні друзі, всьому свій час (тай відверто ми не заслуговуєм на це, навіть попри одвічне розривання України між Сходом і Заходом, ні. Але я теж не заслуговую на Спасіння якщо би Бог мені все пригадав і не був Люблячий. Тому тут допустиме тільки Вірю і уповаю на Бога, і акцент на визнанні своїх пороків, того що нашому народу привили, того чого треба позбуватись визнавши це попри свою гординю якою пишаємся і яку часто плутають з гідністю. Це не гідність.)
........................
Доречі, я "ящик не дивлюсь, нема . Але щось десь підслухав , десь підглянув , і скажу: Мене взагалі не здивує якщо Янукович ветує цю "шнягу" (і шото там зварганять). Розумієте, народу потрібно щось давати, а нема що дати . Тому проста істина, треба у нього (народа) щось відібрати і повернути частинку відібранного (звичайно зробити це грамотно), і тоді будеш в "шоколаді".
Чи це все не було прогнозовано ними????(те що зараз коїться з Українцями). Людоньки, це політика, тобеж грязь, а нас уже пристрастили до цієї грязі (як нарікі, тільки з думками що це нормально і навіть є обовязком). Ну справді якесь шоу , тобто "Хлеба і зрелещ" тільки би народ відчував щось. Емоції, якими легко керувати, особливо з приміссю патріотизма.
Це моя думка, або тішу себе цим. Але кажу одразу, як приклад: Сказав би мені хтось зброю в руки брати (сьогодні чув це трічі), я би погодився, потім надавав би по вухах, відняв усе (зброю), зачинщика в "кропиву", а решті сказав, що вже пізно, пора спати.
Мова, мова це дуже важливо, навіть архі важливо, але вони це знають, і думаю метода зара інша, мова то так, відволікання і ........
Це випадок коли я буду радий не помилитись.
Справді....
Боже Україну Храни..(і тим хто Бендеру використовує, нагадаю, Бог і Україна)
І ще, сподобались слова Франа: "Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї. Ігорів, і яснів, і страждав, і трудився для неї" (це про Мойсея)
Україні потрібен Мойсей..

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому ...заснути я не можу.

То також Велетень написав.....
Дякую.

[о.Олег]

... Із розмов з багатьма відомими істориками і боголовами, - Ватикан ніколи не надасть офіційного статусу автокефалії для УГКЦ, бо це означало би, що Католицька Церква свідомо і добровільно відпускає і відділяє від свого лона певну частину Її канонічної території, тобто - вірян...

перепрошую - тут лише коротко для інформування: немає в Католицькій Церкві автокефаліі (авто - само; кефальос - голова) - видимий голова Христової Церкви Петро і Його наступники і жодної "самоголовості" бути не може. А Патріархат бути може і буде (і це в жодному разі не впливає на "канонічні території" - та і поняття такого в Христовій Церкві немає і це знову калька, як і "самоголовість" з ігор православних/схизма політиків в рясах - Церква свого права (в нашому випадку УГКЦ) є в рівній мірі Христовою Церквою чи то будучи очолюваною Верховним Архиєпископом, чи то будучи очолюваною Патріархом). До нього має дозріти УГКЦ. Що, власне, і робиться: розвиваються Патріарші комісії (так і називаються), будується Патріарший Собор, створюються (або відновлюються) Митрополії.
Так розумію, що, нажаль, потрібно константувати той факт, що згадані Вами відомі історики і богослови зовсім не знаються на предметі, про який з Вами розмовляли : не можна вигадану схизматиками самоголовість пришивати до Христової Церкви, якій Христос Дав на землі одного Голову-Папу
З повагою, о.Олег
п.с. якщо потрібно - проговоримо це.

[Tornado]

В критичному сьогоднішньому стані Католицької Церкви, Східних Церков та й християнства взагалі, плекати великі сподівання на якесь в скорому часі пробудження, прозріння і піднесення до висот духа, до неба, до Бога не приходиться. Європа - уже не християнський континент. І цей процес відходу від Церкви і християнства триває і прискорюється. Хто це зупинить? Що може сьогодні Рим зробити і що робить, щоб врятувати Європу.

Нагадую: у Франції більше мечетей, ніж Католицьких храмів і розрив збільшується на користь мусульман. З 35 % італійців, які визнають себе католиками, тільки біля 10% є практикуючими християнами (люди похилого віку).

Не в кращому стані батьківщина Папи. Храми пустують і закриваються. В найближчі роки в Німеччині буде закрито ще бл. 700 храмів через зменшення прихожань (http://www.sedmitza.ru/news/3029202.html).

Церква у Католицькій Іспанії також, на жаль, стрімко втрачає свої позиції. Згідно опитування, не дивлячись на те, що 71,4 % опитаних визнали себе католиками, 58,5 % з них заявили, що не відвідують богослужінь. І тільки 13% засвідчили, що постійно відвідують Меси (звичайно, люди похилого віку). (http://www.sedmitza.ru/news/3029194.html)

Чехія уже цілком атеїстична країна.

Сьогодні найбільшою загрозою всього християнства є всепереможно крокуючий по землі матеріалізм, який безперешкодно через відкриті двері увійшов і наповнив наші Церкви! Чи не так?
І не має жодного пророцтва ні з минулого, ні з недавніх часів про розквіт Церкви (-ов). Навпаки, сьогодні очевидно сповнюються всі пророцтва про наближення Антихриста і для цього робиться все, щоби приготувати для нього всі і все. Чи не так?

[vitalko]

В критичному сьогоднішньому стані Католицької Церкви, Східних Церков та й християнства взагалі, плекати великі сподівання на якесь в скорому часі пробудження, прозріння і піднесення до висот духа, до неба, до Бога не приходиться. Європа - уже не християнський континент. І цей процес відходу від Церкви і християнства триває і прискорюється. Хто це зупинить? Що може сьогодні Рим зробити і що робить, щоб врятувати Європу.

Нагадую: у Франції більше мечетей, ніж Католицьких храмів і розрив збільшується на користь мусульман. З 35 % італійців, які визнають себе католиками, тільки біля 10% є практикуючими християнами (люди похилого віку).

Не в кращому стані батьківщина Папи. Храми пустують і закриваються. В найближчі роки в Німеччині буде закрито ще бл. 700 храмів через зменшення прихожань (http://www.sedmitza.ru/news/3029202.html).

Церква у Католицькій Іспанії також, на жаль, стрімко втрачає свої позиції. Згідно опитування, не дивлячись на те, що 71,4 % опитаних визнали себе католиками, 58,5 % з них заявили, що не відвідують богослужінь. І тільки 13% засвідчили, що постійно відвідують Меси (звичайно, люди похилого віку). (http://www.sedmitza.ru/news/3029194.html)

Чехія уже цілком атеїстична країна.

Сьогодні найбільшою загрозою всього християнства є всепереможно крокуючий по землі матеріалізм, який безперешкодно через відкриті двері увійшов і наповнив наші Церкви! Чи не так?
І не має жодного пророцтва ні з минулого, ні з недавніх часів про розквіт Церкви (-ов). Навпаки, сьогодні очевидно сповнюються всі пророцтва про наближення Антихриста і для цього робиться все, щоби приготувати для нього всі і все. Чи не так?

А для чого якісь пророцтва коли маємо запевнення від самого Бога: Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Тому тут я би не переживав. Що ж до занепаду християнства в Європі, то якщо брати масовість - дійсно занепадає, але ті, хто залишаються(не побоюсь цього слова, бо стосовно християн воно означає ревність, мужність у бутті християнином) радикалізуються у християнстві, і, на мою думку, стануть фундаментом для відбудови Церкви в майбутньому.

Та й вже потрохи намічаються зворотні процеси, які тільки-но започатковуються, але нмсд будуть лише поширюватися у вже недалекому майбутньому, бо народ вже наївася всяких матеріалізмів, лібералізмів, мультикультуралізмів, гомосексуалізмів та й інших ізмів, і починає наново відкривати для себе цінності християнства. Взяти до прикладу зріст священичих покликань в Північній Ірландії, в країні в якій, якщо не помиляюсь, була недавно закрита остання семінарія через брак покликань, відродження монашества і зріст католицизму у США, повернення англікан до Католицької Церкви, ціла купа мирянських рухів як в Європі так і по цілому світу. Тому не все так погано, навпаки, я б сказав, що ці речі Церкву оновлюють, бо відгниває те, що має відгнити, а на його місці виростають нові здорові пагони, які вже починають давати плоди, і в майбутньому ще більше давати будуть.

Кількість - не завжди якість, а в християнстві саме якість має вирішальне значення.

[Tornado]

А для чого якісь пророцтва коли маємо запевнення від самого Бога: Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.

Так! Воістину, так! Ніяка сила Церкву не подолає! Та ця Церква буде у меншості. За Словом Христа, перед Його другим приходом - не буде розквіту Церков! "Чи віру знайду, коли прийду?". Чи не спостерігаємо сьогодні цієї тенденції до відходу від віри, від Церкви, від Бога?
А чимало пророцтв, які праведникам і святим відкрив Господь (!!!) тільки потверджують усі пророцтва пророків, апостолів і святих перших християнських часів. Читайте св. Серафима Саровського, св. Івана Кронштадтського, праведного старця Паїсія Афонського та ін. А зрештою, що пророкувала Пресв. Богородиця у Фатімі? Сьогодні повним ходом йде апробація і чіпізація в багатьох країнах світу. Чи це не є уже сповненням пророцтва св. Івана Богослова?
Тому говорити про якесь надумане щасливе майбутнє для нашої Церкви тут на землі вважаю цілковитим абсурдом, який повністю протирічить Божому Слову.
Чому не відповідаєте на головне запитання теми? Та сила, яка з Божою допомогою і благословенням може об'єднати наш народ (а це тільки Церква!!!), вона може і врятувати його! Дайте, будь ласка, відповідь на цю останню тезу.
І взагалі, прошу всіх бажаючих брати участь в обговоренні, висловлювати свої думки, бачення, розуміння, відношення відносно теми. Це на моє глибоке переконання для нас, українців, найважливіше.

[Just_me]

Церква НЕ може подолати роз"єднання в народі, бо сама не є єдиною. Це ще треба, щоб хтось об"єднав Українську Церкву, щоб вона ще потім когось об"єднала. Церква тотально безсила навіть проти хамства і безкультур"я, яке бачимо на вулицях, в транспорті, домівках і храмах (!!!) (вибачте, болюче місце, те безкультур"я - мала нещастя нині проїхатися трамваєм) в "побожних" містах, то що там говорити про більш глобальні справи? Ви, тут присутні що, рідко буваєте в храмі? Чи ви не бачите, хто його відвідує? Тільки старші та убогі, а тих, хто творять історію, хто має бути світочем, хто дає робочі місця, хто є обличчям політичним, економічним, бізнесовим, культурним цієї держави - одиниці. Так, молодь є в храмах. Але не та, що творитиме "завтра".
Церква - це також і я, Віталію. І держава - це я. Але одне бути Церквою чи державою на лавочці в парку, а інше - в Ватикані чи Києві в високих кабінетах. А я - на лавочці в парку. Можу тільки демонструвати культуру і незадоволення.

[andrivovk]

Церква НЕ може подолати роз"єднання в народі, бо сама не є єдиною.

??? Пожалітися о.Олегові? Чи самі виправитеся?

[Tornado]

Церква НЕ може подолати роз"єднання в народі, бо сама не є єдиною. Це ще треба, щоб хтось об"єднав Українську Церкву, щоб вона ще потім когось об"єднала.

Це, що Церква не є єдиною, це - найбільша Її біда і трагедія. Один Господь, одна віра, одне хрещення (каже св. ап. Павло), одна наука, одні св. Тайни, одна дорога до вічності і одне пристановище. І Господь просив, молив і благав "щоб всі були одно". То чому Церква не може бути єдиною? Вона мусить, якщо Її служителі усвідомлюють свою велику відповідальність за розділення. Тож повинні докласти всіх зусиль, щоб сповнити слова Спасителя: "Щоб всі були одно". Запитайте, будь ласка, служителів, як вони оправдують своє відношення до цих слів нашого Вчителя і Спасителя.

Тільки старші та убогі, а тих, хто творять історію, хто має бути світочем, хто дає робочі місця, хто є обличчям політичним, економічним, бізнесовим, культурним цієї держави - одиниці. Так, молодь є в храмах. Але не та, що творитиме "завтра". ... Але одне бути Церквою чи державою на лавочці в парку, а інше - в Ватикані чи Києві в високих кабінетах.

На превеликий жаль, Вами перечислені впливові люди, майже не відвідують або рідко бувають у храмі. 2-3 рази на рік, і то один раз по нагороду за пожертву. Це біда Церкви. Св. Іван Золотоустий строго критикував таких можновладців. А наші вищі церковнослужителі дають їм ще й нагороди. Це абсурд. Так, є велика різниця між Ватиканом і Києвом, і простими, як і Ви, сестро, як і багато Вам подібних братів і сестер наших за земними людськими мірками. Переконаний, що багато таких як Ви стоїте значно вище через свою простоту, скромність, вбогість за багатьох високих достойників. Іноді Вам співрадію, тішуся Вами, кланююся Вам і так хотілося би бути таким як і Ви. Бо Ваша дорога - дорога спасіння у вічне життя!

[Just_me]

Пожалітися?

Ви чудово розумієте, що я мала на увазі не Вселенську Церкву, а те, що в Україні як мінімум 3 Церкви, що об"єднують навколо себе велике число вірних - УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП. Не рахуючи автокефальних і ще й до превеликого жалю сектантів і розкольників, як догналіти. То треба щоб була 1 Церква - щоб у Львові та Луганську ходили люди до одного храму, щоб ще когось об"єднувати. Подивіться, що твориться.

Що хотіла ще додати, це те єдине, в чому я не сумніваюся і що здається мені променем світла в цьому жахливому мороці - це те, що УГКЦ в нашій державі є носієм нашої рідної мови, і вона збереже її що б не було, який би ворожий полк не топтав нашу землю.

[vitalko]

Так, молодь є в храмах. Але не та, що творитиме "завтра".

Хм... я б сказав, що та молодь яка є часто в храмах творить "завтра" вже сьогодні. Звісно не в загальнодержавних чи навіть місцевих масштабах, але вона допомагає конкретним людям в конкретних ситуаціях. Чи тим, що відвідує дітей-сиріт, пристарілих, неповносправних, чи тим, що організовує допомогу конкретним потребуючим сім"ям, чи навіть тим(а воно може і найважливіше) що своїм власним прикладом заохочує таку ж молодь до життя не за мірками світу а за наукою Церкви.
І нехай тих людей, яким надається допомога, небагато, але, як я вже говорив, кількість - не головне, Христос хоче якості. Бо як буде якість, то значить буде добра закваска здатна непомітно заквасити велику кількість муки поки все не скисне. І нехай результатів не видно назагал, але їх бачать конкретні люди, яким була надана допомога, які вже сьогодні отримують це "завтра"(а його в них могло і не бути). А це і є метою християнства - донести Добру Новину до конкретної людини, і в тому няпрямку треба працювати насамперед, бо він в даних умовах найбільш переспективний, нмсд.

P.S. Вибачте, що відхилився від теми.

[Just_me]

І нехай тих людей, яким надається допомога, небагато, але, як я вже говорив, кількість - не головне, Христос хоче якості.

Віталію, я не применшую значення малих добрих діл, але коли будемо творити великі? На малі діла час матимемо завжди, а великі можемо й не встигнути здійснити. Коли останній раз Україна нікому не кланялась, була могутньою, великою, розвиненою, передовою та культурною державою? За Ярослава Мудрого? Скільки часу пройшло? Власне про те кажу, що не підростає зміни на великі звершення. Маємо купу волонтерів, захисників природи, аніматорів. А де політики, економісти, режисери, бізнесмени? Де вони? Не в церкві, їх там просто немає. Чудово допомагати людям похилого віку чи неповносправним, але коли розгорнемо широкомасштабний проект з загальнонаціонального будівництва доріг і мостів? Коли наведемо порядок в сплаті податків? Коли митниця запрацює на благо громадян? Коли закриють всі шахти і модернізують сталеливарну промисловість? Коли відкриють кордони? Коли розбагатіємо? Коли нас почнуть поважати і рахуватися з нами? КОЛИ? Якби лише сама податкова служба почала збирати податки з тих гігантів, котрі зараз не платять, ще й дотації отримують, то у Вас і в мене зарплатня була б на рівні європейському, а то й вище на наступний же місяць. І відпала би потреба в волонтерах, бо держава б за це дбала.

[vitalko]

Віталію, я не применшую значення малих добрих діл, але коли будемо творити великі? На малі діла час матимемо завжди, а великі можемо й не встигнути здійснити. Коли останній раз Україна нікому не кланялась, була могутньою, великою, розвиненою, передовою та культурною державою? За Ярослава Мудрого? Скільки часу пройшло? Власне про те кажу, що не підростає зміни на великі звершення. Маємо купу волонтерів, захисників природи, аніматорів. А де політики, економісти, режисери, бізнесмени? Де вони? Не в церкві, їх там просто немає. Чудово допомагати людям похилого віку чи неповносправним, але коли розгорнемо широкомасштабний проект з загальнонаціонального будівництва доріг і мостів? Коли наведемо порядок в сплаті податків? Коли митниця запрацює на благо громадян? Коли закриють всі шахти і модернізують сталеливарну промисловість? Коли відкриють кордони? Коли розбагатіємо? Коли нас почнуть поважати і рахуватися з нами? КОЛИ? Якби лише сама податкова служба почала збирати податки з тих гігантів, котрі зараз не платять, ще й дотації отримують, то у Вас і в мене зарплатня була б на рівні європейському, а то й вище на наступний же місяць. І відпала би потреба в волонтерах, бо держава б за це дбала.

Великі починаються з малих. Як говорить Ісус Христос, Царство Боже приходить непомітно. Коли зерно сіють, то спочатку видно лише землю, аж поки не проросте і не зазеленія вся нива. Великі діла творити комусь треба, але якщо будемо чекати тільки великих діл, то можемо і не дочекатися взагалі, тоді як ци малих справ конкретні люди потребують вже тепер.
Маю хвору бабцю в селі, яка вже майже не ходить, і, так собі думаю, якщо я її не навідаю тепер, то пізніше вже шансу може і не бути. Дивно, що задумався я над цим тільки сьогодні, проте скільки раз я приїжджав в село і не виділяв окремо часу, щоб просто посидіти біля неї і поговорити з нею, чи послухати її, бо завжди були якісь більші, чи цікавіші справи. Як гадаєте, чи надто її цікавить те, хто завтра буде президентом, хто завтра підвищить пенсії, відремонтує дороги, дасть нові робочі місця і т.д? Їй важливіше(хоч вона ніколи цього мені не говорила, і не скаже) щоб хтось побув біля неї в тій хаті, яка для неї стала мало не в"язницею.
І це один приклад з моєї родини, не треба було навіть далеко ходити, а скільки такого навколо нас? Скільки маємо рідних, друзів, знайомих яким ми можемо допомогти вже тепер оцими малими ділами, бо маємо для цього відповідну владу і повноваження, а не робимо? А для них, це змінило би життя вже тепер. Тому тут насамперед треба працювати кожному, а трапиться робити велике діло, то будемо робити.
А тих людей, що ви перелічили, може змінити тільки сила(єдина мова, яку вони розуміють) або диво. Тому, чи варта пробувати саме з ними(не подумайте, що закликаю опускати руки і нічого не робити в цьому напрямку, боротися за свої права треба), але, у випадку з молоддю - майбутніми роботодавцями, бізнесменами, політиками, священиками, монахами, зрештою звичайними людьми, працювати треба обов"язково. Бо людина вихована в християнському дусі сьогодні завтра не буде брати і платити хабарів, не буде обкрадати ближнього, не буде даром садити в тюрму і відбілювати винних, не буде діяти проти власної совісті, не буде вважати себе гіршою за інших але і вищою також.
Що ж до власної поваги, то що мені до того, що про мене думають на заході. Відколи це кількість грошей в кишені робить мене кращим чи гіршим. Якщо хтось на основі цього про мене судить - це його біда а не моя. Я ж знаю, що сам Бог віддав за мене своє життя, і запрошує мене до вічного буття з Ним. Чи мені треба ще щось більшого, щоб поважати себе і інших? Біда вся в нас в середині, в тих рабах, якими нас зроибили, і яких ми не хочемо позбуватися, бо Христос робить всіх вільними.
Тому, в мене, як не дивно, на всі запитання, що ви задали, знайшлася одна-єдина відповідь: Шукайте перше Царства Божого, а все решта - додасться. В Бозі ж неправди - нема, тому і напрямок який він дає - вірний.

Такі ось мої думки.

[Just_me]

Що ж до власної поваги, то що мені до того, що про мене думають на заході. Відколи це кількість грошей в кишені робить мене кращим чи гіршим. Якщо хтось на основі цього про мене судить - це його біда а не моя.

І так, і ні. Бо українців за кордоном ненавидять та зневажають, оскільки заради утримання сімей і кращого життя на все готові. Чи ви не чули, які пропозиції іноземці давали нашим дівчатам? Чи не читали преси, що після матчу Україна-Швеція польські журналісти-шоумени говорили про українок?
"Воєвудський: А знаєш, що я вчора зробив після матчу з Україною?
Фігурський: Що?
Воєвудський: Я вчинив як справжній поляк...
Фігурський: Ти копнув собаку?
Воєвудський: Ні, я вигнав свою українку (сміх)
Фігурський (сміх): А то добра ідея (сміх). Мені це ще не спало на думку. Знаєш що? Я зі злості сьогодні їй не заплачу.
Воєвудський: Знаєш що, а я заберу свою назад, заберу її гроші та знову вижену (сміх)
Фігурський: Скажу тобі, що якби моя була хоча б трохи симпатичніша, то я би її ще зґвалтував.
Воєвудський: Е-е.. я не знаю, як моя виглядає, бо вона весь час на колінах (сміх)".
Ви знаєте, що українець не може винайняти житло в Німеччині, бо як бачать паспорт - одразу геть. Скільки разів ви стояли з протягнутою рукою під посольствами та консульствами інших держав? Ви знаєте, як принизливо дивляться, коли кажеш, що з України? Ти одразу або повія, або чорноробоча, або злочинець. Ні, ви, бачу, не знаєте, а моїй сестрі в Берліні це доводиться на своїй шкірі відчувати щодня. Коли ти сидиш в групі в університеті, йде перша пара, всі знайомляться, доходить до тебе черга, ти кажеш "Я з України", тоді твій сусід із Британії бере свої речі і відсувається подалі. Симпатично, чи не так?

[о.Олег]

Церква НЕ може подолати роз"єднання в народі, бо сама не є єдиною.

??? Пожалітися о.Олегові? Чи самі виправитеся?

тут все добре. Не треба жалітися. Тут нмсд не про Богословію Церкви, а про те, що люди з Церквою роблять (поділили і ділять), намагаючись використати її в своїх цілях... Правда... і до цієї теми у мене деякий спротив, адже Христова Церква і для українця, і для поляка чи росіянина чи китайця і
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

. Симпатично, чи не так?

Симпатично не те що це було (та розмова чи шо то там цитувалось), а те що це має продовження у Вас, п.Олю (нічого особистого, це тільки як приклад для розуміння про що я). Також симпатично що ми частенько є банальними користувачами з претензіями на свою незадоволенність і людським прагненням знайти причини цьому, і як водиться ходим далеко, але всеж не туди (розмови про відповідальність (підкресленням якої часто показуєм себе, ну звичайно я про себе, інші звичайно що ні) чомусь зникають коли ми виявляєм свій відчай, те що "накипіло". Це є людським, тому нічого дивного, сам так чиню, от навіть зараз. Але знаю що це слабкість і тупик, тобто кінцева зупинка Ду.. (душ , щоб охолонути. Ага, і молитва ще дуже корисна, тобто так Бог спонукає балакати до Нього).
І ще знаю, знаю точно. Це в принципі є нормальним бажанням, але саме ним і жертвують Велетні, тому в принципі Вони і Велетні, а я просто зарозумілий , надто самовпевненний, ЕГОЇСТИЧНИЙ (що навіть стосується відчуттів, особливо їх, а про матеріальне годі балакати), і той що має бажання жити добре вже і тепер (звичайно при такому погляді цього ніколи не буде, а будуть постійні пошуки причин чи винних). От саме цим і Жертвують зазвичай, і якщо це навіть зроблено для людей, то я в захваті, а якщо це зробленно для Бога (що по суті те саме, але просто з різними перспективами , а від так досконаліше ) то я приклоню голову перед такою людиною.
Я взагалі розумію потребу таких розмов і роздумів, як читав вище. Це дуже добре, бо це і називається шлях (на мою думку). Але є одна небезпека у цьому, і від неї я себе в голос хочу застережити, тобто : "Хватить скиглити і жаліти себе". Тобто особисто я вважаю щоб ці роздуми мене не зробили слабаком безвольним, який тільки що і може, це скиглити і нарікати.
(Це все я собі і в голос, був у зубного 2 години в кріслі , так що нічого дивного .
Розповім дещо: Ходжу на річку окунутись. Майже кожен день. Часто є невольним спостерігачем однієї молодої компанії, юнаки і дівчатка, молоді, напевне ще школу не закінчили. Знаєте, я знаю багато людей які би просто пішли в інше місце, подалі від них (або почали робити зауваження, і в основному це не з Любові, хоч вірю що є такі що саме з Неї. Хоча навряд, молодь сьогодні акселерати, мало хто би наважився), щоб не бачити і не дратуватись їх поведінкою, розмовами, курінням, бажанням дівчаток бути дорослими, бажанням хлопчиків вразити оточуючих... Ну я символічно порівнюю це з тим всім що відбувається навколо, як п.Оля згадувала. Я з ними поки не спілкуюсь, поки ні, навіть попри намагання з їх сторони.
Але от сьогодні я думаю, А ЩО РОБИТИ? Я напевне розумію більше тих діток (хоча не факт) , можу сказати що у всьому напевне, навряд чи в їх силах мене чимось здивувати, хоч в принципі я дивуюсь і радію коли спостерігаю зовсім зворотнє. Що робити я не знаю, і знати не можу. Бог знає, знає за кожного з них зокрема.
Ви тут згадуєте за Церкву розділену, хоч я і розумію про що п.Оля згадувала, але тим самим розумію що Вона не розуміє про що каже, чого саме очікує від Церкви (п.Оля, це зі всією повагою сказано і без докору.) Тобто іншими словами ми це бачим поки по різному, і я не знаю хто правий, тобто мова не про якусь якість, а про різні потреби. Хоча напевне це є нормальним і навіть добрим, коли бачим щось з різних кутів, але для одної цілі )
Люди добрі, а хто їх приведе до Церкви(навіть про ту яка згадувалась)? І я не хочу їм говорити за розділену церкву якої не існує, бо Церква є Одна і Вона Христова. Як вони спасуться у розділеній церкві? Ми як країна і як Церква це малюсінькі, щоб ставити собі у негативний приклад когось. А ось очікуєм від манюні ми як від сформованої людини. Ну це всерівно що я зара від сосідського маля попрошу перестрибнути через двометровий паркан.
Ну добре, якщо хтось зрозумів, то дякую , а хто ні, то також дякую .

[vitalko]

І так, і ні. Бо українців за кордоном ненавидять та зневажають, оскільки заради утримання сімей і кращого життя на все готові.

В тому і наша біда. Бо ніколи гріш, незалежно від мети для якої він має бути зароблений, навіть найблагороднішої, не може зароблятися способом аморальним і гріховним. Звичайно, більшість наших заробітчан чесно працюють за кордоном, хоч і на низькооплачуваних і важких роботах(попри навіть здобуту вищу освіту вдома). Але звідки оцей імідж злодюг і повій? Чи не від того що самі наші дають привід для нього(ті, хто бу в Іспанії чи Португалії розповідають, що більше бояться своїх ніж чужих, бо свої як не здадуть, то обкрадуть), чи не від того що наші українки готові навіть своє тіло продати за гроші, чи плюнути на чоловіка вдома - бо пияк і вийти заміж за старого діда з Італії, бо той знову ж таки має гроші? Хто винен, що українець українцю вовк як тут так і за кордоном? І чи вирішить дану проблему піднняття рівня ЗП? Думаю, що ні... Тут духовна революція потрібна, а її маємо ми починати, бо тикання пальцем нічого не дасть, нмсд.

Чи ви не чули, які пропозиції іноземці давали нашим дівчатам?

Не чув, але думаю догадуюсь якого саме характеру. І знову ж таки, чи не українські безпардонні дівки розмахують оголеними грудьми на цілий світ і трублять про те, що Україна - країна повій? Чи це іноземні повії з"їжджалися в приймаючі міста з цілої україни, чи чужі жінки розглядали Євро 2012 як шанс вдало вийти заміж за іноземця, чи не наші таксисти умудрилися довезти шведів з вокзалу на стадіон в Києві за 500 євро? А потім і відповідний імідж.

Чи не читали преси, що після матчу Україна-Швеція польські журналісти-шоумени говорили про українок?
"Воєвудський: А знаєш, що я вчора зробив після матчу з Україною?
Фігурський: Що?
Воєвудський: Я вчинив як справжній поляк...
Фігурський: Ти копнув собаку?
Воєвудський: Ні, я вигнав свою українку (сміх)
Фігурський (сміх): А то добра ідея (сміх). Мені це ще не спало на думку. Знаєш що? Я зі злості сьогодні їй не заплачу.
Воєвудський: Знаєш що, а я заберу свою назад, заберу її гроші та знову вижену (сміх)
Фігурський: Скажу тобі, що якби моя була хоча б трохи симпатичніша, то я би її ще зґвалтував.
Воєвудський: Е-е.. я не знаю, як моя виглядає, бо вона весь час на колінах (сміх)".

Читав, і знаю результат того всього. Нема вже на тому радіо ні тих людей ні тої програми. Хоча, думаю, вони мають немало своїх однодумців в самій Польщі, але що мені до того.

Ви знаєте, що українець не може винайняти житло в Німеччині, бо як бачать паспорт - одразу геть. Скільки разів ви стояли з протягнутою рукою під посольствами та консульствами інших держав? Ви знаєте, як принизливо дивляться, коли кажеш, що з України? Ти одразу або повія, або чорноробоча, або злочинець. Ні, ви, бачу, не знаєте, а моїй сестрі в Берліні це доводиться на своїй шкірі відчувати щодня. Коли ти сидиш в групі в університеті, йде перша пара, всі знайомляться, доходить до тебе черга, ти кажеш "Я з України", тоді твій сусід із Британії бере свої речі і відсувається подалі. Симпатично, чи не так?

Звісно, що несимпатично. Але за те, що ми будемо плакати про те, які ми бідні-нещасні і благати про повагу ніхто нас поважати не стане, скоріше навпаки. Зажерлася Європа(тут, знову ж таки не маю на увазі всіх, бо є і там багато добрих людей, тому мова не про них) бо не поважає ні своїх громадян, ні тим більше чужих. Але я би цим ображатися не став, знаючи те, що в Британії наприклад можна прийти обпльованим до хати, якщо ти є священик/монах і носиш відповідний одяг, що в цій країні відбирають дітей у здорових і віддають під опіку гомосексуалістів, де шанують чужу культуру і звичаї і утискають свої. Я би почувався гордим(в доброму розумінні цього слова) з того, що я живу гідним життям, ціную свою культуру/традиції, що норму можу вільно називати нормою, а збочення - збоченням, що можу носити хрест на грудях без боязні втратити роботу, що можу ходити на Службу Божу кожного дня і не маю ніякого браку в духовній опіці, що можу вільно сказати - я християнин і не бути затаврованим суспільством. Як багато ми маємо, то чому ж не почуваємося гідними? Це, на мою думку, наш духовний раб заважає нам вдихнути на повні груди, і від цього раба треба звільнитися, щоб могти жити в свободі. Коли ж звільнимося, то нічия думка збоку, ніяке поливання бруду нас не очорнять. Так ось думаю.

[Just_me]

Андрію, Ви говорите про якісь речі особистого плану чи сприйняття, я говорю за народ, за Україну. Чому народ може постійно бути на колінах, я ставлю собі запитання, чим наші люди відрізняються в гіршу сторону від тих, кого поважають і з ким рахуються. Від зневаги до цілого народу страждає кожен його представник зокрема. І страждає від зневаги як зовнішньої, так і внутрішньої. Я не бачу сенсу існування незалежної держави з таким ходом справ... Коли слово "українець" звучить принизливо, то куди ж далі?

[Tornado]

1. Люди добрі, а хто їх приведе до Церкви??? І знаєте, я не хочу їм говорити за розділену церкву якої не існує, бо Церква є Одна і Вона Христова...
2. Ми як країна і як Церква це малюсінькі, щоб ставити собі у негативний приклад когось. А ось очікуєм від манюні ми як від зформованої людини. Ну це всерівно що я зара від сосідського маля попрошу перестрибнути через двометровий паркан ...

1. Всім добре відомо, що немає Євхаристійного єднання між Католицькою і Православними Церквами. А це згідно науки Христа є найбільшою явною ознакою розділення.

2. Хіба приклад Грузії негативний? І за якими мірками ми менші за Грузію?

[andrey s.]

1. Всім добре відомо, що немає Євхаристійного єднання між Католицькою і Православними Церквами. А це згідно науки Христа є найбільшою явною ознакою розділення.

2. Хіба приклад Грузії негативний? І за якими мірками ми менші за Грузію?

А тепер уявіть що Ви це говорите тим малим дітям (яких згадував вище) які потребують Спасіння... То як??? (може годі думати тільки за своє его??...це не Вам особисто, ми не знайомі. Я до "шибко умних", спасіння яких уже в кишені, звертаюсь.)

2. Хіба приклад Грузії негативний? І за якими мірками ми менші за Грузію?

Вам нічого це не нагадує, чисто " ісконний" український погляд.
Україна НЕ Грузія...Прокиньтесь, і досить зазирати до сусіда з бажанням щоб як у нього, або краще.

[Just_me]

Як багато ми маємо, то чому ж не почуваємося гідними?

Бо в нашій державі безлад - нас мають за котят, яких одним менше-одним більше - не біда. Тому інстинкт самозбереження штовхає людей на різні речі, що створюють нам негативний імідж. Я часто веду полеміку із жіночками, що перевозять через кордон дрібну контрабанду - алкоголь і цигарки. Намагаюсь пояснити, що вони втрачають лице, через них про весь народ погана слава, а вони всі накидаються, як шуліки зі словами "Мені дітей треба годувати, вчити, одягати, я що маю робити?" І десь розумію, що виною тому стан справ у державі. Голод, Віталію, не тітка, з основними інстинктами боротися марно.

досить зазирати до сусіда з бажанням щоб як у нього, або краще.

Ні, треба сісти і казати "подайте голодному на прожиття!" Андрію, чому це людина не має прагнути найкращого? Не має прагнути жити достойно, їздити на курорти, їсти природно вирощені овочі, гарно одягатися, не думати про те, з чого завтра заплатити дітям за навчання? От мене турбує, що переважно віруючі ніколи цього не досягають, завжди перебувають на рівні серединка-на-половинку, тому вони і не у владі, не у бізнесі, не в нацбанку, не в податковій, не в митниці. Вони тільки в університеті, на службі в багатих або на пенсії. Ото і все.

[andrey s.]

Андрію, Ви говорите про якісь речі особистого плану чи сприйняття, я говорю за народ, за Україну.

А я хто? Китаєць чи інопланітянин? Та молодь яку згадував, хто вони? Невже це якись клуб українців в Україні. Виховувати потрібно Українців, бо як діти малі, десне слово. Своє виховання довіряю Богу (цей термін включає в себе дуууже багато, тобто і у Вас, п.Олю, я вчусь, але дякую Богу), і чого бажаю іншим.

[vitalko]

Бо в нашій державі безлад - нас мають за котят, яких одним менше-одним більше - не біда. Тому інстинкт самозбереження штовхає людей на різні речі, що створюють нам негативний імідж. Я часто веду полеміку із жіночками, що перевозять через кордон дрібну контрабанду - алкоголь і цигарки. Намагаюсь пояснити, що вони втрачають лице, через них про весь народ погана слава, а вони всі накидаються, як шуліки зі словами "Мені дітей треба годувати, вчити, одягати, я що маю робити?" І десь розумію, що виною тому стан справ у державі. Голод, Віталію, не тітка, з основними інстинктами боротися марно.

Щойно прочитав на Credo статтю(а вірніше роздуми над Святим Письмом), яка, як мені здається дуже вдало підходить до нашої теми:

Роздуми до Слова Божого на четвер ХІІІ звичайного тижня

Спочатку Спаситель зцілив душу, відпустивши гріхи (св. Йоан Золотоустий). Потім зцілив також тіло, наче підтверджуючи свій акт прощення.

Звернімо увагу на два слова, які промовив Господь до паралітика: Бадьорися, сину… Слово бадьорся можемо ще перекласти будь мужнім, відважним, будь сміливим. Ксенофонт вживає цього слова в значенні рішучості в битві, натомість Платон виражає цим словом брак страху перед смертю. Можемо побачити в цьому зверненні Господа заохочення до надії, але не тільки.

Страх перед смертю, страх, що в нас щось заберуть, відкинуть, будуть обмежувати – це страх, який паралізує наше життя і часто штовхає до не Божих виборів. Особливо зараз багато людей втікає від відповідальності за власне життя, від усього життєвого тягаря, який несе нам кожен день.

Тому Господь говорить не тільки бадьорся, але теж звертається сину. Як багато містить це слово: Ти потрібний мені, ти вартий того, щоб я втручався у Твоє життя. Ти вартий зцілення і радості.

http://www.credo-ua.org/2012/07/65526

Якби вдалося донести до кожного слова виділені жирним шрифтом, то думаю питання власної гідності було б закрито раз і назавжди. Адже якщо мій небесний Батько до мене так звертається, то що мені до всяких недоброзичливців, які мене паплюжать? Чи порівнюється їхнє судження про мене до Божого? Ми не знаємо Бога, ми не знаємо якого ми Духа, як говорить Ісус Христос, тому і асоціюємо себе з тим, що маємо і що робимо. А так би не мало бути, бо ми гідні перш за все тому що сам Бог нас своїми дітьми називає. Чи є щось що може нам ту гідність додати чи забрати?

[Tornado]

Дорогі брати і сестри в Христі!

Будь ласка, тримаймося основної теми: "Яка Церква може об'єднати наш народ,а отже - врятувати його?".

Якби це був якийсь такий собі світський форум, то я б тему назвав так: "Хто може об'єднати наш народ?". Відповідь, очевидна - Бог через Церкву. Тоді постає логічне питання: а яка саме з традиційних Церков, адже їх у нас декілька?

[о.Олег]

Дорогі брати і сестри в Христі!

Будь ласка, тримаймося основної теми: "Яка Церква може об'єднати наш народ,а отже - врятувати його?".

Якби це був якийсь такий собі світський форум, то я б тему назвав так: "Хто може об'єднати наш народ?". Відповідь, очевидна - Бог через Церкву. Тоді постає логічне питання: а яка саме з традиційних Церков, адже їх у нас декілька?

тут надто багато запитань до плутанини, в контексті якої подаєте запитання. Тут і канонічні території, тут і автокефалії...
Яка Церква? А яку можемо вважати Церквою правомірно? Вірую - Христову Церкву, яка повністю тотожна Католицькій Церкві.
З повагою, о.Олег

[Tornado]

Плутанина може і є, бо багато дописів не по темі.
Я розумію вихід, порятунок для нашої нації, народу і держави в тому, що об'єднаються наші традиційні Церкви в Єдину. Як це могло б виглядати, якраз і є темою. Розумію, що УГКЦ від Ватикану не отримає Патріархату через те, що Рим побоїться нашкодити стосункам з Москвою. Ви ж знаєте, як Москва кричить представникам Ватикану, що зустріч Папи з Кирилом може відбутися тільки тоді, коли вирішуться питання храмів на Зх. України. Можете собі уявити що було б тоді, якби Рим дав визнання (Патріархат) УГКЦ? Та стосунки РКЦ з РПЦ, слава Богу, почали налагоджуватись, а отже Ватикан на такий крок не піде. Чи не так?
А ось Констант. Патріарх Варфоломій казав вже неодноразово, що з радістю дасть визнання для УПЦ КП, тільки одна умова - об'єднання православних Церков (не знаю, чи УГКЦ він мав теж на увазі...). А одна Церква - це велика сила.
Глянути тільки на таку маленьку державу Грузію, де населення складає трохи більше 4 млн. чол. І мають свою Православну Церкву, Яку визнає як Рим, так і Москва.

[о.Олег]

Плутанина може і є, бо багато дописів не по темі.
Я розумію вихід, порятунок для нашої нації, народу і держави в тому, що об'єднаються наші традиційні Церкви в Єдину. Як це могло б виглядати, якраз і є темою. Розумію, що УГКЦ від Ватикану не отримає Патріархату через те, що Рим побоїться нашкодити стосункам з Москвою. Ви ж знаєте, як Москва кричить представникам Ватикану, що зустріч Папи з Кирилом може відбутися тільки тоді, коли вирішуться питання храмів на Зх. України. Можете собі уявити що було б тоді, якби Рим дав визнання (Патріархат) УГКЦ? Та стосунки РКЦ з РПЦ, слава Богу, почали налагоджуватись, а отже Ватикан на такий крок не піде. Чи не так?
А ось Констант. Патріарх Варфоломій казав вже неодноразово, що з радістю дасть визнання для УПЦ КП, тільки одна умова - об'єднання православних Церков (не знаю, чи УГКЦ він мав теж на увазі...). А одна Церква - це велика сила.
Глянути тільки на таку маленьку державу Грузію, де населення складає трохи більше 4 млн. чол. І мають свою Православну Церкву, Яку визнає як Рим, так і Москва.

найперше - це Константинополь залежний від Москви (як і інші православні) настільки, що часами говорить, але лише говорить. Візьмімо недавні приклади з Фінляндією чи Естонією, де нібито втрутився Стамбул (дарував автокефалію): а там і далі в декілька разів більшою і сильнішою (в кожній з країн) є Російська Церква. І, щодо плутанини, яку, власне не хтось не потемі, а саме Ви (у старттопіку - перепрошую, але перегляньте і даремно Ви говорите, що "не по темі", якщо самі її почали і це, власне, тема - не лише назва, до якої нас повертаєте, а й те, як її розумієте) писали, Ви і тут не дуже розумієте: немає в православній системі свого "папи" (чи то в Стамбулі, чи то в Москві), який єдиний може вирішувати проблеми відносин православних. Казати Варфоломій може і каже дуже багацько, що дає "надію" ще на один розкол на "промосковських" і "проконстантинопольських" ПЦ
Стосовно ж політичних загравань Ватикан/Москва - вони мають місце у тому контексті, що Ватикан намагається охопити всіх і всіх привести до Єдності в Христовій Церкві, от лише до проголошення Патріархатом це не має відношення у звязку з тим, що це нашій УГКЦ (церкві свого права) треба дозріти до проголошення себе Патріаршою Церквою, а Папа це канонічно потверджує. І ми ростемо: розвиваємо всі структури Патріаршої Церкви, щоб бути Патріархатом
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Плутанина може і є, бо багато дописів не по темі.
.

Тут я з Вами не погоджусь, скоріш багато дописів є з Вашої точки не в тему, тобто своєю суттю не торкаються Вашого бачення цієї теми, або Ваших очікувань від неї. Пробачте, але це вже більше Ваша проблема, наприклад я не написав оффтопу, а писав все в тему як я її бачу чи розумію (якщо я не доріс до Вашого рівня, то прошу мені велекодушно пробачити ).
Ви трішки підганяєте все під своє розуміння і відверто, то справді прислухайтесь до о.Олега в його зауваженнях.

Дорогі брати і сестри в Христі!

Будь ласка, тримаймося основної теми: "Яка Церква може об'єднати наш народ,а отже - врятувати його?".

Відповім асоціяцією яка мені прийшла одразу по прочитанні. Ну так ось, памятаєте якого спасителя очікували всі Євреї і з якою метою? Правда прихід Месії як Є трішки їх розчарував, а й навіть відвернув. Бачив один фільм(тобто я про саму суть фільму, він не притендує на якісь "взірець", просто суть) , так один учень Христа побачив у Ньому щось дуже бажанне для себе, всі його журби, незадоволення, обурення, ненависть до ворогів, і ще купа всього що можна було (з його погляду) реалізувати (Вирішити свої проблеми, а й навіть не свої, а цілого народу. Бо йому і за народ душа боліла, іто напевне щиро) з-за допомогою Христа. Ну кінець сумний, кароче він розчарувався спочатку у Учителі, потім взагалі у всьому включно з собою, і далі сумно.
Я поясню. Для мене така постановка питання є трішки не зрозумілою, щоб на цій підставі (запитання) розважати над відповіддю. Розумієте, Церква це не політична організація, Церкву не можна так використовувати і підганяти своє бачення під цю примху.
Якщо поставити так запитання як Ви і піднести його людям які далекі від Правд віри, від Духа наповняючого Церкву....Ви розумієте, можна у них відняти останню надію на Спасіння. Церква рятує Душі, тобто через Неї Бог діє. І повірте, якщо поміняти місцями ці пріоритети (спасіння душ і спасіння держави чи народу) то це кааапец.
Ваша постановка звучить як намагання використати Церкву (я навіть не сумніваюсь у Вашцй щирості і добрих намірах), але для початку не потрібно квапитись і трішки вникнути в суть (трішки почитати самому, а не кладати своє розуміння з почутого десь, про устрій і історію. Власне цим я зараз займаюсь сам, бо думав що щось знаю, і повірте, я розчарувався у своїх знаннях і розумінні деяких питаннь), ЩО Таке Церква і для чого Христос ЇЇ Дав нам.
А те все про що Ви кажите, то так.це все можливо, але не як мета, а як нагорода від Бога (якщо простіше, то Бонус від Бога за Любов до Нього). Тобто це ще потрібно заслужити у Бога, а цього не станеться по нашій натурі, ми не пізнаєм Любов Божу поки не розкаємся (ну типа як з бл. сином. Тобто ми Українці виним кого завгодно, тільки не себе, горді ми, і повторю, це НЕ ГІДНІСТЬ, скоріше тупість). Єдність чи навіть екуменізм не є основою, Церква (Господь ) може породити цей Дух, який вже зробить все решта згідно Божої Волі. Але цей Дух навряд чи можна використовувати як нам заманеться чи щось таке (пожнем гіркі плоди).
Знаєте, якщо коректно поставити запитання то і відповідь сама прийде (то дядько Єнштейн такий мудрий, не я ).
Яке питання, така і відповідь.
Дякую.

[Just_me]

Ви тут згадуєте за Церкву розділену, хоч я і розумію про що п.Оля згадувала, але тим самим розумію що Вона не розуміє про що каже, чого саме очікує від Церкви

Цілком, цілком розумію. І усвідомлюю, що я в своїх очікуваннях скоріш за все рації не маю. Очікую, що Церква буде в нашому суспільстві плекати суспільні цінності - культури, праці, бажання всім разом рватися вперед і покоряти вершини - політичні, бізнесові, культурні і всі інші. Очікую, що Церква почне більше дбати за суспільство, ніж за індивідів, бо суспільне добро стоїть вище індивідуального. Хоча і розумію, що Церква дбає про душу по смерті ще за життя, а душа в кожного одна. Але яка тоді інституція візьме на себе місію, описану вище? Об"єднати у боротьбі за суспільні блага? Бо наразі я бачу (зі своєї суб"єктивної точки зору), що Церква культивує цінності "краще синиця в руках, ніж журавель в небі", люди не стимулюються до глобальних змін та звершень, бо Царства Божого і без цього можна досягнути, будучи цілком пересічним членом суспіьства, живучи на 1200 гривень зарплатні і скрушно споглядаючи віддалено збоку на те що твориться навколо. А могло б бути інакше... Не пригадую, чи розповідала тут:

2005 рік, фінал Ліги Чемпіонів – Мілан-Ліверпуль. Мілан за підсумками першого тайму виграє 3:0. Все закінчено. Жодних шансів на перемогу.
"You'll Never Walk Alone" ("Ти ніколи не будеш йти один") – гімн ліверпульських вболівальників. Вони всі встали в перерві матчу, взялись за плечі і почали співати. І не сідали до завершення матчу. Співали, підтримували свою команду, гнали її вперед. В ситуації, коли шансів на перемогу, здавалося, нема.
В 2-му таймі Ліверпулю вдалось зробити неможливе – забити 3 голи, протриматись в додатковий час і виграти за підсумками післяматчевих пенальті.

Якщо Церква не буде гнати вперед, бо спастися можна і позаду, (а це - її основна мета), то іншої інституції, яка це зробить, я не бачу. Індивідуально люди нічого не зроблять, бо потрібно робити все разом, але немає тієї установи, що їх у справі боротьби за краще життя для народу і України єднає...