«Усі нитки вели до святого Юра»
Культура
Розмова з Ґжеґожем ЛІНКОВСЬКИМ, режисером документального фільму «Блаженний... Праведник?»
Ви саме монтуєте документальний фільм про митрополита Андрея Шептицького. Чи можете сказати кілька слів про цей фільм?
Це детективний фільм. Його сюжет полягає в тому, що отець Стефан Батрух у різних місцях світу – в Україні, По-льщі, Ізраїлі, пробує довідатися, чому так довго триває беатифікаційний процес митрополита Шептицького і процес за внеском про присвоєння звання «Праведник серед народів світу». Відомо, що в першому випадку це триває вже понад 50 років, а в другому 16 разів відкидався внесок. Останнім разом не був відкинений, залишено хвіртку, тобто справа не закрита, тільки залишена для чергового розгляду.
Чекає вона на це вже два роки. Фільм починається поясненням, у чому полягає різниця між шовінізмом і патріотизмом. Я постійно змагаюся з різними стереотипами в поглядах поляків на українців, українців на поляків, одних і других на євреїв та навпаки. Творять вони таку піну, що плаває на поверхні і яку я мушу весь час відкидати, щоб уникнути враження постійної напруги між тими народами. Шептицький мені являється як постать, що рішуче діє для їхнього поєднання. У ті часи про це навіть годі було думати.
Чи вдалося Вам знайти відповіді на поставлені питання?
Так. Частково вони будуть показані у фільмі — не хочу цього розказувати, але напевно історія з беатифікацією та званням «Праведник серед народів світу» виникає передусім зі стереотипного мислення, з невміння подивитися на митрополита в значенні трансцендентному. Не можна розглядати цю постать без історичного контексту. У Яд Вашем цього контексту не розуміють, не розуміють його і поляки, не розуміють навіть українці, які не усвідомлюють цієї постаті. Думаю, що вона щойно чекає на свій ренесанс. Хоч українці повинні до неї сягати, бо вона була профетична. Шептицький завжди говорив, що Україна буде незалежна.
Тепер є добрий момент, якщо йдеться про беатифікаційний процес. Виглядає на те, що закінчився етап збирання різних документів, задавання питань — також і тих стереотипних – і відповідей на них, врешті той історичний контекст узято до уваги. Крім того, у порівнянні з Пієм XII Шептицький виглядає набагато краще. Отож, був він єдиним ієрархом, який під час II Світової війни настільки виразно запротестував проти нацистської системи, проти Голокосту, який створив у Греко-католицькій церкві організовану акцію рятування євреїв. Шептицький переховував у себе у Святоюрському палаці відомі постаті єврейського світу: Давида Кахане, д-ра Хамайдеса, сина Єхескеля Левіна — Курта, який, до речі, розказує про це все у фільмі. Крім того, є документи і докази на те, включно з картками, що попереджували окремих греко-католицьких священиків перед арештами, бо в їхніх парафіях видавалося забагато метрик євреям. Шептицький створив цілу систему в монастирях Студитського чину, де рятуванням євреїв займалися близько кількасот монахів і монахинь. Отож, такі документи вже зібрані. Бракує тільки чуда. З того, що говорив єпископ Гринчишин — бо ми віднайшли і єпископа Гринчишина, тобто постулатора, який протягом 48-ми років вів у Ватикані беатифікаційний процес — є чудо в США. Звичайно, остаточне рішення прийме Папа Римський.
Незважаючи на ті прекрасні заслуги, про які Ви говорили, нагонка на митрополита Шептицького триває вже 50 років і в мене складається враження, що останнім часом набирає сили. Чому?
На мою думку, вона ведеться виключно з політичних міркувань людьми, які не розуміють історичного контексту і будують свій політичний образ виключно на вічному пригадуванні кривд. Відомо, що в історії й українського народу, і народу польського діялося різне, однак ці народи повинні з того очиститися, самі повинні зробити розрахунок зі своїм сумлінням.
У Польщі існує ще такий стереотип-ний міф Кресів, такий спосіб мислення про ті місця, що оцінює негативно все, що там діялося. Тому трагедія Волині дуже часто використовується до політичних дій. Тепер так діється, наприклад, за справою о. Ісаковича-Залеського, який порушує ці теми, але рідко використовує документовані факти, також щодо митрополита Шептицького. Не знайдено жодного документа, який підтверджував би, що Шептицький казав греко-католицьким священикам убивати. Це якесь безглуздя! [...]
Повний зміст статті: 28 грудня
«Наше слово» №51, 21 грудня 2008 року
http://nslowo.pl/content/view/259/73/