Суїцид - це гріх?

[romanm]

Пане Вово, чому протестантам та сектантам так потрібно принижувати Богородицю?

Я ось про це. Щось типу, знаменитого питання про щоранковий запій коньяку. Є своїбачення однієї і іншої сторони. Спокійно потрібно аргументувати.

[andrey s.]

Я нехочу бути,,"тіпа самий умний"....
Но на мій погляд,,є речі які просто треба приймати,,бо тоді саме слово "віра",,втрачає всякий сенс...
Інша справа,,коли розважати над "таїнством віри",,з ціллю проникнутися ним,глибше пізнати і зрозуміти...
Но що робити коли ці речі просто заперечуються???
Щукається любий спосіб,,розбити люцкою логікою,ті підвалини,,на чому все формується і тримається..(нікого конкрктно,,я немаю наувазі.Якби мав,,то казав-би конкретно)
Просто намагаюсь зрозуміти чому,,навіщо???????? Яка ціль???
Чи можливо вірити в те,,що можна пояснити нашими смертними і кволими мозгами(5-8%)..Чи хтось хоче в такій спосіб повірити,,типу якщо когось непереконаю-то сам повірю,,бо напевне це правда..
Це просто розважання...ДЯКУЮ..

[о.Олег]

Отець Iгор БОЙКО: «Безвихідних ситуацій не буває!»
Священик УГКЦ — про причини самогубств і про те, як їм запобігти
Розмовляла Оксана КЛИМОНЧУК

Як свідчить статистика, в Україні почастішали випадки самогубства. Причому не тільки у східній її частині, яку з багатьох причин називають депресивною. У західних областях — також, незважаючи на те, що її вважають релігійною. До речі, на Галичині, Волині, Буковині й Закарпатті, за даними МВС, завжди було менше правопорушень. А все — через сильну присутність Церкви в цих регіонах. Про причини самогубств і про те, як їм запобігти, розмовляємо з греко-католицьким священиком, керівником Школи біоетики Українського католицького факультету, членом-кореспондентом Папської академії Pro Vita Ігорем БОЙКОМ.

— Отче Ігорю, в Україні зараз спостерігається епідемія суїцидів. Чия тут більша провина, на вашу думку, — влади чи Церкви?

— Я радше волів би формулювати питання таким чином: що повинна робити влада і Церква для того, щоб запобігати вчинкам суїциду серед своїх громадян та вірних? Не виключно, що однією із причин суїциду в Україні може бути факт моральної та духовної кризи, спричинений тим, що на першому місці серед ключових пріоритетів людини є: матеріальні цінності, успіх, кар’єра, стремління заробити швидкі гроші, а загальнолюдські цінності — чесність, правда, відповідальність, пошанування життя, віра в Бога — відходять на другий план. Тому варто мабуть розпочати із виховання на християнських засадах у сім’ї, у школі, щоб молода людина, коли опиниться перед складними ситуаціями в житті й питанням вибору, могла ухвалювати правильне і відповідальне рішення.

— Чому, на ваш погляд, саме східний регіон такий депресивний?

— Україна, зокрема східний регіон, перебувала доволі багато часу в режимі, що відкидав Бога, духовність, моральні цінності, забороняв ходити до Церкви... і сьогодні ми маємо плоди цього. Коли людина віддаляється в своєму житті від Бога, заперечує Його існування і віру в Нього, поволі вона втрачає розуміння сенсу життя, повагу до життя іншої людини та пошанування особистого. Не дивно, що саме такий стиль життя і може бути причиною депресивного стану багатьох людей. Що робити, щоб ситуація змінилася на краще? Тут і держава і Церква повинні відіграти важливу роль. По-перше держава повинна створити належні умови для своїх громадян, які мали б будувати не Європу (Португалію, Іспанію) чи Росію, а Україну. Наші жінки повинні дбати про своїх дітей та старших батьків, а не доглядати італійок чи грекинь. По-друге, Церква повинна проявляти належну душпастирську опіку над усіма вірними, зокрема тими, які потребують особливої духовної допомоги. Дякувати Богу, сьогодні є можливість вільно ходити до Церкви, мати провід духовних наставників, святкувати релігійні свята, і саме ці чинники можуть бути надзвичайно корисним духовним захистом для людини у її житті.

— Ми розуміємо, що це дуже глибоке питання, але якщо спробувати на нього відповісти, то чи можна якось попереджувати суїциди в Україні?

— Це і має бути нашим пріоритетним завданням. У цьому питанні ми усі маємо бути солідарними. Соціологи, які досліджують явище суїциду, говорять про те, що дуже часто людина, яка має намір здійснити суїцид, дає про це певну звістку. Це можуть бути дуже приховані натяки на те, що я перебуваю у безвихідній ситуації, ніхто мене не розуміє, я часто думаю про суїцид, дивлюся фільми або читаю книжки на таку тематику... Тим самим особа дає нам певний «сигнал-дзвоник», що у її житті є певні негаразди і труднощі. І тут постає ключове питання, наскільки ми готові почути те, що нам каже ця людина, і зрозуміти її. Спробувати з нею поговорити і довідатися, що є причиною такого її стану. Ще раз повторюся, у житті немає безвихідних ситуацій, але часто цей вихід потрібно шукати, а не опускати руки. Тому тут завдання щодо попередження суїциду в Україні стоїть перед кожним із нас. Тому що ті, хто чинить суїцид або суїцидальні спроби, — це наші діти, друзі, знайомі, співпрацівники, сусіди... Ми не повинні думати, що хтось інший має це питання вирішувати: психологи, священики, лікарі... Це питання життя і смерті, і тому кожний із нас є до цього причетним та співвідповідальним.

— Хто яку роль тут має виконувати — Церква, влада, громадські організації?

— Основне завдання Церкви — це продовжувати сповіщати Євангеліє (Добру Новину) всім людям доброї волі. Адже це завдання Христос доручає своїм апостолам у момент свого вознесіння, щоб вони йшли у світ, проповідували Слово Боже і хрестили людей. Тому Церква повинна вірно виконувати це Богом дане завдання і давати відповіді на сучасні виклики, перед якими може опинитися людина. Адже не є секретом, що сьогодні в багатьох країнах ухвалюються закони, що схвалюють асистоване самогубство (допомогу у скоєнні самогубства), узаконення евтаназії, абортів тощо. Дуже часто саме в цих країнах, де діють такі закони, рівень скоєння суїциду є значно вищим з огляду на непошану до людського життя, що знаходиться на завершальній стадії або лише на початковій стадії свого розвитку і ще або вже не в змозі (людина в стані коми) захистити себе. Тому тут голос Церкви має бути почутим. Нещодавня ініціатива УГКЦ та РКЦ в Україні щодо заборони абортів є виразним свідченням того, що Церква не мовчить, а піднімає свій голос для того, щоб захистити тих, хто самостійно захистити себе ще не може.

Зі свого боку влада та громадські організації повинні робити усе можливе для того, щоб дбати про добробут своїх громадян. Щоб кожна людина мала можливість працювати, чесно заробляти гроші, дбати про свою сім’ю і тим самим відчувати себе реалізованою. Нещодавно я мав розмову з одним чоловіком, який мені зізнався, що у його житті були такі складні моменти, коли він не мав можливості працювати і забезпечувати свою сім’ю, що мимоволі закрадалися думки покінчити з усім за допомогою суїциду. Але, дякувати Богу, вчасно з’явилися добрі люди, які запропонували можливість додаткового заробітку, і таким чином цей чоловік сьогодні працює і забезпечує свою сім’ю. А скільки таких людей сьогодні є в Україні? Тому варто почати із належного виховання у сім’ї, у школі, щоб молоді люди почувалися потрібними та вповні реалізованими громадянами своєї країни.

— Чому суїцид — це гріх?

— Господь Бог настільки цінить людське життя, що для його охорони дав окрему заповідь «Не вбий». Цю заповідь Святе Письмо подає як Божий наказ (Вих. 20, 13; Втор. 5; 17), вона міститься у Декалозі — самому серці Завіту, укладеному між Богом і вибраним народом. Бог проголошує себе абсолютним Господарем життя людини, створеної на Його образ і подобу (пор. Бут. 1, 26-28). З цього видно, що людина не має права вкорочувати собі життя, бо воно не належить їй. Творець дав людині життя у користування, але не дав права розпоряджатися ним як-небудь.

Святіший Отець Іван Павло ІІ в енцикліці «Євангеліє Життя» писав: «Самогубство завжди є морально не припущеним, такою ж самою мірою, як і вбивство» (№66). І ще: «Заповідь «не вбивай» має виразно негативний зміст, бо визначає граничні межі, яких ніколи не можна переходити» (№54).

Кожна людина зобов’язана жити згідно з Божим планом, тому не можна погоджуватися на свідоме позбавлення себе життя, тобто на самогубство. Така дія людини є відкиненням найвищої влади Бога і його плану любові. Отже, акт самогубства є відкиненням любові до себе самого та ближнього, запереченням природного інстинкту життя, втечею від обов’язків справедливості та любові до оточуючих. Кожній людині належаться права на свободу та права на автономне організування власного існування, але сам факт жити-своїм-життям не є об’єктивним вибором людини, бо так як ніхто з нас не вирішив увійти самостійно в це життя, але був до нього покликаний, так само ніхто не може його залишити, не почувши поклику з нього.

З усіх цих причин пряме самогубство (тобто таке, яке є бажане особою як ціль та засіб) в будь-якому разі, з якої причини воно б не сталося, слід розглядати як вчинок морально недозволений. Як наслідок цього, не є також справедливим допомагати особі у заподіянні собі смерті (допомога в самогубстві), тому що, як ми читаємо в енцикліці «Євангеліє Життя», «той, хто підтримує самогубний намір іншої людини й допомагає здійснити його через так звану «допомогу в самогубстві», стає співучасником, а іноді й безпосереднім виконавцем несправедливості, яка ніколи не може бути виправдана, навіть тоді, коли її виконано на її бажання» (№66).

— Як можна охарактеризувати суспільство, коли молоді люди так масово обирають самогубство?

— Значне збільшення кількості самогубств серед молоді може бути поясненим як трудність у пристосуванні до власного соціального статусу й до неочікуваної та напруженої ситуації. Самогубство є втечею від ситуації, яку особа сприймає як нестерпну. У віці 14—18 років молода людина переживає кризу і хаотичний пошук самоідентифікації, а також важливий період боротьби за незалежність. Підлітками керує бажання вплинути на поведінку іншої людини, тому вони часто чинять спроби самогубства. Молода людина у віці 18—35 років переживає поразки ділового або романтичного характеру: втрата дорогої людини або фінансові проблеми, що можуть спричиняти депресію. Більшість молодих людей живе сьогоднішнім днем, сповідуючи, за прикладом дорослих, філософію споживацтва і пріоритету матеріальних благ. Саме таке суспільство ми маємо сьогодні, можливо, дещо хворобливе, але я вірю, що потрібно прикладати зусилля і змінювати цю ситуацію на краще.

— Який рецепт, пораду можете запропонувати тим, хто не може себе знайти?

— З огляду на те, що ми є християнською країною, слід бути переконаним у тому, що наша надія — у Христі. Через нашу віру, надію та любов ми повинні протистояти злу. Саме тому християнська мораль не обмежується проголошенням осуду самогубства, базуючись на загальних принципах, — вона уважно вивчає причини, які спонукають людину переступити межу свого життя.

Щоби запобігти цьому нищівному крокові, існують три особливі завдання морального упередження від самогубства. По-перше, суспільство має обов’язок запобігати усім можливим причинам, які можуть наштовхнути особу на позбавлення себе життя, намагаючись бути поряд із особою, котра розчарована і перебуває у тривожному стані. По-друге, нагадувати усім християнам та людям доброї волі, що віра в Бога може помогти подолати терпіння і труднощі тим, хто почувається пригніченим і розчарованим. По-третє, треба зрозуміти стан душі людини, котра вирішує добровільно накласти на себе руки, щоб уникнути абстрактних моральних суджень у конкретних ситуаціях.

Катехизм Католицької Церкви нагадує нам, що не лише важкі психічні розлади, а й «велика журба чи страх випробування, терпіння або тортур можуть применшити відповідальність суїциду» (№2282). «Не слід втрачати надію на вічне спасіння людей, які заподіяли собі смерть. Бог може їм дати, лише Йому відомим шляхом, нагоду спасенного каяття. Церква молиться за людей, які відібрали собі життя» (№2283).

http://www.day.kiev.ua/228838

[kristik]

Мені якось з дитинства говорили, що суїцид - це страшний гріх і під впливом цього, коли десь чула, що хтось покінчив життя самогубством відчувала якийсь страх і відразу до тої людини. Тільки зовсім недавно почала думати по-іншому. Ні, я не хочу сказати, що суїцид це не гріх (важкий гріх ), але чи завжди він більший в тих хто вчинив самогубство, ніж в тих, що певною мірою могли підштовхнути людину до цього кроку? А скільки останнім часом чується в новинах, що діти віком 9 - 14 років закінчують життя так по -дурному?! Так нема безвихідних ситуацій (як то кажуть, є безвихідні люди). Але чи не наше завдання показати той вихід такій заблуканій людині, а не відразу відштовхувати, що мені здається і є причиною того страшного позбавлення себе життя. Є різні люди і не всі одинакові, і психіка у всіх різна, тому, що одним здається смішним для конкретної людини може бути трагічним. Тому я дуже рада, що Католицька Церква є не така категорична щодо такого виду смертей. В кінці кінців, Бог є суддя і Йому судити! І слава Богу, що залишається хоч маленька надія, що такі душі так само можуть бути оправдані і заслужити собі на Вічність...

[andrivovk]

Читав життєпис св.Терези з Лізьє ("історія однієї душі"). Дослівно не пам'ятаю, як вона там казала.Але коли вона мала важкі терпіння від хвороби, то казала, що тепер може зрозуміти самогубців. отак.

[andrey s.]

Тому я дуже рада, що Католицька Церква є не така категорична щодо такого виду смертей. В кінці кінців, Бог є суддя і Йому судити! І слава Богу, що залишається хоч маленька надія, що такі душі так само можуть бути оправдані і заслужити собі на Вічність...

Так, ніхто не знає цього, таким чином Церква навчає Божого Милосердя. А ось людина в останню мікросекунду перед кінцем життя розкаялась в тому на що вже впливу фізичного не мала ( зрозуміла що вчинила і покаялась перед Богом..у ті хвилини це Не Щирим бути не може). Якщо так, то та людина виправдання Богом, а якщо ні, то тільки це відомо одному Йому.
Ми люди частіше помиляємся ніж маєм рацію, і у цьому правди знати не можемо (навіть якщо є записка посмертна). А вірогідність такої помилки є кричущою для людини, Бог може спитати , а точніше дідько вхопити, коли так думаєм ствердно про когось.
Це майже як догма (я не знаю як вірно це називається) . Ніхто ні про кого не може (без гріха) заявити що він потрапив у пекло (чув що навіть про Іуду Іскаріота, а від так ні про кого у світі).
Навіть коли іде канонізаційний процес то цікавляться чи кандедат ні про кого таке не казав ствердно.

У Східній Церкві це вже йде на поправку, і те що було в якісь мірі теж стосується Любові до Ближнього, з любові до всіх засуджується вчинок одного. Але це більш Старозавітня Любов, а Христос Воскрес і нам пора преображатись в Його Дусі.
десь так бачу чи підозрюю .

[romanm]

Тому я дуже рада, що Католицька Церква є не така категорична щодо такого виду смертей. ...

У Східній Церкві це вже йде на поправку, .

А в якій точніше? Бо по православних нічого подібного не бачу.

Хочу застерегти від розуміння : милосердний = вседозволяючий. я, наприклад, боюся "справедливості" Бога. В якому сенсі? В тому, що як предстану перед Ним і мене будуть судити милосердно але справедливо, то ого-го. Так, що розмови про те, що не знаємо чи хтось пішов в пекло.... з таким самим успіхом можемо заявити, що крім проголошенних святих в раю, також не знаємо де інший, простий люд знаходиться на цей момент.

Тут, така тема, потрібно бути обережним.

Віддається все Богу, на Його розсуд. Але є "але". нмсд.

[andrey s.]

А в якій точніше? Бо по православних нічого подібного не бачу.

Ну я і нас , тобто і УГКЦ мав на увазі включно. Всетаки ми Церква Східного Обряду. У Православних спостерігав це на рівні Вірних, іто мусите розуміти що я маю на увазі свій досвід, про решту я не знаю. У нас, в УГКЦ таке бачення вже зустрічається частіше. Але ніхто особо про це без потреби не балакає, так щоб просто балакати. І тут Ви праві, тобто в нище цитованому.

Тут, така тема, потрібно бути обережним.

Так, і сьогодні пожалував що вчора продовжив її. Каюсь за це . Є багато "але" які можна (чомусь хочиться ) обговорити, і є головне "але" яке я вчора порушив.
Дякую .

[kristik]

Тут, така тема, потрібно бути обережним.

Віддається все Богу, на Його розсуд. Але є "але". нмсд.

Як на мене ми тут багато тем обговорюємо, в яких потрібна обережність.

А в мене таке ще виникло питання: Люди, які нищать себе залежностями (алкоголь, наркотики, ігроманія....) чи не так само вбивають самі счбе, тільки повільніше?

[romanm]

Ну, нічого страшного, нмсд, що ми обговорюємо. Ліпше мати хоч зелене поняття, ніж ніякого.

Щодо залежностей, згоден з Вами.

[Michail]

Питання: Цар Саул вчинив суїцид, попросивши свого слугу проткнути його мечем?

[о.Олег]

Питання: Цар Саул вчинив суїцид, попросивши свого слугу проткнути його мечем?

наскільки пригадую, слуга відмовився і Саул сам впав на меч? Безперечно. От лише причина суїциду в данному випадку (оцінку особи/вчинків першого Царя Ізраїлю тут не зачіпатиму) не зневіра чи заперечення добра Творіння абопротивлення Богові через вбивство себе, а страх перед ворогом, страх болю, знущань. Або виправте - не маю зараз часу себе перевіряти (а память щось не сконцентровується )
З повагою,о.Олег

[Michail]

Питання: Цар Саул вчинив суїцид, попросивши свого слугу проткнути його мечем?

наскільки пригадую, слуга відмовився і Саул сам впав на меч? Безперечно. От лише причина суїциду в данному випадку (оцінку особи/вчинків першого Царя Ізраїлю тут не зачіпатиму) не зневіра чи заперечення добра Творіння абопротивлення Богові через вбивство себе, а страх перед ворогом, страх болю, знущань. Або виправте - не маю зараз часу себе перевіряти (а память щось не сконцентровується )
З повагою,о.Олег

В Біблії є навіть два описи, як цар помирав. Так, Ви праві, він сам упав на меч, але є ще й це:

Ветхий Завет > Книга 2-я Царств > Глава 1

"2. І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.
3. І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.
4. І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.
5. А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?
6. І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.
7. І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8. И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я -- Амаликитянин.
9 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.
10І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...
11 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.
"


Але то не важливо настільки, бо Саул сам того хотів і підтвердив пару разів... (не каявся коли помирав, навіть бувши вже насадженим на зброї...) .

Хіба суїцид від якогось страху перед людьми не є смертним гріхом? (Оце теж я хотів запитати)

(В кінці цінців написано, що Саул був відкинутий:
"8. И теперь так скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь Саваоф: Я взял тебя от стада овец, чтобы ты был вождем народа Моего, Израиля;
.......
14. Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном; и если он согрешит, Я накажу его жезлом мужей и ударами сынов человеческих;

15. но милости Моей не отниму от него, как Я отнял от Саула, которого Я отверг пред лицем твоим.")

Не мені звичайно царя судити... я лиш розмишляю над текстами.

[о.Олег]

...Хіба суїцид від якогось страху перед людьми не є смертним гріхом? (Оце теж я хотів запитати) ...

гріхом є (життя належить Богові і ніхто не вправі його забирати), але саме вбивство («Самогубство є морально не припустимим, як і вбивство» - казав Блаженний Папа Іван-Павло2), наскільки розумію, має у Святому Письмі різні відтінки (навмисне вбивство, ненавмисне, вбивство як покарання) і не думаю, що у відношенні до самогубства не варта зважати на обставини, в яких це вчинено, намір того, хто це чинить... Зрештою, про це говорить Катехизм (2280-ті, приблизно, пункти) - про зменшення відповідальності за вкоєння суїциду через страх тортур, наприклад. Перегляньте, якщо можна
З повагою. о.Олег

[Michail]

О, дякую. Прогляну, звичайно.

[о.Олег]

О, дякую. Прогляну, звичайно.

та ось:

Самогубство

2280 Кожен відповідає за своє життя перед Богом, Який дав його. Бог залишається найвищим Володарем життя. Ми зобов'язані прийняти його з вдячністю й оберігати його задля шани Бога і спасіння наших душ. Ми є тільки управителями, а не власниками життя, даного нам Богом. Ми ним не розпоряджаємося.
2281 Самогубство суперечить природній схильності людини зберігати і продовжувати своє життя. Воно глибоко протилежне правдивій любові до себе. Воно зневажає також і любов ближнього, тому що несправедливо розриває зв'язки солідарності з родинною, національною і людською спільнотою, стосовно яких ми маємо обов'язки. Самогубство суперечить любові до Живого Бога.
2282 Якщо самогубство вчинене з наміром дати приклад, особливо для молодих, то воно стає важкою спокусою до зла. Добровільна співпраця в самогубстві суперечить моральному законові.
Важкі психічні розлади, тривога чи великий страх перед випробуванням, стражданням і тортурами можуть зменшити відповідальність самогубця.
2283 Не слід втрачати надію на вічне спасіння людей, які заподіяли собі смерть. Бог може їм дати, лише Йому відомим шляхом, нагоду спасенного каяття. Церква молиться за людей, які відібрали собі життя.

http://catechismus.org.ua/index.php?opt ... &Itemid=42
З повагою, о.Олег

[Michail]

Ну надія .... не вмирає, звичайно.

[прочанка]

1.чи є суїцидом свідома відмова людини від лікування? операція може врятувати їй життя, людина свідомо від того відмовляється, хоч має шанс вижити...
2. Небезпечні для життя професії. Щодня людина спускається в шахту чи є альпіністом. Вона усвідомлює, що може загинути й сама йде на ризик.
3 психічні хвороби, в т.ч. алкологізм, наркоманія, коли людина мє галюцинації. Лихе керує нею, а вона, навіть усвідомлюючи, лізе в петлю...

[прочанка]

як сприйняти таке?
1. чоловік смертельно хворий. Він може чекати смерті і в тяжких муках вмерти, а він працює з останніх сил і гине під час археологічних розкопок, заради ідеї і віри на поміч святого покровителя. Вмирає з молитвою до апостола Андрія, який теж вибрав смерть на Хресті хоч переляканий правитель Патр готовий був його помилувати.
Це суїцид чи мученича смерть?
2. чоловік у житті досяг дуже багато, зробив безліч добрих справ, але скалічив( нехай неумисно) життя дружині. Зрозумівши, що вона може бути щасливою з іншим, але ніколи не переступить через зраду подружнього обов язку, знаходить вихід. Свідомо йде в шахту і гине від зриву динаміту. Суїцид, нещасний випадок чи благородний вчинок, щоб спокутувати гріх?

[о.Олег]

1.чи є суїцидом свідома відмова людини від лікування? операція може врятувати їй життя, людина свідомо від того відмовляється, хоч має шанс вижити...
2. Небезпечні для життя професії. Щодня людина спускається в шахту чи є альпіністом. Вона усвідомлює, що може загинути й сама йде на ризик.
3 психічні хвороби, в т.ч. алкологізм, наркоманія, коли людина мє галюцинації. Лихе керує нею, а вона, навіть усвідомлюючи, лізе в петлю...

як сприйняти таке?
1. чоловік смертельно хворий. Він може чекати смерті і в тяжких муках вмерти, а він працює з останніх сил і гине під час археологічних розкопок, заради ідеї і віри на поміч святого покровителя. Вмирає з молитвою до апостола Андрія, який теж вибрав смерть на Хресті хоч переляканий правитель Патр готовий був його помилувати.
Це суїцид чи мученича смерть?
2. чоловік у житті досяг дуже багато, зробив безліч добрих справ, але скалічив( нехай неумисно) життя дружині. Зрозумівши, що вона може бути щасливою з іншим, але ніколи не переступить через зраду подружнього обов язку, знаходить вихід. Свідомо йде в шахту і гине від зриву динаміту. Суїцид, нещасний випадок чи благородний вчинок, щоб спокутувати гріх?

це Ви говорите про різного роду приклади "суїцидальної поведінки". До якої фахівці додадуть і Преподобних (що себе вимучували Христа ради), і Святих Мучеників (що відмовились жити без Христа), і... Христа Ісуса, який Йде на Смерть і Чесний Животворящий Хрест Якго ми днесь почитаємо...
З повагою, о.Олег

[прочанка]

тобто, мучеництво, як одна з форм суїциду? Але не вважається гріхом? Тут дуже тонка грань. Одне веде до святості, а інше... Чи то тільки в людському понятті? А Бог має своє бачення? Де добро переходить в зло? Благими намірами викладена дорога до пекла... як молоді хлопці - герої Крут чи вояки УПА, до прикладу, - камікадзе чи мученики?

[ShMariam]

Чекала,бо думала, що о.Олег дасть відповідь. Отже моя думка (деколи сильно сумніваюся):

1.чи є суїцидом свідома відмова людини від лікування? операція може врятувати їй життя, людина свідомо від того відмовляється, хоч має шанс вижити...

Гріх,нмд.

2. Небезпечні для життя професії. Щодня людина спускається в шахту чи є альпіністом. Вона усвідомлює, що може загинути й сама йде на ризик.

Якщо професія важлива - не суїцид( якщо не вибирається ця професія з наміром померти). Якщо ж це просто хоббі таке, то я б таке не робила - боялася б гріха.

3 психічні хвороби, в т.ч. алкологізм, наркоманія, коли людина мє галюцинації. Лихе керує нею, а вона, навіть усвідомлюючи, лізе в петлю...

Тут важко щось сказати... Якщо людина абсолютно несвідома того, що робить, - точно не важкий гріх. А так - тільки Господь знає, скільки там було свідомості і добровільності.

[о.Олег]

тобто, мучеництво, як одна з форм суїциду?

ні - Ви просто нмсд плутаєте суїцид і суїцидну поведінку. І це лише в контексті науковому. В контексті ж християнському все ще складніше, про що деякі напрямні вже давав: якщо потрібно - проговоримо
З повагою. о.Олег

[andrey s.]

про що Ви взагалі говорите. Це типа п. Прочанка запитує, а типа п.Маріанна відповідає. ?
І головне я питання так і не зрозумів (тобто не вбачав там запитальної форми, скоріш навпаки ), але прочитав слово гріх, гріх, гріх - але не дуже.
Поясніть, про що йдеться , це ви серіал якись обговорюєте ?

[о.Олег]

про що Ви взагалі говорите. Це типа п. Прочанка запитує, а типа п.Маріанна відповідає. ?
І головне я питання так і не зрозумів (тобто не вбачав там запитальної форми, скоріш навпаки ), але прочитав слово гріх, гріх, гріх - але не дуже.
Поясніть, про що йдеться , це ви серіал якись обговорюєте ?

коротко: пробуємо ширше поглянути на суїцид, розглянувши різні випадки поведінки людей, в яких можна добачити самогубство
З повагою, о.Олег

[прочанка]

тобто, мучеництво, як одна з форм суїциду?

ні - Ви просто нмсд плутаєте суїцид і суїцидну поведінку. І це лише в контексті науковому. В контексті ж християнському все ще складніше, про що деякі напрямні вже давав: якщо потрібно - проговоримо
З повагою. о.Олег

Дякую, бо це дуже важливо. Для висвітлення певних тем, власне у християнському баченні

[прочанка]

мені дуже важливий цей момент в християнському аспекті - не сприяти згрішенню. Подаю приклад, бачення кожного цікаве, тому чекаю суджень і правильної відповіді.

Чоловік смертельно хворий, медицина безсила. Тобто, свідомої відмови від лікування нема. Треба чекати смерті в муках, болях... Страшно не це, до болю людина готова, як і готова прийняти волю Божу.
Хочеться гідно піти із життя і закінчити справу, роботу, якій віддав плідні роки. Життя заради ідеї, заради пошуку істини.
Залишаються крихти, ще один спалах і пазли складуються в картину, ще один крок, а там і смерть не страшна. Треба дослідити ще не досліджені проходи, лабіринти старовинних сховищ-печер. Це небезпечно, але хтось має то зробити. Чоловік приймає рішення - йти. Свідомо йти на можливу смерть. Він закінчив все, що мав. Він готовий зустріти смерть як добру подругу, яка заведе його до Бога, він не боїться її, але й зумисно не кличе. Просто вже готовий... І один з тунелів обвалюється. Чоловік смертельно поранений. Донька встигає до батька, він передає їй останні вказівки і просить молитви, а не сліз. Як і його покровитель апостол Андрій, якому він служив вірою і правдою, вмирає зі словами на устах: " Прийми, Боже, мою душу!"

[ShMariam]

мені дуже важливий цей момент в християнському аспекті - не сприяти згрішенню. Подаю приклад, бачення кожного цікаве, тому чекаю суджень і правильної відповіді.

Чоловік смертельно хворий, медицина безсила. Тобто, свідомої відмови від лікування нема. Треба чекати смерті в муках, болях... Страшно не це, до болю людина готова, як і готова прийняти волю Божу.
Хочеться гідно піти із життя і закінчити справу, роботу, якій віддав плідні роки. Життя заради ідеї, заради пошуку істини.
Залишаються крихти, ще один спалах і пазли складуються в картину, ще один крок, а там і смерть не страшна. Треба дослідити ще не досліджені проходи, лабіринти старовинних сховищ-печер. Це небезпечно, але хтось має то зробити. Чоловік приймає рішення - йти. Свідомо йти на можливу смерть. Він закінчив все, що мав. Він готовий зустріти смерть як добру подругу, яка заведе його до Бога, він не боїться її, але й зумисно не кличе. Просто вже готовий... І один з тунелів обвалюється. Чоловік смертельно поранений. Донька встигає до батька, він передає їй останні вказівки і просить молитви, а не сліз. Як і його покровитель апостол Андрій, якому він служив вірою і правдою, вмирає зі словами на устах: " Прийми, Боже, мою душу!"

Перепрошую, а в чому проблема? Не бачу тут жодного згіршення, жодного гріха - навпаки.

[прочанка]

згрішення може бути в надрукованому творі, бо цей чоловік - книжковий персонаж. Тут є етичний аспект( не образити почуття читача) і християнський...
Дякую, якщо вам то сподобалось.

[ShMariam]

Вважаю, що нема згіршення, хоч розумію Ваш сумнів. Інша річ, що не можу зрозуміти головного героя (мабуть, по молодості ) - не розумію, як можна бути готовим вмерти, змиритися з тим, що помреш. Та я цього не засуджую. Мої герої (о ні - я не пишу книжок, тільки люблю складати, "вимріювати" сценарії ) часом потрапляють в ситуації, коли їх поведінка явно суїцидальна, тільки в них завжди є велике бажання жити, яке часом придушується любов'ю.