прочанка писав: Для мене приклад - моя сусідка. Молода жінка - 50 років. Вмирала від раку і знала це. Дві операції тільки погіршили ситуацію, дорожезні ліки - не допомагали, тому вона мужньо чекала смерті, лежала геть недовго. Зате до останнього моменту захищала доньку і рідних, чоловіка від сумної дійсності. Така сила волі і християнська смиренність. Підготувала все, все передбачила, щоб її рідні якнайменше мали проблем, пов язаних з похороном. Завжди молюсь за її душу.
Так, такі приклади гідні уваги. І наприклад молячись за таких людей я не роблю цим послугу їх Душам, тут скоріш навпаки.
Направду коли помічаю що людина живе Духом і при цьому намагається підтримувати, помагати ближнім (хоч по правді інших людей, сама потребує допомоги..., якщо порівняти то вона її більш потребує..., але це не є так, не так бо звертається ...., хм.., скоріш покладається на Дух Божий, на Бога і все що від Нього ).
Ну так ось, коли таке підмічаю то це восторгає, навіть попри звичайну людянність і можливі слабкості. Тобто Божу подобу тоді підмічаєш в людині..., і тоді в душі хочиться Їй ( "Їй" - бо на Образ Божий ...... ) поклонитись. Це нічого спільного з жалем не має, скоріш блище до поваги чи пошани.
А ось за собою помічаю суїцидальні замашки. І наприклад вбивання часу за компом (я про моменти коли компютер заміняє їнші речі і зокрема людей, книжки, молитву..., і при цьому втрачається відчуття чсу ).., це одна з них.
І їх у мене є не мало, і таке пізнається у порівнянні.
Ну то хто мені поможе ? І чи можу я комусь послужити ? (Допомогти в останьому якось вульгарно звучить )
