пілігрим писав:Брате Мартин! Ви не думали над такою ситуацією , що людина , яка тільки на початку дороги до Бога , яка тільки знайомится з істинами віри , з догматикою КЦ , зайде на цей форум , зверне увагу тільки на вашу "бомбезну" рекомендацію "Хижини" , тільки на вашу її гарячу апологію , прочитає "Хижину" і сприйме геть все в ній за істинне християнство? Про жертвенність самогубці , про Церкву , про літургію , про християнство. Сприйме не так , як ви тут пробуєте інтерпретувати , а саме так , як про це сказано в "Хижині" ?
Ви цього не боїтесь?
Євангелиє Матвія 18,6
Не можу сказати, що маю якийсь особливий страх, але, якщо Ви помітили, то даючи рекомендацію, я також даю інтерпретацію, саме для того, щоб ніхто не подумав, що я пропоную цей твір сприймати за "чисту монету". А якщо при тому всьому хтось все одно вперто інтерпретує по-своєму, то це вже його особиста проблема.
Мені дуже шкода, що при всьому мому бажанні якось адекватно розставити акценти при обговоренні цієї книги, Ви мені не даєте представити цей твір з того боку, з якого я його власне і рекомендував.
Бо для мене ця книга цінна практикою любові, прощення і довіри до Бога, наприклад, а не догматичною рафінованістю віри, зважаючи на численний редакторський склад протестантського середовища, який цілком міг докинути тут чи там якусь фразу, яку просто на практиці треба перекласти католицькою мовою, однак не доводячи свій переклад до фанатичної форми. І це вартує зробити, бо Католицька Церква ближча у своєму вченні до Правди, ніж ті, хто шліфував текст цієї історії, принаймні теоретично.
Я не маю наміру сперечатися з кимось про правди віри у цій темі. Це є зайвим. І якщо Ви неофіт, і шукаєте утвердження саме у вірі, то відкладіть цю книгу на пізніше. Бо найбільш корисним є прочитати її, коли Ви вже відкрили у свої душі реальний брак любові. Тож коли Ви вже будете свідомі того, що маєте в серці мало любові - тоді читати "Халупу" Вам - в сам раз.
Колись я в Клайва Люіса, якого тут вже згадували, прочитав одну фразу, яка глибоко запала мені в душу:
"Любов задоволена малим, але вимагає всього". Саме цю вразу з позиції Бога, який, як ми кажемо, є любов, Ви в "Халупі" прочитаєте і почуєте з великою потугою. І, зізнаюсь, мене ця книжка зовсім не згіршила, але потугою цієї фрази поставила мене в тупік, призвела до переоцінки, розпочала новий етап довіри до Бога, поставила переді мною нові вимоги до життєвої мужності, от...
Не знаю, Пілігриме, для мене образ жертовної індіанки з легенди є цілком одного порядку з образом мудрого і жертовного "царя звірів" з "Хронік Нарнії", і просто не можу зрозуміти, чому Ви так категорично їх розрізняєте. "Ніхто не може любити більше, як той, хто за друзів своє життя віддає", адже так написано.
П.С,: Ще раз рекомендую, якщо Ви вже почали читати цю книгу, не кидайте її на півдорозі, бо розв'язка цієї історії в кінці. І повірте, в кінці вона постає набагато реальнішою, ніж це здається всередині.