Йдеться, мабуть, не стільки про ігнорування помилок, скільки про те, щоб на них не зациклюватися. Може в когось були вчителі або викладачі, які були зациклені на помилках? В таких випадках ми просто ігнорували ту людину, не приймали її слів близько до серця - в результаті страждала вона сама. Але якщо хтось критикує рідко (а частіше бачить успіхи), то я намагаюся ставати кращою чи хоча б не гіршою.
Помилки роблю часто, бо люблю ексериментувати у всьому, для різноманітності (так, знаю, це погано), та й просто набридло бути занудою
(відмінницею - надолужую втрачені роки).
Якщо серйозно, то помилки бувають дуже різні, і щоб їх уникати, слід правильно побудувати ієрархію цінностей, але не обмежувати себе надто сильно в не дуже важливих речах.
Я також свідома того, що багатьох помилок я (і суспільство) не помічаю.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281