надибала Фулю Горак Потойбіччя
http://www.truechristianity.info/ua/boo ... rld.php#23Душа не повертається на землю. Кожна людина протягом одного життя може і повинна здійснити те, чого від неї чекає Бог, тобто свідомо використати усю отриману силу для того, аби отримати певний рівень вічного щастя. Без огляду на суспільне становище, здібності чи їхню відсутність, без огляду на здоров'я, каліцтво, оточення, середовище, обставини та умови людина має обов'язок в міру своїх можливостей чинити добро.
Лише різницею обдарувань регулюється різниця вимог. Ні від кого Бог не вимагає забагато - понад те, що людина може дати. Але кожен повинен Йому дати усе, що може. Тому найбільші борги перед Богом мають люди здібні, здорові і багаті, найменші - обділені і бідні. Навіть розумово недорозвинутий отримує достатньо світла - хоч би один проблиск свідомості - аби міг (якщо його добра воля підхопить) здобути без Чистилища призначений йому справіку, для нього найвищий, для можливостей його духа достосований ступінь вічного щастя.
Бог ніколи не створює душу для того, аби вона була засуджена на вічні муки.
Бог всезнаючий, тому Він бачить наперед, яка душа буде колись, згідно власної волі і власного вибору, спасенна, а яка засуджена, але жодною мірою на вільну волю людини це не впливає.
Предвічний Божий план передбачає, в якому колі Неба, які душі повинні Його прославляти. Обдаровуючи відповідно кожну створену душу, Бог призначає їй тим самим те, а не інше місце в Небі, вимагаючи взамін того, а не іншого тону в хорі Своєї слави. Але тільки від вибору людини залежить, чи її душа візьме саме той, потрібний Богові і визначений для неї тон.
Бог дає шанс кожній людині, але не може Свої Божественні плани і Свої вічні цілі узалежнювати від волі людини. Однак, незважаючи на це, для кожної душі справіку готове місце в Небі.
Коли ж через свідомий вибір зла, доступної для неї вершини душа сягнути не схоче - змушена спускатися в Пекло на рівень, що глибиною мороку і страждання відповідає висоті світла і щастя, які відштовхнула. Це нагадує відображення гори у воді: чим вища вершина, тим нижче треба шукати її відображення.
А Бог всемогутній на місце засудженої душі створює іншу, настільки ж обдаровану, з такими самими можливостями, аби колись зайняла те порожнє місце в Небі, яке справіку чекає на неї. Бо у великій симфонії душ, які повинні прославляти Бога, не може бракувати жодного тону.
Душа, сягнувши свого найвищого рівня, нічого не знає про існування кіл вищих, бо їхнє розуміння для неї недосяжне.
Однак бачить усі кола під собою. Може в них діяти і своїм заступництвом перед Богом допомагати душам в Чистилищі і людям на землі.
Так як за життя очі тіла розрізняли форми, кольори і світло, так само зараз, в духовний спосіб, очі бачать усе, що робиться у світі Духа.
Впізнають душі рідних і знайомих, бо душа для душі є тим, що людина - для людини. Кожна зберігає свою форму, колір і властивості.
Душі людей, котрі мали прагнення однакового рівня, будуть разом в одному колі Неба. Не лише рівень інтелекту, не лише родинні зв'язки і почуття, які єднали серця людей, а, насамперед, прагнення духовні є вирішальними.
Сила любові до Бога, зусилля, які до Нього вели, кількість і якість зречень і пожертв - це єдине братство, єдина кревність, єдина злука, яка так міцно зв'язує душі, що вони віднаходять одна одну у вічності.
Розлука душ людей, які любили один одного на землі -навіть якби їм довелося перебувати в різних колах Неба - не применшить щастя кожної з них. Бо щастя душі полягає тільки в її стосунку до Найвищої Досконалості, і тільки так може відчуватися. Тому перебування поруч душі, в якій любов до Бога менша, було би пригнічуваним і болісним для досконалішої душі.
А вічне щастя повинно бути повним! Погляд душі, котра сягнула спасіння, на землю -проникливий, як промінь рентгена. Через матерію проникає він в душу живої людини і бачить її такою, як вона є. Погляд цей уже позбавлений будь-якого нашарування почуттів і вражень. Уже не можна стосовно когось помилятися, нікого переоцінювати чи недооцінювати, нікого засуджувати. Недосконалі земні почуття уже не затьмарюють погляду душі. Душа порятована - якщо їй Бог дозволить глянути на душу живу - знатиме усе про цю душу.