Щодо Причастя

[о.Олег]

[о.Олег]

Не сприймаю "Вірю, бо це абсурдно", якщо Ви про це. Віра в будь-що на чомусь базується.

перечитую цю тему.
Цікаво, що цитований Мар'яною вислів Credo quia absurdum est приписують християнському філософові другого-третього століття Тертуліанові. Насправді ж у нього такого не знаходять, натомість в праці Про Плоть Христову (а це якраз до нашої теми, в оригіналі De Carne Christi) він написав: Et mortuus est dei filius; prorsus credibile est, quia ineptum est. Et sepultus resurrexit; certum est, quia impossibile (Божий Син і помер; це вповні можливо, тому що це безумно. Він погребенний і воскрес; це достовірно, бо неможливо). Це з полеміки із гностиками. З тими, що заявляли про володіння "таїнственним знанням". Звідси і крайня реакція Тертуліана - буквальність у вірі.
Але Мар'яна не про гностичне знання а про те, що віра має бути розумною
З повагою, о.Олег

[ShMariam]

Шокувала відповідь священика на одному сайті, що Св. Причастя можна приймати зранку, а потім і ввечері (за один день). Не знаю, як реагувати...

[о.Олег]

Шокувала відповідь священика на одному сайті, що Св. Причастя можна приймати зранку, а потім і ввечері (за один день). Не знаю, як реагувати...

священику дозволяється, якщо править більш як одну Літургію. Деякі Святі практикували неодноразове Причастя за день (св.Людовік, здається, Жанна Д`Арк, здається - хрещусь, хрещусь я ). Але для мирян, як і для священика, що не має відправляти Літургію - Церква говорить про разове Причастя (за умови, щоб не на Суд...)
ОООО

[ShMariam]

Але для мирян, як і для священика, що не має відправляти Літургію - Церква говорить про разове Причастя (за умови, щоб не на Суд...)
ОООО

А можна посилання - де говорить?

[о.Олег]

Але для мирян, як і для священика, що не має відправляти Літургію - Церква говорить про разове Причастя (за умови, щоб не на Суд...)
ОООО

А можна посилання - де говорить?

спробую якось знайти, але відразу зауважу, що, найперше, це не Догма, а пасторальне провідництво в окремих Традиціях Христової Церкви. Можливо є різниця в греко і римо-католиків (в латинському обряді зустрічалось повчання про друге Причастя на день, де умовою ставилось повне, від початку до кінця, перебування на Мессі). Нас же в Семінарії вчили про одноразове приступання до Євхаристії на день. Можливо це через те, що практика щоденного Причащання в римо-католиків лише перейшла недавно в практикування у нас - до цього (та і зараз можемо це побачити) Євхаристію часто практикували лише раз в році, в часі Великого Посту (приймаючи настанову "хоч би раз..." в значенні "лише раз").
повзнаю при нагоді
З повагою. о.Олег

[о.Олег]

як обіцяв - спробую пояснити
в Латинській Традиції Святе Причастя (при умові повної участі в Мессі) дозволено приймати двійчі на день. Думаю, це пов`язано із всією сукупністю літургічного життя християнина цієї Традиції, в якій і Шлюб, і Похорон відбувається в контексті Месси, в якій розвинувся наголос на почитання Пресвятої Євхаристії тощо. Зрештою - це просто думки в голос: я не належу до цієї Традиції і лише зацитую Кодекс Канонічного Права:

Кан. 917 – Тот, кто уже принял Пресвятую Евхаристию, может вновь принять её в тот же день, но только во время священнопразднования Евхаристии, в котором участвует он сам...
Кан. 921 ... § 2. Тем, чья жизнь оказалась под угрозой, настоятельно рекомендуется снова причаститься, даже если в этот день они уже укрепились священным Причастием

В Традиціях Східних Католицьких Церков про участь у Святій Євхаристії читаємо в ІІІ Главі ККСЦ Про Євхаристію. Фактично, стосовно нашого питання, таких конкретних вказівок, як ККЦ, Кодекс Канонів Східних Церков не дає. Нас просто відсилають до Літургічної Традиції своєї Церкви: "...вірні повинні сумлінно дотримуватись приписів Церкви свого права, до якої приписані, не лише в межах території цієї ж Церкви, а й, по змозі, в цілому світі." А так як наша Церква довший час перебувала під впливом Латинської Традиції, думаю, не дивно, що є священики, які знайшлись під впливом латинського ККЦ. Думаю... просто в Кодексі Католицької Церкви знаходять чіткіше сформовані конкретні і, головне, прийнятні через прийняті латинські звичаї представниками нашої Традиції, приписи.
Ось...
Напевно, що Причастя двійчі денно - не страшно з точки зору католицької віри чи практикуючого греко-католика, але загалом... В нашій Традиції Літургія відправлялась один раз на день, а решта часу зайняті іншими, не пов`язаними з святкуванням Євхаристії, молитвами. Однак, фактично... станом на сьогодні ми бачимо дещо інше: найчастіше на Парафіях відправляється саме Літургія, тому і не дивуюся цитованому Вами священику.
Поряд із цим розумію, що говорити "нас так вчили в Семінарії" чи "в нашій Традиції має бути так-то" - це надто мало для повної відповіді. Тому згадаю у цьому контексті рішення нашого Синоду (вересень 2014 року), на якому прийнято "збагатити ККСЦ" (а ККСЦ є кодексом загальним, тобто не враховує особливості кожної з Традицій східних католицьких церков, що з нього користає, є таким, що мав стати основою для Канонічного Права кожної Церкви свого права, тобто - УГКЦ заявляє, що тепер до цього процесу дозріла) приписами партикулярного права УГКЦ і, серед іншого, там вже подана на затвердження комісії з Канонічного Права чітка загальна настанова "Причастя лише один раз на день".
З повагою о.Олег

[ShMariam]

З дозволу отця переношу з ПП (те, що не стосується мене особисто, тому розмова тут виглядає трохи розірваною):

Чи можна зразу після св. Причастя їсти, чи трохи зачекати?

3.Я б почекав. На те воно й Тіло Христове, щоб максимально зєднатись з нашим. Здається мені, що години - двох старчить.

Немає щодо цього якоїсь заборони, але побожне відчуття спонукує до деякого проміжку часу. Звичайно може вистачати вислухати Святу Літургію до кінця. Багато хто ще після Св. Літургії довший чи короткий час молиться, але бувають випадки, коли на це просто немає часу, наприклад, людина поспішає на роботу і має ще поснідати. Повинна це зробити.

Святі Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа відділяються від акциденцій після того, як вірні запричастилися (тобто в череві людини вже не Святі Дари) і, єднаються з тілом і душею вірного - в цей момент наша людськість стає єдністю з Христом (тіло причасника=тіло Христове)

Читала про таке євхаристійне чудо (як треба - знайду деталі), коли хворий чоловік запричастився, після того почав блювати - жінка все викинула в піч, і... Облатка піднялася над полум'ям....

Ще десь чула, що Євхаристійний Ісус є доти, поки не зникли види (акциденції) - а це прибл. 15 хв., якщо на голодний шлунок (може й менше). Але... якщо Євхаристійний піст буде збережений, але до св. Причастя їсти за відносно невеликий проміжок часу і певні продукти, то навіть маленька часточка хліба буде в шлунку (тобто неперетравлена) ще дуже довго...

Коротше кажучи, я заплуталася: доки після прийняття св. Причастя Ісус є під видами хліба і вина? Як себе треба вести в такому випадку, коли шлунок ще далеко не пустий, а вже запричащалася?

згадалося про старця-монаха якогось читав (на Афоні чи ще де - не впевнений), якому братія зауваження зробила, що їжу приймає до Причастя - не постить, а він, власне, був переконаний, що опісля закидати Тіло і Кров звичайною їжею не можна, тому (адже їсти деколи таки треба ) їв перед Причастям ось... а братія йому і не сміла пояснювати
Дивись - Ти подаєш тут великий кавалок різної за акцентами розмови, і я концентрую свою увагу у відповіді на Твому питанні як я грішний його розумію і як собі і іншим відповідаю:

- "доки?":
доти, доки можемо розрізнити акциденти. Неможливість розрізнити акциденти - це не про "перетравлення". Тіло і Кров подаються нам під видами (акциденти) хліба і вина і, коли (стрічався в священичій своїй практиці з людьми, що заковтують, смокчуть Євхаристію і, щоб це у нашій з Тобою темі обійти і не повертатися відразу повторю за Христом: "Прийміть - їжте..!" - відповідно треба природньо без вигадок "зі страхом Божим і вірою" саме їсти) прожував-проковтнув-втрачається вид і відбувається Таїнство в людині. А тому, що властивості, належні до хліба і вина після Переєстествлення залишаються, в нашій середині поряд з Таїнственним процесом Причастя Тіла і Крові Ісуса Христа відбуваються природні процеси травлення, які за певних (Тобою згаданих і незгаданих, або - особливостей травлення тої чи іншої людини тощо) можуть тривати ще дуже довго (або і не встигнути відбутись - Причащав якось і людину, яка буквально хвилю тому пройшла зі мною грішним Сповідь, Єлеопомазання, Причастя і на руках у мене вмер - травлення не відбулося, але відбулося Таїнство Причастя). Перепрошую за натуралізм - просто питання цього нмсд вимагає. Відповідно, наприклад - у когось алергія на пшеничний хліб і (десь Кенгуру тут навіть наводив приклад про дозвіл якогось єпископа у такому випадку брати для Просфори рисову муку) алергія скоріш за все буде актуальною у причасника і це не алергія на Тіло, а алергія на пшеничний хліб; мій знайомий Диякон Спожив на голодний шлунок після Літургії з Чаші (літра з гаком, так звана - Патріарша Чаша) і врешті спав п`яний не від Крові Господа нашого Ісуса Христа, а від процесу перетравлювання акцидентів, приналежних вину...

- за скільки часу опісля Причастя їсти?:
найперше - важлива причина, мотив. Так довго описував різницю між Таїнством Прийняття Тіла і Крові Ісуса і травленням саме для того, щоб уникнути одної помилки ("не їм, бо Ісусик ще не перетравився" ).
Друга помилка, яка може бути у людей - "їжа це погано", "їсти після Причастя - святотацтво". Нічого поганого в Божому Творінні нема - їжа саме для того, щоб ми їли. Як і нічого скверного для Євхаристії, що її приймаємо. І після Причастя можна їсти все, що морально дозволене і, відповідно до літургічного дня, посне або не посне (зараз Загальниця, наприклад, тому можна їсти і м`ясо). Історично ця помилка (про погань їжі) має звязок з єрессю гностиків (матерія = зло), але там проблема глибша і я не знаю, чи варта про це. Тому: їсти можна при потребі відразу після Причастя (в деяких Традиціях бачив, як після Причастя людина йде до спеціально поставлених прислужників, що дають з`їсти проскорку і запити вином, а десь просто дають трошки води, щоб людина повністю спожила і не було смаку в устах і, відповідно, непорозуміння в совісті). А чому можна не їсти - та ж відповідь, як і про піст: це духовна вправа (в благоговінні акцентуємо свою увагу на тому, що зі "мною" щойно відбулось, практикуємося в плеканні воздержаності, опануванні себе-тілесного, утримуємо молитовний настрій тощо).

Не жують з практичних причин - щоб не застрягло між зубами і не було зневаги. (зараз же не ламають хліба, як найперші християни - так летять крихти). Якщо не жувати, то акциденції теж зникають, чи не так?

так

[о.Олег]

... чітка загальна настанова "Причастя лише один раз на день"...

є в Мережі http://ugcc.tv/media/files/partykulyarne_pravo1.pdf
Канон 90 §2. Вірні можуть приймати Пресвяту Євхаристію тільки один раз на день.
всім хорошого дня
у мене на парафії Празник - вітаю всіх з Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста Господнього
попереджуючи можливе питання: про обов`язок заховувати піст питайтеся у себе на парафії. Моя думка - варта дотримуватися посту Принаймі у нас на парафії точно варта - це наш Празник
З повагою, о.Олег

[Wolodymyr]

І як ви оце вірним пояснили, що на храмове свято в селі не можна напиватись і валятись по вулицях?) Я жартую. але в багатьох саме таке розуміння празника. Ага і ще тогівля всяким під церквою.

[о.Олег]

І як ви оце вірним пояснили, що на храмове свято в селі не можна напиватись і валятись по вулицях?) Я жартую. але в багатьох саме таке розуміння празника. Ага і ще тогівля всяким під церквою.

[ShMariam]

І як ви оце вірним пояснили, що на храмове свято в селі не можна напиватись і валятись по вулицях?) Я жартую. але в багатьох саме таке розуміння празника.

Просто парафія о.Олега не в селі.

Ага і ще тогівля всяким під церквою.

В т.ч. книжками Гарафіни Маковій Не знаю як де, але у Львові це обов'язково, на кожній (відомій) парафії .

[Wolodymyr]

Доречі питання.
Переважно коли йдемо до причастя, то дочка(3роки) у мене на руках, пояснюємо. що йдемо до Ісусика. І вона ніколи причастя не приймає, просто дивиться як це роблю я. Одного разу йшла сама перед мною і коли я пробував взяти її на руки перед пречастям, то підняла скандал на всю церкву, що я їй не даю зробити так як усі. Ледве відійшли звідти. Позаминулої неділі, вона погналась за іншими дітьми і пішла до причастя трохи попереду нас. Чемно склала руки і перехрестилась і ніби взяла причастя. Але потім коли прийшла на своє місце(а ми стоїмо ззаду церкви), то виплюнула. Дружина встигла зловити і приянала сама. Не знаю чи то вона сприйняла те що дружина за нею підбігла(бо передбачувала, що таке може статись), як ніби вона щось взяла до рота що не положено. Чи то їй смак вина явно не сподобався. Ми їй спробували пояснити що не можна причастя випльовувати. але 3 роки, не знаю чи дійшло. Цієї неділі вже чемно сиділа на руках і знов просто дивилась, що я роблю. До оливо помазання(не впевнений що правильно називаю, бо всі кажуть миропомазання, але миропомазання робиться один раз після хрещення. і не єлеопомазання, бо воно ніби для хворих), сиділа на руках чемно, дала чоло піднявши сама волося, перехрестилась і поцілувала хрест.

От тепер не знаю чи хтось згрішив при цьому чи можливо варто нам посповідатись у тому, що не навчили дитину як поводитись з причастям і не догляділи.

[о.Олег]

Просто парафія о.Олега не в селі...

та тут, нажаль, співпадає проблематика. Повсюдно

[о.Олег]

Доречі питання.
Переважно коли йдемо до причастя, то дочка(3роки) у мене на руках, пояснюємо. що йдемо до Ісусика. І вона ніколи причастя не приймає, просто дивиться як це роблю я. Одного разу йшла сама перед мною і коли я пробував взяти її на руки перед пречастям, то підняла скандал на всю церкву, що я їй не даю зробити так як усі. Ледве відійшли звідти. Позаминулої неділі, вона погналась за іншими дітьми і пішла до причастя трохи попереду нас. Чемно склала руки і перехрестилась і ніби взяла причастя. Але потім коли прийшла на своє місце(а ми стоїмо ззаду церкви), то виплюнула. Дружина встигла зловити і приянала сама. Не знаю чи то вона сприйняла те що дружина за нею підбігла(бо передбачувала, що таке може статись), як ніби вона щось взяла до рота що не положено. Чи то їй смак вина явно не сподобався. Ми їй спробували пояснити що не можна причастя випльовувати. але 3 роки, не знаю чи дійшло. Цієї неділі вже чемно сиділа на руках і знов просто дивилась, що я роблю. До оливо помазання(не впевнений що правильно називаю, бо всі кажуть миропомазання, але миропомазання робиться один раз після хрещення. і не єлеопомазання, бо воно ніби для хворих), сиділа на руках чемно, дала чоло піднявши сама волося, перехрестилась і поцілувала хрест.

От тепер не знаю чи хтось згрішив при цьому чи можливо варто нам посповідатись у тому, що не навчили дитину як поводитись з причастям і не догляділи.

ми кажемо - мировання (чи мирУвання). Це такий вид благословення (добре розумієте: не Таїнство Миропомазання чи Єлеопомазання) освяченою на Литії олійкою. А Причастя - варта причащати дитинку, просто просіть, щоб лише Кров`ю Причащали, тоді, якщо все добре, наступного разу просіть, щоб лише трішки Тілом. Не виплюне. Просто треба дитинку привчити. І добре зробила дружина, що спожила - дитина є дитина
З повагою, о.Олег

[ShMariam]

Просто парафія о.Олега не в селі...

та тут, нажаль, співпадає проблематика. Повсюдно

Я сказати - в нашій родині навіть не прийнято готувати святковий обід на празник. В селі такий варіант би не пройшов.

[о.Олег]

це я про напитись-валятись

[ShMariam]

http://vasyltk.blogspot.com/2016/01/blog-post_17.html


Загалом коментувати можу довго (з автором не погоджуюся), але при тому залишається одне питання: хоч і немовля не свідоме (я не про тих дітей, які вже хоч трошки розуміють), то хіба св. Причастя не приносить йому користі? Точніше, перефразувавши: якщо людина гідна св. Причастя (всі не гідні, але маю на увазі збережено всі умови, при яких може причащатися), то хіба св. Причастя є не лише поміччю в духовному житті, ліком і т.п., а й також добрим ділом, заслугою?

[Wolodymyr]

Оце почитав трохи повідомлення за 2015-й рік з цієї теми, дивно як раніше пропустив. І як завжди тягне мене поспорити.

Причастя прийшло зі Старого Завіту, як причасна жертва. Тобто жертва Господу, яка була спеціально призначенна для того щоб її споживали люди, в першу чергу левити, але і решта теж. Крім того навіть в самому процесі "підготовки Причастя" все вказує на ту саму природу цієї процедури. Включно зі словами "Твоє від Твоїх Тобі приносимо..."
То вчому власне проблема якщо людина відбула 2 літургії на яких відбулось принесення причасної жертви? І як день рахувати? Календарний? як у євреїв від заходу сонця до заходу сонця?

[ShMariam]

То вчому власне проблема якщо людина відбула 2 літургії на яких відбулось принесення причасної жертви? І як день рахувати? Календарний? як у євреїв від заходу сонця до заходу сонця?

Якщо Ви про причащання частіше, ніж раз в день, то в нашому обряді це заборонено, а в латинників - дозволено (писали вище). Особливості обряду.
І думаю, рахувати як календарний, або... залежно від того, до якого дня відноситься Літургія: як правило - до календарного (так, і Літургія ввечері в неділю - це Літургія недільна, зі всіма "недільними" змінними молитвами, читаннями), але бувають і винятки, коли деколи, і то дуже рідко де, відправляють "недільну" Літургію в суботу ввечері для тих,хто ніяк не може бути в церкві в неділю (хоч я, чесно кажучи, на таке б пішла лише в крайньому випадку). І отут я не знаю: якщо людина зранку причащалася на "суботній" Літургії, то чи може ввечері причащатися на такій "недільній"? Але, розуміючи всю абсурдність такої плутанини, я би сміливо причащалася на Літургії св. Василія Великого, що після вечірні у Велику Суботу (літургійно почався інший день? ), а потім - і на великодній Літургії.

До речі, моя мама цього року зустрічала Новий рік на Літургії в ц. св. Володимира і Ольги: Літургія почалася об 11.00, причащати почали об 11.55 (мама зафіксувала ), закінчили в Новому році, звісно, а визначити за співом, за який день правилася Літургія (чи це була за 31 грудня - четвер, чи за 1 січня - п'ятниця) було неможливо... Так що я навіть не знаю, чи можна було б 1 січня потім ще раз причащатися (і навпаки: чи можна було причащатися на "новорічній" тим, хто причащався 31 грудня)...

[Wolodymyr]

Того і спорю. Бо причастя - це не обряд, а таїнство. А таїнство - це доктрини. Якщо у нас інші доктрини ніж в когось, то ми з ними не одна церква.

[ShMariam]

Того і спорю. Бо причастя - це не обряд, а таїнство. А таїнство - це доктрини. Якщо у нас інші доктрини ніж в когось, то ми з ними не одна церква.

Ну... В нас і немовлят причащають, а в латинників це заборонено. В них св. Причастя (для несвящеників) під одним видом, ще й зовсім по іншому виглядає, а в нас - під двома. В нас і одружених висвячують (теж Таїнство), а в них - ні. А причащатися раз чи більше - не така аж велика проблема (в сенсі, це не якесь серйозне питання віри), але послух Церкві (в даному випадку, що прийнято в УГКЦ) обов'язковий. Тобто по аналогії: нема проблеми в тому, що священики можуть бути одруженими, або що в якійсь частині Церкви це заборонено, але якщо "в нас" щось заборонено - то це в жодному разі не можна порушувати.

[о.Олег]

Того і спорю. Бо причастя - це не обряд, а таїнство. А таїнство - це доктрини. Якщо у нас інші доктрини ніж в когось, то ми з ними не одна церква.

Церква одна, Володю, і неподільна, хіба б хто відділився-відпав, і цілісна там, де одна віра і одне вчення про моральне-неморальне. Тут же йдеться про практикування (практичне примінення) однієї і тої самої віри.
Щоб це унаявнити, стверджу, що і в нашому Обряді не буде гріхом, якщо людина запричащається двійчі на день, і в Латинському не буде гріхом, якщо запричащається лише один раз. І в тому, і в іншому випадку не буде гріхом за тих самих умов (Мар`яна тут трошки про це нам нагадала), які одна і та сама Церква вимагає від кожного із своїх вірних не залежно від Традиції.
Стосовно ж дозволу в Латинській Традиції прийняти Причастя двійчі на день - йдеться, найперше, про свідоме рішення (людина собі це постановила), і про те, що в них в контексті Месси і одружують, і ховають тощо - тобто відбувається Святе Причастя, до якого можна приступити в наміренні молитви за молодят тощо навіть, якщо вже був на повсякденній/недільній Літургії, тобто Причастя-вершина в контексті особливої молитви (за упокій/тощо).
З повагою, о.Олег

[Wolodymyr]

Тобто проблема тільки в тому, щоб знайти в нашому обряді 2 служби божі в різному наміренні?

[о.Олег]

Тобто проблема тільки в тому, щоб знайти в нашому обряді 2 служби божі в різному наміренні?

ні - проблема (якщо говорити про це як про проблему, звичайно. Хоча в певному контексті, а саме контексті цілісного сприйняття, знання власної ідентичності, чи, якщо хочете - розуміння власного ("церкви свого права") методу ходження Божими Дорогами, проблему зрозуміти нескладно, але вона є проблемою (лише) практикування віри Христової Церкви, а не (аж) проблемою іншої, аніж в Христової Церкви, віри) на данний момент для сучасного стану розвитку Традиції/Права УГКЦ з таким вірним УГКЦ у тому, що той, хто шукає можливість прийняти Святе Причастя двійчі на день, виходить за межі, які встановив наш Обряд, і в нашій Традиції, якби священик (в мене були такі випадки; інша справа, якщо людині вдалося це зробити таємно ) знав, що людина вже "сьогодні" приступала до Святого Причастя, запитається, чи вже причащалася і скаже вірному, що в нашому Обряді практикуємо приймати Причастя лише один раз на день у всіх наміреннях. А вже, наприклад, гостюючи після своєї Літургії-Причастя, в римо-католиків, вірного можуть до Причастя вдруге допустити навіть, якщо священик знає, що вже причащався цього дня - римо-католицька Традиція це дозволяє (якщо ж знає, що вірний Причастився вже двійчі, то втретє не запричащає; інша справа, якщо людині вдалося це зробити таємно ).
Священик же приймає Святе Причастя (і в греко, і в римо-католиків) стільки разів, скільки Літургій служить. Не знаю про римо-католиків, але в нас дозволено з пасторальних потреб священикові служити лише дві Літургії на день (і, відповідно, приймати Святе Причастя) і із дозволу єпископа (з конечної пасторальної потреби) - втретє (і, відповідно, приймати Святе Причастя), а от вже на 4-й раз дано в УГКЦ заборону, що не значить, що священик з конечної пасторальної причини не міг би (тобто - зневажає Бога чи "увірував" в щось таке, що перечить вірі чи моралі Христової Церкви) служити і п`ять тощо: просто він випадає за межі дозволеного церквою свого права і, підлягаючи цьому праву як член цієї церкви свого права, має пояснювати законодавцю (відповідальному у церкві свого права) свій цей вчинок. Наприклад, знаю священика, якому довелося (мабуть - років 15 тому, напевно) служити 6 Літургій поспіль, бо вимушено раптово заміняв священика на сусідній Парафії (3 свої храми + три його).
Тобто, ще раз: йдеться про порядок, укладений в кожній із церков свого права, які є частинами Єдиної Святої Католицької Церкви. Порядки, методи, структура тощо - це те, що відрізняє церкви свого права одна від одної. Віра і мораль Христової Церкви - це те (ЄДНІСТЬ), що обов`язково сповідується кожною із церков свого права (В РІЗНОМАНІТНОСТІ).

З повагою, о.Олег

[Wolodymyr]

Ок, тобто просто локальне правило проведення літургій. З дозволу єпископа хоч 100 раз можна, правильно?

[о.Олег]

Ок, тобто просто локальне правило проведення літургій. З дозволу єпископа хоч 100 раз можна, правильно?

цей цифр не реально звершити (навіть, якщо рахувати мінімальний зазначений час для звершення Літургії - півгодинну) за день і, якщо серйозно, єпископ хоч за деякими визначеннями радикально налаштованих жартівників - щоб наважитись бути єпископом - і мав би втратити розум ("коли диякон втрачає голос, його святять на священика, а як священик втрачає розум - святять на єпископа" ), але щоб аж таке абсурдне дозволяти! Ні - дозволить те, що не перечить вірі/моралі і в чому є конечна пастирська потреба

Гарного вечора всім
З повагою, о.Олег

[Wolodymyr]

Ок, тобто просто локальне правило проведення літургій. З дозволу єпископа хоч 100 раз можна, правильно?

цей цифр не реально звершити (навіть, якщо рахувати мінімальний зазначений час для звершення Літургії - півгодинну) за день і, якщо серйозно, єпископ хоч за деякими визначеннями радикально налаштованих жартівників - щоб наважитись бути єпископом - і мав би втратити розум ("коли диякон втрачає голос, його святять на священика, а як священик втрачає розум - святять на єпископа" ), але щоб аж таке абсурдне дозволяти! Ні - дозволить те, що не перечить вірі/моралі і в чому є конечна пастирська потреба

Гарного вечора всім
З повагою, о.Олег

В еру космічних польотів день може мати різну кількість земних годин. Правда тоді не зовсім зрозуміло якого саме єпископа турбувати.
Думаю обговорення можна завершувати. Це питання не догмату, а церковної дисципліни.

[ShMariam]

. Правда тоді не зовсім зрозуміло якого саме єпископа турбувати.

Тут якраз просто

[Wolodymyr]

І якого?