Не впевнена, що слід у який би-то не було спосіб "тероризувати" Бога. Хіба Він не знає, чого Вам потрібно? Як на мене, набагато доречніше помолитися за мир, чи за душі в чистилищі, чи за бідних, чи за багатих, чи за дітей, чи за батьків, за священників, аніж за "те, щоби я мав/мала жінку/чоловіка", "щоби поступив/ла на економічний", "поїхав/ла кудись-там". Ніхто не каже, що Господь скупий на дари. Просто як на мене, люди не можуть внаслідок своєї людської природи врахувати всі параметри і чітко попросити. Бо не всім треба жінку чи чоловіка як таких. Комусь, може, треба добру, або розумну, або працьовиту, або якусь іншу жінку, а він просто попросить жінку, то Бог йому її і дасть, от чи той, хто про неї просив, не пошкодує про своє бажання? Тому про такі речі, нмсд, краще не просити. Хіба всі, хто одружені, про це просили? Або ті, хто не одружені, ніколи про це не просили? Хіба ж не легше сказати "Боже, якщо хочеш, дай мені доброї долі!"
Вирішив виокремити дану тему з: Самотність бо, як мені здається, вона є досить цікавою.
Отже чи варто нам просити що небудь в Бога, адже він і так знає, що нам треба. Більше того, чи варто просити якихось буденних речей, які, можливо, не варті того, щоб заради них "турбувати" Бога?
Моя особиста думка - варто, і навіть треба. Більше тог сам Ісус Христос нас до цього закликає.
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчинять. Чи є між вами хто такий, що, коли син просить хліба, чи камінь дасть йому? Або, коли просить риби, чи змію дасть йому? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більше Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які Його просять. (Мт. 7, 7-11)
Усе, чого ви попросите в молитві з вірою, одержите» (Мт. 21, 22).
І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився.
Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. (Ів. 14, 13-14)
Тобто просячи що небудь в ім"я Ісуса Христа, ми тим самим прославляємо Бога. Більше того, просячи, ми по особливому припадаємо до Христа, впокоряємося, визнаючи себе немічними, ні на що без нього не здатними. І в цей же час, ми дозволяємо Богу обдарувати нас усім. Бо ж він говорить, "якщо будете просити чогось, то я вас обдарую ще більшими дарами, навіть тими, про які не просите". І Бог хоче обдарувати нас усім, тільки він не хоче для цього нав"язувати себе і своїх дарів. Тільки смиренне серце дитини здатне вповні прийняти його дари. А щоб отримати, серце дитини, треба нею стати, та й, зрештою, Христос до цього нас також закликає:
"та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім." (Мт 18, 3-4)
Дитина не роздумує над тим чи просити цукерку в батьків чи екскаватор. Вона просить, коли не дають, то скиглить, плаче, вередує доти, поки не отримає бажаного. І якщо мама не може купити дитині справжній екскаватор, то купить принаймні іграшковий. Бог не розмінюється на іграшки, він може і дає все. Єдине, чого він не дасть - то це дару, який відбере в людини Царство Боже. Та й для Бога нема буденних чи дріб"язкових речей. Як говорив на реколекціях о. Аліпій з Підкаменя: "Ми маємо такого Бога, для якого ніщо людське не чуже". Більше того Бог цікавиться всім, що стосується людського життя, і є присутнім у всіх наших буденних справах. Коли Богородиця являлася дітям в Гарабандалі то питала як їх корови. Просто ми часто живемо стереотипами, від яких треба позбутися.
То ж як каже апостол Павло: «Моліться зажди в дусі всякою молитвою і благанням...» (Еф. 6, 18). І просіть за "те, щоби я мав/мала жінку/чоловіка", "щоби поступив/ла на економічний", "поїхав/ла кудись-там", як і багато чого іншого, нсмд.
)
Знаєте як мені було приємно, коли Бог мені рік тому сповнив моє прохання, яке я просив ще в дитинстві! 
і тоді закінчуєш молитву зовсім по-іншому.
