Щодо Причастя

[ShMariam]

Продовжуючи той офтоп,

Мені це видається "надмірною побожністю",

При тому, на розваги витрачаю більшу частину доби, що сповідалася останній раз півроку тому .....

[viter]

Набридло притворятися святою поряд з вами всіма святими...

Ну-ну. Я тут поряд, але також не є святим (але хочу бути) - значить не з всіма.
Ви молодець - на мою думку, Ваш допис є досить мужнім вчинком і потребує певного зусилля. Дуже поважаю людей, які є чесними перед собою.

[andrey s.]

При тому, на розваги витрачаю більшу частину доби, що сповідалася останній раз півроку тому і бажання такого не відчуваю. Знаю, Олю, що жорстоко, але мені байдуже! Набридло притворятися святою поряд з вами всіма святими...

п.Мар'яно!!!!, то Ви не свята????
А я то думав...а Ви не свята виявляється...от так новина..
А я думав що всі решта форумчан є святими, ну майже такими як я, хоч звісно я святіший.
.......
Справді то оффтоп, але Мар,яно, це не змагання у святості чи у грішності..
І я сумніваюсь, сильно сумніваюсь, що Вам байдуже.
От так, для мене Ви є такою, якою були і вчора і поза вчора, і місяць тому...
Вся справа у стремлінні, і вірю, Господь не полишить нікого.

[andrey s.]

Ой..я помилився трішки... о.Олега до святих не причисляю....бо грішний Він(сам то казав), так що , таке то....
І п Григорій щось там про грішність свою казав...все..теж виганяєм з клубу святості...
І ще хтось, забув хто.( бо скліроз, чи як!!)
Буду писати жалобу..як то так..грішні і смертні псують форум УГКЦ..своєю присутністю....
Бардак.

[о.Олег]

Бардак

точно
не офтопити
З повагою, о.Олег

[frater Vitalianus]

Воно то добре, коли ми повні віри є. Однак, коли від віри переходимо до фанатизму, то починаємо творити різні дивацтва в церкві: миряни під час херувимської пісні підносять руки як архиєреї, потім клякають на вході перед хлібом і вином, б"ють якісь поклони незрозумілі, клякають вкінці служби на благословення як римо-католики. От тому і є традиція, от тому має бути саме так, а не інакше. Саме тому священик має молитися правило з часослова, а не вервичку, хоча те й інше є молитва. Бо коли всі чинять в церкві однозгідно, то молитва йде добре, а коли чинять дивацтва - відволікає.
Так, саме гордість не дозволяє людям слухати голосу пастиря, який вчить людей. А люди все-одно роблять по-своєму.

[о.Олег]

Воно то добре, коли ми повні віри є. Однак, коли від віри переходимо до фанатизму, то починаємо творити різні дивацтва в церкві: миряни під час херувимської пісні підносять руки як архиєреї, потім клякають на вході перед хлібом і вином, б"ють якісь поклони незрозумілі, клякають вкінці служби на благословення як римо-католики. От тому і є традиція, от тому має бути саме так, а не інакше. Саме тому священик має молитися правило з часослова, а не вервичку, хоча те й інше є молитва. Бо коли всі чинять в церкві однозгідно, то молитва йде добре, а коли чинять дивацтва - відволікає.
Так, саме гордість не дозволяє людям слухати голосу пастиря, який вчить людей. А люди все-одно роблять по-своєму.

можливо і так. Однак і диватства є не лише від поверхової побожності/гордості, а від глибокого молитовного пережиття Бога. Розумію, що можемо закинути якомусь чоловікові чи жінці, що... "раз уж так свят - май покору!". Однак це досить поверховий підхід, зовнішній і, якщо людина дійсно так молиться, жоден священик, хто досвідчив її молитву, не буде намагатись "підігнати" її під загал. Неодноразово відчував себе грішного перед святістю Божої Присутності у такого роду (златинізованих або неподібних ні на що) випадках... Інша річ - часами таких людей просто мавпують і... тут треба дуже... обережно звертати увагу, пропонуючи загальну Молитву Церкви.
З повагою, о.Олег

[frater Vitalianus]

Однак, все більше спостерігамо руйнування обряду, а ніж молитовне переживання Бога. Що казати, коли є наочний приклад - молитвослов-василіянка - приклад руйнування обрядової спадщини.

[о.Олег]

Однак, все більше спостерігамо руйнування обряду, а ніж молитовне переживання Бога. Що казати, коли є наочний приклад - молитвослов-василіянка - приклад руйнування обрядової спадщини.

чому так негативно? Завдяки Молитвослову, про який у Вас, якщо правильно розумію, мова, власне і отримали можливість люди краще розуміти Богослуження Утренньої, Вечірньої, Часів тощо... Якщо Ви про спрощення. Якщо ж про запозичення з Латинської Традиції - явище природнє, як на розвиток нашої Церкви і його (навіть не з огляду пасторального - адже важко переоцінити важливість діяльності оо.василіан на просвіту - культурну та духовну - нашого народу) навіть літургічно не варта сприймати негативно: Чин пережив реформу і саме так молився, пропонуючи свою духовність іншим. Навіть той факт, що велика частина наших вірних і сьогодні молиться у ще тоді пропонований спосіб, вже позитивно говорить на користь реформи. Це у випадку, якщо Ви як і я грішний розумієте, що Обряди творяться під різними впливами сусідніх народів, якщо Ви не про консервацію обряду і, відповідно, руйнування, а про гармонійний розвиток (якщо Вас правильно розумію) і про несовмістимість або дублювання у багатьох питаннях Західної і Східної Традицій і, відповідно, недоречності тих чи інших запозичень/обрядових практик
З повагою, о.Олег

[frater Vitalianus]

З молитвослова тільки й користі, що перекладено богослуження на укр. мову, а в іншому - то цілий молитвослов - сіно-солома. Так так все викривлено, поспрощувано і перемішано, що вже нема куди далі. Та взагалі нащо монахам щось скорочувати у богослуженнях??? Хіба що вони такі зайняті, що не мають часу і на молитву. Оце скоротили: аж три псалми треба розділити на дні в тижні, замість брати тропар на Утрені двічі, беруть один раз. А нащо повторювати? Але коли моляться вервичку, то повторюють Богородице Діво 50 раз, а три псалми помолитися не можуть. Я не якийсь противник василіян, віддаю їм честь за їхню величезну працю на ниві Христовій, однак їхнього літургійного життя не сприймаю категорично.
А щодо латинський практик оо. Василіян: хіба наша східна духовність така бідна, щоб нам треба щось запозичувати?? Наші богослуження (чи то Вечірня чи то Утреня) мають глибокий зміст і в буквальному значенні просякнуті богослов"ям. Людина, яка вдумливо молилась цими текстами була б найкращим богословом і не потребувала навчання на теологічних факультетах. Ми маємо багату свою спадщину, а ми все щось запозичаємо, та й то не найкраще.
А щодо розвитку обрядів скажу: бачив златинізованих греко-католиків, але не бачив зправославлених римо-католиків.

[о.Олег]

З молитвослова тільки й користі, що перекладено богослуження на укр. мову, а і ншому - то цілий молитвослов - сіно-солома. Так так все викривлено, поспрощувано і перемішано, що вже нема куди далі. Та взагалі нащо монахам щось скорочувати у богослуженнях??? Хіба що вони такі зайняті, що не мають часу і на молитву. Оце скоротили: аж три псалми треба розділити на дні в тижні, замість брати тропар на Утрені двійчі, беруть один раз. А нащо повторювати? Але коли моляться вервичку, то повторюють Богородице Діво 50 раз, а три псалми помолитися не можуть. Я не якийсь противник василіян, віддають честь за їхню величезну працю на ниві Христовій, однак їхнього літургійного життя не сприймаю категорично.
А щодо латинський практик оо. Василіян: хіба наша східна духовність така бідна, щоб нам треба щось запозичувати?? Наші богослуження (чи то Вечірня чи то Утреня) мають глибокий зміст і в буквальному значенні просякнуті богослов"ям. Людина, яка вдумливо молилась цими текстами була б найкращим богословом і не потребувала навчання на теологічних факультетах. Ми маємо багату свою спадщину, а ми все щось запозичаємо, та й то не найкраще.
А щодо розвитку обрядів скажу: бачив златинізованих греко-католиків, але не бачив зправославлених римо-католиків.

дуже легко когось осудити у такій мові, але , надіюсь, якщо поглянете на роботу оо.василіан (катехизація, школи, місії...) то таких звинувачень не виникне. Принаймі зможете віддати їм належне. Стосовно ж літургічного життя - обрядовість (як система організації спільної молитви, залучення до молитви, катехитичний прийом тощо) черпає з доступних розвинених джерел і... не варта звинувачувати василіан, що не спромоглись розвивати свого. Вони пробували. Виховували свої кадри, запрошували хороших спеціалістів (імен зараз не пригадаю, але, якщо потрібно - можемо пробувати шукати цьому докази разом), яких перекуповували поляки для власних потреб (мали спроможність платити більше) і... всі старання наших Митрополитів (які, якщо пригадуєте, власне, василіани ) провалювалися. Тоді вже за часів Слуги Божого Андрея оо.василіани переживають реформацію з допомогою запрошених для цього оо.єзуїтів - звичайно, що це сприяло латинізації. Але василіани стали діяльнішими в "світі" і спричинилися до появи на наших теренах нових жіночих згромаджень (які, доречі, часто просто списували свої устави з близьких за "профілем" латинських сестер - не все ж лише оо.василіани ) та і оо.редемптористи з'явилися внаслідок діяльності "латинських" місіонерів (не все ж василіани ) які, хоч, віддати їм належне, старалися, виховані були в латинській системі і відповідно виховували... Спадщину, про яку Ви говорите, і розвивати не було часу - тут ще дивно, що взагалі встоялися за несприятливих умов. А "взяли ненайкраще" - спірне питання, як на мене грішного. Думаю - взяли те, що змогли, і живе нині те, що прижилося. А стосовно оправославнених римо-католиків - це ще гряде. Колись у часи після Берестя очікувати, щоб щось мало розвинуте вплинуло на розвинуте сильно, а ще і до того - щоб народ домінуючий опинився під культурним впливом пригніченого - важко. Сьогодні ж є гарний шанс бути собою і бути у Вселенській Церкві.
З повагою. о.Олег

[andrey s.]

З молитвослова тільки й користі, що перекладено богослуження на укр. мову, а в іншому - то цілий молитвослов - сіно-солома. Так так все викривлено, поспрощувано і перемішано, що вже нема куди далі. Та взагалі нащо монахам щось скорочувати у богослуженнях??? Хіба що вони такі зайняті, що не мають часу і на молитву. Оце скоротили: аж три псалми треба розділити на дні в тижні, замість брати тропар на Утрені двічі, беруть один раз. А нащо повторювати? Але коли моляться вервичку, то повторюють Богородице Діво 50 раз, а три псалми помолитися не можуть. Я не якийсь противник василіян, віддаю їм честь за їхню величезну працю на ниві Христовій, однак їхнього літургійного життя не сприймаю категорично.
.

А я сприймаю, і мене устав повністю влаштовує. Я не бачу недостачі у чомусь, якщо мені потрібно більше, можна то зробити тихенько і приватно.
Така спицифіка цього згромадження і завдання.
Мені не прийде в голову Ієзуітів чи Студитів, за щось там, негативно виділяти.
Весь змість у різноманітності, яка покликана до Єдності у Ньому.
Цеж чудово.

[frater Vitalianus]

Відносно василіян, знову це кажу, не маю нічого проти їхньої праці місійної. Однак варто пригадати, що основним покликанням монаха є молитва, а вже тоді місійна, харитативна чи якась інша діяльність. А щодо обряду пригадаю давній вислів - Lex orandi, lex credendi Правило молитви, правило віри. Молитва церкви і віра нерозривно пов"язані. Коли упадає молитва упадає і віра. А щодо скорочень богослужень скажу: тому вони й занепадають, бо ніхто більше не бачить їхньої краси, але лише якісь кавалки. Багатьох вірних нашої Церкви не влаштовують оті богослужіння скоромовки. А ми все: аби швидше, аби коротше, мотивуючи це що вірним це зручніше. В Церкві не має бути зручно, Церква - це не місце комфорту. І хто б що не казав молитва є першим обов"язком як і душпастирів, так і вірних. А молитва яка? Насамперед - літургія, спільна молитва, молитва всієї Церкви. А на що ми цю літургію проміняли??? А проміняли її на молитви приватні. А яка зараз молитва приватна??? Це передавння всяких листів з неба, чистилища, снів ПДМ і різоного роду малозмістовних вервичок, схожих на буддійські мантри. І все це не рідко повне єресей, які люди сповідують самі того не знаючи.

[о.Олег]

...Однак варто пригадати, що основним покликанням монаха є молитва...

погоджуся, якщо Ви розумієте, що катехизація/місії/проповідь... - види молитви і всі, що існують, монастирі, вибирають свій молитовний шлях.
Перепрошую - мушу бігти
З повагою. о.Олег

[ShMariam]

А щодо скорочень богослужень скажу: тому вони й занепадають, бо ніхто більше не бачить їхньої краси, але лише якісь кавалки.

За всіх не кажіть. Велика кількість людей у василіанських храмах свідчить про інше.

Багатьох вірних нашої Церкви не влаштовують оті богослужіння скоромовки. А ми все: аби швидше, аби коротше, мотивуючи це що вірним це зручніше. В Церкві не має бути зручно, Церква - це не місце комфорту.

Кого не влаштовують "скоромовки", - хай йдуть до інших храмів. Просто є люди, які ходять на роботу, навчання, мають дітей, домашні обов'язки і не можуть, при всьому бажанні, півдня сидіти в церкві. А так можна зранку перед роботою, так між іншим, піти на читану Службу Божу, не занедбуючи своїх обов'язків.

[о.Олег]

дуже прошу висловлювати свої думки обережно, виважено і лагідно, зважаючи на можливість зустріти вихованого у іншій, аніж Ваша, Традиції, співбесідника
надіюсь, все у розмові буде розвиватись з пам'яттю про Бога
З повагою, о.Олег

[frater Vitalianus]

А нащо влаштовувати сміховинні читані Служби Божі, якщо співана займає той самий час. Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває.
Щодо різновидів молитви (катех., проповідь): чи може, до прикаладу, харитативна діяльність замінити священику читання часослова. Ні! Якщо священик буде так чинити, то врешті-решт погубить себе. І митропилит Андрей Ш. власне часто тпро це пригадував про це. А ми собі тепер повинаходили концепції заміни молитви іншою діяльністю. Першим обов"язком священика є служіння в храмі, а не харитативна діяльність.

[ShMariam]

А нащо влаштовувати сміховинні читані Служби Божі, якщо співана займає той самий час. Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває.

Читані Служби не такі вже й сміховинні - це також молитва, щира. В нашій церкві Служби скорочують, але відспівують, в сусідній василіанській - відчитують, але менше скорочують. Все ж читана скоріше і це дуже важливо для людей, які поспішають на роботу (власне, по хвилинах важливо, наскільки швидко вона закінчується). Але після того в тій церкві ще є співана і всі, хто любить довго молитися , можуть на неї прийти.

Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває.

Тобто, коли вдома не зварено, не випрано, не прибрано, бо жінка півдня сидить в церкві, це добре? Або коли учень/студент занедбує навчання? Ви справді щаслива людина, якщо не розумієте, скільки сил, часу займають звичайні домашні обов'язки. А ще коли є діти...

[luksander]

Так все ж всі зовнішні форми релігійного життя є тільки образом/проявом дії Святого Духа в Христовій Церкві? Можливо варто дивитись на оте духовне наповнення, а не на форму чи тривалість? Навіть – слова?

Так, нехай вони/форми не схожі, але ж дані одним Законодавцем, просто люди і часи були різні: звідси і різноманітність?

[frater Vitalianus]

ІЗ КАТЕХИЗМУ УГКЦ ПРО КОЛІНОПРИКЛОНЕННЯ І СТОЯННЯ:
Параграф 627: Стояння - це молитовна постава християнина, яка виражає духовну увагу й готовінсть виконати Божу волю: "Премудрість, прості (станьмо прямо)". Наше "стояння" перед Господом є знаком нашої участі у Воскресінні. За словами тертуліана, " у неділю не можна постити, ані молитися на колінах. Цей звичай зберігаємо також від дня Пасхи аж до Зішестя Святого Духа". Також і 20 правило 1 Нікейського собору приписує: "Оскільки дехто творить коліноприклонні молитви в День Господній, а також у дні П"ятдесятниці, то для того, щоби у всіх єпархіяхах усі дотримувались одного, завгодно святому соборові, щоби усі приносили молитви стоячи."

Так начає нас новий катехизм УГКЦ, так навчає Цекрва. Що можимо додати чи відняти?? Того мають священики навчати наших вірних. Та й як бачимо катехизм посилається на постанву собору і аж ніяк не називає її застарілою чи віджилою традицією.
Крім того Собор щодо стояння чи клячання, як читаємо, не дає вірним ніякого вибору, а ясно говорить - так угодно є святому соборові і тому це мають всі виконати. А ми зараз займаємось демократією в Церкві, догоджаємо людям. Але бачимо, що тоді церковна влада сприймалаяся як представництво Бога і ніхто не сперечався з її рішеннями. А ми тепер бавимось в демократію в Церкві або кому що зручніше.

[frater Vitalianus]

Щодо читаних служб: в латинському обряді є давнє правило за яким читана служба не може менше, ніж 30 хв. У нас Служба є набагато довша, тому менше 40 хв не може бути. За власним досвідом стверджую, що 40 хв є цілком достатньо щоб і відспівати службу важно - добре.

[ShMariam]

Щодо різновидів молитви (катех., проповідь): чи може, до прикаладу, харитативна діяльність замінити священику читання часослова. Ні! Якщо священик буде так чинити, то врешті-решт погубить себе. І митропилит Андрей Ш. власне часто тпро це пригадував про це. А ми собі тепер повинаходили концепції заміни молитви іншою діяльністю. Першим обов"язком священика є служіння в храмі, а не харитативна діяльність.

Звичайно, а вони не служать в храмі?
От тільки мусите прийняти, що в кожен покликаний до тієї чи іншої діяльності - хтось має більше має молитися, хтось менше, але більше працювати. І підвести всіх під одні рамки не можна! Якщо Ви покликані більше часу проводити в молитві - не звинувачуйте інших, всі люди різні.

Читаючи цей Ваш допис, перше що прийшло на думку - життя і діяльність св. Івана Боска (так сталося, що в свій час мусила вивчати його біографію дуже детально). На катонізаційному (беатифікайному?) процесі головним аргументом "адвоката диявола" було те, що Святий мало молився... Справді, при такій бурхливій діяльності на молитву багато часу не було, це в постійних недосипаннях... Звісно, він міг би плюнути на всі свої мрії про Ораторії, бідних дітей, просто тихенько собі сидіти і молитися... Але чи Бог того хотів?

[frater Vitalianus]

А нащо влаштовувати сміховинні читані Служби Божі, якщо співана займає той самий час. Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває.

Читані Служби не такі вже й сміховинні - це також молитва, щира. В нашій церкві Служби скорочують, але відспівують, в сусідній василіанській - відчитують, але менше скорочують. Все ж читана скоріше і це дуже важливо для людей, які поспішають на роботу (власне, по хвилинах важливо, наскільки швидко вона закінчується). Але після того в тій церкві ще є співана і всі, хто любить довго молитися , можуть на неї прийти.

Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває.

Тобто, коли вдома не зварено, не випрано, не прибрано, бо жінка півдня сидить в церкві, це добре? Або коли учень/студент занедбує навчання? Ви справді щаслива людина, якщо не розумієте, скільки сил, часу займають звичайні домашні обов'язки. А ще коли є діти...

Думаю, якщо виділити 2 год на молитву щодня, то залишиться 8 годин на сон і аж 14 на виконання своїх обов"язків. А 2 годин думаю достатньо і на Службу Божу зранку і на вечірні молитви - ввечері.

[frater Vitalianus]

Щодо різновидів молитви (катех., проповідь): чи може, до прикаладу, харитативна діяльність замінити священику читання часослова. Ні! Якщо священик буде так чинити, то врешті-решт погубить себе. І митропилит Андрей Ш. власне часто тпро це пригадував про це. А ми собі тепер повинаходили концепції заміни молитви іншою діяльністю. Першим обов"язком священика є служіння в храмі, а не харитативна діяльність.

Звичайно, а вони не служать в храмі?
От тільки мусите прийняти, що в кожен покликаний до тієї чи іншої діяльності - хтось має більше має молитися, хтось менше, але більше працювати. І підвести всіх під одні рамки не можна! Якщо Ви покликані більше часу проводити в молитві - не звинувачуйте інших, всі люди різні.

Читаючи цей Ваш допис, перше що прийшло на думку - життя і діяльність св. Івана Боска (так сталося, що в свій час мусила вивчати його біографію дуже детально). На катонізаційному (беатифікайному?) процесі головним аргументом "адвоката диявола" було те, що Святий мало молився... Справді, при такій бурхливій діяльності на молитву багато часу не було, це в постійних недосипаннях... Звісно, він міг би плюнути на всі свої мрії про Ораторії, бідних дітей, просто тихенько собі сидіти і молитися... Але чи Бог того хотів?

Рекомендую подивитися фільм Історія монахині. У фільмі сестар Люк також не могла узгодити молитву і свої обов"язки і це призвело до катастрофи - вона покинула монастир. Чудовий приклад для всіх нас.

[ShMariam]

Думаю, якщо виділити 2 год на молитву щодня, то залишиться 8 годин на сон і аж 14 на виконання своїх обов"язків. А 2 годин думаю достатньо і на Службу Божу зранку і на вечірні молитви - ввечері.

Це теорія. А на практиці - подивіться, напр., на матерів, які мають маленьких дітей, - які вони перевтомлені, при тому що цілий день займаються нічим іншим, як своїми обов'язками. А хто ходить на роботу - 8 годин на роботу, 2-3, кому 4 години на добирання з роботи/на роботу, сніданок/обід..., приготування їжі... Переважно в таких випадках є можливість піти до церкви тільки в неділю і свято. Чоловікам в тому плані набагато легше.

А чому я так "захищаю" читану Службу (прибл. 40 хв без скорочень) - тому, що вона дійсно швидша і це дуже важливо, повторюю, для тих, хто має встигнути на роботу на конкретну годину.

[ShMariam]

Рекомендую подивитися фільм Історія монахині. У фільмі сестар Люк також не могла узгодити молитву і свої обов"язки і це призвело до катастрофи - вона покинула монастир. Чудовий приклад для всіх нас.

На жаль, не можу скачувати фільми.

Не раз помічала, що молитва допомагає "встигнути" виконати обов'язки. Однак, для світських людей необов'язкова молитва (Напр. Служба Божа в будні) є просто добрим ділом (добровільним), тоді як невиконання своїх безпосередніх обов'язків - на роботі, шкільних, подружніх... - гріх. Для монахів все зовсім по іншому, молитва (певні молитовні правила, часом дуже великі, може й поза правилом) - їх безпосердній обов'язок.

[о.Олег]

Щодо читаних служб: в латинському обряді є давнє правило за яким читана служба не може менше, ніж 30 хв. У нас Служба є набагато довша, тому менше 40 хв не може бути. За власним досвідом стверджую, що 40 хв є цілком достатньо щоб і відспівати службу важно - добре.

а... як Ви відноситеся до православної (грецької) практики, наприклад, Служби Божої, коли додаються на Мирній Єктенії прохання (за здравіє або за упокой), тоді два стишки 1-го Антифону і відразу "Єдинородний Сину", під час якого Малий Вхід з Євангелією, а після читання Євангелії відразу виголос "Щоб під Владою Твоєю..." та "Іже херувими..." (ну і далі - без одної Прохальної Єктенії...)? Поширена практика. Доречі - о.Галадза (літургіст, якого в латинізмах звинуватити важко ) пропонує це для УГКЦ. Як думаєте: чому?
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

А нащо влаштовувати сміховинні читані Служби Божі, якщо співана займає той самий час. Не думаю, що через молитву можна занедбати свої обов"язки. Молитви забагато не буває...

надто часто бачу подібними до означеного Вами (але до Літургії "сміхотворна" ніколи не вживатиму і, хоч розумію, про що Ви, утримайтесь, будь-ласка, від таких слів по відношенні до Таїнства Літургії, на якій Звершується Євхаристія, на якій людина Причащається Тіла і Крові Ісуса Христа - MOD: усне попередження - вибачте) Літургії співані: спів вимагає якості, вміння і... надто часто... практично саме намагання "співати" забирає з Літургії слово/зміст, заміняючи на "мелодієподібність". Більше того: навіть дуже якісний спів - коли і хор, і дяк співають прекрасно/якісно - часто губить за мелодією/технікою слово/зміст молитви. Це говорю і як непоганий музикант/співак, як учасник неодного хору/гурту та, власне, священик. Священик, що дуже "за" співання Богослужень - який (перепрошую за таке твердження, але за словами людей, яким в музичному та духовному плані довіряю) вміє це робити якісно. Правда... цікаву річ спостерігаю у своєму розвитку (надіюсь - це саме розвиток): спершу глибоко відчував багатоголосся у молитві, тоді вглибився у спів Ірмолоя/Ірмологіону - також з друзями робили хороші багатоголосні обробки. Тоді той же Ірмолой співали в два голоси... після чого... глибоко усвідомив, що... Ірмолой - це, власне, одноголосся і... як це прекрасно, коли всі ми разом однозгідно і чітко та нероздільно молимося... Ніколи б не подумав, що зможу сприйняти Літургію читану, але одного разу довелося (ті, що дякували, не були співучими ) і... побачив у читанні Літургії велику користь для мого усвідомлення цієї Молитви. Не знаю, чи розумієте мене грішного, але... не в затраченому часі бачу сенс читання, а в якості, розумінні, сприйнятті, в... власне... молитві. Так - в читаний спосіб ми не "двійчі молимося", а лише "один раз" . Але він ("раз", молитва) є. Нічого "сміхотворного".

Щодо різновидів молитви (катех., проповідь): чи може, до прикаладу, харитативна діяльність замінити священику читання часослова. Ні! Якщо священик буде так чинити, то врешті-решт погубить себе. І митропилит Андрей Ш. власне часто тпро це пригадував про це. А ми собі тепер повинаходили концепції заміни молитви іншою діяльністю. Першим обов`язком священика є служіння в храмі, а не харитативна діяльність.

безперечно. Однак ми говорили з Вами про оо.василіан і про їхній спосіб молитви. Невже не моляться? Нехай о.Микіл свідчить із середини. На мій погляд: підміна молитви харитативною діяльністю - це не про оо.василіан
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

... А ми тепер бавимось в демократію в Церкві або кому що зручніше.

ні - ми не з демократіями бавимося. Як і в тамті часи - не з монархією. Та і не забавки це - ми (Христова Церква) людину провадимо до Бога: Катехизм пропонує напрям, у якому маємо гуртувати вірних в УГКЦ. Поряд з цим - це для Церкви також не забавки: не для спортивного інтересу стояти, а не клякати; не для "очищення", щоб "було чисто" в Обряді... - для окреслення однозгідності Молитви - і нашої Церкви свого права, і особисто кожного з Її членів.
Відповімо собі у контексті піднятої проблематики на два запитання:
Чим небезпечні інші від пропонованого Катехизмом способи молитви вірних нашої Церкви?
Чим небезпечне присилування вірних до саме такого" способу молитви?
можете? окремо, неперемішано.
З повагою, о.Олег

[frater Vitalianus]

"Оскільки дехто творить коліноприклонні молитви в День Господній, а також у дні П"ятдесятниці, то для того, щоби у всіх єпархіяхах усі дотримувались одного, завгодно святому соборові, щоби усі приносили молитви стоячи."
Тут написано аж надто однозначоно. Думаю, укладачі катехизму також бажали тієї однозначонсті, тому не варто шукати тут якихось паралельних шляхів, обрядів чи, можливо, дозволити стверджувати, що це віджилий канон або традиція. Це як в церковному праві - як написано, так і розуміємо. Чому раніше, як було угодно Соборові, так всі це мали виконувати? Чому зараз Церкві угодно так, а ми сперечаємося?